Рішення № 140098780, 07.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4715/26

2/296/3425/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Бартащук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про скасування арешту нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2026 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про скасування арешту нерухомого майна. Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Цюпик О. В.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 лютого 2000 року позивач ОСОБА_1 , її матір ОСОБА_3 та брати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . У 2004 році ОСОБА_3 подарувала позивачці належну їй на праві власності 44/400 частику вказаного будинку. ОСОБА_2 також має намір подарувати позивачці належну йому на праві власності частку будинку, однак при підготовці відповідних документів стало відомо про наявність обтяження щодо нерухомого майна. З відповіді Житомирського обласного державного нотаріального архіву від 06.04.2026 року за № 530/01-14 позивачу стало відомо, що згідно з Реєстром Першої Житомирської державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна та арештів, накладених судовими та слідчими органами за 1962-1971 роки зареєстроване обтяження від 18.11.1963 року за № 257 щодо нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_5 , накладеного згідно повідомлення Коростенського відділення Південно- Західної залізниці.

ОСОБА_5 (дід позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причини та підстави виникнення наявного обтяження не відомі ані позивачці, ані іншим членам сім`ї. Арешт нерухомого майна існує вже більше 60 років і наразі позбавляє власників можливості розпорядитися своїм майном. Юридична особа Коростенське відділення Південно-Західної залізниці, на підставі повідомлення якої було накладено заборону на відчуження вищевказаного майна - ліквідована, без наявності будь-яких правонаступників.

Оскільки наявний арешт позбавляє позивачку можливості отримати у дар частину житлового будинку, в якому вона проживає та розпоряджатися належним їй на праві власності майном виникла необхідність у зверненні до суду з цим позовом.

На підставі наведеного позивач просить ухвалити рішення, яким скасувати арешт нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , накладений на підставі повідомлення Коростенського відділення Південно-Західної залізниці №257 від 18.11.1963.

Ухвалою судді від 24 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19 травня 2025 року від представника відповідача Міністерства внутрішніх справ України Лисенка В.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що оскільки позивач пов`язує існування спірного арешту майна із застосуванням такого обтяження слідчими органами за дії КПК України 1960 року, то МВС України не порушувало жодних прав позивача та є неналежним відповідачем у цій справі. МВС України не наділено повноваженнями щодо проведення досудових розслідувань кримінальних правопорушень. У зв`язку з набранням 07.11.2015 чинності Закону України «Про Національну поліцію» функції щодо відкриття кримінальних проваджень та їх розслідування, а також процесуальне керівництво їх розслідування передано до органів Національної поліції України. МВС України не має жодного структурного підрозділу, який би мав повноваження здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція є окремими центральними органами виконавчої влади, не підпорядкованими одне одному.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, представник позивача адвокат Цюпик О. В. заявою від 07 вересня 2026 року просить здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Надіслана ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку судова повістка повернулась на адресу суду неврученою адресату з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 лютого 2000 року державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори Предаченко М.Л., спадкоємцями майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є в рівних частках його дружина ОСОБА_3 та діти ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Спадкове майно 44/100 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 10 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 9486, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 у власність належні їй 44/400 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Співвласник 44/400 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

З листа Житомирського обласного державного нотаріального архіву від 06.04.2026 року за № 530/01-14 вбачається, що згідно Реєстру Першої Житомирської державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна та арештів, накладених судовими та слідчими органами за 1962-1971 роки зареєстровано обтяження від 18.11.1963 року за № 257 щодо нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_5 , накладеного згідно повідомлення Коростенського відділення Південно- Західної залізниці.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Предметом спору в цій справі є скасування арешту нерухомого майна.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_7 зазначає, що вона та її брат ОСОБА_2 (третя особа) є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Маючи намір отримати від брата в дар належну йому частину цього будинку, позивач дізналася про наявність архівного запису про арешт майна, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див.: висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі за № 523/9076/16-ц від 17 квітня 2018 року пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 761/825/20 (провадження № 61-12951св21), від 02 листопада 2022 року у справі № 758/14101/16-ц (провадження № 61-17550св21) зазначено, що відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

У пунктах 37.2 та 43 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (14-431цс19) вказано, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (п. 39, 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Суд ураховує, що відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в матеріалах справи відсутня. Актуальних відомостей про реєстрацію права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 в КП «Бюро технічної інвентаризації» в матеріалах справи також немає.

Суд констатує, що матеріали справи не містять актуальних відомостей про власника (співвласників) житлового будинку АДРЕСА_1 , а також відомостей про зареєстроване спірне обтяження цього будинку (його номер, дату, тип, підстави).

У цій справі позивач просить скасувати арешт нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , накладений згідно з повідомленням Коростенського відділення Південно- Західної залізниці 18.11.1963 року № 257.

Зміст позовної заяви свідчить, що позивач існування спірного арешту майна пов`язує із застосуванням такого обтяження слідчими органами за часів дії КПК України 1960 року. Проте позовна заява не містить жодного обґрунтування щодо кого здійснювалось таке досудове чи то судове кримінальне провадження, а також які його наслідки.

Суд ураховує, що позивач жодним чином не обґрунтувала та документально не підтвердила підстав залучення до участі у справі в якості відповідача Міністерство внутрішніх справ України.

Позов не містить обґрунтування неправомірності дій відповідача, внаслідок яких порушені права позивача.

Отже, Міністерство внутрішніх справ України не порушувало прав позивача у спірних правовідносинах.

Досліджені судом обставини дають підстави для висновку, що Міністерство внутрішніх справ України є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 4,12,13, 19, 258,259,265,268,273, 274, 279, 354,355 ЦПК України, ст.ст.16 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ: ЄДРПОУ 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Акадесміка Богомольця,10.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК