Рішення № 140095545, 28.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1668/26

н\п 2/490/2443/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 110699,19 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 11.05.2018 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття та розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (із Правилами) №94471496000(26204965709638), відповідно до умов якого відповідачу було встановлено ліміт кредитування у розмірі 40000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.

31.03.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено договір №202 відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року.

01.04.2021 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №04/01/04/2021/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року.

28.08.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Враховуючи наведене, позивач просить суду стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 110699,19 грн та судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 05.03.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, також було витребувано у АТ «Укрсиббанк»: документальне підтвердження, щодо надання (видачі) кредитних коштів за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , у тому числі: виписки за період з 11.05.2018 року по 31.03.2021 року, меморіальні ордери, розрахункові документи та/або інші підтверджуючі документи щодо здійснення операції з надання кредиту (незалежно від форми - готівкою, безготівково, у вигляді оплати за товар чи послугу).

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.03.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01.04.2026 року АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.03.2026 року надало витребувану інформацію.

22.05.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зотіков С.Є. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК, позовна заява повинна містити, серед іншого, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Додані позивачем до позову розрахунки по суті не є такими, оскільки не містять, як такого, розрахунку заборгованості, а лише її кінцеву суму. Вказане позбавляє і суд, і відповідача перевірити обґрунтованість суми боргу, визначити чи є на теперішній час борг взагалі. За відсутності, як такого, розрахунку заборгованості - відповідач не може надати суду свій контррозрахунок, адже для його підготовки необхідно вивчити розрахунок вимог позивача, а такого позивач не надав. Необґрунтованість позивачем розміру позовних вимог є само по собі підставою відмови в позові. Надана суду банківська виписка не може замінити собою розрахунок суми позовних вимог, оскільки містить тільки дані про банківські операції протягом часу користування відповідачем кредитною карткою від 10.05.2018 року по 12.04.2021 року, але не містить підсумкових сум основного боргу і процентів, та не містить інформації скільки коштів було отримано відповідачем у кредит, скільки було повернуто, скільки процентів нараховано та/або утримано (за які періоди, з врахуванням чи без врахування пільгового періоду, за якою ставкою).

Згідно п. 2.2. кредитного договору строк користування кредитом визначений - з 11.05.2018 року по 10.06.2020 року. А відтак, частина банківських операцій, зазначених у виписці, здійснювалась вже після закінчення строку користування кредитом, що ставить під істотний сумнів обґрунтованість існування (визначення) основного боргу відповідача боргу в розмірі 86816,10 грн.

ТОВ «Вердикт Капітал» (третій кредитор в ланцюгу відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором від 11.05.2018 року №94471496000) ініціював вчинення 22.09.2021 року виконавчого напису нотаріуса за реєстровим №8305, про стягнення з ОСОБА_1 такої ж суми, як і в позовній заяві по даній справі: 86 816,10 грн., тільки не як основного боргу за цим кредитним договором, а як інфляційні збитки за період з 01.04.2021 року по 13.07.2021 року. Попри спростування виконавчого напису нотаріуса від 22.09.2021 року №8305, він має значення письмового доказу в даній справі, оскільки зазначення в ньому природи стягуваних сум спростовує факт передачі ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги основного боргу (86816,10 грн.) за кредитним договором - останній вважав цю суму інфляційними збитками, а не основним боргом. Подальші відступлення в 2025 році прав вимоги до ОСОБА_1 на суму боргу 110699,19 грн. вже не мають значення для даної справи, оскільки головними доказами наявності/відсутності боргу та його розміру можуть бути документи, що складені саме банком як первісним кредитором. В Реєстрах прав вимоги до Договорів відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року між третім і четвертим кредитором, та від 28.08.2025 року між четвертим та п`ятим кредитором (позивачем) відносно боржника ОСОБА_1 вказана сума виданого кредиту - 82784,83 грн. (що не відповідає зазначеній в кредитному договорі та у позовній заяві сумі виданого кредиту - 40000 грн.), та строк повернення кредиту - 09.05.2020 року (що не відповідає вказаному в кредитному договорі та у позовній заяві строку повернення кредиту 10.06.2020 року).

Обсяг вивчення документів є очевидно невеликим (єдиним значним документом у справі є виписка банку, але вона отримана судом вже після подання позову, і адвокат не надав суду жодних пояснень чи заяв із приводу цієї виписки банку. Позов до суду подавав не адвокат, а сам позивач, і справа розглядається без виклику сторін, тобто адвокат у судових засіданнях участі не бере. За такого, розумна компенсація вартості цих послуг, навіть в разі задоволення позову повністю або частково, має не перевищувати 2-3 тис. грн. Водночас відповідачем також понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн, що є адекватним складності даної справи і обсягу роботи адвоката. На підтвердження цих витрат надаю копію договору правничої допомоги від 05.05.2026 року №05/5-26 (наразі гонорар за ведення даної справи в суді 1 інстанції відповідачем не сплачений, підлягає сплаті не пізніше 5 днів після закінчення розгляду справи в суді 1 інстанції згідно п. 5 цього договору).

01.06.2026 року представниця ТОВ «Факторинг Партнерс» - Ушакова М.І. подала до суду відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задовольнити у повному обсязі та зазначила наступне.

Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» до ТОВ «Вердикт Капітал», від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» та в свою чергу від ТОВ «Коллект Центр» до Позивача. Усі вищезазначені договори факторингу та договори про відступлення прав вимоги, а також відповідні акти приймання-передачі Реєстрів Боржників, які підтверджують належний та правомірний перехід прав вимоги, наявні в матеріалах справи, оскільки були належним чином додані до позовної заяви ТОВ «Факторинг Партнерс». Доводи Представника Відповідача про те, що виконавчий напис нотаріуса від 22.09.2021 року №8305 нібито спростовує факт переходу до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги саме за основним боргом, є безпідставними та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні змісту такого виконавчого напису. Сам по собі виконавчий напис нотаріуса не є правочином щодо відступлення права вимоги, не визначає обсяг прав, які були передані за договорами факторингу/ відступлення, та не може змінювати зміст укладених між кредиторами договорів і актів приймання-передачі прав вимоги. Обсяг переданих прав визначається саме відповідними договорами, реєстрами боржників та актами прийманняпередачі, які містяться в матеріалах справи, а не змістом подальшого виконавчого напису, вчиненого вже після набуття ТОВ «Вердикт Капітал» статусу кредитора. Крім того, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.01.2022 року у справі №490/8892/21, яким виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, не встановлює відсутності заборгованості Відповідача за кредитним договором та не спростовує факту переходу права вимоги між кредиторами. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, свідчить лише про неможливість примусового виконання саме цього позасудового способу стягнення, однак не припиняє самого зобов`язання боржника, не анулює кредитний договір, не позбавляє кредитора права звернутися до суду з позовом та не звільняє Відповідача від обов`язку довести належне виконання зобов`язання або відсутність боргу. При цьому предметом доказування у даній справі є наявність у Відповідача невиконаного грошового зобов`язання перед належним кредитором, а не правова оцінка виконавчого напису, який уже був визнаний таким, що не підлягає виконанню, та не є підставою заявлених у цій справі позовних вимог. З огляду на це, твердження Відповідача про відсутність підтвердження переходу права вимоги є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Договірні відносини між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими. Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, хочемо наголосити, що розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а Відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. А тому, в разі неврахування умов договору про надання правової допомоги, щодо порядку обчислення гонорару та черговості виконання зобов`язань за цим договором, може бути розцінене як не при тримання принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В матеріалах справи, Позивачем було надано відповідні документи разом з позовною заявою на дотримання вимоги ч. 9 ст. 175 ЦПК України, а саме: Договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 №02-07/2024; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.12.2025 №01-12/2025; Заявка на надання юридичної допомоги від 01.01.2026 №1856; Витяг з Акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026. Із врахуванням вищезазначеного, заявлена до стягнення сума витрат Позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного Відповідачем не доведено.

До відзиву на позовну заяву Представником Відповідача не додано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного понесення Відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Саме по собі зазначення у відзиві вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу не може вважатися достатньою підставою для їх стягнення, оскільки такі витрати мають бути належним чином підтверджені документально, бути реальними, фактично понесеними та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи і часом, витраченим адвокатом. За відсутності доказів фактичного понесення Відповідачем витрат на правничу допомогу, а також доказів їх розміру та обґрунтованості, вимога Представника Відповідача про стягнення з Позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначений розмір витрат не відповідає складності розглянутої справи, тому що підготовка такого документу як відзив на позовну заяву - не вимагало значного обсягу юридичної й технічної роботи. У мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних справ про стягнення заборгованості по кредитним договорам, та нормативно-правове регулювання аналогічних спірних правовідносин не змінювалося. Підготування вищезазначеного документу по малозначній справі не потребує спеціальних знань у галузі права. Таким чином, вважаємо, що надані адвокатом послуги (їх обсяг) на надання таких послуг по справі не відповідають критерію співрозмірності.

01.06.2026 року представниця ТОВ «Факторинг Партнерс» - Ушакова М.І. подала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила поновити строк на подачу зазначеного клопотання та витребувати у АТ «Укрсиббанк»: розрахунок заборгованості за весь період кредитування за кредитним договором від 11.05.2018 року №94471496000 (26204965709638), укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 .

04.06.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Зотіков С.Є. подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначив, що доводи відповіді позивача на відзив зводяться до повторення обставин, що вже вказані в позовній заяві, не спростовують доводів відповідача, викладених у відзиві, зокрема щодо неприпустимості нарахування процентів поза межами строку користування кредитом, визначеного кредитним договором з 11.05.2018 року по 10.06.2020 року, про що свідчить виписка банку, Реєстр боржників до Договору факторингу від 31.03.2021 року між банком і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», де прямо вказана кількість днів прострочки - 135, тоді як від дня закінчення строку користування кредитом 10.06.2020 року до дня формування Реєстру боржників від 31.03.2021 року пройшло 294 дні, що свідчить про неправомірне нарахування процентів після 10.06.2020 року. Не відреагував позивач на доводи відповідача, що в Реєстрах прав вимоги до Договорів відступлення прав вимоги від 04.02.2025 року між третім і четвертим кредитором та від 28.08.2025 року між четвертим і п`ятим кредитором (позивачем) відносно боржника ОСОБА_1 вказана сума виданого кредиту - 82784,83 грн, яка не відповідає сумі виданого кредиту - 40000 грн, зазначеній в кредитному договорі та у позовній заяві, та строк повернення кредиту - 09.05.2020 року, що не відповідає строку повернення кредиту 10.06.2020 року, вказаному в кредитному договору та позовній заяві. Крім того, в Реєстрах прав вимоги від 04.02.2025 року між третім і четвертим кредитором та від 28.08.2025 року між четвертим і п`ятим кредитором (позивачем) відносно боржника ОСОБА_1 вказано інший номер договору 26204965709638 (тоді як Договір-анкета ОСОБА_1 від 11.05.2018 року має номер 94471496000). Викладене в сукупності ставить під сумнів, що позивач отримав право вимоги за цим кредитним договором. Не спростовує позивач і посилання у виконавчому написі нотаріуса №8305 від 22.09.2021 року, вчиненому з ініціативи одного з кредиторів ТОВ «Вердикт Капітал», що спірна сума 86816,10 грн взагалі є інфляційними збитками, а не основною заборгованість за кредитним договором №94471496000 від 11.05.2018 року.

15.06.2026 року директор ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила наступне: Щодо посилання Відповідача на те, що у реєстрах прав вимоги зазначено номер 26204965709638, тоді як договір-анкета має номер 94471496000.

Такі доводи також не спростовують факту переходу права вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, договір зазначався як №94471496000 (26204965709638), при цьому номер 26204965709638 є номером карткового рахунку, відкритого в межах відповідного договору-анкети. Отже, зазначення у реєстрах боржників номера рахунку, пов`язаного з кредитним договором, не свідчить про передачу права вимоги за іншим зобов`язанням та не є підставою для висновку про відсутність у Позивача права вимоги до Відповідача. Крім того, у відповіді на відзив Позивач вже зазначав, що перехід права вимоги підтверджується договорами факторингу/відступлення права вимоги, актами прийманняпередачі та реєстрами боржників, які наявні у матеріалах справи. Саме ці документи визначають обсяг переданих прав, а не окремі припущення Відповідача щодо формального зазначення номера договору чи рахунку.

Щодо тверджень Відповідача про неприпустимість нарахування процентів після 10.06.2020 року.

Відповідні доводи є оціночними та не можуть бути прийняті судом без дослідження первинних банківських документів і розрахунку заборгованості. Договір укладено на невизначений строк, а умовами договору передбачено обов`язок Відповідача повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит. При цьому факт закінчення строку користування кредитом сам по собі не свідчить про припинення грошового зобов`язання Відповідача, не підтверджує відсутність боргу та не звільняє його від обов`язку повернути отримані кредитні кошти. Відповідач також посилається на кількість днів прострочення, зазначену в реєстрі боржників, однак такі доводи не є достатніми для висновку про неправомірність нарахувань. Саме витребувані у первісного кредитора документи дадуть можливість перевірити, з якої дати виникло прострочення, які платежі здійснювалися Відповідачем, як змінювався залишок заборгованості та яким чином була сформована сума, що стала предметом відступлення права вимоги.

Щодо посилання Відповідача на виконавчий напис нотаріуса №8305 від 22.09.2021 року.

Позивач повторно наголошує, що такий виконавчий напис не є правочином щодо відступлення права вимоги, не визначає обсяг переданих прав та не може змінювати зміст договорів факторингу/відступлення права вимоги і відповідних актів приймання-передачі. Зміст виконавчого напису не є підставою заявлених у даній справі позовних вимог, а тому посилання Відповідача на його формулювання не спростовує факту існування кредитного зобов`язання та переходу права вимоги до Позивача. Крім того, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не означає припинення кредитного зобов`язання, не встановлює факту відсутності заборгованості та не позбавляє кредитора права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Предметом розгляду у даній справі є саме наявність невиконаного грошового зобов`язання Відповідача перед належним кредитором, а не правомірність чи зміст виконавчого напису нотаріуса.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Доводи Відповідача також є необґрунтованими. Саме по собі порівняння суми витрат Позивача та Відповідача не може бути підставою для висновку про їх неспівмірність. Розмір витрат на правничу допомогу оцінюється судом з урахуванням конкретного обсягу наданих послуг, складності справи, значення справи для сторони, часу, необхідного для підготовки процесуальних документів, та інших обставин, передбачених процесуальним законом. Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається саме на сторону, яка заявляє відповідні заперечення. У даному випадку Відповідач обмежується лише загальними твердженнями про те, що позовна заява нібито є проформою, однак не наводить належних доводів, які б підтверджували неспівмірність витрат Позивача або спростовували факт надання правничої допомоги. Натомість Позивачем було надано відповідні докази на підтвердження понесених витрат та їх зв`язку з розглядом даної справи. Враховуючи викладене, заперечення Відповідача на відповідь на відзив та клопотання Позивача про витребування доказів не спростовують доводів Позивача, не свідчать про відсутність заборгованості та не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. Навпаки, доводи Відповідача щодо суми виданого кредиту, періоду нарахувань, строків прострочення та відомостей у реєстрах прав вимоги підтверджують необхідність отримання від первісного кредитора документів та розрахунку, які дозволять суду перевірити відповідні обставини та забезпечити повний, всебічний і об`єктивний розгляд справи.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.07.2026 року було задоволено клопотання позивача від 01.06.2026 року про витребування доказів та витребувано у АТ «Укрсиббанк»: розрахунок заборгованості за весь період кредитування за кредитним договором від 11.05.2018 року №94471496000 (26204965709638), укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1

17.08.2026 року АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.07.2026 року надало витребувану інформацію.

16.09.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зотіков С.Є. подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив наступне.

Положеннями п. 2.3. договору, яким визначені дві різні процентні ставки: 1) на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та безготівковими операціями - 55% річних, та 2) на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями протягом пільгового періоду: 0,00001% річних. Проте договором не визначено, яка тривалість пільгового періоду, а його тривалість є істотною умовою договору, адже відповідач укладав договір з банком урахуванням наявності пільгового періоду, протягом якого застосовується істотно знижена ставка процентів (0,00001% річних). Проте ні в позовній заяві, ні в інших заявах повивача з цього приводу не зазначено нічого. У позовній заяві позивач уникає посилання на пільгову процентну ставку, зазначивши тільки ставку 55% річних, хоча це не відповідає умовам п. 2.3. кредитного договору. Відтак, оскільки між сторонами не узгоджена тривалість пільгового періоду, то відсутні підстави і для застосування ставки 55% річних, оскільки за змістом п. 2.3. договору, ставка 55% застосовується після закінчення пільгового періоду.

Відсутність в договорі узгодження порядку застосування ставки процентів виключає їх нарахування за ставкою 55% річних. При цьому в наданому банком розрахунку застосовані процентні ставки не зазначені взагалі, що унеможливлює перевірку правильності нарахування банком процентів, частина яких вимагається до стягнення (23883,09 грн), а частина вже була утримана банком на свою користь із коштів, що надходили на рахунок відповідача. Крім того, згідно п. 2.2. кредитного договору строк користування кредитом визначений - з 11.05.2018 року по 10.06.2020 року, а за усталеною практикою Верховного Суду нарахування процентів, визначених кредитним договором, може здійснюватися лише протягом визначеного договором строку користування кредитом (постанови Великої Палати ВС зокрема у справах №444/9519/12, № 202/4494/16-ц, №910/4518/16). Із наданого банком розрахунку вбачається нарахування банком процентів не тільки до 10.06.2020 року, але й після цього: станом на 10.06.2020 року борг по відсотках складав 654,92 грн. В подальшому з 11.06.2020 року по 29.03.2021 року «борг по відсотках» збільшився до 23883,09 грн, які не можуть бути стягнуті з відповідача як такі, що нараховані після закінчення строку кредитування, з урахуванням вищевказаного висновку Верховного Суду (при тому, що нарахування вказаних відсотків само по собі є безпідставним через неузгодженість порядку їх нарахування, про що зазначено вище).

21.09.2026 року директор ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. подала до суду заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначила наступне.

Банк відкрив Відповідачу картковий рахунок, який обслуговувався на умовах договору-анкети, Тарифного плану та Правил договірних умов споживчого кредитування і відкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «Укрсиббанк». Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Правила після підписання Сторонами Договору-анкети, стають його невід?ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи Сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах. Таким чином, зміст прав та обов`язків сторін визначається не окремим реченням пункту 2.3 договору, а договором-анкетою, Тарифами та Правилами у їх сукупності. За пунктом 2.3 Договору сторони погодили: - процентну ставку на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки - 55% річних; - процентну ставку на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями - 55% річних; - процентну ставку за безготівковими операціями протягом пільгового періоду - 0,00001% річних. Отже, ставка 55% річних прямо зафіксована у письмовому договорі, підписаному Відповідачем. Тому твердження про те, що сторони не погодили процентну ставку або порядок її застосування, не відповідає змісту договору. Пільгова ставка 0,00001% річних не є загальною ставкою за всіма операціями і протягом усього строку дії кредитного зобов`язання. Вона застосовується виключно до безготівкових операцій та за умови виконання позичальником передбачених договором і Правилами умов пільгового періоду, зокрема своєчасного внесення необхідної суми платежу. У разі невиконання позичальником відповідних умов кредитна заборгованість обліковується за загальною процентною ставкою, прямо погодженою сторонами у розмірі 55% річних. Саме по собі зазначення в договорі спеціальної пільгової ставки не скасовує загальну ставку 55% річних і не перетворює всю заборгованість на безпроцентну. Застосування пільги залежить від виду операції та виконання позичальником установлених умов, а не виключно від факту існування у договорі згадки про пільговий період. Крім того, Відповідач не надав власного контррозрахунку процентів окремо за кожною операцією, не визначив, які саме операції були безготівковими, які з них підпадали під пільговий період, які умови пільгового періоду були ним виконані та який конкретний розмір процентів, на його думку, мав бути нарахований. Тому його доводи зводяться до припущення про неможливість застосування ставки 55% річних взагалі, хоча така ставка безпосередньо зазначена у підписаному ним договорі.

Представник Відповідача також помилково ототожнює початковий кредитний ліміт у розмірі 40000,00 грн із загальною сумою кредитних коштів, які могли бути використані протягом усього періоду існування відновлювальної кредитної лінії. За пунктом 2.1 договору кредитний ліміт є максимальною сумою одночасної кредитної заборгованості у відповідний момент, а не граничною сукупною сумою всіх операцій за весь період користування карткою. Після внесення Відповідачем коштів та погашення відповідної частини заборгованості доступний кредитний ліміт відновлювався і міг бути повторно використаний. Саме тому сума всіх здійснених Відповідачем операцій перевищує початковий розмір ліміту. При цьому Позивач не стверджує, що Банк одноразово надав Відповідачу 86816,10 грн або 582088,47 грн. Сума 86816,10 грн є залишком заборгованості за основним зобов`язанням, сформованим у результаті багаторазового використання відновлювальної кредитної лінії, здійснення платежів, їх розподілу та подальшого повторного використання доступного ліміту.

Посилання представника Відповідача на пункт 2.2 договору і дату 10.06.2020 року саме по собі не свідчить про припинення всього кредитного договору та не звільняє Відповідача від виконання зобов`язань. Пунктом 2.15 договору прямо встановлено, що договір укладається на невизначений строк. Крім того, пунктом 2.13 передбачено закриття карткового рахунку після закінчення строку дії ліміту кредитування та повного погашення заборгованості за договором. Отже, сторони безпосередньо погодили, що настання дати завершення строку користування кредитом не припиняє непогашеного грошового зобов`язання та не звільняє клієнта від повернення використаних кредитних коштів. Після 10.06.2020 року Відповідач не погасив наявної заборгованості, рахунок не був закритий, а відповідно до банківської виписки продовжував здійснювати операції за рахунком та користуватися наданим Банком фінансуванням. Зокрема, сам представник Відповідача включив до свого розрахунку видаткові операції, здійснені до 15.03.2021 року, та поповнення рахунку до 23.12.2020 року. Така поведінка Відповідача суперечить його теперішньому твердженню про те, що всі кредитні правовідносини фактично припинилися 10.06.2020 року. Відповідач не може одночасно посилатися на операції після цієї дати для зменшення заборгованості та заперечувати правове значення цих самих операцій при визначенні умов користування кредитом і наслідків невиконання зобов`язання. Наведені представником Відповідача висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються загального правила про неможливість нарахування договірних процентів після закінчення погодженого строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Водночас для застосування відповідного правового висновку суд має встановити конкретний зміст спірного договору, характер кредитування, дату припинення права користування кредитним лімітом, фактичну поведінку сторін та період здійснення позичальником операцій. У цій справі необхідно врахувати, що: договір у цілому укладений на невизначений строк; кредит надавався у формі відновлювальної кредитної лінії; картковий рахунок після 10.06.2020 року не був закритий; заборгованість станом на 10.06.2020 року не була погашена; Відповідач після зазначеної дати продовжував здійснювати операції за рахунком; банківський розрахунок відображає не абстрактне нарахування процентів, а рух заборгованості за рахунком, яким Відповідач фактично продовжував користуватися.

Перехід права вимоги за зобов`язанням Відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи договорами факторингу та відступлення права вимоги, актами приймання-передачі, реєстрами боржників та іншими документами щодо передання відповідного портфеля заборгованості. При цьому надані АТ «Укрсиббанк» документи додатково підтверджують ідентичність зобов`язання, оскільки містять одночасно номер договору №94471496000 та номер карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого саме на ім`я ОСОБА_1 . Отже, зазначення у реєстрах номера карткового рахунку поряд із номером договору не свідчить про передання іншого зобов`язання, а навпаки, дозволяє однозначно ідентифікувати Відповідача, кредитний договір і рахунок, за яким виникла заборгованість.

Запропоноване представником Відповідача механічне віднімання загальної суми поповнень від суми видаткових операцій не є належним контррозрахунком, оскільки не враховує правової природи відновлювальної кредитної лінії, черговості погашення, процентів, комісій та щоденної зміни залишку заборгованості. Більше того, здійснений Відповідачем розрахунок фактично підтверджує обставини, які ним раніше заперечувалися, а саме: багаторічне активне користування картковим рахунком, багаторазове отримання кредитних коштів та здійснення платежів на погашення заборгованості. Отже, надані АТ «Укрсиббанк» документи підтверджують факт укладення і виконання Банком кредитного договору, використання Відповідачем відновлювальної кредитної лінії, здійснення ним численних операцій за рахунком та наявність непогашеної заборгованості станом на дату відступлення права вимоги. Додаткові пояснення Відповідача не спростовують цих обставин. Власний розрахунок представника Відповідача виконано без урахування черговості погашення, процентів, комісій та механізму відновлювальної кредитної лінії, у зв`язку із чим визначена ним сума 81701,62 грн не відповідає первинним банківським документам.

21.09.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зотіков С.Є. подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких під час ухвалення рішення просив врахувати наступне.

Позивач не заперечує, що згідно п. 2.2 договору датою закінчення строку користування кредитом є 10.06.2020 року. Однак позивач зазначає, що «пунктом 2.15 договору встановлено, що договір укладається на невизначений строк, а пунктом 2.13 передбачено закриття карткового рахунку після закінчення строку дії ліміту кредитування та повного погашення заборгованості за договором». Виходячи з висновків Великої Плати Верховного Суду у справах №444/9519/12, №202/4494/16-ц, №910/4518/16), для закінчення нарахування процентів, правове значення має саме визначений кредитним договором строк кредитування (строк користування кредитом), після закінчення якого права кредитодавця вже захищаються згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такий строк сплив 10.06.2020 року, незалежно від наявності у відповідача непогашеної заборгованості за кредитом. Вказаний строк не був продовжений за згодою сторін. Формулювання пункту 2.15, що «Договір укладається на невизначений строк та набирає чинності з моменту укладення Договору-анкети» - не спростовує змісту пункту 2.2. Договору щодо чіткого визначення строку користування кредитом: з 11.05.2018 року по 10.06.2020 року. Положення пункту 2.13, що «Клієнт доручає Банку закрити Картковий рахунок після закінчення терміну дії ліміту кредитування та повного погашення заборгованості Клієнта за цим Договором, за винятком тих випадків, коли термін дії ліміту кредитування був продовжений. У разі наявності залишку коштів на Картковому рахунку, Клієнт доручає Банку перерахувати їх для отримання в системі грошових переказів АТ «УкрСиббанк» на ім`я Клієнта» - взагалі не стосується строку користування кредитом, і відповідно, нарахування процентів. Таким чином, навіть якщо погодитись з розрахунком «УкрСиббанку», то як зазначалось у Додаткових поясненнях, станом на 10.06.2020 року борг по відсотках складав 654,92 грн, тому проценти в більшому розмірі стягненню з відповідача не підлягають у будь-якому разі.

24.09.2026 року директор ТОВ "Факторинг Партнерс" - Сердійчук Я.Я. подала до суду заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначила наступне.

Твердження представника Відповідача про те, що Позивач безпідставно надає перевагу ставці 55% річних як більш вигідній для себе, не відповідає змісту підписаного сторонами договору. Пункт 2.3 Договору-анкети передбачає не дві взаємовиключні процентні ставки, між якими Позивач може довільно обирати, а загальну та спеціальну ставки, кожна з яких застосовується за різних обставин. Ставка 55% річних є загальною процентною ставкою, встановленою для заборгованості за операціями з отримання готівки та за безготівковими операціями. Натомість ставка 0,00001% річних передбачена виключно для безготівкових операцій протягом пільгового періоду. Саме формулювання пункту 2.3 Договору спростовує твердження Відповідача про можливість застосування ставки 0,00001% річних до всієї кредитної заборгованості протягом усього періоду існування кредитних правовідносин. Пільговий період за своєю правовою та економічною природою є обмеженим проміжком часу, протягом якого позичальник може користуватися спеціальною ставкою за умови виконання встановлених договором вимог. Закінчення такого періоду або невиконання умов його застосування не змінює погоджену сторонами загальну процентну ставку. Посилання Відповідача на принцип contra proferentem також не спростовує умов договору. Зазначений принцип може застосовуватися у разі, коли умова договору допускає декілька однаково обґрунтованих тлумачень і її зміст неможливо встановити за допомогою звичайних правил тлумачення правочину. Водночас він не передбачає автоматичного застосування найменшої із зазначених у договорі процентних ставок незалежно від визначених сторонами умов її застосування. У цьому випадку пункт 2.3 Договору-анкети прямо розмежовує загальну ставку 55% річних та спеціальну ставку 0,00001% річних, яка застосовується лише до безготівкових операцій протягом пільгового періоду. Тому запропоноване представником Відповідача тлумачення фактично виключає з договору слова «протягом пільгового періоду» та надає спеціальній ставці значення загальної, чого сторони не погоджували.

Наданий безпосередньо АТ «Укрсиббанк» розрахунок заборгованості відображає фактичний бухгалтерський облік операцій, нарахування та погашення процентів, здійснений первісним кредитором у процесі виконання договору. Відсутність у кожному рядку банківського розрахунку окремого повторного зазначення процентної ставки не спростовує умов підписаного сторонами договору та відображених Банком сум нарахувань.

Також представник Відповідача посилається на пункт 2.2 Договору та стверджує, що після 10.06.2020 року договірні проценти не могли нараховуватися за будь-яких обставин. Договір у цілому, відповідно до пункту 2.15, укладений на невизначений строк. Пунктом 2.13 Договору передбачено закриття карткового рахунку після закінчення строку дії ліміту кредитування та повного погашення заборгованості, крім випадків продовження строку дії кредитного ліміту. З наданих АТ «Укрсиббанк» документів вбачається, що після 10.06.2020 року картковий рахунок Відповідача не був закритий, заборгованість не була погашена, а за рахунком продовжували здійснюватися операції. Сам представник Відповідача у своєму розрахунку враховує поповнення рахунку до 23.12.2020 року та видаткові операції до 15.03.2021 року. Отже, твердження про автоматичне припинення всіх кредитних правовідносин 10.06.2020 рокуне узгоджується ані з фактичною поведінкою сторін, ані з операціями, які сам Відповідач поклав в основу свого розрахунку.

При цьому Позивач не стверджує, що саме лише існування непогашеної заборгованості є безумовною підставою для нарахування договірних процентів після закінчення погодженого строку кредитування. Однак для визначення належного розміру процентів необхідно встановити, чи продовжував діяти кредитний ліміт, за рахунок яких саме коштів здійснювалися операції після 10.06.2020 року та які нарахування включені Банком до залишку процентної заборгованості. Натомість представник Відповідача без дослідження зазначених обставин стверджує, що станом на 10.06.2020 року заборгованість за процентами становила лише 654,92 грн.

Однак Відповідачем не обґрунтовано, що зазначена сума є повним залишком усієї заборгованості за процентами станом на відповідну дату, а не одним із проміжних показників банківського розрахунку. Не наведено послідовного розрахунку цієї суми, не розкрито порядок врахування раніше нарахованих і прострочених процентів, здійснених платежів та їх розподілу між складовими заборгованості. Самостійне посилання на окреме значення з банківського розрахунку без урахування інших його показників не спростовує визначену первісним кредитором суму заборгованості. Крім того, навіть припинення права на подальше нарахування договірних процентів не припиняє основного зобов`язання та не звільняє Відповідача від повернення фактично використаних кредитних коштів і процентів, правомірно нарахованих у межах строку кредитування.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.05.2018 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Укрсиббанк» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №94471496000, відповідно до п. 2.2 договору ліміт кредитування встановлюється у розмірі 40000,00 грн.

У п. 1.1. підписаного Договору-анкети зазначено, що банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Револьверна кредитна карта «Шоппінг картка НПК», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, картковий рахунок, який обслуговується згідно з цим Договором-анкетою та Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків клієнтів, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку (надалі-Правила), а саме: картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України.

Сторони домовилися, що Договір-анкета містить заяву клієнта на відкриття рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Відповідно до п. 1.2.-1.3. Договору-анкети, банк встановлює ліміт овердрафту на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених Договором-анкетою та Правилами. Банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем банку в порядку, викладеному у Правилах.

Відповідно до п. 1.4 Договору, Правила після підписання Сторонами Договору - анкети, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи Сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах.

У розділі 2 Договору-анкети сторонами погоджено ліміт кредитування 40000,00 грн, строк користування кредитом з 11.05.2018 року по 10.06.2020 року. Процентна ставка як за готівкові, так і безготівкові операції встановлювалася на рівні 55%, за винятком процентної ставки за безготівковими операціями впродовж пільгового періоду, яка становила 0,00001%.

Вищезазначену Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №94471496000 від 11.05.2018 року було підписано ОСОБА_1 особистим підписом.

Відповідно до наданого АТ «Укрсиббанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором №94471496000 ОСОБА_1 станом на 31.03.2021 року мав загальну заборгованість в сумі 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

31.03.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» був укладений договір факторингу №202, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

Передача прав вимоги за договором факторингу №202 від 31.03.2021 року від АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року підтверджується наданими позивачем актом приймання-передачі прав вимоги від 31.03.2021 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №2984 від 31.03.2021 року, актом взаємозаліку від 31.03.2021 року та реєстром боржників до договору факторингу №202 від 31.03.2021 року, згідно з яким заборгованість відповідача за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року становить 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

01.04.2021 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №04/01/04/2021/1, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 цього договору, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

Передача прав вимоги за договором факторингу №04/01/04/2021/1 від 01.04.2021 року від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» до ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року підтверджується наданими позивачем платіжним дорученням №197650001 від 09.04.2021 року, актом приймання-передачі права вимоги від 01.04.2021 року та реєстром боржників до договору факторингу №04/01/04/2021/1 від 01.04.2021 року, згідно з яким заборгованість відповідача за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 становить 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим «Вердикт Капітал» заборгованість відповідача за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року становить 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до п.2.1 договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору.

04.02.2025 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено додаткову угоду №10/2 до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року, відповідно до якої внесено зміни до Реєстру боржників в електронному та друкованому виглядах.

Передача прав вимоги за договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року підтверджується наданими позивачем актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року, актами прийому-передачі Реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року та реєстром боржників (зі змінами) до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року, згідно з яким заборгованість відповідача за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року становить 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Коллект Центр» заборгованість відповідача за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року становить 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір №28-08/25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року, що стверджується актом прийому-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді за довогором №28-08/25 про відступлення прав вимоги від 28.08.2025 року, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.09.2025 року, актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором №28-08/25 від 28.08.2025 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року.

Згідно реєстру боржників в друкованому вигляді до договору №28-08/25 про відступлення прав вимоги від 28.08.2025 року до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року в розмірі 110699,19 грн, з яких: 86816,10 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 23883,09 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) плата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договорів факторингу №202 від 31.03.2021 року, №04/01/04/2021/1 від 01.04.2021 року, №10-01/2023 від 10.01.2023 року, №28-08/25 від 28.08.2025 року недійсними.

Крім того, суд погоджується з доводами представниці ТОВ «Факторинг Партнерс» - Ушакової М.І., про те, що доводи Представника Відповідача про те, що виконавчий напис нотаріуса від 22.09.2021 року №8305 нібито спростовує факт переходу до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги саме за основним боргом, є безпідставними та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні змісту такого виконавчого напису. Сам по собі виконавчий напис нотаріуса не є правочином щодо відступлення права вимоги, не визначає обсяг прав, які були передані за договорами факторингу/відступлення, та не може змінювати зміст укладених між кредиторами договорів і актів приймання-передачі прав вимоги. Обсяг переданих прав визначається саме відповідними договорами, реєстрами боржників та актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи, а не змістом подальшого виконавчого напису, вчиненого вже після набуття ТОВ «Вердикт Капітал» статусу кредитора. Крім того, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.01.2022 року у справі №490/8892/21, яким виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, не встановлює відсутності заборгованості Відповідача за кредитним договором та не спростовує факту переходу права вимоги між кредиторами. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, свідчить лише про неможливість примусового виконання саме цього позасудового способу стягнення, однак не припиняє самого зобов`язання боржника, не анулює кредитний договір, не позбавляє кредитора права звернутися до суду з позовом та не звільняє Відповідача від обов`язку довести належне виконання зобов`язання або відсутність боргу

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором кредиту №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року, перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму кредиту.

При цьому, суд не погоджується з розрахунком суми заборгованості за відсотками та доводами позивача про правомірність нарахування ним відсотків понад строк дії кредитного договору, зважаючи на таке.

Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Відповідно до п. 2.2 договору-анкети №9447149600 від 11.05.2018 року визначено, що строк користування кредитом: з 11.05.2018 року по 10.06.2020 року.

Відповідно до п. 2.15 договору визначено що договір укладається на невизначений строк.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» у ч. 1 ст. 12 визначено перелік умов які повинен містити договір зокрема повинна міститься обов`язкова інформація про порядок повернення кредиту, графік платежів, кількість, розмір та періодичність внесення платежів тощо. Це фактично вимагає визначення строку користування кредитом і строків платежів, що є частиною суттєвих умов договору.

Суд зазначає що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» - зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на продовження строку користування кредитом за договором про споживчий кредит у формі кредитування банківського рахунку або кредитної лінії, яка надається банком. Договір про споживчий кредит у формі кредитування банківського рахунку або кредитної лінії, яка надається банком, у разі наявності умови про можливість продовження строку користування кредитом, повинен передбачати право споживача на безоплатну відмову від продовження строку користування кредитом за таким договором. Банк зобов`язаний повідомити споживача про продовження строку користування кредитом відповідно до вимог цієї частини не пізніше 30 календарних днів до дати такого продовження. Банк зобов`язаний повідомити споживача про продовження строку користування кредитом згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

У матеріалах справи відсутні докази того, що банк належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення боржника про продовження строку кредитування.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже відповідно до вказаних норм п. 2.15 договору є нікчемним оскільки суперечить як іншим умовам вказаного договору, зокрема п. 2.2 де чітко визначено строк кредитування та суперечить Закону України «Про споживче кредитування» який встановлює обов`язок для кредитора визначити строк користування кредитом і строк здійснення платежів, що є частиною суттєвих умов договору.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами позивача щодо правомірності нарахування процентів понад встановлений строк кредитного договору.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1 - адвоката Зотікова С.Є., що стягнення відсотків у період після закінчення строку дії кредитування 10.06.2020 року є безпідставним.

З наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості, вбачається, що поза строком кредитування банком було нараховано 23228,17 грн відсотків.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що кошти, які були неправомірно нараховані відповідачу, як відсотки за користування кредитом після закінчення строку дії договору (після 10.06.2020 року), мають бути вирахувані з суми заборгованості за відсотками, а тому робить власний розрахунок, за яким заборгованість за простроченою заборгованістю за відсотками становить 654,92 грн (23883,09 грн - 23228,17 грн).

З огляду на наведене вище, загальна сума заборгованості за кредитним договором №94471496000(26204965709638) від 11.05.2018 року, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 87471,02 грн, з яких: 86816,10 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 654,92 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №94471496000 від 11.05.2018 року у розмірі 87471,02 грн, з яких: 86816,10 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 654,92 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.12.2025 року, заявку на надання юридичної допомоги №1856 від 01.01.2026 року, витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що розмір гонорару в 25000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так, дана справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2103,30 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0615820001 від 23.02.2026 року.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 81, 258, 259, 263-265, 279,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №94471496000 від 11.05.2018 року у розмірі 87471 (вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят одну) гривню 02 копійки, з яких: 86816,10 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 654,92 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у розмірі 7103 (сім тисяч сто три) гривні 30 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2103,30 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін