Ухвала суду № 140095097, 28.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2568/23

Провадження № 4-с/450/11/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Глинській У.Я.

за участю представника скаржника Баюш Л.В.

представника державного виконавця Хурдепи С.Ю.

представника стягувача Блонського М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баюш Лілія Володимирівна на бездіяльність органу примусового виконання щодо постанови держаного виконавця про відновлення виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

01.09.2026 представник скаржника звернулася зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання щодо постанови держаного виконавця про відновлення виконавчого провадження, а саме просить суд: визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хурдепи Святослава Юрійовича від 14.08.2026 про відновлення виконавчого провадження № 76201253; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Хурдепи Святослава Юрійовича щодо відновлення виконавчого провадження № 76201253 на підставі заяви представника стягувача від 05.08.2026; зобов`язати державного виконавця усунути порушення прав боржника, допущені внаслідок винесення постанови від 14.08.2026 про відновлення виконавчого провадження № 76201253.

В обґрунтування скарги зазначає, що 14.08.2026 державним виконавцем Пустомитівського ВДВС винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №76201253 на підставі ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», яку отримано 20.08.2026, у зв`язку з чим скарга, подана 31.08.2026, є своєчасною. Скаржник вважає постанову незаконною, оскільки ч. 6 ст. 67 Закону пов`язує можливість відновлення виконавчого провадження з наявністю факту подальшого перешкоджання саме боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні. На думку скаржника, державний виконавець не встановив факту такого перешкоджання, конкретних дій боржника та його причетності до зміни замків. В оскаржуваній постанові зазначено лише твердження представника стягувача про зміну замків і відсутність ключів, однак не наведено доказів того, що замки були змінені саме боржником. Державний виконавець не встановив, хто, коли та за яких обставин змінив замки, не отримав пояснень боржника та не навів інших об`єктивних доказів вчинення ним перешкод, а тому його висновок ґрунтується на припущеннях. Скаржник посилається на ст. 18, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 449, 451 ЦПК України і вважає, що за відсутності доказів вчинення перешкод саме боржником підстав для відновлення виконавчого провадження не було. У зв`язку з цим просить визнати постанову державного виконавця від 14.08.2026 неправомірною та скасувати її.

В судовому засіданні скаргу підтримала в повному обсязі просила задоволити з підстав викладених письмово.

21.09.2026 від представника стягувача адвоката Блонського М.А. надійшли заперечення на скаргу, в яких зазначено, що державний виконавець відповідно до ст. 6, 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний неупереджено, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 05.08.2026 стягувач звернувся до Пустомитівського ВДВС із заявою про те, що боржники змінили замок у вхідних дверях будинку, внаслідок чого стягувач не має ключів і позбавлений можливості проживати в приміщенні. Відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню стягувача виконавче провадження може бути відновлено, після чого державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення та накласти штраф. При цьому перевірка обставин перешкоджання, на думку стягувача, може здійснюватися вже після відновлення виконавчого провадження, оскільки без відповідної постанови державний виконавець не може вчиняти подальші виконавчі дії. Стягувач зазначає, що факт перешкоджання підтверджується наданими доказами, зокрема заявою ОСОБА_2 від 05.09.2025 та відеозаписом огляду входу до будинку від 13.09.2026, на якому зафіксовано відсутність верхнього замка. За твердженням стягувача, цей замок раніше був встановлений ОСОБА_3 , а боржники його зламали та замінили на новий. Таким чином, стягувач вважає, що підстави для відновлення виконавчого провадження були наявні, а доводи скаржника є безпідставними. Просить відмовити у задоволенні скарги та стягнути зі скаржника 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представник скаргу заперечив з огляду на викладене та просив відмовити у задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання з`явився представник державного виконавця Хурдепа С.Ю., який пояснив, що 05.08.2026 представник стягувача ОСОБА_4 адвокт Блонський М.А. звернувся до Пустомитівського ВДВС із заявою про зміну боржниками замка у вхідних дверях будинку та відсутність у нього ключів. 14.08.2026 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам. Представник зазначив, що до відновлення провадження державний виконавець не мав правових підстав вчиняти подальші виконавчі дії чи перевіряти наведені у заяві обставини. Після відновлення провадження такі обставини підлягають перевірці, за результатами якої буде вирішено питання про повторне примусове вселення стягувача або про закінчення виконавчого провадження у разі встановлення відсутності дій боржника, спрямованих на перешкоджання проживанню стягувача. На цей час вчинення подальших виконавчих дій призупинено до вирішення судом цієї скарги.

В задоволенні скарги просив відмовити.

Дослідивши матеріали скарги, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення, задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_4 . Вселено ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_1 ; Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 передати ОСОБА_4 примірник всіх ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_4 завдану шкоду в результаті вчинення перешкод йому у користуванні майном частиною будинковолодіння АДРЕСА_1 , в розмірі 61500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_4 2147,20 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Львівський апеляційний суд від 03.06.2024 апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката Жидачек Т.М. залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року та додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2024 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили 03.06.2024.

Постановою Львівський апеляційний суд від 25.06.2025 апеляційну скаргу Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції задоволено. Ухвалу Пустомитівського районного судуЛьвівської області від 16 грудня 2024 року в частині часткового задоволення скарги, визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76201030 від 31.10.2024, винесеної державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепою С.Ю., про зобов`язання державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в повному обсязі виконати рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист №450/2568/23 від 12.09.2024 та відкрито ВП №76201030 скасувати та ухвалити в цій частині вимог скарги нову постанову, якою в задоволенні цих вимог скарги відмовлено. В решті ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2024 року залишено без змін. Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 Блонського Михайла Андрійовича на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17грудня 2024 року та на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року залишено без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року та ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 05.08.2026 ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 подано заяву до Пустомитівського ВДВС згідно якої зазначено, що на цей час боржниками змінено замок у вхідних дверях будинку до якого в стягувача немає ключів. Такі дії вони здійснили самовільно, щоб стягувач не міг проживати в будинку.

14.08.2026 головним державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хурдепою Святославом Юрійовичем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №76201253 з виконання виконавчого листа №450/2568/23, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, про вселення ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.

Порядок виконання рішення про вселення стягувача визначено статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною другою згаданої статті примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення (частина п`ята статті 67 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною шостою статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Зважаючи на вищезазначені обставини, суд зазначає наступне.

05.08.2026 стягувач звернувся до Пустомитівського ВДВС із заявою про подальше перешкоджання у користуванні приміщенням, зазначивши, що боржниками змінено замок у вхідних дверях будинку та стягувач не має ключів. На підставі зазначеної заяви державним виконавцем 14.08.2026 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до частини шостої статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Посилання скаржника на те, що до винесення постанови державний виконавець був зобов`язаний попередньо встановити, ким саме, коли та за яких обставин було змінено замок, суд вважає необґрунтованими. Відновлення виконавчого провадження не є остаточним встановленням факту вчинення боржником перешкод, а забезпечує можливість державному виконавцю здійснити передбачені законом виконавчі дії та перевірити наведені стягувачем обставини.

Такий підхід узгоджується з ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року у справі №201/531/19, у якій Верховний Суд, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові від 01 червня 2020 року у справі №754/5146/15-ц, зазначив, що до повноважень державного виконавця не входить перевірка обґрунтованості заяви стягувача про перешкоджання боржником його проживанню (перебуванню).

При цьому у справі №201/531/19 Верховний Суд дійшов висновку, що за умови звернення стягувача із відповідною заявою та встановлення того, що особа, яка звернулася із заявою, є стягувачем, а особа, щодо якої відновлено провадження, є боржником, дії державного виконавця з відновлення виконавчого провадження відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вчинені в межах його повноважень.

За таких обставин доводи скаржника про відсутність на момент винесення постанови належних доказів того, що саме боржник змінив замок, не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови. Відповідні обставини підлягають перевірці державним виконавцем уже в межах відновленого виконавчого провадження, за результатами чого має бути визначено подальший порядок виконання судового рішення.

Крім того, доводи представника скаржника про можливе виникнення в майбутньому фінансових обтяжень є припущеннями та самі по собі не свідчать про порушення прав чи законних інтересів боржника. Сам факт відновлення виконавчого провадження не зумовлює автоматичного виникнення для боржника будь-яких фінансових зобов`язань, а можливість застосування передбачених законом заходів примусового виконання залежить від встановлення відповідних обставин та вчинення державним виконавцем конкретних виконавчих дій.

Таким чином, отримавши заяву стягувача із зазначенням конкретних обставин щодо подальшого перешкоджання його проживанню (перебуванню), державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень та відповідно до частини шостої статті 67 Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для визнання постанови від 14.08.2026 неправомірною та її скасування суд не вбачає, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, наявні підстави для покладення на боржника витрат на професійну правничу допомогу, заявлених адвокатом Блонським А. М.

Керуючись ст.ст. 18, 67 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381- 384, 447 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

в задоволені скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баюш Лілія Володимирівна на бездіяльність органу примусового виконання щодо постанови держаного виконавця про відновлення виконавчого провадження, - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Суддя: Д. А. Кукса