Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 462/8593/26
УХВАЛА
(про повернення позовної заяви)
25 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюк А. І., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Рух справи.
24.09.2026 року (вх. № 26222) від представника позивача ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» адвоката Усенка М. І. до Залізничного районного суду м. Львова, надійшла позовна заява, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 45290103 від 07.07.2025 року у розмірі 20 296 грн 00 коп. та понесені судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І.
Вивчивши матеріали позовної заяви про стягнення заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Мотиви та висновки суду.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За змістом положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), згідно з яким звернення до суду адвоката при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, яка є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).
У постанові від 05.08.2022 року у справі № 441/2317/21 (провадження № 61-3748 св 22) Верховний Суд дійшов висновку, що не надання адвокатом суду належних документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
У ч. 3 ст. 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Таким чином, право на подання до суду заяв має представник, тобто, особа, яку позивач уповноважив вести справу в суді від його імені, повноваження якої підтверджені довіреністю.
Як вбачається із позовної заяви така подана до суду та підписана представником позивача адвокатом Усенко М. І. На підтвердження повноважень адвоката Усенка М. І. щодо звернення до суду від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суду надано копію ордеру про надання правничої допомоги від 04.11.2026 року, копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2025 року № 0207.До матеріалів справи також долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», сформовану станом на 25.10.2024 року.
Натомість, зі змісту договору про надання правової (правничої) допомоги 02.07.2025 року № 0207 вбачається, що останній укладено між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» в особі Директора, Заковіч Еви, що діє на підставі діє на підставі Статуту та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі Адвоката, Керуючого партнера Усенка М. І.
За наявності вказаних прямих посилань, дослідження положень Статуту є обов`язковим для встановлення реального обсягу компетенції керівника, зокрема його права одноособово приймати рішення про звернення до суду та делегувати право підпису іншим особам (через видачу довіреностей чи затвердження внутрішніх інструкцій) без погодження з органами управління. Відсутність цього документа у матеріалах справи унеможливлює достовірне встановлення того, чи мав керівник відповідні повноваження діяти від імені юридичної особи без спеціальних рішень загальних зборів учасників або іншого уповноваженого органу. Таким чином, за відсутності належного підтвердження обсягу повноважень керівника, неможливо вважати доведеним, що видана довіреність чи укладений договір про надання правової допомоги відповідають вимогам закону та установчим документам товариства.
Оскільки Статут ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» до матеріалів справи не долучено, суд позбавлений можливості встановити законність наділення підписанта Усенка М. І. відповідними повноваженнями.
Окрім цього, суд також звертає увагу на дату формування Виписки з ЄДР від 25.10.2024 року. Суд наголошує, що позивач, звертаючись через систему «Електронний суд», мав безперешкодну технічну можливість сформувати актуальний електронний витяг з ЄДР безпосередньо в день подання заяви.
Як вбачається із позовної заяви, на підтвердження повноважень адвоката Усенка М. І. щодо звернення до суду в інтересах позивача суду надано копію ордеру про надання правничої допомоги від 04.11.2025 року, однак як встановлено судом вказаний ордер видано на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер Фінанс», в той час як позивачем у позові вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер -Фінанс».
Разом з тим, будь-яких належних і допустимих доказів того, що ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» змінило найменування на ТОВ «Тайгер Фінанс» або ж факт переходу до позивача права грошової вимоги за спірним кредитним договором матеріали справи не містять.
Відтак, до позовної заяви не долучено доказів на підтвердження повноважень адвоката Усенка М. І. діяти саме в інтересах ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», відсутність яких унеможливлює перевірку судом дійсності повноважень адвоката, зокрема на підписання вказаної позовної заяви та підтвердження факту представництва ним інтересів товариства, від імені якого звернувся до суду.
Окрім цього, як убачається з ордеру від 04.11.2025 року в графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога» викладено як «судах загальної юрисдикції».
Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020 року), ордер має містити назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правничої допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога».
Отже, в ордері на надання правничої допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду, за захистом в який звернулася особа.
Викладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалах Верховного Суду, від 17.07.2019 року у справі № 826/6166/17, від 30.09.2019 року у справі № 420/5275/18, від 20.12.2019 року у справі № 280/2426/19 та інших.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2019 року в справі № 9901/847/18 визначила, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Вказане цілком узгоджується із сталою позицією Верховного Суду, яка викладена в ухвалах від 19.01.2024 року у справі № 591/6387/21, від 26.11.2025 року у справі № 188/846/23 від 23.03.2026 року у справі № 459/191/25, від 19.03.2026 року у справі № 676/3830/25, від 16.03.2026 року у справі № 635/5530/25, від 06.03.2026 року у справі № 369/17692/23, від 04.03.2026 року у справі № 752/23472/24, від 20.02.2026 року у справі № 487/2577/25 тощо.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі № 901/939/18 виходив з того, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували повноваження адвоката щодо його представництва у Верховному Суді та право підпису процесуальних документів, які подаються до суду. При цьому суд керувався тим, що подана до суду копія ордера на надання правової допомоги від 08.06.2016 року серії КС № 163653 не є документом, що підтверджує повноваження адвоката на представництво в суді, оскільки в ордері зазначено, що у адвоката є право на надання правової допомоги позивачеві у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах, проте всупереч вимогам підпункту 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року № 36 (далі Положення), в ордері не зазначено конкретної назви органу, в якому надається правова допомога адвокатом. Згідно зазначеної правової позиції Великою палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок Верховного Суду про повернення представнику позивача позовної заяви.
Таким чином, Верховним Судом сформульовано правову позицію про те, що зазначені недоліки ордеру не є підставою для залишення позову без руху, натомість як є підставою саме для повернення позовної заяви.
У постанові від 05.08.2022 року у справі № 441/2317/21 Верховний Суд дійшов висновку, що не надання адвокатом суду належних документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у адвоката Усенка М. І. відсутні повноваження діяти в інтересах позивача ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» станом на час звернення з позовом до суду, а тому подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.
Копію заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя:
Судове рішення № 140094954, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 25.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 462/8593/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: