Ухвала суду № 140094399, 22.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7313/26

Номер провадження 2-п/711/92/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лабіка Геннадія Івановича про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 серпня 2026 року в цивільній справі №711/7313/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2026 року в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково.

Цим судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №20.09.2025-100001874 від 25 вересня 2025 року в розмірі 26 727 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять сім) гривень 13 (тринадцять) копійок, з яких: 18 105 (вісімнадцять тисяч сто п`ять) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 189 (сто вісімдесят дев`ять) гривень комісії пов`язаної з наданням кредиту, та 8433 (вісім тисяч чотириста тридцять три) гривні 13 (тринадцять) - сума заборгованості за процентами; стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки судового збору та 101 (сто одна) гривня 66 (шістдесят шість) копійок витрат на поштове направлення, а всього 2010 (дві тисячі десять) гривень 60 (шістдесят) копійок. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

24 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Лабіком Г.І., через підсистему «Електронний суд», подана заява про перегляд заочного рішення, в якій представник відповідача просить суд скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 серпня 2026 року, призначивши справу до розгляду в загальному порядку з викликом (повідомленням) сторін.

Прохання про скасування заочного рішення представник відповідача обгрунтовує тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не знала про її існування. Представник відповідача в заяві про перегляд заочного рішення зазначає про те, що дійсно відповідач за адресою: АДРЕСА_1 , була знята з реєстрації 24.10.2025. Проте, на переконання представника відповідача, цей факт сам по собі не свідчить про те, що відповідачу було достеменно відомо про судовий розгляд: судова кореспонденція за попередньою адресою реєстрації об`єктивно не могла її досягти, а самостійно відстежувати оголошення про виклик на веб-сайті судової влади вона не мала можливості, оскільки не була обізнана про існування самого провадження. У зв`язку з викладеним, представник відповідача констатує, що відповідач була позбавлена можливості з`явитися в судове засідання, надати відзив на позовну заяву, докази на спростування чи зменшення заявлених до стягнення сум та свої пояснення по суті спору.

Також представник відповідача в заяві про перегляд заочного рішення зазначає про те, що судом, під час ухвалення заочного рішення, враховано п`ять платежів, здійснених заявницею на виконання зобов`язань за кредитним договором: 6 800 грн (25.10.2025), 7 720 грн (25.11.2025), 120 грн (12.12.2025), 7 600 грн (26.12.2025) та 5 950 грн (27.01.2026). Разом з тим, на переконання представника відповідача, позивачем при складанні розрахунку заборгованості та судом при його перевірці не в повному обсязі враховано розміри коштів, сплачених відповідачем у рахунок сплати боргу за кредитним договором, докази чому буде долучено до матеріалів справи.

Крім того представник відповідача звертає увагу суду на те, що розмір процентів та комісій за договором є надмірним і суперечить законодавству про захист прав споживачів, а також судом не досліджено первинні документи, що підтверджують надання кредитних коштів та розмір заборгованості.

З огляду на викладене представник відповідача адвокат Лабік Г.І. просить суд скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2026 року у цивільній справі № 711/7313/26 (провадження № 2/711/3851/26), а справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначити до розгляду в загальному порядку з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.09.2026 прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лабіка Геннадія Івановича про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 серпня 2026 року в цивільній справі №711/7313/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; призначено судове засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення о 11 год 30 хв 22 вересня 2026 року, що відбудеться в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси; клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лабіка Геннадія Івановича про витребування доказів у справі №711/7313/26, що міститься у п.3 прохальної частини заяви про перегляд заочного рішення від 24.08.2026, залишено без задоволення.

Представник позивача Омельяненко Р.Р. у судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так і його представника Омельяненка Р.Р., що були отримані цими учасниками справи 08.09.2026.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лабік Г.І. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету представника відповідача адвоката Лабіка Г.І. в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 08.09.2026 о 02 год 50 хв 05 сек.

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лабік Г.І. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.287 ЦПК України передбачено, що неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення і додані до неї документи, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Так, згідно з ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Судом встановлено, що представником відповідача заяву про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2026 в справі №711/7313/26 подано вчасно, тобто в установлені законом строки.

Відповідно до ч. 1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З аналізу означеної норми процесуального права суд зробив висновок, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Лише за сукупності цих двох умов можна констатувати, що наявні підстави для скасування заочного рішення.

Як встановлено судом, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 06 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Також цим судовим рішенням виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання вирішено здійснити в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, тобто шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки відповідач знялася з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у Придніпровському районі означеного населеного пункту, що мало місце 24.10.2025, а тому відомості щодо місця реєстрації проживання відповідача ОСОБА_1 станом на день як пред`явлення позову, так і день постановлення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження, у матеріалах позовної заяви відсутні.

Частиною 11 ст.128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Також суд, здійснюючи виклик відповідача в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, керувався положеннями ч.10 ст.187 ЦПК України, відповідно до яких, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

15 липня 2026 року о 10 год 02 хв на офіційному сайті Придніпровського районного суду м. Черкаси, що розміщений на веб-сайті «Судова влади України», було опубліковано оголошення про виклик відповідача в цивільній справі №711/7313/26 ОСОБА_1 у судове засідання, що призначено о 12 год 00 хв 06 серпня 2026 року.

З огляду на те, що саме 15 липня 2026 року на офіційному веб-сайті судової влади України опубліковано оголошення про виклик відповідача у цивільній справі №711/7313/26 ОСОБА_1 у судове засідання, що призначено о 12 год 00 хв 06 серпня 2026 року, тому, керуючись ч.11 ст.128 ЦПК України, такий учасник справи вважається належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.

Також 14.07.2026 суд здійснив направлення копії ухвали суду про прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного позовного провадження від 13.07.2026 разом із судовою повісткою про виклик на останню відому адресу місця реєстрації проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Проте означені документи повернулися до суду з відміткою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про причини повернення, а саме: адресат відсутній за вказаною адресою.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) викладено правовий висновок, що умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).

З аналізу положень ч.1 ст.280 ЦПК України у взаємозв`язку з практикою застосування Верховним Судом означеної норми процесуального права суд дійшов висновку про процесуальну можливість ухвалення заочного рішення суду при першій неявці відповідача.

У зв`язку з цим така обов`язкова умова для скасування заочного рішення як те, що відповідач не з`явилася в судове засідання та (або) не повідомила про причини неявки, а також не подала відзиву на позовну заяву з поважних причин, у конкретному випадку відсутня.

Суд відхиляє твердження представника відповідача, викладене у заяві про перегляд заочного рішення, про те, що сам по собі факт опублікування оголошення про виклик відповідача до суду на веб-порталі «Судова влада України» не свідчить про те, що відповідачу було достеменно відомо про судовий розгляд: судова кореспонденція за попередньою адресою реєстрації об`єктивно не могла її досягти, а самостійно відстежувати оголошення про виклик на веб-сайті судової влади вона не мала можливості, оскільки диспозицією ч.11 ст.128 ЦПК України імперативно визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Водночас, суд звертає увагу учасників справи, що сторона відповідач визнає той юридичний факт, що, станом на час розгляду судом справи, відповідач не була зареєстрована проживанням у будь-якому об`єкті житлової нерухомості, що унеможливлювало процесуально суд здійснити виклик відповідача шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації проживання останньої.

Щодо наступної обов`язкової умови для скасування заочного рішення, а саме: докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи, то суд зазначає про таке.

Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, в контексті означеної умови для скасування заочного рішення, вказує на те, що під час ухвалення заочного рішення, враховано п`ять платежів, здійснених заявницею на виконання зобов`язань за кредитним договором: 6 800 грн (25.10.2025), 7 720 грн (25.11.2025), 120 грн (12.12.2025), 7 600 грн (26.12.2025) та 5 950 грн (27.01.2026). Разом з тим, на переконання представника відповідача, позивачем при складанні розрахунку заборгованості та судом при його перевірці не в повному обсязі враховано розміри коштів, сплачених відповідачем у рахунок сплати боргу за кредитним договором, докази чому буде долучено до матеріалів справи.

Надаючи правову оцінку означеним твердженням сторони відповідача, суд зазначає про таке.

Із розрахунку-заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором №20.09.2025-100001874 від 25.09.2025, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, суд встановив, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем щодо виконання означеного кредитного договору складає 37 277,13 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 18105 грн, по процентам 8433,13 грн, по комісії - 189 грн, та по відсоткам, нарахованим по ст.625 ЦК України, - 10550 грн.

Також із означеного засобу доказування суд встановив, що кредитодавцем здійснювалося нарахування позичальнику відсотків за користування сумою кредиту наступним чином: у період з 25.09.2025 до 26.12.2025 щоденно в розмірі 170 грн (з 25.09.2025 до 28.10.2025), 190 грн (з 29.10.2025 до 12.12.2025) та в сумі 188,80 грн (з 13.12.2025 до 26.12.2025), в період з 27.12.2025 до 10.01.2026 в сумі 94,31 (32) грн, з 11.01.2026 до 27.01.2026 в сумі 104,81 (82) грн, а в період з 28.01.2026 до 29.04.2026 щоденно в сумі 90,52 (53) грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №20.09.2025-100001874 від 25.09.2025 суд також встановив, що позичальник ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за означеним правочином, а саме: 25.10.2025 в розмірі 6800 грн (зараховані кредитодавцем наступним чином: 1530 грн у рахунок погашення комісії, а 5270 грн у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами), 25.11.2025 грн в розмірі 7720 грн (зараховані кредитодавцем наступним чином: 5830 грн у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, та 1890 грн у рахунок погашення комісії), 12.12.2025 у розмірі 120 грн (зараховані у рахунок погашення тіла кредиту), 26.12.2025 у сумі 7600 грн (зараховані наступним чином: 5873,2 грн у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, 16,8 грн у рахунок погашення основної суми боргу, та 1710 грн у рахунок погашення комісії), а також 27.01.2026 в сумі 5950 грн (зараховані наступним чином: 3091,8 грн у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, 2858,2 грн у рахунок погашення основної суми боргу).

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, що лишився не доплаченим відповідачем кредитодавцю (18105 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 189 грн у рахунок погашення комісії пов`язаної з наданням кредиту, а також 8433,13 грн у рахунок сплати відсотків за користування кредитними коштами), суд врахував те, що позичальником ОСОБА_1 сукупно сплачено ТОВ «Споживчий центр» 28190 грн, які кредитодавцем було зараховано в рахунок погашення позичальником як основної суми боргу (2995 грн), так і відсотків (20065 грн) та комісії (5130 грн).

Водночас представник відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не долучив до заяви про перегляд заочного рішення жодних належних і допустимих доказів щодо сплати відповідачем як позичальником грошових коштів кредитодавцю, які останнім взагалі не враховані у розрахунку заборгованості або не враховані у зарахування погашення будь-якої зі складових, що підлягають сплаті позичальником згідно умов укладеного кредитного договору, що вплинуло б на розмір сукупної заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з цим, суд відхиляє означену підставу для скасування заочного рішення.

Крім того представник відповідача звертає увагу суду на те, що розмір процентів та комісій за договором є надмірним і суперечить законодавству про захист прав споживачів, а також судом не досліджено первинні документи, що підтверджують надання кредитних коштів та розмір заборгованості.

Надаючи правову оцінку означеним твердженням сторони відповідача, суд зазначає про таке.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що положення п.6,7 заявки кредитного договору №20.09.2025-100001874 (кредитної лінії) від 25.09.2025 та п.6,7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №20.09.2025-100001874 (кредитної лінії) від 25.09.2025 щодо розміру процентної ставки протягом строку кредиту з 25.09.2025 до 26.12.2025 та з 27.12.2025 до 29.04.2026, який сторонами кредитного договору визначений відповідно на рівні 1,0%/день та 0,5%/день, узгоджується із положеннями пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо нарахованої кредитодавцем комісії, то суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі такі види комісії як: комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування і повернення кредиту тощо.

Таким чином, комісія як за надання (видачу) кредиту, так і за обслуговування кредитної заборгованості з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит, а тому нарахування означеного виду комісії кредитодавцем є правомірним.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що конклюдентні дії позичальника ОСОБА_1 щодо сплати нею кредитодавцю комісії в розмірі 5130 грн з 5319 грн, що обумовлені сторонами кредитного договору, вочевидь свідчить про визнання відповідачем правомірним, обумовленого розміру комісії, а також і необхідність її сплати кредитодавцю. Також суд звертає увагу, що положеннями Закону України «Про споживче кредитування» не визначеного максимального розміру комісії, а тому, керуючись таким принципом цивільного законодавства як свобода договору, саме сторони у кредитних правовідносинах узгоджують відповідний розмір комісії.

Щодо такої підстави для скасування заочного рішення як те, що судом не досліджено первинні документи, що підтверджують надання кредитних коштів та розмір заборгованості, то суд зазначає про таке.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18.04.2026 суд встановив, що 25.09.2025 о 15 год 42 хв 02 сек на картку № НОМЕР_1 було перераховано 17000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua: 873710686, призначення платежу: видача за договором кредиту №20.09.2025-100001874.

Також згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18.04.2026 суд встановив, що 29.10.2025 о 14 год 22 хв 03 сек на картку № НОМЕР_2 було перераховано 2000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua: 904778264, призначення платежу: видача за договором кредиту №20.09.2025-100001874.

Із довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18.04.2026 суд встановив, що 11.01.2026 о 12 год 30 хв 11 сек на картку № НОМЕР_2 було перераховано 2000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua: 975457609, призначення платежу: видача траншу за додатковим договором до кредитного договору №20.09.2025-100001874.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Як встановлено судом зі змісту кредитного договору та додаткових угод до нього позичальник ОСОБА_1 підписала означені правочини одноразовими ідентифікаторами. Також судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що як кредитний договір, так і додаткові угоди до нього містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування їй грошових коштів з метою виконання умов як кредитного договору, так і додаткових угод до нього, а саме: НОМЕР_3 .

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення як кредитного договору, так і додаткових угод від її імені ані відповідачем, ані її представником суду не надані. Доказів звернення відповідача ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій матеріали справи не містять і такі не були долучені представником відповідача до заяви про перегляд заочного рішення.

Також стороною відповідача не спростовано належними і допустимими доказами, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку кредитодавцем було перераховано кредитні кошти сукупно в сумі 21000 грн, їй не належить, тобто не була емітована на її ім`я відповідною банківською установою.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про доведеність виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» як кредитодавцем зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів у сумі 21000 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , маска якого зазначена відповідачем як у кредитному договорі, так і в додаткових угодах до нього.

Також не заслуговують на увагу доводи заяви про перегляд заочного рішення про відсутність в матеріалах справи належного доказу на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки, наданий позивачем розрахунок заборгованості є детальним та помісячним, що дозволяє чітко відстежити динаміку виникнення боргу з його конкретними складовими за кожен розрахунковий період.

Всупереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України, сторона відповідача не надала суду власного контррозрахунку, а також не довела належними та допустимими доказами помилковість здійснених розрахунків позивачем.

У зв`язку з цим, суд відхиляє означену підставу для скасування заочного рішення.

Інших підстав для скасування заочного рішення в розумінні ч.1 ст.288 ЦПК України представником відповідача в заяві про перегляд заочного рішення не зазначено, а відповідно суд і не надає їм правовий аналіз.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що і друга обов`язкова умова для скасування заочного рішення, передбачена ч.1 ст.288 ЦПК України, у конкретному випадку відсутня, оскільки представником відповідача не було долучено до заяви про перегляд заочного рішення доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи судом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для перегляду заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.08.2026, яке ухвалене в справі №711/7313/26, передбачені ч.1 ст.288 ЦПК України, відсутні, а тому, керуючись п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. 128, 259, 260, 261, 272, 287, 288, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

залишити без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лабіка Геннадія Івановича про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 серпня 2026 року в цивільній справі №711/7313/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складений 28 вересня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко