Рішення № 140094376, 17.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2021/26

Провадження № 2/355/1594/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

У складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 255340 від 11 квітня 2024 року у розмірі 13236,20 гривень та у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено кредитний договір № 255340.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності (кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Таким чином, відповідач уклла кредитний договір № 255340 від 11 квітня 2024 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 гривень.

Як стверджує позивач, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу № 23122024/1.

Згідно даного договору факторингу 23 грудня 2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 255340 від 11 квітня 2024 року. 14 вересня 2023 року первісний кредитор змінив найменування із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ».

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 13236,20 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 гривень; заборгованість за відсотками становить 1236,20 гривень; заборгованість за комісіями становить 0,00 гривень; заборгованість за пенею становить 8000,00 гривень.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив суд провести розгляд цивільної справи за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 без участі представника ТОВ «Діджи Фінанс», у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача - провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 17 вересня 2026 року на 11 годину 30 хвилин, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання нею 27 серпня 2026 року судової повістки про виклик до суду, ухвали суду про відкриття провадження в означеній справі. Причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Згідно з п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до висновку про можливе часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.

Судом досліджені матеріали справи у повному обсязі суд, а саме:

Копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 255340 від 11 квітня 2024 року (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт), відповідно до п. 1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як встановлено п.п. 1.2-1.3 договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 09 липня 2024 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. (п. 1.4 договору)

Відповідно до п. 1.5 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Як передбачено п.п. 3-1-3.3 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього договору, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно з п. 3.5 договору денна процентна ставка за договором становить 2.48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (198 % (проценти за користування кредитом з розрахунку 2,2 % за кожен день) + 25 % комісія, що вказана в п. 1.4. цього договору)/90 днів.

Означений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом KL3194 11 квітня 2024 року. (а.с. 28-29)

Крім того, електронним підписом KL3194 ОСОБА_1 11 квітня 2024 року підписала Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 255340 від 11 квітня 2024 року - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту.

Як слід з копії Протоколу № 13/09/2023 Загальних зборів Учасників ТОВ «ЗАЙМЕР» від 13 вересня 2023 року Учасники Товариства вирішили змінити найменування Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ»). (а.с. 13)

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію від 01 липня 2026 року за підписом директора ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», клієнт ОСОБА_1 11 квітня 2024 року ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 255340: унікальний ідентифікатор (код підпису): KL3194, номер картки: НОМЕР_1 ; номер телефону: НОМЕР_2 , дата відправки ідентифікатора: 11 квітня 2024 року, 17:46:07. (а.с. 20)

До позовної заяви долучено копію підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів за підписом директора ТОВ «ПрофітГід» О. Боровой, яким вказане товариство підтвердило, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: A817074B372283CLY255340T2127894; платник: ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», дата/час здійснення переказу: 11 квітня 2024 року, 17:46, сума переказу: 4000,00 гривень; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 , призначення переказу: видача кредиту: 255340. (а.с. 25)

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) платіжну картку № НОМЕР_4 . (а.с. 49; 53)

Також АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку № НОМЕР_4 за 11 квітня 2024 року, з якої вбачається, що 11 квітня 2024 року на означений рахунок було здійснено зарахування коштів у розмірі 4000,00 гривень. (а.с. 50-51; 54-55)

Згідно з копією розрахунку заборгованості за договором №255340 від 11 квітня 2024 року, наданого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 13236,20 гривень, з яких: 4000,00 гривень - основна сума (тіло кредиту); 1236.20 гривень - відсотки по кредиту; 8000,00 гривень - відсотки по прострочці. (а.с. 15-17)

Як слід з копії договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (клієнт), клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. (а.с. 21-22)

Як передбачено п. 4.1 договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року перехід прав вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору.

На підтвердження переходу від клієнта до фактора права вимоги за договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року, позивачем надано: копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року, згідно з яким кредитор (ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») передав (відступив), а фактор (новий кредитор, ТОВ «Діджи Фінанс») прийняв Реєстр прав вимог за договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного договору. Кількість боржників: 6765. (а.с. 9); копію Витягу із додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року (витяг сформовано 01 липня 2026 року), у якому зазначена боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору: 255340 від 11 квітня 2024 року, загальна сума заборгованості: 13236,20 гривень, з яких: заборгованість по тілу: 4000,00 гривень; заборгованість по відсотках: 1236,20 гривень; заборгованість по пені: 8000,00 гривень. (а.с. 14)

Як слід з копій платіжної інструкції № 11416 від 13 лютого 2025 року, № 11147 від 15 січня 2025 року, № 11010 від 23 грудня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» оплати згідно договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року. (а.с. 32-33)

Копію статуту ТОВ «Діджи Фінанс».(а.с. 35-36)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За ч. 1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слід з ст. 536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Враховуючи викладене вище, у суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» виконав вимоги закону, уклав з відповідачем договір про надання фінансового кредиту № 255340 від 11 квітня 2024 року, керуючись Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач у свою чергу, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором та отримала кредитні кошти, які використовувала на власний розсуд.

Підписавши кредитний договір, позичальник надала свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів (в тому числі процентів), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Як слід за ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Зі ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1082 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, сторона позивача, яка має право на господарську діяльність з надання фінансових послуг, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідача ОСОБА_1 їх повернення. Відповідач не виконала умови укладеного нею договору з кредитором, своєчасно не повернула кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами. З таких підстав позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5236,20 гривень, з яких: 4000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 1236,20 гривень - заборгованість за відсотками, законні та підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за пенею в розмірі 8000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Як слід з положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, де унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, слід відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 гривень заборгованості за пенею.

Крім того сторона позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Стороною позивача були надані: копія договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., який є адвокатом. (а.с. 23)

Копію додаткової угоди № 255340 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року. (а.с. 24)

Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_2 (а.с. 34)

Копію акту надання послуг № 255340 на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, відповідно до якого сторони підтвердили, що виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) надав, а клієнт (ТОВ «Діджи Фінанс») прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000,00 гривень. Означений акт містить опис виконаних робіт (наданих послуг) та їх вартість. (а.с. 10)

Копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, підстава: договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року та додаткової угоди до нього. Всього надано послуг на 6000,00 гривень. (а.с. 18)

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача, отримавши позовну заяву та додатки до неї, не надала суду доказів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надійшло. З таких підстав слід задовольнити вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, з 13236,20 гривень позовних вимог, задоволено 5236,20 гривень (5236,20х100): 13236,20=39,60% , судовий збір 2662,40 гривень задоволено 39,60%, (2662,40х39,60%):100%=1054,31 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 512, 514, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 610, ст. 626, ст. 638, ст. 639, ч. 1 ст. 1048, ст. 1052, 1054, 1077, 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України.

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київської області місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором №255340 від 11 квітня 2024 року у розмірі 5236 (п`ять тисяч двісті тридцять шість) гривень 20 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, відмовити як необґрунтовано заявлену, яка складається з заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київської області місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ») понесені витрати під час сплати судового збору у розмірні 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) гривень 31 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київської області місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ») понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч)гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року .

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов