Рішення № 140093074, 25.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 25 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13713/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення від 07.08.2025 року № 164850014438 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 пільгового стажу роботи та призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 роботу з 03.08.1992 по 01.04.2009 на посаді машиніста аміачно-холодильної установки до пільгового стажу роботи за списком №2, який дає право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах мотивуючи тим, що до документів електронної пенсійної справи не додано жодного документа підтверджуючого пільговий характер роботи, зокрема довідки за формою, затвердженою постановою КМУ №920 від 05.07.2006 і пільговий стаж не підтверджений.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до положень частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 залежить, зокрема, від наявності необхідного пільгового стажу роботи. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначало, що страховий стаж позивача становить 37 років 04 місяці 02 дні, однак пільговий стаж за Списком № 2 не підтверджено. Відповідач вказував, що позивачем не надано документів, які підтверджують пільговий характер роботи, у зв`язку з чим вважав рішення від 07.08.2025 №164850014438 про відмову у призначенні пенсії правомірним.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

01.08.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком (Список 2).

Вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення від 07.08.2025 №164850014438 про відмову в призначенні пенсії.

Зазначеним рішенням відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, в зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У рішенні вказано, що вік заявника - 54 років; пільговий стаж заявника - не підтверджено; страховий стаж становить: 37 рік 04 місяців 02 днів.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.08.2025 №164850014438 про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка, тоді як уточнююча довідка підприємства не є самостійною та безумовною передумовою зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу в кожному випадку. Необхідність подання такої довідки виникає у разі, коли трудова книжка не містить відомостей, необхідних для визначення права особи на пенсію на пільгових умовах.

Отже, відсутність уточнюючої довідки сама по собі не може свідчити про відсутність у особи пільгового стажу, якщо характер роботи, займана посада, період роботи та інші обставини, необхідні для вирішення питання про наявність права на пільгове пенсійне забезпечення, підтверджуються трудовою книжкою та іншими належними доказами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 01.08.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення від 07.08.2025 №164850014438 про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до зазначеного рішення страховий стаж позивача визначено тривалістю 37 років 04 місяці 02 дні, водночас пільговий стаж за Списком №2 не підтверджено.

Такі ж обставини наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано документів, які підтверджували б пільговий характер роботи, у зв`язку з чим період його роботи не врахований до пільгового стажу за Списком №2.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 03.08.1992 по 01.04.2009 працював на посаді машиніста аміачно-холодильної установки.

При цьому відповідачем не заперечується сам факт роботи позивача у зазначений період та не наведено зауважень щодо достовірності відповідних записів трудової книжки, правильності їх оформлення чи наявності у них виправлень або інших недоліків, які давали б підстави поставити під сумнів відображені у ній відомості.

Водночас відповідач фактично пов`язує відсутність у позивача пільгового стажу з ненаданням додаткових документів, які підтверджують пільговий характер роботи.

Суд вважає такий підхід необґрунтованим з огляду на таке.

Положення статті 62 Закону №1788-XII та пункту 20 Порядку №637 не дають підстав вважати уточнюючу довідку підприємства обов`язковим та єдиним документом, яким може підтверджуватися спеціальний трудовий стаж. Навпаки, необхідність її подання законодавець пов`язує з відсутністю у трудовій книжці відповідних відомостей.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність у позивача пільгового стажу, пенсійний орган повинен був надати оцінку насамперед відомостям трудової книжки та іншим документам пенсійної справи, а не обмежуватися формальним посиланням на ненадання додаткових документів.

При цьому суд враховує, що спірний період роботи позивача розпочався 03.08.1992, тобто до набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, яка набрала чинності 21.08.1992.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 документальне підтвердження пільгового характеру роботи до 21.08.1992 та підтвердження такої роботи після зазначеної дати мають різний правовий режим: за час виконання роботи до 21.08.1992 відповідні умови праці підтверджуються документами, тоді як після 21.08.1992 враховуються також результати проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Отже, вимога щодо підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення результатами атестації робочого місця не може поширюватися на період роботи позивача з 03.08.1992 по 20.08.1992.

Щодо періоду роботи після 21.08.1992 суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, відповідно до якого атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Обов`язок щодо організації та своєчасного проведення атестації робочих місць покладений на роботодавця, а не на працівника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення такої атестації власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян конституційного права на соціальний захист, у тому числі права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відтак працівник не може нести негативні наслідки неналежного виконання роботодавцем покладених на нього обов`язків щодо оформлення документів та проведення атестації робочих місць.

Таким чином, сама по собі відсутність у позивача додаткових документів, оформлення та зберігання яких залежить від роботодавця, не є достатньою підставою для висновку про відсутність у нього пільгового стажу, якщо фактичні обставини його трудової діяльності підтверджуються належними доказами.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо характеру роботи позивача, умов її виконання або достатності документів, поданих разом із заявою про призначення пенсії, пенсійний орган не був позбавлений можливості реалізувати надані йому законом повноваження та витребувати необхідні відомості або провести їх перевірку.

Натомість із рішення від 07.08.2025 №164850014438 та доводів відзиву не вбачається, що відповідачем вживалися відповідні заходи для з`ясування обставин трудової діяльності позивача. Відмова у призначенні пенсії фактично ґрунтується на покладенні на позивача негативних наслідків відсутності додаткових документів, без належної оцінки наявних документів та без використання пенсійним органом передбачених законом повноважень для перевірки необхідних відомостей.

За таких обставин формальне посилання відповідача на ненадання позивачем документів, що підтверджують пільговий характер роботи, саме по собі не є достатньою правовою підставою для неврахування спірного періоду роботи до пільгового стажу.

При цьому жодних інших обставин, які б спростовували факт роботи позивача у спірний період, достовірність записів його трудової книжки або належність виконуваної ним роботи до відповідних робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, відповідачем у спірному рішенні не наведено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 07.08.2025 №164850014438 не надав належної оцінки наявним документам щодо трудової діяльності позивача, фактично ототожнивши відсутність додаткових документів із відсутністю пільгового стажу, та не вжив передбачених законодавством заходів для повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для визначення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відтак висновок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відсутність у ОСОБА_1 підтвердженого пільгового стажу за Списком №2 з наведених у спірному рішенні підстав не може бути визнаний обґрунтованим.

Водночас, що стосується позовних вимог у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд виходить з такого.

Відповідно до статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для їх виплати.

Разом із тим дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень лише у тому випадку, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно обрати один із кількох юридично допустимих варіантів рішення.

У разі ж якщо законодавством передбачено лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень за умови настання визначених законом обставин, такі повноваження не можуть вважатися дискреційними.

Судом у цій справі встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 04 місяці 02 дні, що перевищує необхідну тривалість страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV. Зазначена тривалість страхового стажу визначена самим пенсійним органом у рішенні про відмову у призначенні пенсії.

Крім того, з урахуванням висновків суду, викладених вище, період роботи позивача з 03.08.1992 по 01.04.2009 на посаді машиніста аміачно-холодильної установки підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

Тривалість зазначеного періоду роботи перевищує 12 років 6 місяців пільгового стажу, необхідних чоловікам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

При цьому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не містить інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії, крім відсутності, на думку пенсійного органу, підтвердженого пільгового стажу за Списком №2.

Отже, з урахуванням висновків суду у цій справі щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 03.08.1992 по 01.04.2009, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав для відмови, ніж ті, яким судом надано правову оцінку, а також беручи до уваги, що страховий стаж позивача становить 37 років 04 місяці 02 дні, а тривалість пільгового стажу перевищує необхідні 12 років 6 місяців, суд доходить висновку про наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За таких обставин призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є єдиним правомірним варіантом поведінки пенсійного органу, а тому зобов`язання відповідача призначити таку пенсію не становитиме втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 03.08.1992 по 01.04.2009 на посаді машиніста аміачно-холодильної установки.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах звернувся 01.08.2025.

Таким чином, 55-річного віку позивач досяг 13.08.2025, а оскільки із заявою про призначення пенсії він звернувся до досягнення відповідного пенсійного віку, пенсія за віком на пільгових умовах підлягає призначенню з дня, що настає за днем досягнення ним пенсійного віку, тобто з 14.08.2025.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, докази, наявні у матеріалах справи, а також висновки суду щодо наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV з 14.08.2025, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 03.08.1992 по 01.04.2009 на посаді машиніста аміачно-холодильної установки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог та керуючись правилами розподілу судових витрат, встановленими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07 серпня 2025 року №164850014438 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 03 серпня 1992 року по 01 квітня 2009 року на посаді машиніста аміачно-холодильної установки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14 серпня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І. Молодецький