Ухвала суду № 140092828, 24.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

24 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1112/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Мусієнко Ольги Юріївни про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) до Фізичної особи-підприємця Мусієнко Ольги Юріївни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 131'152,98 грн

за участю представників:

позивача - Братушки Г.І.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області 05.08.2026 у справі №922/1112/26 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Ольги Юріївни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за невиконання зобов`язань в сумі 24'687,87 грн; заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором в сумі 103'469,26 грн; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором в сумі 814,36 грн; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання в сумі 2181,49 грн та 2662,40 грн судового збору.

15.09.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Мусієнко Ольги Юріївни надійшла заява (вх. 22617), в якій остання просить суд розстрочити виконання вказаного рішення Господарського суду Харківської області та встановити графік його виконання, що наведений у прохальній частині поданої заяви. Крім того, заявник просить суд зупинити виконання рішення суду до завершення розгляду заяви.

Ухвалою від 15.09.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/1112/25 призначено на 24.09.2026 на 14:00 год.

Представник стягувача в судовому засіданні 24.09.2026 та у письмових поясненнях (вх. 22983 від 17.09.2026) проти розстрочення виконання рішення не заперечувала, а у клопотання про зупинення виконання рішення суду до завершення розгляду заяви просила відмовити.

Заявник (боржник) у судове засідання 24.09.2026 не з`явився але надав заяву (вх. 23536 від 24.09.2026), в якій підтримав вищезазначені пояснення позивача та просив суд розглянути заяву про розстрочення за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали заяви боржника (вх. 22617), суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/1112/26, з огляду на таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені судом строки.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.

Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація „потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд установив, що Фізична особа-підприємець Мусієнко Ольга Юріївна перебуває у вкрай складній фінансово-економічній ситуації, що підтверджується матеріалами справи та унеможливлює одноразову сплату всієї суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день у боржника недостатньо коштів для добровільного виконання судового рішення одним платежем. В свою чергу відкриття стягувачем виконавчого провадження заблокує господарську діяльність боржника та призведе до арешту рахунків боржника. Разом з тим накладені арешти призведуть до того, що боржник не матиме можливості нормально здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток, або ж поповнювати свої обігові кошти для виконання рішення суду.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 у справі №922/1112/26 на 10 місяців терміном до 15.07.2027 шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача у сумі 131'152,98 грн за наступним графіком:

- до 15.10.2026 - 13'115,30 грн;

- до 15.11.2026 - 13'115,30 грн;

- до 15.12.2026 - 13'115,30 грн;

- до 15.01.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.02.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.03.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.04.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.05.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.06.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.07.2027 - 13'115,28 грн.

В частині зупинення виконання судового рішення від 05.08.2026 у справі №922/1112/26 суд відмовляє.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Мусієнко Ольги Юріївни про розстрочення виконання рішення задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 у справі № 922/1112/26 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Ольги Юріївни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованості в сумі 131'152,98 грн до 15.07.2027 включно з щомісячними платежами рівними частинами, а саме :

- до 15.10.2026 - 13'115,30 грн;

- до 15.11.2026 - 13'115,30 грн;

- до 15.12.2026 - 13'115,30 грн;

- до 15.01.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.02.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.03.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.04.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.05.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.06.2027 - 13'115,30 грн;

- до 15.07.2027 - 13'115,28 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 25.09.2026.

СуддяІ.В. Трофімов