Ухвала суду № 140092574, 15.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10551/26

2-о/296/193/26

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

"15" вересня 2026 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Адамович О.Й., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Овруцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Межиліска Народицького району Житомирської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Межиліска Народицького району Житомирської області, Україна.

Заявник вказує, що встановлення даного факту необхідне їй для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та оформлення спадкових прав.

Оглянувши подану заяву на предмет відповідності нормам ЦПК України, суд дійшов переконання про залишення заяви без руху за наступних обставин.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення, зокрема, факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ( п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відтак, у судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Так, у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.95 N 5 вказано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Так, у своїй заяві заявник просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Межиліска Народицького району Житомирської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Межиліска Народицького району Житомирської області, Україна.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми;

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України:

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 провадження № 61-7094св23

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної влади факту смерті.

Заявником не зазначено доказів та не надано таких доказів в підтвердження обставин, що реєстрація факту смерті не здійснювалася і свідоцтво про смерть не видавалось (інформаційна довідка з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 ).

Також заявником не зазначено доказів та не надано в підтвердження обставин відсутності інших спадкоємців, відносно якого заявник просить встановити факт смерті (зокрема відсутність відомостей у спадковому реєстрі щодо заведеної спадкової справи до майна померлого).

Крім того, під час звернення до суду заявник не сплатила судовий збір за подання заяви про встановлення факту смерті особи, оскільки вважає себе звільненою від його сплати на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа, віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Системний аналіз цієї норми у процесуальному контексті вказує на те, що законодавець чітко обмежив коло осіб, які мають право на таку пільгу, визначивши їхній статус як «позивачі». Зазначена пільга не поширюється на інші категорії учасників судового процесу, зокрема на заявників у справах окремого провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду є заява про встановлення факту, що має юридичне значення (окреме провадження), процесуальний статус зверненої особи є статусом заявника. Протилежне тлумачення закону призвело б до безпідставного розширення кола суб`єктів пільг, що не передбачено чинним законодавством. З огляду на викладене, твердження заявника про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є помилковими.

Так, відповідно пп.4 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить у 2026 році 665,60 грн.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/Корольов. р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA978999980313101206000006832; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101;_____ (код ЄДРПОУ для юридичних осіб / РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Корольовський районний суд м. Житомира.

Також суд звертає увагу, що положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" регулюються питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, тому заявник має право подати до суду відповідне клопотання із зазначенням підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків поданої заяви, вказаних в мотивувальній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Овруцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.

Надати заявнику 5-ти денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О. Й. Адамович