Рішення № 140092110, 21.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13200/26

Провадження № 2/522/10117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 08.07.2026 року надійшла позовна заява Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 103 009,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає відповідачка. Станом на 01.05.2026 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 відкритому на ім`я ОСОБА_1 існує заборгованість у розмірі 103 009,49 грн. Згідно зі ст.ст. 68, 162 ЖК України та п. 5 ст. 45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Проте, свої зобов`язання відповідачка не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 103 009,49 грн. Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 103 009,49 грн. та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 грн.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 09.07.2026 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3023368 від 13.07.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 09.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 29.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на 15.09.2026 року.

11.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло повідомлення ОСОБА_1 про відсутність матеріалів в електронній справі, оскільки відповідачка не отримувала примірник позовної заяви з додатками та такі документи відсутні в системі «Електронний суд».

17.08.2026 року судом було надано ОСОБА_1 доступ до всіх матеріалів справи в електронному вигляді

01.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Як зазначено у поданій позовній заяві КП «Теплопостачання міста Одеси» даний суб`єкт господарювання забезпечує тепловою енергією квартиру АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності відповідачці до 26.03.2025 року, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.03.2025 року. Згідно відомостей з державного реєстру речових прав від 01.10.2024 року право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 було зареєстроване 13.10.2017 року, тобто об`єкт житлової нерухомості перебував у власності відповідачки з 13.10.2017 року по 26.03.2025 року. Відповідно до доданого позивачем розрахунку суми заборгованості він сформований за період з 01.10.2017 року по березень 2025 року. Тобто, вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заявлені за період майже 7 років, що не узгоджується з трирічним строком позовної давності, а отже є самостійною умовою для відмови у задоволенні позовної заяви. Право власності на квартиру, як об`єкт надання послуг за поставлену теплову енергію було зареєстроване за ОСОБА_1 13.10.2017 року. Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 від 17.03.2016 року (інвентарна справа №16/3-16, реєстраційний №11пр-146-179), даний об`єкт обладнаний саме електричним опаленням, без централізованого опалення. Таким чином, технічні характеристики квартири об`єктивно свідчать про те, що вона не отримує теплову енергію через систему централізованого опалення, а забезпечення теплом здійснюється за допомогою індивідуальної системи електричного опалення. Тобто, з часу набуття права власності на вказану квартиру і по дату її продажу, ОСОБА_1 не отримувала і відповідно не споживала від позивача послугу за поставлену теплову енергію, оскільки такий об`єкт житлової нерухомості обладнаний саме електричним опаленням, без централізованого опалення. Відтак, теплова енергія до зазначеного об`єкта нерухомості не постачалася, у зв`язку з чим відсутні фактичні підстави для нарахування плати за послугу, яка відповідачкою не отримувалася та не споживалася. За таких обставин сам лише факт знаходження квартири у багатоквартирному будинку, до якого може бути підведена теплова мережа, не підтверджує факт надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії саме до належної їй квартири. Крім того, є необґрунтовані посилання позивача, що між ним і ОСОБА_1 укладено індивідуальний типовий договір, розміщений на офіційному сайті Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» з 05.11.2021 року, оскільки відповідно до п. 13 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст.ст. 10 та 11 ЗУ «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). Однак, будь-яка з перелічених дій відповідачкою не вчинялась і відповідно факт приєднання нею до умов індивідуального договору відсутній. Більш того, як зазначено позивачем, текст договору, до якого нібито приєдналась відповідачка був ним офіційно розміщений 04.10.2021року, тоді як період боргу рахується з 01.10.2017 року.

04.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив представника КП «Теплопостачання міста Одеси» - Гумуржи І.Д. згідно якої позивач вважає доводи ОСОБА_1 у відзиві необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. КП «ТМО» 04.10.2021 оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. Відповідне повідомлення про розміщення 04.10.2021 на сайті КП «ТМО» і також опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Одеської міської ради. Цей договір укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Сторона позивача зазначає, що забезпечує тепловою енергією будинок та, зокрема, квартиру відповідача. Зазначена квартира є частиною житлового багатоквартирного будинку. Внаслідок зазначених обставин сторона позивача зазнала майнових збитків, що, своєю чергою, призвело до виникнення заборгованості за поставлену теплову енергію та послугу із загальних потреб опалення. Будинок за адресою: АДРЕСА_4 , в якому розташоване житлове приміщення відповідача, обладнано внутрішньобудинковою системою централізованого опалення, яка є спільною власністю співвласників цього багатоквартирного будинку. Звертає увагу, починаючи з 2005 року питання припинення (відключення) від послуги з централізованого опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) в багатоквартирних будинках, в яких воно було, підтверджувалося виключно: Актом про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП; Актом про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП. Крім того, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

У судове засідання 15.09.2026 року з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Артошин О.С., надав пояснення та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Представник КП «Теплопостачання міста Одеси» про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, 04.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав проголошення судового рішення на 21.09.2026 року.

21.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 25.09.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 71,0 кв.м., в тому числі житловою площею 33,5 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Ланіною В.І. 26.03.2025 року за реєстровим №540;541.

Попереднім власником вказаного вище нерухомого майна, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.10.2024 року № 397233072, з 13 жовтня 2017 року була відповідачка ОСОБА_1 .

На ім?я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Розрахунок нарахувань та оплат, який додано до позовної заяви містить заборгованість за користуванням послугами з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2017 року по 01.05.2026 року.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або невиконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків іспоруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач) фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі №761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021.

Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимогстатті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц, від 09 червня 2021 року у справі №303/7554/16-ц, від 28 липня 2021 року у справі №554/7740/17.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно вимог частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 13.10.2017 року по 25.03.2025 року була власником квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 71,0 кв.м.

Відповідачка у відзиві вказує на те, що не отримувала житлово-комунальні послуги за поставлену теплову енергію, оскільки такий об`єкт житлової нерухомості обладнаний саме електричним опаленням, без централізованого опалення, що підтверджується копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 від 17.03.2016 року (інвентарна справа №16/3-16, реєстраційний №11пр-146-179).

З технічної характеристики вбачається, що будинок підключено до телефонної мережі, об?єднаної диспетчерської системи та обладнано водопроводом (холодне, гаряче водопсотачання), каналізацією, газопостачанням, опаленням електричним, електроосвітленням, радіотранспляційною мережею, сміттєпроводом, ліфтами, замково-переговірними пристроями (кодовими замками), телевізійною антеною колективного користування, кабельним телебаченням.

Таким чином, ОСОБА_1 не є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та не несе обов`язок зі сплати таких послуг, оскільки спірна квартира обладнана електричним опаленням, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання зазначеної послуги відповідачу, тому суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про житлові комунальні послуги», ст. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) до ОСОБА_1 (адреса, яка зазначена у позові: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлено 25.09.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.