Рішення № 140091492, 25.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4484/25

Провадження № 2-о/204/26/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В. ,

за участю секретаря судового засідання Братко А.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Мойсеєнко Є.О.,

представника заінтересованої особи Пополітова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення особи та факту проживання на території України у неповнолітньому віці станом на 13.11.1991 року,

ВСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду м. Дніпра в інтересах громадянина ОСОБА_1 звернувся його представник адвокат Мойсеєнко Є.О. із заявою про встановлення особи заявника та факту його проживання на території України у неповнолітньому віці станом на 13.11.1991 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Жданов (нині місто Маріуполь) Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 13.12.2024 року Соборним ВДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ МЮ. Мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України. За наявною у заявника інформацією його мати була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий Іллічівським РВ Маріупольського МВ УМВС України в Донецькій області. Мати заявника померла у місті Маріуполь в квітні 2022 року під час обстрілу окупаційними військами. Факт смерті матері заявника не зареєстрований. Батько заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , який виданий Жовтневим РВВС м. Маріуполя. Батько заявника помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Маріуполь, факт смерті якого зареєстрований.

З вересня 1989 року по червень 1998 року, заявник навчався у Маріупольській спеціальній школі № 37 Донецької обласної ради. З вересня 1998 року по грудень 1998 року, заявник навчався у Маріупольському професійному ліцеї будівництва за спеціальністю маляр-штукатур, однак був відрахований за рівнем досягнутих знань.

Батьки заявника та сам заявник перебували у складних життєвих обставинах, у зв`язку з чим проводили асоціальний спосіб життя, зловживаючи алкогольними напоями та наркотичними речовинами, внаслідок чого заявник при досягненні 16-ти річного віку та по теперішній час не документований паспортом громадянина України.

До досягнення заявником 18-ти річного віку, останній разом з матір`ю та батьком (до його смерті) проживав у АДРЕСА_1 , та надалі постійного місця проживання не мав, оскільки проводив асоціальний спосіб життя.

З грудня 2019 року та по теперішній час, заявник проживає за адресою: АДРЕСА_2 в громадській організації «Шлях до Світла» (центр реабілітації для осіб, які мають алкогольну та наркотичну залежність).

03 грудня 2024 року, заявник звернувся до відділу №1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області з письмовою заявою про проведення процедури встановлення його особи та встановлення належності до громадянства України для документування паспортом громадянина України.

14.12.2024 року, відділ №1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області розглянувши вищезазначену заяву заявника, надав письмову відповідь №1210-3074/1210-24, згідно якої вбачається, що за проведеними перевірками відділом встановити особу та належність ОСОБА_1 до громадянства України не вдалося, у зв`язку з чим для вирішення питання по суті заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення його особи та факту проживання у неповнолітньому віці на території України станом на 13.11.1991 року.

Таким чином, заявник змушений звернутися з даною заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення для наступного звернення з відповідним рішенням суду до територіального підрозділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області щодо оформлення довідки про реєстрацію громадянином України, яка слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України вперше.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

22 травня 2025 року представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, в особі відділу № 6 у місті Дніпрі Головного управління ДМС в Дніпропетровській області за довіреністю у справі Іван Пополітов, подав до суду письмові пояснення, шляхом направлення на поштову адресу суду, з яких вбачається, що 03 грудня 2024 року, заявник звернувся до Відділу № 1 ГУ ДМС з письмовою заявою про проведення процедури встановлення його особи та встановлення належності до громадянства України для документування паспортом громадянина України. 14.12.2024 року, відділ №1 у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області розглянувши вищезазначену заяву заявника, надав письмову відповідь №1210-3074/1210-24, згідно якої вбачається, що за проведеними перевірками відділом встановити особу та належність ОСОБА_1 до громадянства України не вдалося, у зв`язку з чим для вирішення питання по суті заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення його особи та факту проживання у неповнолітньому віці на території України станом на 13.11.1991 року. Зокрема, згідно вимог ДМС України від 24.12.2017 року №6-7999.1.-17, у зв`язку з тим, що у 2016 році відбулася реформа системи реєстрації в Україні, ДМС на сьогодні не володіє актуальною інформацією про зареєстрованих осіб. Законодавством на теперішній час не визначено орган, який зберігає дані про прописаних на 1991 рік осіб та відповідає за їх збереження. Наявні архівні документи не передавалися на постійне зберігання до державних архівів України або територіальних органів ДМС. Крім того, відносно документів, які до проголошення незалежності України (або після) утворювалися під час прописки/реєстрації осіб (будинкові, господарські книги, тощо) ЖЕКів, сільських рад, і які подаються для встановлення належності або набуття громадянства України, не визначено процедуру, умови та терміни їх зберігання. Такі документи можуть слугувати лише підставою для звернення особи до суду про встановлення юридичного факту проживання на території України. Для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року подаються такі документи: трудова книжка, військовий квиток, атестат або диплом про навчання, свідоцтво про народження, копію паспорта громадянина колишнього СРСР 1974 р. з внесенням напису органами внутрішніх справ України, свідоцтво про народження дитини, тощо. У зв`язку із вищезазначеним, відповідно до заяви ОСОБА_1 поданої до суду, відсутні будь-які докази, що можуть підтвердити його особу та факт постійного проживання. Інформація, щодо документування заявника, паспортом громадянина України відсутня. Враховуючи викладене, через відсутність належних документів, представник відділу ДМС просив відмовити у задоволенні даної заяви.

20 листопада 2025 року до канцелярії суду надійшла заява представника заявника адвоката Мойсеєнко Євгена Олександровича про звернення до компетентного суду Словацької Республіки з судовим дорученням про проведення допиту в якості свідка брата заявника, яким є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець міста Маріуполь Донецької області, громадянин України, місце зареєстрованого проживання АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання АДРЕСА_4 .

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 20 листопада 2025 року відповідне клопотання було задоволено, а провадження по даній цивільній справі зупинено, у зв`язку зі зверненням до компетентного суду Словацької Республіки з судовим дорученням про проведення допиту свідка.

Враховуючи тривалий проміжок часу в процесі виконання вказаного міжнародного доручення, на адресу суду від представника заявника адвоката Мойсеєнко Є.О. надійшло клопотання про поновлення провадження по справі, з метою звернення до Вінницького міського суду Вінницької області з судовим дорученням щодо проведення допиту в якості свідка іншого рідного брата заявника ОСОБА_1 , який відбуває кримінальне покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань.

Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2026 року провадження у справі було поновлено та призначено засідання для подальшого розгляду.

Заявник ОСОБА_1 надав суду пояснення, що народився та проживав у місті Маріуполі Донецької області, через тяжкі сімейні обставини та асоціальний спосіб життя не був документований паспортом України. Працював на ринку, займався торгівлею, виконував підсобні роботи. У подальшому заявник переїхав до міста Дніпра, де з 2019 року проживає та проходив реабілітацію в громадській організації «Шлях до Світла». За його словами, у результаті проходження реабілітації він позбувся алкогольної залежності та змінив спосіб життя. Наразі заявник проживає в орендованій квартирі разом зі своєю дівчиною. Зазначив, що у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України, він позбавлений можливості належним чином реалізовувати свої права, зокрема офіційно працевлаштуватися, у зв`язку з чим звернувся до суду із заявою про встановлення відповідного юридичного факту з метою подальшого оформлення паспорта громадянина України.

Представник заявника, адвокат Мойсеєнко Євген Олександрович, у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі та зазначив, що заявником подано відповідні письмові докази на підтвердження викладених обставин, які узгоджуються між собою та показаннями свідків. Заявник не має можливості в інший спосіб реалізувати свої права, тому просив заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи, за довіреністю у справі Пополітов Іван Миколайович, просив суд відмовити у задоволенні даної заяви, у зв`язку із тим, що відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт постійного проживання заявника на території України станом на 13.11.1991 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини з посиланням на докази та норми права.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.2, ч.7 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що кореспондується з ч. 1 ст.293 ЦПК України.

За змістом п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Також, ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим по Україні не значиться, згідно довідки, виданої директором Громадської організації «Шлях до Світла» Євгеном Шалигіним від 11 березня 2025 року, ОСОБА_1 , уродженець міста Маріуполь Донецької області, дійсно фактично без реєстрації мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане повторно Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Жданов (нині Маріуполь) Донецької області народився ОСОБА_1 , про що 13 липня 1981 року складено відповідний актовий запис № 1053, батьками якого вказані: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_5 .

Згідно відомостей, які були витребувані на виконання ухвали суду від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_5 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 14.03.1981 року Жовтневим РВВС м. Маріуполя; та заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 06.10.2000 року Іллічівським РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій області. Зареєстроване місце проживання зазначено: АДРЕСА_5 .

За даними картотек, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_7 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 20.10.1981 року Жовтневим РВВС м. Маріуполя.

З відповіді Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вих№788-24-4207908/1 від 16 січня 2025 року, виявлено:

1) актовий запис про смерть батька заявника № 8 від 04.01.2000 року, складений Кальміуським районним у м Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Актовий запис про смерть матері ОСОБА_8 не виявлено.

2) актовий запис про народження №1053 від 13.07.1981 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та № 719 від 03.05.1984 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складених Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, зазначені особи є рідними братами за походженням від однієї матері та одного батька.

На запит представника заявника адвоката Мойсеєнко Є. про факт здобуття освіти ОСОБА_1 у закладах освіти м. Маріуполя, від Донецької обласної Державної адміністрації надійшла відповідь, з якої повідомляється, що підтвердити факт навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, розташованих на тимчасово окупованій території України, станом на сьогодні неможливо. Оскільки навчання у закладах освіти завершено у 1998 році, відомості та дані стосовно документів про освіту не внесені до ЄДЕБО, бо такі відомості вносяться про документи, виготовлені з 2000 року. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (зі змінами), територія м. Маріуполь тимчасово окупована Російською Федерацією.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України Департаменту інформатизації за вих. №23670/16-2024 від 11.11.2024 року, вбачається, що станом на 11.11.2024 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполь Донецької області, відсутні.

З відповіді Національної поліції України за вих №1157560-2024 від 18.11.2024 року, встановлено, що станом на 14.11.2024 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ЄС МВС України ОСОБА_1 , (15.01.1981) р., до кримінальної відповідальності не притягався, засудженим не значиться. Дактилоскопічна інформація стосовно ОСОБА_1 на обліку автоматизованої дактилоскопічної ідентифікаційної системи ЄІС МВС відсутня. В інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІНГ за даними: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , інформація про адміністративні правопорушення та фотозображення відсутні.

Як вбачається з відповіді Державної податкової служби України від 28.02.2025 року, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), зареєстрований у Державному реєстрі у 1998 році за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Згідно листа Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців від 27.11.2024 року, заявник ОСОБА_1 звертався до відповідного управління із проханням про правову допомогу щодо підтвердження наявності або відсутності громадянства, а також за правовим захистом для осіб без громадянства і тих, хто ризикує такими стати.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУ ДМС у Дніпропетровській області) Відділом №1 у місті Дніпрі, було розглянуто заяву ОСОБА_1 про проведення процедури встановлення особи та документування паспортом громадянина України вперше, та з метою ідентифікації територіальним підрозділом ДМС було проведено перевірки за обліками Єдиного Державного Демографічного реєстру, направлено запити до інших державних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави. За результатами перевірок було виявлено розбіжності у актовому запису ОСОБА_1 та в актовому запису про народження брата - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого заявник залучив свідком до процедури встановлення особи. А саме в актових записах про народження вказаних осіб зазначені різні прізвища матері. Наявність розбіжностей відповідно до п. 100 Порядку оформлення паспорта громадянина України, може слугувати підставою для відмови з оформленні паспорта громадянина України під час проведення процедури встановлення. У зв`язку з чим для вирішення питання по суті заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення його особи та факту проживання у неповнолітньому віці на території України станом на 13.11.1991 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дав показання, що з ОСОБА_10 познайомився у період з 1998 по 2002 р., оскільки проживали у м. Маріуполі в сусідніх будинках у новому мікрорайоні ОСОБА_11 . Безпосереднього близького спілкування з ОСОБА_10 не підтримував, однак неодноразово зустрічався з ним, коли приходив у гості до свого товариша, який проживав поверхом нижче від Лося ОСОБА_12 . Через племінника свого товариша ОСОБА_13 вони і познайомились. Зазначив, що ОСОБА_14 проживав у дев`ятиповерховому будинку на п`ятому поверсі та під час таких зустрічей свідок бачив його і членів його сім`ї, у зв`язку з чим знає, що родина була багатодітною. Також повідомив, що ОСОБА_14 навчався в інтернаті при школі у м. Маріуполі. У період приблизно з 2005 по 2010 рік ОСОБА_14 працював на ринку, де здійснював торгівлю овочами. Після цього у 2022 році вони знову зустрілися у м. Дніпрі в церкві, де ОСОБА_12 упізнав його. За обставинами справи йому відомо, що ОСОБА_12 хоче отримати паспорт.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дав показання, що з ОСОБА_10 знайомий приблизно з 2003 року, знає його родину, зокрема матір ОСОБА_16 , яку бачив два-три рази, коли приходив у гості. Більше підтримував спілкування з його рідним братом ОСОБА_17 , з яким деякий час проживав разом та вів асоціальний спосіб життя. Зазначив, що ОСОБА_18 наразі відбуває покарання у місці позбавлення волі. Також повідомив, що у Лося ОСОБА_12 є брат ОСОБА_19 та сестра ОСОБА_20 , яку востаннє бачив із маленькою дитиною. ОСОБА_14 неофіційно працював на ринку в Іллічівському районі м. Маріуполя, де торгував овочами, а також підробляв вантажником. У 2014 році свідок переїхав до м. Дніпра та почав проходити реабілітацію від залежності, а в подальшому став директором центру реабілітації «Шлях до Світла».У 2019 році ОСОБА_14 отримав травму стегна на ринку, впавши з прилавка, після чого проходив лікування у відділенні травматології на лівому березі м. Маріуполя приблизно три місяці. Цього ж року, у 2019, приїхав до центру реабілітації у місто Дніпрі, почав там проживати та лікуватися від алкогольної залежності, пройшов адаптацію та після цього переїхав в орендоване житло. На даний час свідок та ОСОБА_14 періодично телефонують один одному та зустрічаються у церкві.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дав показання, що з ОСОБА_10 знайомий приблизно з 2010 року. Зазначив, що останній займався торгівлею овочами на ринку. У період із кінця зими 2016 року до весни 2017 року ОСОБА_12 проживав у нього вдома, продовжуючи займатися торгівлею. Свідку відомо, що батько ОСОБА_22 помер. Також зазначив, що брат ОСОБА_12 ОСОБА_18 , перебуває у місцях позбавлення волі. У період з 2019 по 2021 рік свідок разом з ОСОБА_12 проходив реабілітацію у центрі «Шлях до ОСОБА_23 ».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був під`єднаний за допомогою відеоконференцзв`язку, надав суду показання, що наразі перебуває у Вінницькій установі виконання покарань, зазначив що ОСОБА_14 є його рідним братом. Вони проживали разом із іншими дітьми у Маріуполі за адресою: АДРЕСА_1 від народження і десь до 1995 року, після чого роз`їхалися: частина дітей далі лишилась проживати із батьком, а частина із мамою. В них ще є брат ОСОБА_19 , який проживає за кордоном, а також сестра ОСОБА_20 яка наразі мешкає на території Російської Федерації, зв`язок не підтримують. Зазначив, що їхня мати, ОСОБА_16 , померла у 2022 році в місті Маріуполі. Щодо батька, ОСОБА_3 , свідку відомо небагато, востаннє він бачив його, коли йому було близько шести років. Свідок повідомив, що з ОСОБА_10 у них завжди були добрі стосунки. Разом навчалися у школі-інтернаті в районі Пентагону в місті Маріуполі, де проживали, а на вихідні приходили додому. ОСОБА_14 працював на ринку. Востаннє свідок бачив його приблизно у 2019 році, коли заїжджав на ринок по власних справах. Також свідок зазначив, що йому відомий ОСОБА_15 , з яким вони товаришували та ходили один до одного в гості. Щодо ОСОБА_24 повідомив, що бачив його на ринку біля прилавка Лося Анатолія.

Заслухавши учасників справи, вивчивши наявні письмові докази, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, пояснення заявника і свідків, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступних висновків.

У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у ч.1 ст. 8, ст. 21, ч.1 ст. 24 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, безпосередньо є пов`язаним з підтвердженням існування обставин, з якими закон пов`язує набуття громадянства України.

За встановленими обставинами заявник не має належного документального підтвердження вказаних фактів, що унеможливлює його звернення до компетентних органів в межах адміністративної процедури, визначеної Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента від 27.03.2001 за № 215, саме тому єдиним можливим способом захисту для нього є звернення до суду із заявою про встановлення фактів, які згідно закону дають підстави для набуття громадянства України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Юридичне значення має факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27.03.2001 за № 215, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Тобто, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05.04.2021 у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник має, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» - «Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються».

Відповідно п. п. 6 п. 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 заявник для оформлення паспорту подає такі документи: рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).

Відносно вимоги заявника про встановлення факту встановлення особи заявника суд виходить з наступного.

Європейський Суд з прав людини визначив, що оскільки призначенням Конвенції є захищати реальні права людини, а не ілюзорні, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином (пункти 56 та 61 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Морено Гомес проти Іспанії», заява № 4143/02).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не може пройти процедуру встановлення особи, оскільки за результатами перевірок територіальним підрозділом ДМС було виявлено розбіжності у актовому записі заявника та в актовому записі про народження його брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У відповіді зазначено, що в актових записах про народження вказані різні прізвища матері, що згідно п. 100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 р. може слугувати підставою для відмови в оформленні паспорта громадянина України.

Проте, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_1 підтвердили, що особа, яка звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, є ОСОБА_1 .

Заявник документований свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видано повторно 13.12.2024 року Соборним ВДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ МЮ, відповідно до актового запису №1053 від 13.07.1981, місцем народження зазначено місто Жданов, Донецької області, Україна, датою народження ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Окрім того, згідно отриманої судом відповіді Центрально-міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомостями, які містяться в актових записах про народження N?1053 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та N?719 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складених Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, підтверджується, що зазначені особи є рідними братами за походженням від однієї матері та одного батька. Останній у свою чергу був допитаний судом в судовому засіданні та підтвердив як особу заявника, так і обставини його постійного проживання у неповнолітньому віці станом на 13.11.1991 року на території України у місті Маріуполь (раніше Жданов) Донецької області.

Заявник у 1998 році був зареєстрований у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_6 та надав переконливі пояснення вказаного факту, адже, поступаючи по завершенню школи до навчального закладу Маріупольського професійного ліцею будівництва, оформленням його РНОКПП займався батько з метою аби син мав можливість отримання стипендії.

Суд також враховує обізнаність ОСОБА_1 у інших фактах власної біографії, які підтверджуються відповідними документами.

Встановлення особи заявника, який звернувся до суду, необхідне для наступного звернення до органів ДМС України для вирішення питань щодо оформлення йому паспорту.

Заявник позбавлений будь-якої іншої можливості встановлення своєї особи, адже звертався до уповноваженого підрозділу Державної міграційної служби України, але отримав письмову відмову у проведенні процедури ідентифікації із рекомендацією звернутись для вирішення цього питання до суду.

Отже, у даному випадку встановлено, що заявником дійсно є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Маріуполь (раніше Жданов) Донецької області, що підтверджено матеріалами справи, які узгоджуються з показаннями свідків.

Також, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Маріуполь (раніше Жданов) Донецької області, станом на 13 листопада 1991 року постійно проживав на території України, що підтверджено матеріалами справи, які також узгоджуються з показаннями свідків.

Заявник докладає зусиль задля подальшої нормальної соціалізації та офіційного працевлаштування, налагодження особистого життя.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про встановлення особи заявника та факту його проживання у неповнолітньому віці на території України станом на 13 листопада 1991 року підлягає задоволенню, а рішення суду, про встановлення даних фактів, після набрання законної сили, є підставою для реєстрації заявника громадянином України та видачі йому паспорта громадянина України.

У судовому засіданні 15 вересня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 25 вересня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про встановлення особи та факту проживання на території України у неповнолітньому віці станом на 13.11.1991 року задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Жданов (нині місто Маріуполь) Донецької області, Україна.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Жданов (нині місто Маріуполь) Донецької області, постійно проживав на території України у неповнолітньому віці станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , заявлене фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ: 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7.

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Суддя