Рішення № 140090363, 21.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17743/15-ц 2/760/9122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "ПРАВЕКС-БАНК" в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 96262,62 грн.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 28.09.2007 між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс - Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «Правекс - Банк» було укладено кредитний договір №779-013/07Р з усіма змінами та доповненнями, що є його невідємною частиною.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, з метою своєчасності оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі - продажу транспортного засобу № 65 від 26.09.2007 позивач надав відповідачу кредит в національній валюті на загальну суму 88000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №5 від 28.09.2007, із строком повернення до 28.09.2014 з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних, а позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати відостки щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів.

Вказує, що відповідач не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором протягом тривалого часу, внаслідок чого утворилася заборгованість, що станом на 17.06.2015 року, складає в загальному розмірі 96 262,62 грн з яких: 46 311,60 грн - заборгованість за кредитом, 21 521,55 грн. - заборгованість за процентами; 9 822,35 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами, 18 587,12 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість.

З урахуванням викладеного вище, просить суд позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

21.10.2015 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначеного судове засідання.

Заочним рішенням від 28 січня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс - Банк» до ОСОБА_1 задоволено повністю.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 06 листопада 2017 року заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» 46 331,60 грн. - заборгованість за кредитом; 21 521,55 грн - заборгованість за процентами; 9 822,35 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 18 587,12 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 443,94 грн- скасовано. Справу призначено до розгляду.

13.07.2017 та 19.07.2017 на адресу суду надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про залучення правонаступника позивача ПАТ КБ «Правекс - Банк».

31.05.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» було укладено догорів купівлі - продажу прав вимог за кредитними договорами №2, відповідно до якого право грошової вимоги в тому числі за кредитним договором №779-013/07Р від 28.09.2007 укладеним між ПАТ КБ «Правекс - Банк» до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідач надав письмові пояснення по справі, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій.

Відповідач не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими.

Розрахунок заборгованості від 17.06.2015 не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилась по тілу кредиту, відсутні посилання на відповідні платіжні документи, дати та суми, зазначені у квитанціях відповідача, не співпадають із зазначеними датами та сумами у розрахунку, документи не містять відомостей, для перевірки вірності нарахування відсотків позивачем, та строків виникнення заборгованості за кожним платежем - для застосування строків позовної давності.

Згідно кредитного договору №779-013/07Р від 28.09.2007 вказано строк повернення кредиту до 28.09.2014, підстави для обчислення заборгованості на 17.06.2015 відсутні. Для з`ясування вказаних спірних питань позивачеві було направлено лист із проханням надати засвідчену належним чином виписку з рахунку відповідача із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості. Однак відповіді не отримано.

Також відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, процентами, пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами. Відповідач перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом згідно графіку 10.06.2011, у зв`язку з чим з 10.07.2011 у нього утворилась заборгованість за кредитним договором та з цієї дати відповідно до п.9.2 кредитного договору №779-013/07Р від 28.09.2007 дія договору припинилась та у банку виникло право на подання позову до суду. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом 24.09.2015 року. Отже, позивачем ПАТ КБ «Правекс - Банк» пропущено термін позовної давності.

21.06.2018 протокольною ухвалою суду залучено в якості правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

18.03.2020 від відповідача надійшли пояснення, в яких зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не визнає та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач посилається на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості від 17.06.2015 не є належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості, оскільки не підтверджений первинними бухгалтерськими документами та, на його думку, не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.

Також відповідач зазначає про невідповідність відомостей, наведених у розрахунку заборгованості, фактично здійсненим ним платежам, посилаючись, зокрема, на те, що окремі сплачені ним суми не знайшли свого відображення у розрахунку, а щодо деяких платежів наявні розбіжності у датах та сумах.

Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність у розрахунку відомостей щодо формування заборгованості за тілом кредиту, строку дії кредитного договору та даних, які б дозволяли перевірити правильність нарахування заборгованості і визначити момент виникнення права на позов, у тому числі для вирішення питання щодо застосування строків позовної давності.

З огляду на наведене відповідач ставить під сумнів достовірність та обґрунтованість розрахунку заборгованості, вважає його неналежним доказом розміру заявлених до стягнення грошових вимог та посилається на недоведеність позивачем заявленої суми заборгованості.

Також відповідач, посилаючись на положення цивільного процесуального законодавства щодо перевірки достовірності письмових доказів, просить виключити розрахунок заборгованості за кредитним договором із числа доказів у справі.

09.02.2021 надійшли від відповідача додаткові пояснення, в яких він просив виключити розрахунок заборгованості по кредитному договору № 779-013/07/Р від 28.09.2007, наданий позивачем з числа доказів, та не приймати його до уваги під час оцінки доказів при прийнятті рішення по справі.

Ухвалою суду від 09.02.2021 задоволено клопотання відповідача про призначення у справі судово - економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи підтверджуються документально та в якій сумі розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №779-013/07 від 28.09.2007?

- чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовами укладеного між вказаними сторонами кредитного договору та розрахунковим документом щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

На адресу суду надійшов висновок від 21.09.2021 №14227/21-72, відповідно до якого:

- підтвердити чи спростувати розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №779-013/07 від 28.09.2007, документально не видається за можливе, у зв`язка з тим, що банківські виписки з обліку заборгованості ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором, у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта не надані.

- наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 17.06.2015 по сплаті відсотків за кредит та погашення основної суми боргу перед ПАТ КБ «Правекс-банк», за вказаними в ньому показниками, а саме: сума кредиту, термін дії договору, термін сплати, кількість днів (у місяці та у році), відсоткова ставка (15%, 18%), відповідє умовам кредитного договору №779-013/07 від 28.09.2007 та додатковій угоді про внесення змін до нього.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву в якій просив справу слухати без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, що ним здійснювалися оплати за кредитним договором та просив врахувати долучені ним квитанціі. У наданому позивачем розрахунку не співпадають числа та суми, які нараховувалися. Сторона позивача повинна була зробити акт звірки на його вимогу та вимогу суду, однак позивач зі своєї сторони цього не зробив.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відно до ст. 233 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав, що позивачем наданий невірний розрахунок заборгованості, позивач сплачував заборгованість, яка не була врахована позивачем.

Суд, заслухавши думку відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.09.2007 між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс - Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «Правекс - Банк» було укладено кредитний договір №779-013/07Р з усіма змінами та доповненнями, що є його невідємною частиною.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, з метою своєчасності оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі - продажу транспортного засобу №65 від 26.09.2007 року позивач надав відповідачу кредит в національній валюті на загальну суму 88000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №5 від 28.09.2007 року, із строком повернення до 28.09.2014 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних, а позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати відостки щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже, у цій справі встановленню підлягають не лише факт укладення кредитного договору та виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредиту, а й дійсний розмір невиконаного грошового зобов`язання з урахуванням здійснених відповідачем платежів, оскільки саме цей розмір є предметом спору між сторонами.

Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість, що станом на 17.06.2015, складає в загальному розмірі 96 262,62 грн з яких: 46 311,60 грн - заборгованість за кредитом, 21 521,55 грн - заборгованість за процентами; 9 822,35 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами, 18 587,12 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру заборгованості, посилався на здійснення платежів за кредитним договором та на підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи копії квитанцій, а саме: квитанцію № 11 від 30.10.2007 на суму 1 048,00 грн - погашення заборгованості за договором; квитанцію № 27 від 06.03.2008 на суму 1 048,24 грн - погашення заборгованості; квитанцію № 20 від 09.04.2008 на суму 1 048,46 грн - погашення заборгованості; квитанцію № 21 від 09.04.2008 на суму 1 026,54 грн - погашення процентів згідно з договором; квитанцію № 9 від 08.05.2008 на суму 981,90 грн - погашення процентів згідно з договором; квитанцію № 8 від 08.05.2008 на суму 1 048,10 грн - погашення заборгованості згідно з договором; квитанцію № 4 від 11.06.2008 на суму 1 048,00 грн - погашення заборгованості згідно з договором; квитанцію № 6 від 11.06.2008 на суму 0,82 грн - погашення за договором; квитанцію № 5 від 11.06.2008 на суму 1 000,77 грн - погашення процентів заборгованості згідно з договором; квитанцію № 36 від 10.07.2008 на суму 1 084,01 грн - погашення заборгованості за процентами згідно з договором; квитанцію № 7 від 10.09.2008 на суму 1 169,37 грн - погашення процентів; квитанцію № 22 від 10.11.2008 на суму 1 137,54 грн - погашення процентів; квитанцію № 21 від 10.11.2008 на суму 1 048,00 грн - погашення заборгованості за кредитним договором; квитанцію № 2 від 15.05.2009 на суму 527,61 грн - погашення заборгованості за кредитним договором; квитанцію № 33 від 10.06.2009 на суму 1 091,06 грн - погашення процентів за кредитним договором; квитанцію № 34 від 10.06.2009 на суму 760,00 грн - погашення процентів за кредитним договором; квитанцію № 3 від 10.09.2009 на суму 1 054,68 грн - погашення процентів; квитанцію № 2 від 30.01.2010 на суму 977,97 грн - погашення процентів; квитанцію № 3 від 03.03.2010 на суму 883,33 грн - погашення процентів; квитанцію № 1 від 16.03.2010 на суму 523,44 грн - погашення заборгованості за кредитним договором; квитанцію № 4 від 28.05.2010 на суму 49,48 грн - погашення пені за кредитом; квитанцію № 3 від 28.05.2010 на суму 760,00 грн - погашення заборгованості; квитанцію № 1 від 28.05.2010 на суму 937,84 грн - погашення процентів; квитанцію № 2 від 28.05.2010 на суму 938,68 грн - погашення процентів; квитанцію на суму 7,49 грн - погашення пені за кредитом; квитанцію № 2 від 07.06.2010 на суму 1 520,00 грн - погашення заборгованості; квитанцію № 1 від 07.06.2010 на суму 968,47 грн - погашення процентів; квитанцію № 4 від 10.08.2010 на суму 928,37 грн - погашення процентів; квитанцію від 10.08.2010 на суму 1,63 грн - погашення заборгованості; квитанцію № 2 від 26.01.2011 на суму 1 832,00 грн - оплата заборгованості за кредитом; квитанцію № 1 від 26.01.2011 на суму 90,00 грн - оплата заборгованості; квитанцію від 06.05.2011 на суму 1 548,03 грн - оплата заборгованості; квитанцію № 20 від 11.02.2018 щодо погашення процентів згідно з кредитним договором.

У поясненнях, наданих відповідачем, вбачається, що вищевказані квитанції не знайшли свого відображення у розрахунку заборгованості по кредитну, наданого позивачем. Зокрема, сплата: на суму 75 грн від 11.06.2008; на суму 0,82 грн від 11.06.2008; на суму 977,97 грн від 30.01.2010; на суму 49,48 грн від 28.05.2010; на суму 7,49 грн; на суму 928,37 грн від 10.07.2010; на суму 1,63 грн від 10.07.2010 та на суму 90 грн від 26.01.2011

Відповідач просив урахувати зазначені платежі та пояснення під час визначення розміру заборгованості за кредитним договором та заперечував проти стягнення суми, визначеної позивачем.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правильності визначення розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідач заперечує проти розрахунку позивача та посилається на здійснення платежів на погашення кредиту, процентів і пені, які, на його думку, мають бути враховані при визначенні залишку заборгованості.

З метою перевірки доводів сторін щодо розміру заборгованості та правильності її розрахунку ухвалою суду від 09.02.2021 у справі було призначено судово-економічну експертизу.

Згідно висновка експерта №14227/21-72 за результатами проведення судової економічної експертизи складеного 21.09.2021:

- підтвердити чи спростувати розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №779-013/07 від 28.09.2007, документально не видається за можливе, у зв`язка з тим, що банківські виписки з обліку заборгованості ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором, у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта не надані.

- наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 17.06.2015 по сплаті відсоткі за кредит та погашення основної суми боргу перед ПАТ КБ «Правекс-банк», за вказаними в ньому показниками, а саме: сума кредиту, термін дії договору, термін сплати, кількість днів (у місяці та у році), відсоткова ставка (15%, 18%), відповідє умовам кредитного договору №779-013/07 від 28.09.2007 та додатковій угоді про внесення змін до нього.

Таким чином, підтвердити чи спростувати відповідність вказаного розрахунку заборгованості розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за кредитним договором №779-013/07 від 28.09.2007 не видається за можливе, у зв`язку із тим, що банківські виписки з обліку заборгованості ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта не надані, а відтак експертне дослідження не дало змоги перевірити правильність визначеного позивачем розміру заборгованості з урахуванням фактичного руху коштів за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пунку 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є педтвердженям виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.

Зазначене положення закону підлягає врахуванню під час оцінки наданого позивачем розрахунку заборгованості, який відображає здійснені, за даними кредитора, нарахування та погашення за кредитним договором, однак не замінює первинних документів, що дають змогу перевірити відповідні операції.

Судом установлено, що на підтвердження заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 779-013/07 від 28.09.2007, у якому зазначено дати та суми погашення, нараховані проценти, прострочену заборгованість і пеню, а також меморіальний ордер № 5 від 28.09.2007.

Разом із тим, відповідач заперечував проти визначеного позивачем розміру заборгованості, посилаючись на неправильність її розрахунку та неврахування здійснених ним платежів. На підтвердження своїх доводів відповідач надав квитанції про сплату коштів у рахунок погашення кредиту, процентів та пені, які суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому висновком експерта № 14227/21-72 від 21.09.2021 не підтверджено та не спростовано розмір заборгованості, зазначений позивачем. Експерт указав на неможливість перевірки відповідності розрахунку розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту через відсутність банківських виписок, які на клопотання експерта надані не були.

Таким чином, за відсутності банківських виписок, які відображають рух коштів за кредитним договором, та з огляду на надані відповідачем квитанції суд позбавлений можливості перевірити повноту врахування здійснених платежів і правильність визначення позивачем залишку заборгованості. Сам по собі розрахунок позивача за таких обставин не дає змоги достовірно встановити заявлений до стягнення розмір боргу.

Також суд зазначає, що висновок експерта не може розцінюватися як підтвердження правильності розрахунку позивача, так само як і не свідчить сам по собі про його неправильність. Водночас він засвідчує неможливість перевірити розрахунок за наданими матеріалами з урахуванням фактичного руху коштів за кредитним договором.

Суд ураховує, що відповідач надав квитанції на підтвердження здійснення платежів, тоді як позивач не надав банківських виписок або інших документів, які б дозволили зіставити всі платежі відповідача з відомостями розрахунку та перевірити правильність визначеного залишку заборгованості. За таких обставин доводи відповідача щодо неврахування платежів не можуть бути спростовані наданими позивачем доказами.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює навяність або відсутність обставин, котрими обґгрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги, зокрема розміру заборгованості за кредитним договором з урахуванням здійснених позичальником платежів.

У цій справі позивачем не надано банківських виписок або інших первинних документів, які б давали змогу перевірити рух коштів за кредитним договором, повноту зарахування здійснених відповідачем платежів та правильність визначення залишку заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за таких обставин не є достатнім доказом заявленого до стягнення розміру боргу, оскільки його достовірність не підтверджена первинними банківськими документами, а проведена судово-економічна експертиза не дала можливості перевірити відповідні нарахування.

Отже, позивачем не виконано покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доведення розміру заборгованості, яка є предметом спору, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Оскільки висновок суду про відмову в задоволенні позову ґрунтується на недоведеності заявленого розміру заборгованості, суд не вбачає необхідності надавати окрему оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 258-265 ЦПК України, статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя: І.А.Усатова