Вирок № 140089729, 25.09.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/911/25

Провадження № 1-кп/700/64/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого-судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 захисника: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Лисянка кримінальне провадження №1-кп/700/64/26 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сселище Лисянка Звенигородського району, Черкаської області зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньою освітою, депутатом не являється, не одруженого, малолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні не маючий, не працюючого, інвалідом, учасником АТО ООС та ліквідатором на ЧАЕС не являється, не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

установив:

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 січня 2025 року №26/2025, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 року №4220-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк проведення загальної мобілізації постійно продовжувався Указом Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 15 січня 2025 року №4220-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії №2025-0505-1227-4571-7 від 05.05.2025, медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведений 05.05.2025.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії, яка є додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за №402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку, будучи військовозобов`язаним, у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації і призовом на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Так, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та за станом здоров`я придатним для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час оголошеної мобілізації, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 05.05.2025, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності військовослужбовців, запропоновано ОСОБА_4 отримати під підпис повістку про його виклик на 17:00 годину 05 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до лав Збройних Сил України, останній відмовився від отримання даної повістки про що складено акт про відмову від отримання повістки ОСОБА_4 від 05.05.2025. Також останній в письмові формі із заявою звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 якою повідомив про те, що він відмовляється від проходження служби в ЗСУ.

Крім того, всупереч ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 15 квітня 2025 року № 236/2025, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 16 квітня 2025 року № 4357-ІХ, п.1 додатку 1 "Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних" Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, ОСОБА_4 , достовірно знаючи та розуміючи, що 05 травня 2025 року о 17:00 годині йому потрібно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 дляпроходження військової служби у зв`язку з призовом за мобілізацією, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомивши причин своєї поважних причин неявки та не наддавши підтверджуючих документів, тим самим, маючи злочинний умисел направлений на ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому пояснивши, що за станом здоров`я не може проходити військову службу, оскільки страждає на тяжку хворобу, є обмежено придатним, жодним чином на даний час не ухиляється від служби, але дійсно за станом здоров`я обмежений у рухах та подав документи для надання групи інвалідності. Коли забрали до ТЦК, то військові казали, що піде на передову, тому він відмовився.

Обставини справи учасниками не оспорюються, обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, сумнівів у добровільності позиції немає, наслідки визнання вини і обмеження у оскарженні рішення в апеляційному суді учасникам роз`яснено, на такі обмеження учасники добровільно погодились, тому, з підстав, передбачених у ч. 3 ст. 349 КПК України, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ст. 336 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину шляхом послідовного і повного визнання вини, наявність тяжкої хвороби.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На обліку у лікаря нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, орган місцевого самоврядування компрометуючими матеріалами не володіє.

Згідно обвинувачення, ОСОБА_4 . Визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення …(обмежено придатний), також надав суду численні виписки з історії хвороб щодо тяжких захворювань суглобів, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, лікувався неодноразово у стаціонарі.

Після відкриття провадження до ТЦК обвинувачений більше не доставлявся, тому за таких обставин, уповноважені органи на даний час не можуть мобілізувати обвинуваченого зважаючи на його тяжку хворобу, тому він підлягає переогляду для вирішення питання надання інвалідності.

За таких умов, у даній справі неможливо призначити особі покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Виходячи з вищанаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, щиро кається та визнає вину, має ряд складних хвороб, тому суд вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Обираючи ОСОБА_4 інший, більш м`який вид покарання, не зазначений в санкції ст. 336 КК України, суд враховує також наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкцією ст. 336 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та і на даний час, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

Законодавець при встановленні альтернативних видів покарання, ніж позбавлення волі, також неодноразово відмічав, що однією з причин застосування найсуворішого виду покарання з ізоляцією особи від суспільства є те, що перебування засудженої особи у суспільстві становить небезпеку для суспільства. Водночас, сам по собі встановлений судом факт ухилення особи від призову на військову службу не свідчить про те, що перебування такої особи в суспільстві становить небезпеку для суспільства, для оточення, для окремих людей. Тому, застосування інших видів покарань (замість позбавлення волі) дозволить зекономити бюджетні, матеріальні та людські ресурси держави, спрямовуючи вивільнені у такий спосіб ресурси, зокрема, на забезпечення обороноздатності і Національної безпеки України. Адже, застосування покарання у виді позбавлення волі зобов`язує державу створювати відповідні умови для виконання покарання: мати необхідну кількість установ виконання покарань; мати необхідну кількість вільних місць і вільного простору у цих установах для розміщення засуджених до позбавлення волі; витрачати ресурси на направлення засуджених до місць відбування покарань і, в разі необхідності, на переміщення під вартою; нести різноманітні витрати на утримання засуджених (створення відповідних житлово-побутових умов, санітарно-гігієнічних умов, витрати на електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення, харчування, одяг, взуття, медичне забезпечення) тощо. Також після відбування покарання засуджена особа потребуватиме соціалізації, допомоги із працевлаштуванням (можливо, зокрема, також і перекваліфікації) та, цілком ймовірно, лікування це також може призвести до витрачання додаткових ресурсів держави у зв`язку з засудженням особи до позбавлення волі (а не до іншого виду покарання).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі №585/3430/23 суд вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК перейти до більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК, яке слід відбувати реально.

В застосуванні ст. 75 КК України суд не вбачає підстав, оскільки це не буде повною мірою слугувати меті покарання.

У даному випадку немає законодавчих заборон з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Тому, саме покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у даному випадку буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України суд,

ухвалив:

Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Код класифікації 21081100

Отримувач - ГУК у Черкаській області/тг с. Лисянка/21081100

ЄДРПОУ 37930566

Банк отримувач Казначейство України (ел. адм. подат.)

р/р UA 658999980313020106000023685

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1