Рішення № 140088179, 15.09.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/412/26

Номер провадження 2/948/450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки Жигилій І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, захист персональних даних, визнання недійсними кредитних договорів та зобов`язання вчинити певні дії,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 15.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення,

в с т а н о в и в :

у травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом, у якому просить визнати кредитний договір № 00-152957 від 26.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші», та кредитний договір № 1341167 від 26.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона», недійсними; зобов`язати ТОВ «ФК «Верона», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «ФК «ЕЙС» видалити персональні дані стосовно ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційної системи) ТОВ «ФК «Верона», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «ФК «ЕЙС»; зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за кредитним договором № 00-152957 від 26.02.2019, укладеним з ТОВ «Качай гроші», та кредитним договором № 1341167 від 26.02.2019, укладеним з ТОВ «ФК «Верона».

Позов мотивований тим, що позивачка у березні 2019 року виявила відсутність свого паспорта громадянина України, після чого звернулась до правоохоронних органів для здійснення відповідного реагування та інформування з метою поновлення документів.

У подальшому, після втрати паспорта стосовно неї було вчинено невідомими особами ряд шахрайських дій використовуючи при цьому її мобільний номер телефону та здійснюючи банківські операції, шляхом зняття коштів із її банківського рахунку в АТ «А-Банк» та оформлення кредитів, зокрема з ТОВ «Качай гроші» на суму 4 000,00 грн та з ТОВ «ФК «Верона» на суму 3 600,00 грн, а тому з метою притягнення винних осіб до відповідальності позивачка звернулася до правоохоронних органів.

В результаті шахрайських дій невідомі особи заволодівши персональними даними позивачки пройшли процедуру реєстрації та створили облікові записи (особисті кабінети) на онлайн-сервісах кредитування та оформили кредитні договори на її ім`я з ТОВ «Качай гроші» та з ТОВ «ФК «Верона», зокрема 26.02.2019 було укладено кредитний договір за №1341167 на суму 3 600,00 грн та кредитний договір №00-152957 на суму 4 000,00 грн.

Після цього на її адресу та адресу її рідних були здійснені численні погрози у виді телефонних дзвінків та смс-повідомлень, а також направлення поштової кореспонденції щодо погашення боргових зобов`язань в примусовому порядку.

Зважаючи на ці обставини, позивачка звернулася до правоохоронних органів та її заяву 17.04.2019 року було зареєстровано у Машівському ВП ГУНП в Полтавській області за №604 за фактом вчинення шахрайських дій невідомими особами, але за результатами проведеної перевірки встановити особу, яка може бути причетною до вчинення цих дій не виявилось можливим.

Позивачка зазначила, що вона неодноразово зверталася до ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «Качай гроші» з метою повідомити про те, що кредитні договори оформлені шахрайськими діями невідомими особами через втрату нею паспорту та намагалася отримати додаткову інформацію пов`язану з цими договорами, але вони наполягали, що ці договори оформлені саме нею.

В подальшому, з повідомлення про відступлення права вимоги позивачці стало відомо, що ТОВ «Верона» передало її персональні дані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «Качай гроші» - ТОВ «ФК «Ейс».

Позивачка повідомила, що на її адресу неодноразово надходили повідомлення-вимоги із зазначенням суми боргу, листи-повідомлення про штрафні санкції, попередження, у разі несплати суми боргу, гарантійний лист.

Зважаючи на вищевикладене, позивачка стверджує, що ні 26.02.2019 року, ані будь-коли взагалі нею не було подано заявок на отримання онлайн кредитів від відповідачів та не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів, грошові кошти на її рахунки не надходили, жодних повідомлень про оформлення кредитних договорів не отримувала, а про їх існування дізналася після їх оформлення невідомими особами, що заволоділи її персональними даними через втрату паспорта.

У зв`язку з наведеним позивачка зазначила, що вона піддається різним незаконним діям зі сторони відповідачів ТОВ «ФК «Верона», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «ФК «Ейс», так як ними передано та використано її персональні дані до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», що вважає є порушенням її прав та інтересів, як споживача.

Позивачка зазначила, що все вищевказане негативно впливає на користування нею банківськими послугами, зокрема як фізичною особою-підприємцем, оскільки її банківські рахунки в АТ «А-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» заблоковані через негативну кредитну історію, що також впливає на отримання нею, як фізичною особою-підприємцем у банківських установах кредитних коштів для розвитку бізнесу.

Позивачка повідомила, що для вирішення проблемних питань щодо укладення кредитних договорів з первісними кредиторами третіми особами шахрайськими діями використовуючи її персональні дані вона зверталася зі скаргою до НБУ, у відповідь на що було зазначено про, що вирішення цих питань належить до компетенції поліції та про наявність права на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Крім цього, на звернення позивачки не було надано жодних належних доказів на підтвердження видачі їй грошових коштів за спірними кредитними договорами.

Враховуючи вищевикладене, позивачка вважає, що дії первісних кредиторів ТОВ «»ФК «Верона», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «ФК «Ейс» вчинені з застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують її права, як споживача та є обґрунтованою підставою для визнання кредитного договору № 00-152957 від 26.02.2019 року та кредитного договору №1341167 від 26.02.2019 року укладених між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «Качай гроші» невідомими особами шахрайськими діями шляхом використання персональних даних недійсними та у зв`язку з цим зобов`язати ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «Качай гроші» видалити всі персональні дані стосовно неї, у тому числі із їх інформаційно-телекомунікаційних систем, паперових та електронних баз даних (а.с.1-12).

18.05.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача-5 ТОВ «Українське бюро кредитних історій» Наконечної А.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначила, що позовні вимоги не визнають, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача зазначила, що позивачка не заперечує факт надання згоди на передачу інформації до кредитної історії, термін зберігання інформації в кредитній історії позивача не закінчився.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину. Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не передбачає вилучення Бюро з кредитної історії інформації у зв`язку з ухваленням судових рішень щодо стягнення заборгованості за кредитним правочинам.

Крім цього, у відзиві на позов зазначено, що вони вважають, що на момент розгляду даної справи не було встановлено та визнано факту відсутності кредитного договору, договір не було визнано недійсним у судовому порядку, не був встановлений факт відсутності письмової згоди позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього, а тому немає підстав для спростування та вилучення такої інформації.

Також звернуто увагу на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували виконання зобов`язань за кредитними договорами (а.с. 66-69).

18.05.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача-4 ТОВ «ФК «Ейс» - Сахарової О.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та зазначила, що 26.02.2019 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-152957 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та ОСОБА_1 не був ви укладений.

Також зазначено, що позивач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надала згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом введення у спеціальному полі під акцептом одноразового ідентифікатора та натисненням іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора, який згенерований товариством в інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий в смс-повідомленні.

У даному випадку, позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень. Відсутність таких доказів свідчить про штучний характер цих посилань, які мають на меті уникнути виконання законних зобов`язань за укладеним договором, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Також представник відповідача зауважила, що у договорі зазначені персональні дані позивача, які в більшості збігаються із зазначеними даними у позовній заяві, а саме: ПІБ, РНОКПП, адреса реєстрації. У свою чергу, доказів того, що персональні дані позивача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, до суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_2 з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними.

Доводи позивачки правильність вищевказаних висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору та фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання.

Посилаючись на практику Верховного Суду зазначає, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, позивач ставить під сумнів факт перерахування коштів, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

Жодних належних доказів на підтвердження неотримання позивачем грошових коштів за кредитним договором № 00-152957 від 26.02.2019, ОСОБА_1 всупереч вимог ст. 81, 83, 177 ЦПК України, не надано. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів позивач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

ОСОБА_2 зазначає, що не брала жодних кредитів і мікрозаймів та дізналася про ці факти вперше після телефонних дзвінків та смс повідомлень, а також направлення поштової кореспонденції щодо погашення боргових зобов`язань в примусовому порядку. В подальшому Позивач звернулася до правоохоронних органів, та зареєструвала заяву у Машівському ВП ГУ НП в Полтавській області, 17.04.2019 року № 604 за фактом вчинення шахрайських дій невідомими особами.

Зазначені обставини не можуть братися до уваги судом, оскільки наявність кримінального провадження підтверджує лише факт звернення її до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, після отримання якої слідчий зобов`язаний порушити кримінальне провадження. Проте, обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, у якому суд встановив би що зобов`язання позивача переносяться на іншу особу, яка протиправним шляхом уклала від імені ОСОБА_2 кредитний договір і заволоділа таким чином коштами, не надано, а тому вважають, що сам факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення не підтверджує саме кримінальне правопорушення.

Позивачем не доведено порушення його прав при укладенні договору, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок, а тому не можуть братися до уваги судом. Також з огляду з того, що позивач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: ttps://kachay.com.ua/, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у розмірі 4 600,00 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір.

Відтак, вказані дії відповідача підтверджують те, що волевиявлення ОСОБА_2 було вільним і відповідало його внутрішній волі, відповідно до ст. 203 ЦК України. Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, що спростовує необґрунтоване твердження позивача.

З урахуванням наведеного, оспорюваний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсним.

Представник відповідача вважає безпідставним твердження позивача, що спірний кредитний договір № 00-152957 від 26.02.2019 має бути визнаний недійсним (нікчемним) з підстав порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на наступні обставини.

Умови договору про споживчий кредит визначені у ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Зі змісту кредитного договору № 00-152957 від 26.02.2019 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. ОСОБА_2 погодилася на укладення договору саме такого змісту.

Договір укладений в електронній формі та з електронним підписом у вигляді одноразового персонального ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та ТОВ «Качай гроші» не був би укладений, а тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі Позивача. Доказів протилежного стороною позивача до суду не надано.

Отже зроблено висновок про те, що боржниця, висуваючи такі заперечення та твердження, всупереч вимогам процесуального законодавства, не надала жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував її доводи. Відсутність відповідних доказів унеможливлює врахування судом зазначених тверджень при вирішенні даного спору. Фактично позиція позивача зводиться до формального заперечення без доказового підтвердження, що суперечить принципу змагальності сторін

та обов`язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними (а.с.74-80).

Ухвалою від 06.05.2026 року суд відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (а.с.53).

Ухвалою від 08.06.2026 року суд за клопотанням представника відповідача ТОВ «ФК «Ейс» витребував з АТ «Ощадбанк» та за клопотанням представника позивача адвоката Жигилій І.Ф. витребував з АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «А-Банк», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідну інформацію, а від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» також кредитний договір № 1341167 від 26.02.2019 (а.с.107-109).

Ухвалою від 09.07.2026 року суд повторно витребував з АТ «Ощадбанк», АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідні докази, застосовано до АТ «Ощадбанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заходи процесуального примусу, закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті (а.с.138,139).

Своєю ухвалою від 24.08.2026 суд скасував постановлену ним ухвалу від 09.07.2026 в частині стягнення з АТ «Ощадбанк» в порядку процесуального примусу штрафу в розмірі 998,40 грн (а.с.171).

У судовому засіданні позивачка та її представниця позов підтримали та наполягали на його задоволенні, покликаючись на те, що у 2019 році позивачка виявила відсутність паспорта, про що повідомила в поліцію, потім почали надходити телефонні дзвінки про списання коштів з її рахунку, телефон певний час був заблокований та після цього вона дізналася про оформленні кредитні договори на її ім`я з ТОВ «Качай гроші» та ТОВ`Верона», що укладені шахрайським шляхом, кредитні кошти ОСОБА_1 не отримувала.

В послідуючому рахунки позивачки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» було заблоковано, в Бюро кредитних історій внесено відомості про кредитну заборгованість за спірними кредитними договорами, що негативно впливає на її підприємницьку діяльність.

Вона неодноразово намагалася отримати спірні кредитні договори, проте правочини їй не надано, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ухиляється і від виконання ухвали суду про витребування договору.

У судове засідання представники відповідачів не з`явилися вдруге та повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку електронних документів до електронних кабінетів відповідачів-1,3,4,5 (а.с.144-147, 173-177) та рекомендованим листом з повідомленням на адресу відповідача-2, який не був вручений та повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.159,180,181).

Ураховуючи викладене, суд уважає за можливе відповідно до вимог ст.223 ЦПК України розглянути справу за відсутності відповідачів, та, заслухавши позивачку та її представницю, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Так, судом установлено, що 16.03.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Машівського ВП ГУНП в Полтавській області з письмовою заявою та поясненнями про виявлений нею факт втрати свого паспорта (а.с.15,16).

За результатами перевірки 18.03.2019 року старшим ДОП СП Машівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області Гаврюшенком В.М. було складено висновок по факту письмової заяви ОСОБА_1 за яким вирішено вважати перевірку закінченою, за якою було встановлено, що гр. ОСОБА_1 факт крадіжки у неї паспорта заперечує, а втрачений він з власної необережності, а до поліції звернулася з метою інформування та поновлення документів (а.с.14).

17.04.2019 року у Машівському ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області було оформлено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, за усною заявою ОСОБА_1 , у якій вона просила притягнути до відповідальності невідомих їй осіб, які 25.02.2019 року скористалися її даними та взяли кредит без її відома в ТОВ «Качай гроші» на суму 4 000,00 грн. та надала письмові пояснення (а.с.20-22).

За результатами перевірки 11.05.2019 року начальником СКП Машівського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 було складено висновок по факту вчинення шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 за яким вирішено вважати перевірку закінченою, оскільки в ході перевірки встановити особу, яка може бути причетною до даної події не виявилось можливим та встановити кому належить номер мобільного телефону НОМЕР_1 не виявилось можливим (а.с.18).

За змістом вказаного висновку, проведеною перевіркою встановлено, що 25.02.2019 року на телефон ОСОБА_1 був зроблений телефонний дзвінок від оператора «Водафон» з проханням встановити програму «Мій водафон» для покращення користування їх послугами. Для скачування програми вона відправила смс повідомлення, після чого зв`язок обірвався. Номер телефону не працював до 26.02.2019 та після обіду відразу почалися дзвінки із А-банку про підтвердження операції про зняття великих сум коштів, але гр. ОСОБА_1 їм пояснила, що ніяких операцій не проводить та банк провів операцію на суму 800,00 грн без її відома. Далі ОСОБА_1 зателефонувала до свого оператора, де їй було повідомлено, що її сім карта заблокована із заміною. Далі на її мобільний телефон почали надходити смс повідомлення та дзвінки із підтвердженням зняття коштів та оформлення кредитів. Також ОСОБА_1 в своєму телефоні знайшла смс повідомлення із змістом, що 03.03.2019 закінчується термін дії договору на суму 4000,00 грн ТОВ «Качай гроші».

13.05.2019 на адресу ОСОБА_1 з Машівського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 направлено повідомлення про те, що проведеною перевіркою встановлено, що кримінального та адміністративного правопорушення не вбачається (а.с.19).

15.07.2019 року у Машівському ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області було оформлено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, за письмовим повідомленням гр. ОСОБА_5 , зокрема про те, що представники колекторської служби здійснюють погрози йому та дружині по телефону щодо не сплаченого кредитного боргу, у зв`язку з чим просив притягнути до відповідальності невідомих йому осіб (а.с.25-28).

За результатами перевірки 25.07.2019 року ст. ДОП СП начальником Машівського ВП ГУНП в Полтавській області Гаврюшенком В.М., за погодженням з начальником вказаного відділу Ярошом С.І. було складено висновок по факту письмового повідомлення ОСОБА_5 вчинення шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 за яким вирішено вважати перевірку закінченою, оскільки встановити осіб, які пишуть смс-повідомлення з погрозами до ОСОБА_5 щодо кредитної заборгованості його дружини не представилося можливим, так як особа жіночої статі (моб. тел. НОМЕР_2 ) дізнавшись, що розмовляє з працівниками поліції відмовилася надавати будь-яку інформацію щодо вищевказаного факту, а в подальшому цей номер не відповідав та був поза зоною досяжності (а.с.24).

Як убачається з наданих до позову документів, від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 надходили листи, зокрема повідомлення від 25.11.2019 року стосовно нарахування штрафних санкцій по кредитному договору №1341167 укладеного з ТОВ «ФК «Верона», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», повідомлення-вимога від 28.10.2019 року по вищевказаному кредитному договору, повідомлення про візит, гарантійний лист по акційній пропозиції списання борг, а також підозра у скоєнні фінансового злочину від Колекторського агентства «Боргова межа» (а.с.30-33).

Позивачці з ТОВ «ФК «Верона» надходило повідомлення від 28.10.2019 року про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Верона» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №1341167 від 26.02.2019 (а.с.34).

Крім цього, ТОВ «Рейвен Плюс» на адресу ОСОБА_1 направляло вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання від 03.09.2021 року за договором №00-152957 укладеним між останньою та ТОВ «Качай гроші» та повідомлення від 03.09.2021 року (а.с.35).

09.12.2021 від ТОВ «ФК «Ейс» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про перехід прав вимоги від ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором №00-152957 від 26.02.2019 року та вимога про усунення порушення виконання зобов`язання (а.с.36).

ОСОБА_1 у позові зазначає, що вона зверталася до «Українське бюро кредитних історій» про виключення недостовірної інформації з її кредитної історії щодо укладених кредитних договорів від 26.02.2019 року з відповідача через вчинення їх шахрайським шляхом використання її персональних даних.

У відповідь на звернення позивачки до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» направило повідомлення №597 від 06.02.2026 року, у якому повідомило, що офіційні відповіді від ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «Качай гроші» у бюро отримати немає можливості, так як вказані компанії припинили співробітництво з УБКІ. Також в повідомленні №936 від 03.03.2026 року повідомило про те, що коригування за договором №00-152957 від 26.02.2019 року проведено не було. Оскільки ТОВ «ФК «Ейс» повідомлено, що інформація за цим договором коректною і виправленню не підлягає. Звернуто увагу на те, що факт шахрайських дій ТОВ «ФК «Ейс» не підтверджено, а тому пояснило про відсутність правових підстав для вилучення кредитної історії відсутні. Також повідомлено, що договір №1341167 від 26.02.2019 року від ТОВ «ФК «Верона» був проданий ТОВ «ФК Кредит-Капітал», але угода від вторинного кредитора у кредитній історії відсутня, а тому роз`яснено про неможливість бюро направити їм запити для уточнення інформації (а.с.37,38).

У відповідь на скаргу ОСОБА_1 щодо відносин з ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Верона» в.о. начальника Управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України листом від 15.07.2027 року повідомила, що досудове розслідування даного питання має бути проведено відповідними правоохоронними органами, які уповноважені в межах компетенції здійснювати досудове розслідування в порядку, встановленому КПК України, а також роз`яснино право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (а.с.39-41).

Позивачкою до позову додані копії повідомлення від служби підтримки А-Банк, у якому проінформовано про призупинення використання кредитних коштів по її картці через негативну кредитну історію в інших банках, а також з ПриватБанку, про те, що на картку тимчасово встановлено обмеження на користування кредитом, оскільки банк отримав негативний сигнал з бюро кредитних історій (а.с.44-46).

У Витязі кредитної лінії ОСОБА_1 від 03.03.2026 року відображено, що у ОСОБА_1 усього мала 15 кредитів, 11 закритих кредитів та 4 відкриті, зокрема відображені і спірні кредитні договори №00-152957 від 26.02.2019 року в сумі 4 000,00 грн, який значиться як відкритий та кредитний договір № 1341167 від 26.02.2019 року в сумі 3 600,00 грн рахується як проданий (а.с.47-50).

Представником відповідача-4 ТОВ «ФК «Ейс» надано кредитний договір №00-152957 від 26.02.2019 року, в якому зазначено, що він укладений між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 , за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язаний одержати та повернути кошти, сплати проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки передбачені договором сума кредиту складає 4 830.00 грн, з строком повернення 16.03.2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту передбаченого договором з процентною ставкою за користування коштами 2,00 % в день

(пп.1.1-1.3,1.4 договору) (а.с.89).

Відповідно до пп.2.1 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитором зі свого поточного рахунку в сумі 4 600,00 грн на картку позичальника № НОМЕР_3 , в сумі 230,00 грн на користь ПрАТ СК «ВУСО» (а.с.89).

З ідентифікаційного номеру банку (BIN) кредитної картки маски карти № НОМЕР_3 вбачається, що бакном-емітентом вказаної картки є АТ «Ощадбанк».

У розділі 8 договору зазначено, що позичальник ОСОБА_1 підписала цей договір електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с.90 на зв.).

Крім цього, представником відповідача-4 надано до додаток №1 до цього кредитного договору у вигляді Графіку платежів, в якому також зазначено, що він підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с.91).

Також на а.с.92.93 надано паспорт споживчого кредиту, де відображена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Натомість за повідомленням АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відсутні рахунки відкриті в установах АТ «Ощадбанк» за запитуваний період часу (а.с.163).

З наданих АТ «Райффайзен Банк», АТ «А-Банк» та АТ КБ «Приватбанк» виписок по карткових рахунках за період з 26.02.2019 по 26.03.2019 року вбачається відсутність зарахувань на банківські картки власником якої є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитних коштів у сумі 4600 грн та у сумі 3600 грн (а.с.125,126-134,160,161,164-166).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.10 ст.84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд ухвалами від 08.06.2026 року та 09.07.2026 витребував від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» копію кредитного договору №1341167 від 26.02.2019 (а.с.107-109,138,139) та ухвалою від 09.07.2026 року крім того застосував до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заходи процесуального примусу. Вказані ухвали суду отримані відповідачем 15.06.2026 та 13.07.2026 (а.с.122,156) та кредитний договір №1341167 від 26.02.2019 суду не надано.

Суд, аналізуючи зібрані у справі докази, доходить висновку що волевиявлення позивачки на укладення оспорюваних кредитних договорів не було, спірні платіжні операції ОСОБА_1 не ініціювала, кредитні кошти не отримувала, а обставини справи вказують на те, що невстановлені особи, використавши персональні дані позивачки, шахрайським шляхом оформили 26 лютого 2019 року кредитні договори, кошти за якими були перераховані невідомими особам.

Виявивши втрату паспорту та безпідставні платіжні операції, проведені 26.02.2019 року, позивачка звернулася до правоохоронних органів.

За цих обставин суд уважає, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом установлено, що у кредитному договорі №00-152957 від 26.02.2019 року, зазначено особу позичальника ОСОБА_1 , номер та серію паспорта, ідентифікаційний номер, однак електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб зроблено не було, тому твердження позивачки про невикористання нею ідентифікатора електронного підпису та укладення оспорюваного кредиту з невідомою особою - заслуговують на увагу.

Оскільки банківські картки, які були перераховані грошові кошти за оспорюваним кредитними договорами, були віртуальними, що також підтверджує те, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, оскільки укладення кредитних коштів та перекази коштів здійснювались не за розпорядженням позивачки та за відсутності її волевиявлення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту порушених прав ОСОБА_1 та визнання спірних кредитних договорів недійсними.

Щодо обраного позивачкою способу захисту її прав, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Щодо вимоги про зобов`язання вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за спірними кредитними договорами.

Кредитні договори, по своїй суті, направлені на виникнення майнових прав і обов`язків для кредитодавця та позичальника, відповідно мають містити норми про персональні дані, тобто, зміст та способи отримання згоди на обробку персональних даних, мету і умови обробки персональних даних, правила інформування позичальників про характер дій щодо їхніх персональних даних.

За частинами 1, 2, 5 ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» інформація для формування кредитної історії надається користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію: 1) про себе, що ідентифікує його як Користувача; 2) про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Бюро залучає інформацію, передбачену пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону, тільки для формування кредитної історії.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч.1 ст. 10 Закону України Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» Бюро вилучає з кредитної історії: інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.

Оскільки спірні правочини визнані судом недійсними, потрібно зобов`язати відповідачів вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за кредитним договором № 00-152957 від 26.02.2019, укладеним з ТОВ «Качай гроші», та кредитним договором № 1341167 від 26.02.2019, укладеним з ТОВ «ФК «Верона».

Згідно зі ст.141 ЦПК України з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», діями яких було порушено права позивачки, на користь держави потрібно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн, з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів, захист персональних даних, визнання недійсними кредитних договорів та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати недійсним кредитний договір № 00-152957 від 26.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші».

Визнати недійсним кредитний договір № 1341167 від 26.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона», Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» видалити персональні дані стосовно ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційної системи) ТОВ «ФК «Верона», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ТОВ «ФК «ЕЙС».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію за кредитним договором № 00-152957 від 26.02.2019, укладеним з ТОВ «Качай гроші», та кредитним договором № 1341167 від 26.02.2019, укладеним з ТОВ «ФК «Верона».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн, з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач-1: ТОВ «Качай гроші», місцезнаходження: місцезнаходження: вул. Саперно-Слобідська, 8, офіс 6, м. Київ, ЄДРПОУ 41697872.

Відповідач-2: ТОВ «Фінансова компанія «Верона», місцезнаходження: проспект Степана Бандери,8, корпус 6, м. Київ, ЄДРПОУ 41602157.

Відповідач-3: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач-4: ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія,6, кабінет 13, м. Київ, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач-5: ТОВ «Українське бюро кредитних історій», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 33546706.

Повний текст Рішення складений 25.09.2026.

Суддя С. М. Косик