Рішення № 140087799, 24.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

Справа №243/4786/26

Провадження № 2/552/4531/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Сіманової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовує тим, що між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 09.11.2018 кредитний договір №1001165584201, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 34620 грн.; 15.02.2019 кредитний договір №2001247541901, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 20000 грн. та 24.04.2019 кредитний договір №1001298007301, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 15000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Станом на 19.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем склала: по кредитному договору від 09.11.2018 № 1001165584201 6584,39 грн., з яких: 0 грн. заборгованість за кредитом; 0 грн. заборгованість за процентами; 6584,39 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 15.02.2019 № 2001247541901- 32500.76 грн., з яких: 19188,79 грн. заборгованість за кредитом; 13311,97 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 24.04.2019 № 1001298007301- 21110,22 грн., з яких: 9733,38 грн. заборгованість за кредитом; 4,19 грн. заборгованість за процентами; 11372,65 грн. заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 19.03.2026 склала 60195,37 грн.Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.Також зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001165584201 від 09.11.2018, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів.А тому наполягає на правомірності позовних вимог до відповідача по стягненню комісії, що є законним і відповідає чинному законодавству, і просив суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості з відповідача в повному обсязі.Оскільки кредитний договір від 09.11.2018 № 1001165584201укладено між сторонами процесу 09.11.2018, а платежі відповідач здійснював до 04.11.2021, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, відповідно строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано. У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість в сумі 60195.37 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Представник позивача, АТ «ПУМБ», до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.11.2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "ПУМБ" із заявою № 1001165584201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до змісту даної заяви, Клієнт, підписанням цієї заяви беззаперечно підтверджує, що приймає публічну пропозицію ПАТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ "ПУМБ" pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах.

Згідно заяви № 1001165584201 від 09.11.2018 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривнях, надано кредитну картку та надано кредит у розмірі 34620,00 грн., з яких 30000,00 грн. на споживчі цілі, 4320,00 грн. на оплату договору страхування, 300,00 грн. для оплати разової комісії. Строком на 24 місяці. Розмір процентної ставки 0,01% річних. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1035,14 грн щомісяця.

Також, 09.11.2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, де був ознайомлений з істотними умовами кредитного договору.

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником надавши кредит в обумовленому розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.31898231.47364.8810 від 09.11.2018.

Станом на 19.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору № 1001165584201 від 09.11.2018 складає 6584,39 грн., з яких: 0 грн. заборгованість за кредитом; 0 грн. заборгованість за процентами; 6584,39 грн. заборгованість за комісією.

Також, 15.02.2019 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір №2001247541901 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до укладеного договору на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривнях, надано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., реальна річна процентна ставка 47,88%.

Також, 15.02.2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, де був ознайомлений з істотними умовами кредитного договору.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001247541901 від 15.02.2019, відповідачу 15.02.2019 встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн., 19.06.2019 збільшено кредитний ліміт до 20000,00 грн.

Станом на 19.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору № 2001247541901 від 15.02.2019 складає 32500,76 грн., з яких: 19188,79 грн. заборгованість за кредитом; 13311,97 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією.

Крім того, 24.04.2019 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір №1001298007301 шляхом підписання Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до укладеного договору відповідачу перевипущено картку, надано кредитну картку та надано кредит у розмірі 15000,00 грн. Строком на 24 місяці. Розмір процентної ставки 0,01% річних. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 598,50 грн щомісяця.

24.04.2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, де був ознайомлений з істотними умовами кредитного договору.

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником надавши кредит в обумовленому розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.34934585.41899.8810 від 24.04.2019.

Станом на 19.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 1001298007301 від 24.04.2019 складає 21110,22 грн., з яких: 9733,38 грн. заборгованість за кредитом; 4,19 грн. заборгованість за процентами; 11372,65 грн. заборгованість за комісією.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) про добровільну сплату заборгованості, яка залишилась без виконання.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодного документу на підтвердження неправомірності нарахування відсотків за кредитними договорами.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за договором від 15.02.2019 № 2001247541901 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 32500,76 грн., з яких: 19188,79 грн. заборгованість за кредитом, 13311,97 грн. заборгованість запроцентами; за договором від 24.04.2019 № 1001298007301 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9737,57 грн., з яких: 9733,38 грн. заборгованість за кредитом; 4,19 грн. заборгованість за процентами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за договорами від 09.11.2018 № 1001165584201 та від 24.04.2019 № 1001298007301 суд зазначає наступне.

За умовами кредитного договору № 1001165584201 від 09.11.2018 року відповідачу надано споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту - 34620,00 грн., з яких 30000,00 грн. на споживчі цілі, 4320,00 грн. на оплату договору страхування, 300,00 грн. для оплати разової комісії, на строк 24 місяці, розмір процентної ставки 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%.

За умовами кредитного договору № 1001298007301 від 24.04.2019 року відповідачу надано споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту - 15000,00 грн., на строк 24 місяці, розмір процентної ставки 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року N 1734-VIII, який діє з 10 червня 2017 року, ( в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

В пунктах 4 заяв-приєднання визначено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірах 2,99% та 3,99%, фактично встановлено плату позичальника за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Договір 09.11.2018 № 1001165584201 та договір від 24.04.2019 № 1001298007301, якими є заяви-приєднання, паспорт споживчого кредиту не містять опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг.

Надана позивачем публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Вказані умови не підписані позичальником.

З публічної пропозиції АТ «ПУМБ» п. 5.7.3 частини 5 умови надання споживчого кредиту слідує, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який зазначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата дійшла висновку щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відповідно до частини 1, 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року N 2121-III (в редакції на час укладення договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу, ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд констатує, що положення пунктів 4 договору від 09.11.2018 № 1001165584201 та договору від 24.04.2019 № 1001298007301 укладених між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно є нікчемними.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 ЦК України. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, обслуговування кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що в кредитних договорах банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), суд дійшов висновку, що умови договору від 09.11.2018 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% та умови договору від 24.04.2019 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99% є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з чим, вимоги банку про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту станом на 19.03.2026 за договором № 1001165584201 від 09.11.2018 у розмірі 6584,39 грн. та за договором від 24.04.2019 № 1001298007301 у розмірі 11372.65 грн., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 42238,33 грн.

Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 70,16 % ((42238,33 грн. задоволені вимоги) / (60195,37 грн. заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1868,17 грн. (2662,40 грн. сплачений судовий збір * 70,16 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, заборгованість за договором від 15.02.2019 № 2001247541901 та за договором від 24.04.2019 № 1001298007301 у розмірі 42238,33 грн. (сорок дві тисячі двісті тридцять вісім грн. 33 коп.) та судовий збір у сумі 1868,17 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім грн. 17 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя І.Ю. Фалін