Постанова № 140087275, 24.09.2026, Миронівський районний суд Київської області

24.09.2026

Єдиний унікальний № 371/1372/26

провадження № 3/371/365/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1372/26

Провадження 3/371/365/26

Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно порушену відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 , не працює,

За частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 , будучи особою, яку 29 квітня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законом обов`язків щодо виховання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває під її опікою, допустила бездіяльність, пов`язану з неналежним її вихованням, чим ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків опікуна щодо її виховання.

Наслідком цих дій було те, що 14 серпня 2026 року о 20 годині 30 хвилин неповнолітня ОСОБА_2 покинула місце свого проживання та не повернулася додому.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належно, до суду подала заяву з проханням проводити розгляді справи за її відсутності. У заяві вказала, що вину визнає.

Відповідно до статті 268 КУпАП явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП не є обов`язковою, а тому вважаю за можливе розглянути справу за відсутності правопорушника.

На підставі статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи надані на підтвердження події адміністративного правопорушення та досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає таке.

У розумінні положень частини першої статті 18 Конвенції про права дитини, батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Обов`язок піклувальників щодо виховання та розвитку дитини закріплений у статті 249 СК України.

На підставі частини першої статті 249 Сімейного кодексу України, опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Щодо цивільних прав та обовязків опікуна або піклувальника, то вони визначені як ЦК України, а саме статтями 63, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 75, так і іншими нормативними актами.

Згідно з приписами частини першої статті 67 ЦК України, якою встановлено права та обов`язки опікуна, опікун зобовязаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобовязаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

З наведених норм слідує, до турбота про здоров`я, фізичний, психічний і духовний розвиток дитини входить до кола обов`язків опікуна, опікун зобов`язаний дбати про її виховання .

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

У разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей настає відповідальність за статтею 184 КУпАП.

Відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Частиною другою статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Стаття 184 КУпАП спрямована на забезпечення належного виховання дітей в сім`ї, здійснення постійного нагляду за ними з боку батьків та осіб, що їх заміняють, припинення випадків невиконання деякими громадянами батьківських обов`язків.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням Миронівської РДА Київської області № 273 від 13 листопада 2019 року призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій розпорядженням Миронівської РДА Київської області № 410 від 24 грудня 2014 року надано статус дитини позбавленої батьківського піклування.

Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за частиною першою статті 184 КУпАП у виді попередження.

Незважаючи на ці обставини, опікун ОСОБА_1 належних висновків не зробила та повторно допустила ухилення від виконання обов`язків опікуна. Таке ухилення полягає у бездіяльності, пов`язаній з неналежним вихованням дитини, яке стало наслідком залишення дитиною місця проживання.

Неповнолітня ОСОБА_2 , опікуном якої є ОСОБА_1 , 14 липня 2026 року у вечірній час (20 година 30 хвилин) залишила місце проживання, коли опікун з іншою особою святкувала день народження і вживала алкогольні напої, та не повернулася додому.

Про відсутність дитини за місцем проживання опікун повідомила правоохоронний орган наступного дня 15 липня 2026 року о 21 годині 39 хвилин. Повідомлення отримано о 22 годині 27 хвилин. Після чого до місця проживання дитини здійснено виїзд співробітників поліції та головного спеціаліста служби у справах дітей та сім`ї.

За місцем проживання дитини встановленого, що опікун з гостями упродовж дня, коли дитина пішла з дому, святкувала день народження та вживала алкогольні напої.

Головним спеціалістом служби у справах дітей та сім`ї Миронівської міської ради Обухівського району Київської області 15 липня 2026 року складено акт №163 обстеження умов проживання.

За змістом акта неповнолітня ОСОБА_2 14 липня 2026 року пішла з дому у вечірній час доби, приблизно о 20 годині 30 хвилин, та не повернулася. До громадянки ОСОБА_1 приїхав брат ОСОБА_3 із сім`єю. На час обстеження вони перебували в стані алкогольного сп`яніння. Питання виконання обов`язків опікуна буде винесено на засідання комітету з питань захисту прав дитини.

Такі ж відомості щодо поведінки опікуна дитини підтверджені даними рапорту працівника поліції від 17 липня 2026 року.

За результатами досліджених доказів суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , нехтуючи своїми обов`язками щодо дитини, перебуваючи у стані, який вказував на наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння, не виконала обов`язки щодо здійснення постійного нагляду за дитиною, у звязку з чим неповнолітня підопічна залишила місце проживання, була відсутня вдома упродовж ночі та наступного дня.

Нагляд за дитиною це юридичний обовязок батьків та осіб, що їх замінюють, забезпечувати постійний контроль за поведінкою та безпекою дитини, спрямований на її виховання та запобігання шкоди.

У діях ОСОБА_1 , що виразились у її повторному протягом року після накладення адміністративного стягнення ухиленні від виконання передбачених законодавством обов`язків опікуна щодо виховання неповнолітньої ОСОБА_2 , є склад адміністративного правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується даними письмових матеріалів справи: протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 975066, складеного 16 липня 2026 року, рапорту старшого інспектора ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 16 липня 2026 року, пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15 липня 2026 року, пояснень ОСОБА_1 від 16 липня 2026 року, акту №163 обстеження умов проживання від 15 липня 2026 року.

Відповідальність за вчинене правопорушення настає за частиною другою статті 184 КУпАП.

Оцінені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав ставити під сумнів достовірність зібраних у справі доказів.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.

Враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, вважаю, що до правопорушника необхідно застосувати стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Такий вид стягнення зможе здійснити виховний вплив на правопорушника та попередити скоєння протиправних дій у майбутньому.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно статті 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.

На підставі статті 40-1 КУпАП з особи, на яку накладено стягнення, на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 33-35, 40-1, частиною другою статті 184, статтями 245, 280, частиною першою статті 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Штраф підлягає сплаті на рахунок ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, номер рахунку UA488999980313030149000010001, код ЄДРПОУ 37955989, код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Розяснити ОСОБА_1 що, згідно зі статті 307 КУпАП, штраф нею має бути сплачений не пізніше ніж через пятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через пятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі сплати штрафу у строк, передбачений статтею 307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Миронівського районного суду Київської області.

З урахуванням приписів частини другої статті 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.

При примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Судовий збір підлягає сплаті на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, номер рахунку UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Л.О. Капшук