Рішення № 140086732, 24.09.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/927/26 Провадження № 2/358/914/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2026 року позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Позика», в особі свого представника Міньковської Анастасії Володимирівни, звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 33457501 від 13.09.2021 року в розмірі 9698,71 грн та понесені судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 33457501, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 4 300,00 грн. та зобов`язалася повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 9698,71 грн., з яких: 3642,72 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6055,99 грн. -заборгованість за відсотками.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс»» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого останньому як новому кредитору передано право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідачки у справі. Після відступлення права вимоги позивачу відповідачка не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Позика», ні на рахунки первісного кредитора.

Оскільки відповідач у добровільному порядку належним чином не виконав свого обов`язку з повернення кредитних коштів у визначені договором строки, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір заборгованості, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026, цивільну справу передано для розгляду судді Романенко К.С.

28.05.2026 суд у відповідності до ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.

Як вбачається з довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 2102 від 12.06.2026, яка надійшла до суду 09.07.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 14.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст.279 ЦПК України (а.с. 100-101).

Також ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 21.08.2026, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів і витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази, що становлять банківську таємницю.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 14.09.2026 у зв`язку неможливість завершення розгляду справи через невиконання ухвали суду про витребування доказів, з метою дотримання встановленого законом строку, повного та об`єктивного розгляду справи, для недопущення порушення прав сторін у справі, судом продовжено строк судового провадження до 14.10.2026.

На виконання ухвали про витребування доказів від 21.08.2026, на адресу суду 22.09.2026 надійшли витребувані судом документи.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заяви про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (штрих-код 0505624595496).

Копія ухвали суду від 14 липня 2025 року направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 13.09.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 33457501, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 300,00 грн строком користування кредитом 60 днів, до 12.12.2021 року зі сплатою процентів в розмірі 3 % на день від суми наданого кредиту, а клієнт зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити передбачені цим договором проценти(а.с. 18-23).

16.10.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021, відповідно до умов якого змінили строк погашення кредиту та погодили строк з 13.09.2021 по 14.01.2022 р. Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 13.09.2021 по 16.10.2021 в сумі 218,56 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства (а.с. 24-25).

31.10.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021, відповідно до умов якого змінили строк погашення кредиту та погодили строк з 13.09.2021 по 14.01.2022 р. Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 13.09.2021 по 31.10.2021 в сумі 1366,05 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства (а.с. 26-27).

20.11.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021, відповідно до умов якого змінили строк погашення кредиту та погодили строк з 13.09.2021 по 29.01.2022 р. Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 13.09.2021 по 20.11.2021 в сумі 1821,40 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства (а.с. 28-29).

29.11.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021, відповідно до умов якого змінили строк погашення кредиту та погодили строк з 13.09.2021 по 18.02.2022 р. Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 13.09.2021 по 29.11.2021 в сумі 819,63 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства (а.с. 30-31).

24.12.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 5 до договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021, відповідно до умов якого змінили строк погашення кредиту та погодили строк з 13.09.2021 по 27.02.2022 р. (а.с. 32-33).

Кредитний договір та додаткові угоди підписані електронним підписом позичальника ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , що відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, що підтверджується довідкою від 16.02.2026 (а.с. 14).

Відповідно до п.3.1 Договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021, за цим договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 4300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: Пільговий період - 30 календарних днів з 13.09.2021 по 13.10.2021, пільгова процентна ставка (знижка) - 2%; Стандартний період - 60 календарних днів з 14.10.2021 по 12.12.2021, стандартна процента ставка - 3% (п. 3.2. Длоговору).

Відповідно до п.5.8 договору нарахування процентів за кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту.

Згідно з п. 4.1 Договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Відповідно до п.4.2 договору відповідачка зобов`язалася повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 12.12.2021 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс».

Згідно п. 4.4. Договору Клієнт має право скористатись пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користуванням Кредиту не пізніше 3-ох днів після останнього дня попереднього Пільгового періоду. У такому випадку Клієнт на сайті Товариства обирає наступний Пільговий період, у значенні від 1 до 30 днів. Після обрання Клієнтом наступного Пільгового періоду, між Товариством та Клієнтом підписується Додатковий договір до цього Договору, в якому зазначають строк наступного Пільгового періоду та оновлений загальний строк кредитування. У цьому випадку зміни істотних умов Договору набирають чинності з моменту підписання Сторонами Додаткового договору до цього Договору та Додатку № 1 до цього Договору в новій редакції.

В п.5.2. Договору сторони погодили, що сукупна вартість Кредиту з урахуванням відсоткової ставки за Кредитом, передбаченої пунктом цього Договору, та детальний розпис сукупної вартості Кредиту для Клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за Кредитом наведено у Додатку №1 до цього Договору.

Процентна ставка є фіксованою та складає 2,5 % в день; реальна річна процентна ставка за кредитом складає 900%,розрахунок якої було здійснено на припущенні, що Сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому Договорі; (п.5.11.1).

Процентна ставка діє лише в Пільговий період. Строк пільгового періоду обирається Клієнтом перед укладенням Договору, у значенні від 1 до 30 днів. Якщо Клієнт, з урахуванням вимог п.3.3 цього Договору, повторно обирає Пільговий період, такий період обирається до підписання Додаткового договору до цього Договору між Клієнтом та Товариством. Після закінчення строку Пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього Договору (п. 5.11.2.).

Відповідно до п. 6.4. Договору Клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування». Клієнт повинен повідомити Товариство про намір відмовитися від Договору у письмовій формі протягом строку, визначеного у даному пункті Договору та згідно з вимогами ч.2 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п. 7.2.1. Договору клієнт зобов`язаний повністю повернути Кредит відповідно до пункту 4.2 цього Договору.

Відповідно до п.7.3.6 договору ТОВ «ФК «Ірбіс» має право передати/переуступити/відступити свої права/права вимоги за цим договором іншій особі у будь-який час без згоди/попередньої згоди клієнта на це.

Згідно п.11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 12.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

Як вбачається з пункту 10.6 Кредитного договору, сторони прямо погодили, що, керуючись положеннями статті 259 ЦК України, вони збільшують строк позовної давності за вимогами, що випливають із цього договору, до 10 (десяти) років. Вказане застереження викладене у письмовій формі, міститься безпосередньо в тексті договору та є невід`ємною його частиною, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за Договором виконало та надало відповідачеві грошові кошти в розмірі 4 300,00 грн, що підтверджується листом сервісу онлайн платежів iPay.ua від 23.10.2025 про успішне перерахування коштів 13.09.2021 18:12:12 на платіжну картку клієнта: НОМЕР_2 на суму 4 300,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 108252510, призначення платежу: Зачисление 4 300 грн на карту НОМЕР_2 (а.с. 40).

Також, на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Згідно доданої до відповіді виписки про рух коштів по рахунку N2 НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), 13.09.2021 на вказаний рахунок було зараховано кошти в розмірі - 4 300,00 грн. (а.с. 80-81).

Наразі ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021 належним чином не виконує.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021 у позичальника у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з повернення кредитних коштів утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2025 має розмір 9 698,71 гривень, з яких тіло кредиту 3 642,72 грн., заборгованість по відсоткам - 6 055,99 грн.

01.09.2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТОВ «ФК «Ірбіс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимоги, який є додатком №1 до вказаного договору (а.с. 34-38).

Згідно з платіжною інструкцією від 02.09.2025 року № 6054383 ТОВ «ФК «Позика» сплатило на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» кошти за договором факторингу від 01 вересня 2025 року № 01092025/01 (а.с. 43).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 01 вересня 2025 року № 01092025/1 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 33457501 від 13.09.2021 на загальну суму - 9 698,71 гривень, з яких: тіло кредиту 3 642,72 грн., заборгованість по відсоткам - 6 055,99 грн. (а.с. 12).

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.6 ч..1 ст.4 Закону №2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч.1 ст.1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч.2 ст.1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2024 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12 тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 .

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що умови договору про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021 року відповідачем ОСОБА_1 виконані не були, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, як не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також доказів на спростування наданих позивачем доказів щодо наявної заборгованості.

З розрахунку заборгованості (а.с. 4648) вбачається, що строк кредитування відповідно до додаткового договору від 24.12.2021 визначено до 27.02.2022, однак первісний кредитор продовжував нараховувати проценти за стандартною ставкою 3 % на день до 24.03.2022 включно. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Тому проценти в сумі 2 732,00 грн, нараховані за період з 28.02.2022 по 24.03.2022, нараховані безпідставно. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а тому право вимоги щодо цієї суми до позивача не перейшло.

Станом на 27.02.2022 заборгованість за процентами становила 6 556,90 грн. З урахуванням сплаченої відповідачкою 22.04.2022 суми 3 232,91 грн, яка згідно з п. 4.7 договору зараховується насамперед у погашення процентів, заборгованість за процентами становить 3 323,99 грн. Загальний розмір заборгованості відповідачки становить 6 966,71 грн, з яких 3 642,72 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 323,99 грн заборгованість за процентами. У решті позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021 у розмірі 6 966,71 грн.

Позивач у позовній заяві просить суд судові витрати по вказаній справі покласти на відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №33457501 від 14 травня 2026 року позивач сплатив 2 662 гривні 40 копійок судового збору. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 71,83 %), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 912,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5500 гривень 00 копійок, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Так, позивачем в позовній заяві було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які він планує понести у зв`язку з розглядом справи у суді, який визначено у розмірі 5 500 грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

В матеріалах справи наявні копії договору про надання професійної правничої допомоги №39493634/01 від 02.01.2026року року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика», Додаткова угода № 33457501 до договору №39493634/01 від 02.01.2026 року, Акту про надання послуг № 33457501 на підтвердження надання правової допомоги від 02.01.2026 року, Детального опису робіт виконаних адвокатом від 02.01.2026 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.

З огляду на зазначене, враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, яка розглядалася у спрощеному позовному проваджені та кількість необхідних процесуальних дій сторони у цій справі, тому суд дійшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 639, 1054, 1077-1078 ЦК України, ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 33457501 від 13.09.2021 у розмірі 6 966 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 71 копійка, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 642,72 грн; заборгованість за процентами 3 323,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 39493634, понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) гривень 44 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 39493634 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

В решті вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. № 21/1, код ЄДРПОУ 39493634).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий: суддя К. С. Романенко