Рішення № 140086374, 24.09.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1018/26

Провадження № 2/935/1052/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі судді Рибнікової М.М., зі секретарем судового засідання Бондаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі АТ «Кредобанк») звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 32375/2020 у розмірі 144 608 гривень 86 копійок, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог зазначається, що 09 липня 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32375/2020. Відповідно до умов договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежів сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Відповідно до пунктів кредитного договору позичальник прийняв на себе обов`язок повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим договором та додатковими договорами. Відповідно до умов кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків позичальником, кредитор в праві вимагати дострокового погашення кредиту. У свою чергу, позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит та інші нарахування.

У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 09 липня 2020 року укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань у повному обсязі. Поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість позичальника протягом 7 календарних днів з моменту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

АТ «Кредобанк» належним чином виконало свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, однак остання своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30.03.2026 року заборгованість за договором становить 144 608 гривень 86 копійок, що складається з заборгованості за тілом кредиту 136 713 гривень 95 копійок та прострочених процентів за основним боргом у розмірі 7894 грн. 91 копійок.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином, своєчасно повідомлена про день, час та місце розгляду справи, з невідомих суду причин в судове засідання не з`явилася і від неї не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки. Відзив на позов відповідач не подано.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином, своєчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи, з невідомих суду причин в судове засідання не з`явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки. Відзив на позов відповідач не подано.

Відтак, у відповідності до порядку, встановленого ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 09 липня 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32375/2020.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4. договору банк надає позичальнику кредит в сумі 587 197 гривень 50 копійок на строк до 07 липня 2027 року. Кредит надається на наступні цілі: для здійснення повної/часткової оплати за договором Купівлі - продажу транспортного засобу марки PEUGEOT, модель 3008, дата випуску 2020, № кузоваVF3MJAHXVLS085696, укладеного між Позичальником та ТОВ «Союз Автомотів» (далі-Дилер/Продавець). Для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Підписанням цього Кредитного договору Позичальник доручає Банкові здійснити видачу кредиту шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий у Банку транзитний рахунок № НОМЕР_2 з наступним переказом суми кредиту з цього рахунку за такими реквізитами: в сумі 587197,50 грн. на поточний рахунок ТОВ «Союз Автомотів» № НОМЕР_3 в банку Житомир.РУ АТ «ПРИВАТБАНК», МФО 311744, код ЄДРПОУ 38623994.

Відповідно до виписки по особовим рахункам позичальника ОСОБА_1 з 09.07.2020 по 30.03.2026 року встановлено, кошти в сумі 587 197,50 грн. було перераховано з рахунку кредитної заборгованості НОМЕР_1 (пункт кредитного договору 2.5) на транзитний рахунок клієнта для обслуговування боргу НОМЕР_3 (пункт Кредитного договору 2.7) , та в подальшому перераховано на погашення кредитної заборгованості в АТ «Кредобанк» вiдповiдно до кредитного договору №32375/2020.

09 липня 2020 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит).

09 липня 202о року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань у повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 32375/2020, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» 09 липня 2020 року.

Згідно з пунктом 2.6. договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Поручитель своїм підписом на цьому договорі підтверджує, що як Поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань Боржника, а також за будь-якого іншого боржника, в разі переведення боргу/заміни особи Боржника або смерті Боржника на підставі або у зв`язку з Кредитним договором.

Відповідно до меморіального ордеру № 35999392 від 10 липня 2020 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 зараховано кошти у розмірі 587 197 гривень 50 копійок з призначенням платежу надання кредиту ОСОБА_1 , відповідно до Договору купівлі продажу № СА-00871 від 03.07.2020 на авто PEUGEOT 3008, № кузоваVF3MJAHXVLS085696 в т.ч. ПДВ 97866,26 грн.

Тобто, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконує, допустив прострочення повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом, станом на 30 березня 2026 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 608 гривень 86 копійок, що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 136 713 гривні 95 копійок та прострочених процентів у розмірі 7894 гривні 91 копійок.

Згідно виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 09.07.2020 по 30.03.2026 року, вбачається, що остання здійснювала погашення кредитної заборгованості за договором № 32375/2020 від 09.07.2020 року.

Вирішуючи спір, суд враховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку ( п. 12).

Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 09.07.2020 кредитного договору, який відповідає формі та змісту, визначеним для нього Додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування», АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредитування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Кредобанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 225/4626/15-ц викладено правову позицію, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, яких підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

Також, суд звертає увагу на сталу позицію Верховного Суду, який у постановах від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 у справі № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 01.08.2022 у справі № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 у справі № 128/2269/20; від 01.06.2022 у справі № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16; від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18; від 09.02.2022 у справі № 161/5648/20; від 02.02.2022 у справі № 205/7751/16-ц; від 25.05.2021 р. у справі № 554/4300/16; від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18; від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц дійшов висновків, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

В зазначених справах Верховний Суд зауважував, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.08.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2025 по справі № 753/16762/15-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, містять записи про операції, здійснення протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також у даній Постанові зазначається, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальним ордером на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 3 ст. 7 цього Закону якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Таким чином, виписка банку, отримана у вигляді електронного документу із відповідними електронними цифровими підписами посадових осіб банку та його печатки (за наявності) має ту ж юридичну силу, що і виписка банку, складена в паперовому вигляді.

Статтею 553ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно ч. 1,2 ст. 554 ЦК України У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням наведеного та аналізуючи надані позивачем письмові докази, суд доходить висновку, що надані позивачем докази підтверджується факт отримання відповідачем-1 кредитних коштів, здійснення ним витратних операцій, а саме перерахування коштів на погашення раніше укладених кредитних договорів за рахунок коштів банку перерахованих, а також часткової сплати відповідачем-1 заборгованості.

Враховуючи наведене, а також те, що заборгованість перед АТ «Кредобанк» по кредитному договору добровільно не погашена, така заборгованість підлягає стягненню з відповідачів, як солідарних боржників, відповідно до Договору поруки, в судовому порядку.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На час розгляду справи судом відповідачами не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

При розгляді даної справи по суті встановлено факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 32375/2020 від 09.07.2020 у розмірі 144 608 гривень 86 копійок, а отже відповідачем ОСОБА_1 дійсно порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 гривень 00 копійок, тобто у рівних частках по 1664 гривень 00 копійок з кожного.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд призначив проголошення рішення о 08 год 10 хв 24.09.2026.

Керуючись ст.12,13,81,141,258-259,264-265, 281, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 32375/2020 від 09.07.2020 року у розмірі 144 608 гривень 86 копійок, яка складається з простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 136 713 гривні 95 копійок та прострочених процентів за основним боргом у розмірі 7894 гривні 91 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 гривень 00 копійок по 1664 гривень 00 копійок з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78, ЄДРПОУ: 09807862);

Відповідач-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Суддя М.М. Рибнікова