Рішення № 140085935, 27.08.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1161/26

Провадження № 2/163/463/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

27 серпня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 125 502,00 гривень заборгованості за кредитним договором №029/00378/02/21. Вимоги обґрунтовано тим, що 19.02.2021 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №029/00378/02/21. Відповідно до цього Договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 50 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка-фіксована і складає 239,9267 % річних. Позивач надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, тим самим виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Право вимоги за даним договором перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі укладеного із ТОВ «Фактор П» договору факторингу №30-01/26 від 30.01.2026 року, яке в свою чергу отримало право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 33-ФП-ПП-202305 від 01.05.2023 року, укладеному з первісним кредитором. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю та не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, у зв`язку із чим станом на 01.05.2023 року загальний розмір її кредитної заборгованості становить 125 502,00 грн, з яких: 47 294,70 грн прострочена заборгованість за кредитом, 78 207,30 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача одночасно у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про причини неявки не сповістила, хоча про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позов не подала, про причини неможливості розгляду справи за її відсутності не сповістила.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За змістом ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у цій справі є 27 серпня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

19 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву на видачу кредиту №01022029 в розмірі 50000 гривень.

Цього ж 19 лютого 2021 року відповідач та ТОВ "Просто Позика" підписали кредитний договір №029/00378/02/21, а також відповідач підписала паспорт споживчого кредиту та заяву до договору, якою підтвердила, що ознайомлена з інформацією про умови кредиту.

За умовами цього договору відповідачу надано кредит в сумі 50 000,00 грн строком на 360 днів під річну процентну ставку 239,9267%. Загальна вартість кредиту становить 132 000, 00грн.

Надання ТОВ «Просто Позика» відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів за цим договором в сумі 50000 грн підтверджується видатковим касовим ордером від 19.02.2021 року.

01 травня 2023 року ТОВ «Просто Позика» та ТОВ «Фактор П» уклали договір факторингу №33-ФП-ПП-202305, відповідно до умов якого ТОВ «Просто Позика» відступило ТОВ «Фактор П» право вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі.

З витягу з реєстру боржників до цього договору факторингу вбачається, що до нього включена боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 029/00378/02/21 із загальною сумою заборгованості 125 502.00 грн, яка складається із суми виданого кредиту 47 297,70 грн, залишку відсотків 278 207,30 грн.

30 січня 2026 року ТОВ «Фактор П» та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" уклали договір факторингу №30-01/26, відповідно до умов якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі.

З витягу з реєстру боржників до цього договору факторингу вбачається, що до нього включена боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 029/00378/02/21 із загальною сумою заборгованості 125 502.00 грн, яка складається із суми виданого кредиту 47 297,70 грн, залишку відсотків 78 207,30 грн.

Тобто, указана сума заборгованості відповідає тій, що зазначена у складеному ТОВ «Просто Позика» розрахунку заборгованості.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено із матеріалів справи, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Просто Позика» виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту свідчить про виконання позивачем вимог ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання відповідачу інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Надання кредитних коштів відповідачу за договором знайшло своє належне підтвердження дослідженими по справі доказами.

На підставі досліджених у справі доказів встановлено, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору.

Відповідач належним чином умов договору не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості.

Загальна сума заборгованості за цим розрахунком становить 125 502,00 грн, з яких: 47 294,70 грн тіло кредиту, 78 207,30грн відсотки.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надала суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

Таким чином, дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та його складових належним чином не виконувала, тим самим порушила умови договору, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в повному розмірі заявлених позивачем вимог.

Виходячи з викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і доведеними, тому позов підлягає повному задоволенню.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: заявою на надання юридичної допомоги №1939 від 02.03.2026, прайс-листом АО "Лігал Ассістанс", договром №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, витягом з акту №31 про надання юридичної допомоги.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, ціну позову, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, часткове задоволення позову, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості..

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором №029/00378/02/21 від 19.02.2021 в загальній сумі 125 502 (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот дві) гривні, яку становлять:

- 47 294 (сорок сім тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 70 копійок заборгованості за тілом кредиту;

- 78 207 (сімдесят вісім тисяч двісті сім) гривень 30 копійок заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»; місце знаходження вулиця Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, місто Київ; код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета