Рішення № 140085232, 15.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/27809/25

Провадження №2/522/863/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

за участю секретаря судових засідань Навроцька Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), Одеської міської ради (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса (далі - третя особа), в якому просив визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,060 гектара, розташовану в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 03 червня 1980 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 6441 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

За доводами позивача, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входять: частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 червня 1993 року належала позивачу та спадкодавиці; квартира АДРЕСА_2 , набута спадкодавицею на підставі договору дарування від 14 грудня 1993 року; земельна ділянка площею 0,060 гектара в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

17 травня 2019 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла сину - ОСОБА_2 , у свою чергу, останній на час відкриття спадщини перебував за межами території України, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав і спадщину за заповітом не прийняв.

Позивач стверджував, що хоча і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проте на час відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавицею за місцем її проживання - у квартирі АДРЕСА_2 , де проживає і дотепер, вступив у володіння та управління спадковим майном, утримує його, сплачує житлово-комунальні послуги. Отже, у розумінні частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України він є спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину.

24 лютого 2025 року позивач звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Листом державного нотаріуса Ворсуляк А.М. від 20 березня 2025 року № 794с/02-14 позивачу повідомлено, що за відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради осіб, які проживали на день смерті разом зі спадкодавцем за однією адресою, немає, позивач на день смерті спадкодавиці не був зареєстрований з нею за однією адресою, а заяву про прийняття спадщини подано після спливу встановленого законом строку.

Позивач вважає, що унаслідок цього його право на спадкове майно не визнається, а оформити його в позасудовому порядку він позбавлений можливості.

На підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавицею позивач послався на тривалість шлюбу, платіжні документи про оплату житлово-комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2 , письмові заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відомості комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради щодо викликів бригад екстреної медичної допомоги за вказаною адресою, та просив допитати зазначених осіб як свідків.

Позовна заява надійшла до Приморського районного суду м. Одеси 25 грудня 2025 року та була передана судді 26 грудня 2025 року.

09 січня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив не розглядати клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору як таке, що подане помилково.

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09 лютого 2026 року, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Підготовче засідання, призначене на 09 лютого 2026 року, не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду та було відкладене на 19 березня 2026 року.

11 лютого 2026 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року клопотання задоволено, витребувано з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 березня 2026 року Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса через підсистему «Електронний суд» надала копію спадкової справи № 214с/2024.

До підготовчого засідання 19 березня 2026 року представник відповідача-1 адв.Казак В.С. надав до суду заяву про визнання позову. У підготовчому засіданні позивач та його представник позов підтримали, протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про виклик у судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 26 травня 2026 року.

26.05.2026р в судове засідання з`явились позивач і його адв. ОСОБА_6 , які надали суду свої пояснення, позов підтримали з викладених підстав, позивач на момент смерті дружини 05.05.2021 хворів(цироз печінки), тому потім пройшов лікування і запізно звернувся до нотаріуса. Но фактично він автоматично вступив в керівництво спадщиною та прийняв її, оскільки продовжив там проживати, в квартирі. Позивач пояснив, що у його померлій дружини є син,це відповідач,який зараз проживає за кордоном, вони у добрих стосунках. Позивач зазначив також що вони з дружиною проживали разом з серпня 20028р. багато років в квартирі, в якій він не був зареєстрований, проте вони там жили однією сімєю, після смерті дружини його на слідуючий день також госпіталізували у лікарню, він дуже довго і тяжко лікувався зза хвороби печінки, та не міг ні про що думати, аби вижити.

Представник відповідача підтвердив факт проживання позивача разом з дружиною , тобто матірю відповідача, в квартирі, на яку мати йому залишала заповіт.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили факт проживання позивача разом з своєю дружиною ОСОБА_7 за адресою: в квартирі АДРЕСА_2 та які були у них часто в гостях. ОСОБА_5 знає сімю позивача з 1990р. , ОСОБА_4 зазначила що познайомилась з позивачем десь більш як 15 років, оскільки проживає неподалік по сусідству в буд. АДРЕСА_4 , тобто давно знайомі та знала його дружину, бувала декілька разів у них в квартирі, вони проживали у двох, та яка померла десь 5 років потому. Пояснила, що з вересня 2021р вона разом з позивачем знаходяться у фактичних шлюбних стосунках. Зазначене позивач підтвердив.

По справі оголошено перерву до 15.09.2026р.

15 вересня 2026 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення до матеріалів справи листа комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 22 червня 2026 року № 73859/04-04, копії договору дарування від 14 грудня 1993 року та копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 . Докази отримано на адвокатський запит від 28 травня 2026 року № 28-05/26-1, неможливість їх подання разом із позовною заявою обґрунтовувалася позивачем у позовній заяві.

Протокольною ухвалою суду від 15.09.2026 року- задоволено клопотання представника позивача та долучено документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15 вересня 2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зробив заяву, зафіксовану в журналі судового засідання, про те, що в пункті прохальної частини позовної заяви щодо земельної ділянки допущено технічну помилку у зазначенні номера земельної ділянки, правильним номером слід вважати № НОМЕР_3 , і саме ця земельна ділянка успадковується після смерті ОСОБА_3 .

Відповідач-Одеська міська рада і третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з`явився і підтримав заяву про визнання позову.

З огляду на подані відповідачем-1 заяву про визнання позову та відповідачем-2 - заяву про розгляд справи без участі його представника, суд, керуючись ст. 223 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу за відсутності зазначених учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03 червня 1980 року зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 31 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла у м. Одесі, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 6441 від 05 травня 2021 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_3 належало нерухоме майно:

1) Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,18 кв. м, що складається з двох житлових кімнат житловою площею 31,91 кв. м, кухні площею 11,55 кв. м, ванної кімнати площею 2,47 кв. м та коридору площею 2,25 кв. м. Квартира набута у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження органу приватизації від 09 червня 1993 року № 14127 та свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 09 червня 1993 року. Згідно з листом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 22 червня 2026 року № 73859/04-04 право власності на зазначену квартиру станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_3 та ще однією фізичною особою; реєстраційний запис зроблено 06 серпня 1993 року за реєстровим номером 110 у реєстровій книзі 33пр на сторінці 36;

2) Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, що складається з двох кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні та коридору. Квартира набута ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного 14 грудня 1993 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (дарувальники) та ОСОБА_3 (обдарована), посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 7-6794. Згідно з листом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 22 червня 2026 року № 73859/04-04 право власності на зазначену квартиру станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_3 ; реєстраційний запис зроблено 24 грудня 1993 року за реєстровим номером 73 у реєстровій книзі 61пр на сторінці 6.

3) Земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,060 гектара, розташована на території садового товариства «Світанок» Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, цільове призначення для ведення садівництва. Земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Красносільської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 23 жовтня 1998 року № 94, що посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 002574, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. Межі земельної ділянки встановлено в натурі згідно з актом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 30 жовтня 1998 року.

Відомості про державну реєстрацію права власності на зазначені квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 листопада 2025 року № 450567190 та № 450561853.

17 травня 2019 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Садовою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за № 8-112, яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт зареєстровано в Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом від 17 травня 2019 року № 56193142.

Відповідач-1 є сином спадкодавиці, що не заперечувалося учасниками справи та підтверджено ним у заяві про визнання позову.

Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 25 лютого 2025 року № Д1-43976-ю/о місце проживання ОСОБА_3 з 18 листопада 2016 року по 16 червня 2021 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно з довідкою цього ж Департаменту від 25 лютого 2025 року № Д1-43980-ю/о станом на 05 травня 2021 року за вказаною адресою була зареєстрована одна особа ОСОБА_3 . Отже, місцем відкриття спадщини є м. Одеса.

Спадкова справа № 214с/2024 до майна ОСОБА_3 заведена Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса 23 квітня 2024 року на підставі заяви кредитора акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 12 квітня 2024 року. Відповідно до матеріалів спадкової справи заяв про прийняття спадщини, відмову від неї від спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходило.

24 лютого 2025 року позивач звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій зазначив, що як спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини без реєстрації місця проживання за її останнім місцем проживання, спадщину приймає.

Листом від 20 березня 2025 року № 794с/02-14 державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А.М. повідомила позивача, що згідно з матеріалами спадкової справи на день смерті спадкодавця він з нею за однією адресою не проживав (не був зареєстрований), заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк не подав, а подав її 24 лютого 2025 року, тобто після спливу строку для прийняття спадщини, у зв`язку з чим роз`яснила право на звернення до суду.

Згідно листа комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради, наданим на адвокатський запит від 21 жовтня 2025 року, та доданою до нього карткою виклику швидкої медичної допомоги 06 травня 2021 року о 18:47, тобто наступного дня після смерті спадкодавиці, надійшов виклик екстреної медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_5 для надання допомоги громадянину ОСОБА_10 ; виклик здійснював син, привід до виклику проблеми з диханням.

Згідно з листом цього ж підприємства, наданим на адвокатський запит від 31 жовтня 2025 року, та доданою до нього карткою виклику 30 квітня 2021 року о 09:42 надійшов виклик екстреної медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_5 для надання допомоги громадянці ОСОБА_11 ; виклик здійснювався родичем. В обох картках викликів зазначено один і той самий номер телефону абонента, який здійснював виклик, що збігається з номером телефону відповідача-1, зазначеним у його заяві про визнання позову.

Відповідно до наданих позивачем квитанцій у період з січня по липень 2025 року ОСОБА_1 здійснював оплату послуг з газопостачання, розподілу природного газу, електропостачання, водопостачання та вивезення побутових відходів за особовими рахунками, відкритими за адресою: АДРЕСА_5 .

До позовної заяви також долучено письмові заяви ОСОБА_5 від 16 жовтня 2025 року та ОСОБА_4 від 10 жовтня 2025 року, в яких зазначені особи вказали, що ОСОБА_1 проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 на момент її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), де і наразі проживає.

Відомостей про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , у тому числі спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, або осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, матеріали справи та матеріали спадкової справи № 214с/2024 не містять. Свідоцтва про право на спадщину на спірне майно нікому не видавалися.

Щодо заяви представника позивача про технічну помилку у прохальній частині позовної заяви, що стосується земельної ділянки, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,060 гектара, розташовану в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права.

Суд враховує, що предметом позову в частині земельної ділянки з моменту звернення до суду була вимога про визнання права власності в порядку спадкування саме на ту земельну ділянку площею 0,060 гектара в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, яка належала ОСОБА_12 . Підставою цієї вимоги позивач визначив прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 внаслідок постійного проживання разом із нею на час відкриття спадщини. Серед додатків до позовної заяви позивач подав Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ОД №002574, акт встановлення в натурі меж земельної ділянки від 30 жовтня 1998 року та план зовнішніх меж земельної ділянки, з яких вбачається, що у приватній власності ОСОБА_3 перебувала саме земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,060 гектара в садовому товаристві «Світанок».

Таким чином, заява представника позивача, зроблена в судовому засіданні 15 вересня 2026 року, не містить нової матеріально-правової вимоги, не змінює особи спадкодавця, площі, місцезнаходження та цільового призначення земельної ділянки, не змінює фактичних обставин, якими обґрунтовано позов, а спрямована на усунення технічної помилки в ідентифікації об`єкта спадкового майна відповідно до правовстановлюючого документа, наявного в матеріалах справи з моменту подання позову.

За таких обставин суд не розцінює цю заяву як зміну предмета або підстав позову в розумінні ч.3 ст. 49 ЦПК України і вирішує спір у межах заявлених позовних вимог з урахуванням правильних ідентифікаційних даних земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 1 частини другої цієї статті визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч.1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1, 3 та 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до пункту «г» ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_3 на праві власності належали: квартира АДРЕСА_2 , набута нею на підставі договору дарування від 14 грудня 1993 року, право власності на яку зареєстровано за нею одноосібно у порядку, що діяв на момент набуття права; земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,060 гектара в садовому товаристві «Світанок» на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, право приватної власності на яку посвідчено Державним актом серії IV-ОД № 002574, виданим на її ім`я; частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , передану у власність позивачу та спадкодавиці в порядку приватизації.

Оскільки жодних доказів іншого розміру часток співвласників квартири АДРЕСА_1 , домовленості між ними, закону чи рішення суду, яким було б встановлено інше, суду не надано, частки позивача та спадкодавиці у праві спільної сумісної власності на цю квартиру відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України є рівними. Тому до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить 1/2 частка зазначеної квартири, яка з урахуванням ч. 1 ст. 1226 ЦК України спадкується на загальних підставах.

Зазначене майно не вибуло з власності спадкодавиці за її життя, права на нього не припинилися внаслідок її смерті, а тому відповідно до ст. 1218 ЦК України воно входить до складу спадщини.

Спадкодавиця розпорядилася своїм майном на випадок смерті, склавши заповіт від 17 травня 2019 року на користь свого сина - відповідача-1. Разом з тим відповідач-1 на час відкриття спадщини постійно разом зі спадкодавицею не проживав, у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини не подав, з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався, а отже, відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину. Ці обставини відповідач-1 підтвердив у заяві про визнання позову.

За приписами ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Позивач як той з подружжя, який пережив спадкодавицю, належить до спадкоємців першої черги за законом (ст. 1261 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи питання про те, чи прийняв позивач спадщину, суд виходить з того, що визначальним для застосування ч.3 ст. 1268 ЦК України є встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не факту реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця. Місце проживання фізичної особи відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України визначається житлом, в якому вона проживає постійно або тимчасово, і може не збігатися із зареєстрованим місцем проживання.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, визначені частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, оціненими судом (постанови Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 198/132/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 204/1052/20, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21). Верховний Суд також зазначав, що частина третя статті 1268 Цивільного кодексу України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, які можуть відрізнятися (постанови Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 306/1808/21, провадження № 61-5207св24, від 18 березня 2026 року у справі № 367/5671/23, провадження № 61-2844св25).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи подані позивачем докази в їх сукупності, суд виходить з такого.

Позивач і спадкодавиця перебували в зареєстрованому шлюбі понад сорок років з 03 червня 1980 року до дня смерті ОСОБА_3 , що саме по собі свідчить про тривалі сімейні відносини подружжя, які передбачають спільне проживання та ведення спільного побуту.

Згідно з відомостями комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» Одеської обласної ради 30 квітня 2021 року, тобто за п`ять днів до смерті, до квартири АДРЕСА_2 викликалася екстрена медична допомога спадкодавиці, а 06 травня 2021 року, тобто наступного дня після її смерті, за цією ж адресою викликалася екстрена медична допомога позивачу. Виклик 06 травня 2021 року здійснювався сином з того самого номера телефону, з якого здійснювався виклик до спадкодавиці. Зазначені відомості, сформовані незалежним від учасників справи суб`єктом у 2021 році, об`єктивно підтверджують перебування позивача у квартирі спадкодавиці безпосередньо на час відкриття спадщини.

Позивач після відкриття спадщини фактично користується квартирою АДРЕСА_2 та несе тягар її утримання, що підтверджується квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг за цією адресою.

Обставини постійного проживання позивача разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини узгоджуються з поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та з їхніми показаннями, наданими в судовому засіданні як свідків та визнаються відповідачем-1 - сином спадкодавиці, який є особою, обізнаною з обставинами проживання членів своєї сім`ї. Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав для сумніву в достовірності чи добровільності визнання зазначених обставин у суду немає.

Жоден з учасників справи не надав доказів на спростування факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Відомості Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, на які послався державний нотаріус, свідчать лише про відсутність реєстрації місця проживання позивача за адресою спадкодавиці, однак, з огляду на наведену практику Верховного Суду, самі по собі не спростовують факту їх спільного фактичного проживання.

Сукупність наведених доказів, які є належними, допустимими, достовірними та взаємно узгодженими, дає суду підстави для висновку про доведеність того, що позивач на час відкриття спадщини, 05 травня 2021 року, постійно проживав разом зі спадкодавицею у квартирі АДРЕСА_2 . Доказів того, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини позивач заявив про відмову від неї, матеріали справи не містять.

Отже, позивач відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , і з урахуванням частини п`ятої цієї статті спадщина належить йому з часу її відкриття. При цьому звернення позивача до нотаріуса 24 лютого 2025 року мало на меті отримання свідоцтва про право на спадщину, а не прийняття спадщини, яка вже була прийнята ним у силу закону, тому посилання нотаріуса на пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини не спростовують права позивача на спадкове майно.

Окрім того, відповідач-1 визнав позов в окремій письмовій заяві, поданій через представника - адвоката Казака В.С.Наслідки визнання позову, передбачені ст. 206 ЦПК України, відповідачу-1 відомі, що він зазначив у своїй заяві.

Суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем-1 не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і узгоджується з встановленими судом обставинами справи, а позовні вимоги є обґрунтованими незалежно від такого визнання. Одеська міська рада заперечень проти позову не висловила, доказів на спростування доводів позивача не надала.

Під час розгляду справи суд також враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine), заява № 4909/04, від 10 лютого 2011 року). Суд вважає що надав оцінку всім доводам учасників справи, які мають значення для вирішення спору по суті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач-1 визнав позов до початку розгляду справи по суті заява про визнання позову надійшла до суду до закриття підготовчого провадження 19 березня 2026 року. При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 140 грн (квитанція АБ «Південний» №ПН164 від 11.12.2025). Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, що становить 7 570 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,18 кв. м, житловою площею 31,91 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,060 гектара, цільове призначення для ведення садівництва, розташовану на території садового товариства «Світанок» Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, яка належала спадкодавиці на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД №002574, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 7 570 грн, сплаченого згідно з квитанцією АБ «Південний» № ПН164 від 11.12.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя: Домусчі Л.В.