Рішення № 140082803, 25.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р. № 520/23278/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34,м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н,36000, код ЄДРПОУ13967927) третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська область,61022, код ЄДРПОУ14099344) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Скасувати рішення № 204450024739 від 06.05.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025, щодо призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій, призначити та виплатити дострокову пенсію за віком відповідно ло пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій, починаючі з 27.11.2025 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.012026 у справі №520/33682/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025р. про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у даній справі. Разом з тим, Відповідач, на виконання вказаного судового рішення, прийняв рішення № 204450024739 від 06.05.2026 про відмову у призначені дострокової пенсії з підстав того, що рішення суду не містить зобов`язань щодо призначення пенсії. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 27.11.2025р. звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та рішенням від 04.12.2025 р. №204450024739 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії.

Підставою для відмови в рішенні вказано, що страховий стаж заявника становить 34 роки 00 місяці 24 дні, якого достатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата заповнення трудової книжки, необхідно надати уточнюючі довідки. Періоди роботи з 01.01.1998 по 31.10.2025 зараховано до загального страхового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Управлінням прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком згідно статті 115 Закону 1058 у зв`язку з відсутністю довідки згідно з додатком 2 передбаченої підпунктом 6 пунктом 2.1 розділу 2 Порядку №22-1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №520/33682/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.12.2025р. №204450024739 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025р. про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у даній справі.

Разом з тим, Відповідач, на виконання вказаного судового рішення, 06.05.2026 прийняв рішення № 204450024739 про відмову в призначенні пенсії.

Підставою для відмови в рішенні вказано, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/33682/25 до загального страхового стажу зараховано періоди з 10.09.1986 по 26.04.1987, з 02.08.1994 по 21.01.1996, з 29.01.1996 по 31.08.1998, з 01.09.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 15.12.1999 та з 16.12.1999 по 18.01.2000. з 19.01.2000 по 09.07.2000, з 10.07.2000 по 31.08.2001, з 01.09.2001 по 02.11.2001, з 05.11.2001 по 12.09.2003, з 03.11.2003 по 16.01.2009 та повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у даній справі. Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком згідно статті 115 Закону 1058 у зв?язку з відсутністю довідки згідно з додатком 2 передбаченої підпунктом 6 пунктом 2.1 розділу 2 Порядку №22-1. При цьому вказано, що зобов?язань щодо призначення пенсії гр. ОСОБА_1 рішення суду не містить.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 1 ст.26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Разом із тим, п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 законодавець запровадив спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, зазначивши, що Закону України від 15.02.2022 р. N 2040-IX, зазначивши, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України,захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 101 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 101 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Тож, у приписах п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058 законодавцем запроваджені відмінні від загальних умови реалізації громадянином України права на пенсійне забезпечення, а саме: 1) зменшений віковий ценз - 55 років; 2) зменшений ценз страхового стажу - 25 років.

Суд відзначає, що за змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.п.6 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014р. № 13-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846; далі за текстом - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема:

-документи про проходження військової служби (служби);

-довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413;

-посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації).

Суд відзначає, що правова природа такого офіційного виданого Державою Україна письмового документа як посвідчення учасника бойових дій випливає, зокрема із приписів Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів (затверджений постановою КМУ від 12.05.1994р. №302; далі за текстом - Порядок №302), Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. № 413; далі за текстом - Порядок №413).

Так, згідно з ст.4 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до ст.5 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Категорії учасників бойових дій виокремлені законодавцем у положеннях ст.6 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Учасники бойових дій, згадані законодавцем, зокрема, у п.2 ч.1 ст.6 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів); до яких належить заявник); у п.19 ч.1 ст.6 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у п.20 ч.1 ст.6 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є рівними та однаковими за суттю, обсягом та змістом спеціального правового статусу.

Відповідно до п.4 Порядку №302 учасникам бойових дій (стаття 6 Закону) видається нагрудний знак Ветеран війни - учасник бойових дій, лист талонів на право одержання ветеранами війни проїзних документів (квитків) з 50-відсотковою знижкою їх вартості і за бажанням посвідчення учасника бойових дій.

Згідно з п.27 Порядку №413 посвідчення учасника бойових дій (за бажанням заявника) та нагрудний знак Ветеран війни - учасник бойових дій видаються відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.

Тож, за правилами Порядку №302 та Порядку №413 правовий статус учасника бойоових дій повною мірою підтверджується виданим компетентним державним органом від імені Держави Україна за наслідками перевірки обставин життєвої ситуації кожного здобувача статусу офіційним письмовим документом - посвідченням учасника бойових дій.

Зміст та призначення положень п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не вимагають підтвердження цього статусу у спосіб надання зацікавленою особою будь-яких додаткових документів.

За змістом правового висновку постанов Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №340/576/19 та від 17.01.2023 у справі № 580/8208/21 положення підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 посвідчення учасника бойових дій та довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначають як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.

За правовою природою надання статусу учасника бойових дій - публічна (електронна публічна) послуга, що надається комісією (міжвідомчою комісією) за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, або на підставі документів, поданих командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу), за результатами розгляду якої (яких) приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій. (підп. 4 п. 2 Порядку №413).

Судом встановлено, що на виконання Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №520/33682/25 відповідачем повторно розглянуто заяву позивачки про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідач, на виконання вказаного судового рішення, 06.05.2026 №204450024739 прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії без врахування правових висновків викладених в рішенні суду від 06.05.2026 у справі №520/33682/25.

Відмова у призначені пенсії обґрунтована відсутністю довідки згідно з додатком 2 передбаченої підпунктом 6 пунктом 2.1 розділу 2 Порядку №22-1.

Водночас, розглядаючи справу №520/33682/25 суд вже надавав оцінку вказаним трердженням відповідача та зазначив, що обставина належності позивача до учасників бойових дій не спростовується та не заперечується суб"єктом владних повноважень і не поставлена суб"єктом владних повноважень під сумнів з будь-яких міркувань; подане до тероргану системи ПФУ посвідчення учасника бойових дій не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом порядку. Відтак, матеріалами судової справи не спростовано право заявника на користування пільгами, передбаченими Законом України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та та Законом України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі на призначення дострокової пенсії за віком на спеціальних умовах, а сама лише обставина відсутності довідки за формою додатка 2 до Порядку № 637 за наявності діючого посвідчення учасника бойових дій не може бути самостійною та достатньою підставою для відмови у реалізації такого права.

За таких підстав суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії відповідач діяв протиправно, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 204450024739 від 06.05.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на висновки суду про протиправність рішення відповідача та для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025, щодо призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій.

Щодо заявлених позовних вимог про призначення та виплати пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що позивач намагається реалізувати своє конституційне право на пенсію вже майже рік, наявність у нього такого права було підтверджено судовим рішенням у справі №520/33682/25, яке набрало законної сили, але, не зважаючи на це, реалізація такого права так і не відбулася - пенсія позивачу до теперішнього часу не призначена.

Отже, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобовязати відповідача - субєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 245 КАС України.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах право позивача на пенсію за віком кореспондує обов`язок відповідача прийняти відповідне рішення та вчинити такі дії.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями п. 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 245 КАС України.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов`язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах вже двічі реалізував свої дискреційні владні повноваження, прийнявши рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, через що зобов`язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій є належним способом захисту прав позивача.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача здійснити виплату дострокової пенсії за віком відповідно ло пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій, починаючи з 27.11.2025 року, суд відмовляє, оскільки, наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде здійснено розрахунок заборгованості та виплачено вказані виплати, а тому вказані позовні вимоги направлені на майбутнє та є передчасними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34,м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н,36000, код ЄДРПОУ13967927) третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська область,61022, код ЄДРПОУ14099344) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково .

Скасувати рішення № 204450024739 від 06.05.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025, щодо призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, як учаснику бойових дій.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.