Рішення № 140082541, 25.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Суми Справа № 480/5504/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач зазначає, що нею у віці 49 років 11 місяців 18 днів було подано до органу пенсійного фонду заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вона має більше 25 страхового стажу та більше 20 років стажу на посаді водія міського пасажирського транспорту (тролейбусу). За результатами розгляду заяви першим відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до п.8 ч. 2 ст. 114 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-ІV, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років на дату звернення. Позивачу не було зараховано до стажу певних періодів роботи згідно з записами в її трудовій книжці.

Тому позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.05.2025 № 183450036451 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв); зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) з 01.06.2025 (з дати досягнення нею пенсійного віку 50 років); зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу для призначення пенсії наступні періоди роботи, а саме: з 25.08.1992-12.02.1998 - (5 років 5 місяців 19 днів); з 20.02,1998-14.02.1999 - (11 місяців 26 днів); з 16.02.1999-14.08.1999 (5 місяців 30 днів).

Судом відкрито провадження у справі 15.07.2025.

Першим відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що страховий стаж позивача склав 25 років 8 місяців 7 днів, спеціальний стаж позивача склав 20 років 5 місяців 18 днів. Разом з тим, на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, остання не досягла пенсійного віку визначеного п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV - 55 років, у зв`язку з цим позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 10.09.2026 постановлено витребувати у першого відповідача письмові пояснення, із зазначенням дати звернення ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, за результатами розгляду якого було прийнято рішення від 26.05.2025 № 183450036451, а також, чому у цьому рішенні та у формі РС-право зазначені різні дати звернення позивача.

Першим відповідачем 14.09.2026 подано до суду заяву, в якій зазначено, що в рішенні про відмову від 26.05.2025 №183450036451 було допущено технічну помилку, а саме дата звернення за призначенням пенсії вказана 17.05.2025, замість вірної дати 19.05.2025, у зв`язку з чим на заміну рішення про відмову від 26.05.2025 було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 11.09.2026 №183450036451.

Другий відповідач не надав до суду відзивів на позовну заяву без поважних причин, тому суд відповідно до норми ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом обставини справи.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта.

19.05.2025 позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатами розгляду цієї заяви, першим відповідачем 26.05.2025 було прийнято рішення № 183450036451 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з недосягненням на дату звернення пенсійного віку 55 років. При цьому відповідачем зараховано до страхового стажу позивача 25 років 08 місяців 7 днів та до спеціального стажу 20 років 5 місяців 18 днів.

Крім того, цим рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи: з 25.08.1992 до 12.02.1998, оскільки назва організації при прийнятті Сумская арендная фабрика "Индтрикотаж" (рос. мовою) не відповідає назві організації на печатці при звільненні ТОВ "Індтрикотаж", інформація про реорганізацію підприємства відсутня; з 20.02.1998-14.02.1999, у зв`язку із безпідставним виправленням в даті наказу на зняття з обліку в центрі зайнятості; з 16.02.1999 до 14.08.1999 отримання матеріальної допомоги по безробіттю, так як зарахування до страхового стажу даного виду допомоги не передбачено ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV, тому позивачу необхідно уточнити характер матеріальної допомоги по безробіттю (навчання, курси підвищення кваліфікації, матеріальна допомога малозабезпеченим, тощо).

У зв`язку з тим, що у рішенні від 26.05.2025 №183450036451 було допущено технічну помилку, а саме дата звернення за призначенням пенсії вказана 17.05.2025, замість вірної дати 19.05.2025, першим відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 11.09.2026 №183450036451, а саме на заміну рішення про відмову від 26.05.2025.

Вважаючи, що першим відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи та у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, вона звернулася до суду з даним позовом.

Висновки суду та їх мотиви.

По-перше, щодо не зарахування до страхового стажу роботи позивача спірних періодів.

Статтею 8 Закону №1058-ІV визначено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).

За статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ІV до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ІV передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 101 цього Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Зловживанням з боку пенсіонера, в розумінні ч.1 ст.103 цього Закону, є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підтягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.п. 2.2-2.3, 2.5 Інструкції заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У випадку виявлення неправильних чи неточних записів про роботу, перевід на іншу роботу та інших записів, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був здійснено такий запис.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції якщо за час роботи працівника чи службовця назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком в графі 3 трудової книжки робиться запис "Підприємство таке-то з такої-то дати перейменовано в таке-то, а в графі 4 проставляється підстави перейменування - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що при звільненні робітника всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У свою чергу відповідно до п. 2.8. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Отже, відповідальність за правильне заповнення трудових книжок несе роботодавець, а позивач не може нести негативні наслідки від недотримання ним правил заповнення трудової книжки. Недоліки (помилки) в оформленні документів працівників, в тому числі трудової книжки не залежали від волі позивача. Суд звертає увагу відповідача, що він фактично переклав ризики щодо оформлення трудової книжки на позивача, не роз`яснивши позивачу реального алгоритму усунення недоліків. Відповідачем не надано: доказів вчинення ним дій щодо отримання довідок від роботодавців позивача (архівів, тощо); доказів підроблення позивачем записів у трудовій книжці чи архівних документах, зокрема звернень до правоохоронних органів.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до записів №1-№3 у трудовій книжці від 25.08.1992 серії НОМЕР_1 позивач, зокрема з 25.08.1992 прийнята учнем в`язальниці до Сумської орендної фабрики "Индитрикотаж" на підставі наказу від 31.08.1992 № 55к, 04.12.1992 позивачу присвоєно третій розряд в`язальниці трикотажних виробів і полотна відповідно до наказу від 03.12.1992 № в-9к, а з 12.02.1998 позивача звільнено за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 12.02.1998 № 5к).

Тому записами №1-№3 трудової книжки підтверджено період роботи позивача з 25.08.1992 до 12.02.1998 і цей період необхідно зарахувати до страхового стажу, який дає йому право на пенсію.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту "а" ч. 3 ст. 56 Закон № 1788-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до записів у трудовій книжці від 25.08.1992 серії НОМЕР_1 позивач період з 20.02.1998-14.02.1999 отримувала допомогу по безробіттю (записи №4-№5).

Запис № 5 скріплений печаткою Сумського центру зайнятості, тому не зарахування першим відповідачем до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 20.02.1998 до 14.02.1999, у зв`язку з виправленням в даті наказу на зняття з обліку в центрі зайнятості, є безпідставним.

Також згідно записів №6-№7 трудової книжки позивач у період з 16.02.1999 до 14.08.1999 отримувала допомогу по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України "Про зайнятість населення".

Так, статтею 31 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII, у редакції чинній на час призначення позивачу допомоги, визначалося, що безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Таким чином, посилання першого відповідача в оскаржуваному рішенні на необхідність уточнення характеру матеріальної допомоги по безробіттю, яку позивач отримувала у період з 16.02.1999 до 14.08.1999, а також посилання на те, що ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV не передбачено зарахування такої допомоги до страхового стажу, є безпідставним.

Суд зазначає, що період з 16.02.1999 до 14.08.1999, коли позивач отримувала допомогу по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України "Про зайнятість населення", підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі пункту "а" ч. 3 ст. 56 Закон 1788-ІV, з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV.

Отже, позивач має право на зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періодів з 25.08.1992 до 12.02.1998; з 20.02.1998 до 14.02.1999 та з 16.02.1999 до 14.08.1999.

По-друге, щодо права позивача на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 передбачено, зокрема, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

В той же час, діюча на час виникнення спірних правовідносин норма п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV встановлювала, зокрема, що водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ та Закону № 1058-ІV в частині віку та страхового стажу набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для призначення пенсії у 50 років та страховий стаж роботи 20, тоді як другий визначав вік - у 55 років та страховий стаж роботи 25 років.

Суд звертає увагу, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.

Отже, застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІ в редакції від 09.12.2012 (щодо права виходу на пенсію за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (трамваїв), для жінок у 50 років, і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років), а не норми Закону № 1058-ІV.

Проте за наслідками розгляду заяви позивача від 19.05.2025 першим відповідачем не було прийнято рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ, чим було допущено протиправну бездіяльність.

По-третє, щодо ефективного способу захисту права.

Позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою від 19.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Натомість першим відповідачем, за результатами розгляду цієї заяви 26.05.2025 було прийняло рішення яким не зараховано до страхового стажу позивача спірних періодів та відмовлено у призначенні пенсії. У зв`язку з допущенням технічної помилки в цьому рішенні, а саме: дата звернення за призначенням пенсії вказана 17.05.2025, замість вірної дати 19.05.2025, першим відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 11.09.2026 №183450036451, у якому зазначені ті ж підстави відмови, що і в рішенні від 26.05.2025.

Тому суд виходить за межі позовних вимог та визнає протиправними та скасовує рішення першого відповідача від 26.05.2025 та від 11.09.2026, оскільки вони не відповідають критеріям правомірності, встановленим нормою ч. 2 ст. 2 КАС України, в тому числі щодо обґрунтованості, а також зобов`язує зарахувати позивачу до страхового стажу для призначення пенсії періоди з 25.08.1992 до 12.02.1998; з 20.02.1998 до 14.02.1999; з 16.02.1999 до 14.08.1999.

В ході розгляду заяви позивача перший відповідач не вирішив питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті 245 КАС України, врахування суб`єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання є обов`язком такого суб`єкта при вирішенні питання, з якого звернувся позивач.

Отже, суд, окрім визнання протиправним та скасування спірного рішення і зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача зазначені вище періоди роботи, визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення, за наслідками розгляду заяви позивача від 19.05.2025, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, та зобов`язує його розглянути таку заяву та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Оскільки перший відповідач, ще не вирішував питання щодо призначення пенсії позивачу відповідно до пункту "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів, тому вимоги про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, є передчасними.

Відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки першого відповідача, то суд, відповідно до норми ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує з першого відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.05.2025 № 183450036451.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.09.2026 № 183450036451.

4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди з 25.08.1992 до 12.02.1998; з 20.02.1998 до 14.02.1999; з 16.02.1999 до 14.08.1999.

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 19.05.2025 та прийняти рішення, врахувавши висновки суду.

7. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

9. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

10. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

11. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук