Рішення № 140080951, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ справа №320/26446/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України , Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України Потія Олександра

про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України Потія Олександра, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 5-с від 04 травня 2026 року Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виданий Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про дисциплінарне стягнення в частині накладення на полковника ОСОБА_1 , директора Департаменту протидії технічним розвідкам та інструментального контролю стану захисту інформації Адміністрації Держспецзв`язку дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виключити відомості про накладене дисциплінарне стягнення зі службової картки / особової справи / інших облікових документів ОСОБА_1 , якщо такі відомості були внесені;

- зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 13; код ЄДРПОУ: 34620942) повернути стягнуті з грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти внаслідок незаконного накладення згідно Наказу № 5-с від 04 травня 2026 року Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про дисциплінарне стягнення.

IІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову позивач вказав, що наказом Голови Держспецзв`язку від 28 лютого 2025 року № 241-ос його призначено на посаду директора Департаменту протидії технічним розвідкам та інструментального контролю стану захисту інформації Адміністрації Держспецзв`язку. У період з 15 квітня 2021 року по 14 грудня 2022 року здійснювалася дослідно-конструкторська робота «Розробка лабораторії з пошуку програмних закладних пристроїв в технічних засобах, призначених для встановлення або встановлених на об`єктах особливої норми», шифр «Каркас». Після завершення цієї роботи у 2022 2025 роках проводилася дослідна експлуатація створеної лабораторії, а 05 січня 2026 року підготовлено акт реалізації результатів дослідно-конструкторської роботи № 27/03/02-20ДСК/ВС2.Позивач зазначив, що у лютому 2026 року директор Департаменту державного контролю подав доповідну записку на ім`я Голови Держспецзв`язку про нібито завідомо неправдиві відомості, викладені в акті реалізації. Наказом від 20 лютого 2026 року № 154/ДСК призначено службове розслідування для підтвердження або спростування факту надання завідомо неправдивих відомостей щодо впровадження результатів дослідно-конструкторської роботи.Також позивач вказав, що його звернення від 26 та 31 березня 2026 року, адресовані голові комісії зі службового розслідування, на його думку, були проігноровані, а заперечення та пояснення належно не оцінені. За твердженням позивача, за результатами розслідування факт викладення ним завідомо неправдивих відомостей в акті реалізації не підтверджено. Попри це наказом № 5-с від 04 травня 2026 року йому оголошено догану. З наказом його ознайомлено 05 травня 2026 року, копію витягу з наказу він одержав того самого дня. Позивач вважає, що відповідач фактично визнав відсутність первісно інкримінованого порушення, однак без належного встановлення іншого складу дисциплінарного проступку застосував стягнення. На його переконання, наказ не містить достатнього викладу конкретних протиправних дій чи бездіяльності, доказів вини, наслідків, причинного зв`язку та обставин, врахованих при обранні виду стягнення. Позивач послався на порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у Держспецзв`язку, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 06 листопада 2015 року № 668, а також критеріїв, установлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На переконання позивача, дисциплінарне провадження мало завершитися без застосування стягнення одразу після того, як комісія не підтвердила завідомої неправдивості відомостей. Він наголосив, що предмет розслідування був визначений наказом № 154/ДСК, а тому притягнення за інше порушення без нового розслідування та без окремого надання йому можливості висловитися щодо нової юридичної кваліфікації порушило принцип правової визначеності та його право на участь у процедурі прийняття рішення.Позивач також вказав, що сам витяг з наказу № 5-с не дає змоги встановити, які саме дії чи бездіяльність визнано дисциплінарним проступком, яку конкретну норму посадових або керівних документів порушено, якою є форма його вини, які наслідки настали та в чому полягає причинний зв`язок. Відсутність цих відомостей, на його думку, не може бути компенсована посиланням на матеріали з обмеженим доступом, оскільки особа повинна розуміти фактичне і правове обвинувачення, від якого вона захищається. Крім того, позивач пов`язав застосування догани зі зменшенням грошового забезпечення та внесенням негативних відомостей до службової картки й особової справи. Саме тому, крім скасування наказу, він просив усунути його облікові та майнові наслідки. Позивач зазначив, що у разі необхідності суд може вийти за межі заявлених вимог для повного захисту порушеного права.

Адміністрація Держспецзв`язку у відзиві позов не визнала. Вказала, що позивача ознайомлено з наказом № 5-с 04 травня 2026 року під підпис, тоді як позов подано 30 червня 2026 року, тобто після закінчення місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України для спорів щодо проходження публічної служби. У зв`язку із цим відповідач просив залишити позов без розгляду. Щодо суті спору відповідач вказав, що служба в Держспецзв`язку є військовою службою, а на військовослужбовців Держспецзв`язку поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

На думку відповідача, закінчення строку дії догани та внесення відповідних відомостей до службової картки означають припинення її юридичної дії та відсутність предмета спору. Відповідач заперечив твердження про відсутність дисциплінарного проступку. Вказав, що непідтвердження комісією прямого умислу позивача на внесення завідомо неправдивих відомостей до акта реалізації не означає відсутності іншого дисциплінарного проступку. За висновками службового розслідування позивач, діючи як директор Департаменту та беручи участь у підготовці акта реалізації, допустив порушення службової дисципліни, неналежно виконав посадові обов`язки та вимоги керівних документів щодо організації впровадження результатів дослідно-конструкторських робіт. Саме це, а не доведення завідомої неправдивості відомостей, визначено підставою для застосування догани.Адміністрація Держспецзв`язку вказала, що надані позивачем пояснення і заперечення долучено до матеріалів службового розслідування та оцінено комісією; незгода позивача з результатом такої оцінки не свідчить про ігнорування його доводів. Обставини проступку, докази, пояснення позивача та мотиви обрання виду стягнення викладено в акті службового розслідування, який затверджено уповноваженою особою і покладено в основу спірного наказу. Відповідач підкреслив, що акт службового розслідування не обмежився формальним відтворенням первісної доповідної записки. Комісія перевірила порядок створення і дослідної експлуатації лабораторії, компетенцію залучених структурних підрозділів, службові повноваження посадових осіб, порядок підготовки акта реалізації, первинні документи та фактичний стан упровадження результатів дослідно-конструкторської роботи. За результатами цієї перевірки комісія розмежувала недоведений прямий умисел на внесення завідомо неправдивих відомостей та встановлені організаційно-контрольні порушення, допущені позивачем як директором департаменту.

Щодо пропорційності відповідач зазначив, що враховано керівну посаду позивача, обсяг його посадової відповідальності, сферу діяльності, характер і наслідки неналежного виконання обов`язків, надані ним пояснення та відсутність підстав для застосування суворішого виду стягнення. Догана, на думку відповідача, є помірним заходом дисциплінарного впливу, спрямованим на забезпечення належного виконання службових обов`язків. Окремо відповідач повідомив, що наказ про призначення розслідування, акт реалізації, акт службового розслідування та додані до нього матеріали містять службову інформацію з обмеженим доступом. У зв`язку із цим їх передача через незахищені канали зв`язку, загальну канцелярію або підсистему «Електронний суд» неможлива. Відповідач висловив готовність надати ці документи для безпосереднього дослідження судом у закритому судовому засіданні або передати їх через режимно-секретний підрозділ суду з дотриманням установленого порядку.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 проходить військову службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та наказом від 28 лютого 2025 року № 241-ос призначений на посаду директора Департаменту протидії технічним розвідкам та інструментального контролю стану захисту інформації Адміністрації Держспецзв`язку.

05 січня 2026 року складено акт реалізації результатів дослідно-конструкторської роботи «Розробка лабораторії з пошуку програмних закладних пристроїв в технічних засобах, призначених для встановлення або встановлених на об`єктах особливої норми», шифр «Каркас», № 27/03/02-20ДСК/ВС2.

Зміст цього акта стосувався результатів завершеної дослідно-конструкторської роботи, стану створення лабораторії, проведення її дослідної експлуатації та впровадження відповідних результатів.

У підготовці та погодженні документа брали участь посадові особи кількох структурних підрозділів, а позивач, з огляду на посаду директора профільного департаменту, здійснював організаційні та контрольні функції у відповідному напрямі.

Після надходження доповідної записки щодо змісту цього акта наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 20 лютого 2026 року № 154/ДСК призначено службове розслідування.

Позивач надав письмові пояснення, заперечення та звернення, які містяться у матеріалах розслідування.

Метою розслідування було не підтвердження наперед визначеного висновку, а перевірка повідомлених у доповідній записці обставин: зіставлення змісту акта реалізації з первинними й організаційно-розпорядчими документами, фактичним станом виконання заходів, розподілом повноважень між посадовими особами та вимогами керівних документів. Для цього комісія витребувала й дослідила документи, одержала пояснення причетних осіб та перевірила доводи позивача.

26 та 31 березня 2026 року позивач звернувся до голови комісії із заявами та запереченнями. Він виклав власне бачення перебігу дослідної експлуатації, порядку впровадження результатів роботи, відповідальності інших посадових осіб і відсутності у нього умислу на викладення недостовірної інформації. Ці документи долучені до матеріалів розслідування та відображені в акті разом із мотивами оцінки наведених у них тверджень.

За результатами службового розслідування комісія не підтвердила наявності у діях позивача прямого умислу на внесення завідомо неправдивих відомостей до акта реалізації. Водночас комісія встановила допущене позивачем як керівником структурного підрозділу неналежне виконання службових обов`язків і вимог керівних документів при організації та документальному оформленні впровадження результатів дослідно-конструкторської роботи.

Отже, висновок комісії складався з двох самостійних частин.

У першій частині відхилено припущення про умисне внесення позивачем завідомо неправдивих відомостей. У другій частині на підставі того самого фактичного комплексу встановлено недбале виконання ним організаційно-контрольних обов`язків: неналежну перевірку фактичних і документальних передумов оформлення реалізації результатів роботи, неналежне забезпечення дотримання установленого порядку впровадження та недостатній контроль за достовірністю і повнотою документації у сфері його посадової відповідальності.

На підставі затвердженого акта службового розслідування Голова Держспецзв`язку видав наказ № 5-с від 04 травня 2026 року, яким у відповідній частині оголосив позивачу догану.

Не погоджуючись із наказом Адміністрації Держспецзв`язку № 5-с від 04 травня 2026 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно із Законом України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» служба військовослужбовців у Держспецзв`язку є військовою службою особливого характеру. На них поширюються статути Збройних Сил України з урахуванням особливостей, визначених законом та актами Держспецзв`язку.

Згідно із цим Законом Держспецзв`язок є державним органом, призначеним для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного і технічного захисту інформації, кіберзахисту та інших визначених законом напрямах. Особливий характер завдань служби об`єктивно зумовлює підвищені вимоги до точності, перевіреності службових документів, дотримання режиму доступу та належного виконання керівниками організаційно-контрольних повноважень.

Згідно зі статтями 1, 2 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна полягає у бездоганному і неухильному додержанні військовослужбовцями порядку і правил, установлених законодавством та військовими статутами; військовослужбовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, Військової присяги, наказів командирів, сумлінно виконувати службові обов`язки та поводитися гідно і чесно.

Згідно зі статтями 5 і 45 Дисциплінарного статуту командир відповідає за стан військової дисципліни, зобов`язаний вимагати її додержання, не залишати без уваги дисциплінарні правопорушення та, якщо невиконання або неналежне виконання службових обов`язків чи порушення військової дисципліни встановлено, вирішити питання щодо дисциплінарного реагування.

Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть лише прямі командири та інші командири, яким відповідну дисциплінарну владу надано Статутом. Отже, правомірність дисциплінарного рішення передбачає перевірку не лише факту порушення, а й компетенції посадової особи, яка прийняла таке рішення.

Згідно зі статтею 48 Дисциплінарного статуту догана належить до видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовця.

Згідно зі статтями 83 86 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення; прийняттю рішення може передувати службове розслідування з метою уточнення причин і умов правопорушення та ступеня вини; якщо вину доведено, командир приймає рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид стягнення. Під час обрання виду стягнення враховуються характер і обставини правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, тривалість служби та рівень знань про порядок служби.

Зі змісту наведених норм убачається, що склад дисциплінарного проступку охоплює протиправну поведінку у формі невиконання або неналежного виконання службових обов`язків чи порушення військової дисципліни, вину особи та зв`язок установленої поведінки зі сферою її службових обов`язків. Дисциплінарна відповідальність не може ґрунтуватися на припущенні, самому факті обіймання керівної посади або лише на небажаному результаті, проте не вимагає доведення умислу, якщо встановлене порушення за своєю природою може бути вчинене через недбалість чи необережність.

Згідно зі статтями 87, 96 98 Дисциплінарного статуту встановлено строки накладення та виконання дисциплінарного стягнення, порядок його оголошення і доведення до військовослужбовця суті порушення. Згідно зі статтею 102 цього Статуту, якщо протягом визначеного строку військовослужбовця не піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань у Держспецзв`язку, затверджена наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 06 листопада 2015 року № 668, передбачає повне, всебічне, об`єктивне та неупереджене встановлення часу, місця, способу й обставин порушення, його наслідків, осіб, винних у його вчиненні, причинного зв`язку, порушених нормативних приписів, ступеня вини, мотивів та обставин, що сприяли порушенню. Особа, щодо якої проводиться розслідування, має право надавати пояснення, заявляти клопотання і заперечення та ознайомлюватися з матеріалами в обсязі й порядку, сумісних із установленими законом обмеженнями доступу.

VІ. Оцінка суду

Згідно із частиною дев`ятою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовну заяву, скаргу, інші документи чи матеріали здано на пошту або передано іншими відповідними засобами зв`язку.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_1 було направлено до Київського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку. На поштовому відправленні №0313411423725 міститься відмітка оператора поштового зв`язку про прийняття відправлення 29 травня 2026 року.

Отже, позивач передав позовну заяву оператору поштового зв`язку 29 травня 2026 року, тобто до закінчення місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому датою подання позовної заяви у такому випадку є дата здачі поштового відправлення оператору поштового зв`язку, а не дата фактичного надходження чи реєстрації позовної заяви в суді.

Подальше пересилання поштового відправлення, його надходження до суду та реєстрація працівниками апарату суду не залежали від волі позивача. Тому реєстрація позовної заяви Київським окружним адміністративним судом 30 червня 2026 року не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду. Обставини, пов`язані з тривалістю поштового пересилання кореспонденції та організацією реєстрації документів судом, не можуть покладатися на позивача та спричиняти для нього негативні процесуальні наслідки.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне розглянути позовну заяву по суті.

Щодо наявності предмета спору після закінчення строку дії догани.

Суд не погоджується з доводом відповідача про абсолютну відсутність предмета спору лише через закінчення строку дії догани.

Погашення стягнення означає припинення його поточної дисциплінарної дії та відновлення статусу особи як такої, що не має чинного стягнення. Однак воно не є тотожним скасуванню первинного індивідуального акта як протиправного та не усуває автоматично всіх наслідків, які могли настати в період його дії.

Тому суд перевіряє законність наказу на час його прийняття. Водночас установлене погашення догани має значення для похідних вимог: за відсутності доказів збереження в облікових документах відомостей про чинне стягнення, а також за відсутності доведеного протиправного утримання конкретної суми грошового забезпечення, немає підстав для зобов`язання відповідача вчиняти додаткові дії.

Щодо повноважень відповідача і належної правової підстави наказу.

Спірний наказ видано Головою Держспецзв`язку щодо підпорядкованого військовослужбовця. Матеріали справи не містять даних про перевищення дисциплінарної влади або застосування виду стягнення, який не передбачений законом чи не міг бути застосований до позивача з огляду на його військове звання і посаду. Догана прямо передбачена статтею 48 Дисциплінарного статуту.

Наказ прийнято за результатами службового розслідування, призначеного належним розпорядчим актом. Акт розслідування затверджено уповноваженою посадовою особою та використано як фактичну основу для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність.

Отже, рішення прийнято компетентним суб`єктом у передбаченій законом процедурній формі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 460/13859/21, згідно з якою дисциплінарне стягнення має відповідати військовому званню військовослужбовця та обсягу дисциплінарної влади командира, а службове розслідування спрямоване на встановлення причин, умов і ступеня вини.

Верховний Суд також виходив із того, що за відсутності належних і допустимих доказів фактичних підстав стягнення воно не може вважатися правомірним.

У цій справі, на відміну від обставин, за яких доказова основа відсутня, відповідач надав повний адміністративний матеріал, що існував на час прийняття наказу, був покладений у його основу та досліджений судом.

Щодо твердження про недоведеність вини.

Так, ключовим аргументом позивача є те, що комісія не підтвердила внесення ним завідомо неправдивих відомостей до акта реалізації.

Проте предмет службового розслідування і юридична кваліфікація встановленої поведінки не є тотожними поняттями.

Призначення розслідування для перевірки конкретного повідомлення не позбавляє комісію обов`язку зафіксувати інші порушення службової дисципліни, безпосередньо встановлені під час перевірки того самого комплексу подій, якщо особі надано можливість висловитися щодо фактичних обставин і остаточне рішення ґрунтується на досліджених доказах.

Непідтвердження прямого умислу на повідомлення завідомо неправдивих відомостей виключає притягнення саме за таку умисну поведінку. Воно, однак, не спростовує можливості встановлення необережного або недбалого неналежного виконання службових обов`язків під час організації, перевірки та документального оформлення результатів роботи. Висновок комісії про відсутність однієї форми вини не є висновком про повну відсутність будь-якого дисциплінарного проступку.

Досліджені судом матеріали підтверджують, що позивач як директор профільного департаменту мав організаційні, контрольні та документальні обов`язки щодо впровадження результатів дослідно-конструкторської роботи.

Виявлені недоліки стосувалися саме сфери його посадової відповідальності та перебували у причинному зв`язку з неналежним виконанням цих обов`язків.

При цьому дисциплінарна відповідальність позивача не ґрунтувалася лише на посаді або об`єктивному настанні небажаного результату: матеріали містять відомості про конкретні дії та організаційні упущення, оцінені комісією як винні.

Суд не підміняє дисциплінарний орган у питаннях управлінської доцільності, однак перевіряє наявність достатньої фактичної основи. У цій справі така основа існувала, а висновки відповідача не є довільними чи такими, що суперечать змісту досліджених документів.

Щодо врахування пояснень, заперечень і клопотань позивача.

Наявність у матеріалах службового розслідування звернень позивача від 26 та 31 березня 2026 року, його письмових пояснень і заперечень спростовує твердження, що позивача фактично усунуто від участі у процедурі.

Матеріали містять посилання на ці документи та оцінку викладених у них обставин.

У постанові від 15 липня 2021 року у справі № 815/1062/17 Верховний Суд наголосив, що пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є важливою гарантією його об`єктивності та захисту від безпідставного застосування стягнення, а праву особи подавати пояснення, заяви і документи кореспондує обов`язок навести мотиви їх прийняття або відхилення. Отже, у цій частині суд перевіряє не те, чи збіглося остаточне рішення з позицією позивача, а те, чи мав він реальну можливість викласти свої доводи, чи долучено їх до матеріалів і чи оцінено по суті.

Право бути вислуханим означає реальну можливість подати пояснення та вимогу органу їх розглянути, однак не гарантує прийняття рішення, яке збігається з позицією особи. Сам факт того, що комісія не погодилася з інтерпретацією позивача або визнала інші докази переконливішими, не свідчить про ігнорування його пояснень.

Позивач не навів конкретного клопотання, яке було залишене без вирішення і яке, з огляду на його предмет, могло змінити встановлені обставини чи позбавило його можливості ефективно захищатися. Не доведено також, що будь-які матеріали, використані проти нього, були повністю приховані від нього поза межами обмежень, установлених законодавством про службову інформацію.

Щодо змісту витягу з наказу і достатності мотивування.

Позивач отримав витяг з наказу, а не повний масив матеріалів службового розслідування.

Сам по собі стислий характер витягу не робить рішення немотивованим, якщо фактичні та правові підстави зафіксовані у взаємопов`язаних документах процедури, доступні судовому контролю і були в належному порядку доведені до особи з урахуванням режиму доступу.

Такий підхід узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справах «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року, заява № 37801/97, та «GarcнaRuiz v. Spain» від 21 січня 1999 року, заява № 30544/96, відповідно до яких суди повинні належним чином зазначати підстави своїх рішень, однак стаття 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент незалежно від його значення. Обсяг необхідного мотивування залежить від характеру рішення та обставин справи, а чіткої відповіді потребують насамперед істотні доводи, здатні вплинути на результат спору.

Суд оцінює мотивованість індивідуального акта не ізольовано за кількістю тексту у витягу, а з огляду на весь адміністративний матеріал: наказ про розслідування, акт розслідування, пояснення особи, документи, якими підтверджено порушення, та фінальний наказ.

Сукупність цих документів дає змогу визначити, які обов`язки порушено, у чому полягала поведінка позивача, якою була форма вини і чому обрано догану.

Щодо повноти та об`єктивності службового розслідування.

Із досліджених матеріалів убачається, що комісія встановила вихідні обставини створення і реалізації дослідно-конструкторської роботи, зміст функціональних та посадових обов`язків причетних осіб, порядок підготовки акта реалізації, дії позивача, його пояснення, причини виявлених недоліків та їх зв`язок із неналежним виконанням організаційно-контрольних обов`язків. Комісія відмежувала непідтверджене припущення про завідомо неправдиві відомості від установленого неналежного виконання службових обов`язків.

Такий підхід свідчить не про суперечливість висновків, а про диференційовану оцінку доказів: більш тяжке за суб`єктивною стороною твердження не визнано доведеним, натомість відповідальність застосовано за інше, підтверджене матеріалами порушення. Суд не встановив ознак упередженості складу комісії, штучного формування доказів або ігнорування відомостей, які очевидно спростовували б остаточний висновок.

Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення.

При обранні виду дисциплінарного стягнення відповідач мав урахувати характер і обставини порушення, його наслідки, попередню поведінку позивача, тривалість його служби та рівень знань про порядок служби. Догана є одним із найменш суворих заходів дисциплінарного впливу, не пов`язаним зі зниженням у посаді, військовому званні чи звільненням.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 380/12332/20: для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно встановити факт порушення та невиконання або неналежного виконання службових обов`язків чи порушення військової дисципліни, а під час обрання виду стягнення врахувати характер і обставини діяння, наслідки, попередню поведінку, тривалість служби та рівень знань про порядок служби. Отже, пропорційність оцінюється у взаємозв`язку з доведеністю конкретного порушення і персональними обставинами проходження служби, а не абстрактно за назвою застосованого стягнення.

З огляду на керівну посаду позивача, характер покладених на нього організаційно-контрольних повноважень, значення належного впровадження результатів дослідно-конструкторських робіт у сфері спеціального зв`язку та захисту інформації, а також установлений ступінь вини, застосування догани не є явно надмірним. Матеріали справи не дають підстав вважати, що відповідач обрав цей захід з каральною метою, не пов`язаною із забезпеченням військової дисципліни, або не врахував істотні пом`якшуючі обставини.

Співмірність також підтверджується тим, що відповідач не застосував більш суворих стягнень, хоча мав оцінювати поведінку посадової особи керівного рівня. Обраний захід відповідає превентивній та дисциплінуючій меті повноваження.

Щодо похідних вимог.

Вимога про виключення відомостей зі службової картки, особової справи та інших облікових документів є похідною від вимоги про скасування наказу. Оскільки суд не встановив протиправності наказу № 5-с, правових підстав для вилучення достовірних відомостей про видання та виконання такого наказу немає. Погашення стягнення має бути відображене у встановленому порядку, але не тотожне фізичному знищенню або вилученню історичних облікових даних, якщо нормативні акти вимагають їх зберігання.

Вимога про повернення грошового забезпечення також задоволенню не підлягає. Позивач не визначив розрахунку, періоду та правової підстави утримання, не надав розрахункових документів, які підтверджують причинний зв`язок між наказом про догану та фактичним зменшенням належного йому грошового забезпечення. Крім того, за відсутності підстав для скасування наказу немає підстав і для застосування заявленого способу майнового поновлення.

Заявлена можливість суду вийти за межі позовних вимог не є самостійною вимогою і може бути реалізована лише тоді, коли це необхідно для ефективного захисту встановленого порушеного права. Оскільки порушення права позивача судом не встановлено, підстав для виходу за межі позовних вимог немає.

Резюмуючи викладене суд дійшов висновку, що наказ № 5-с від 04 травня 2026 року в оскарженій частині прийнято компетентним суб`єктом, на законній підставі, після проведення службового розслідування, з урахуванням пояснень позивача, на основі достатніх доказів, із належною метою забезпечення військової дисципліни та із застосуванням співмірного виду стягнення. Підстав для визнання наказу протиправним і його скасування суд не встановив.

Оскільки основна вимога є необґрунтованою, похідні вимоги про виключення відомостей з облікових документів і повернення грошового забезпечення також задоволенню не підлягають.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

VII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою та другою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.