Рішення № 140080926, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ справа №320/52711/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по відмові в обчисленні та виплаті розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.10.2024 №7870-7890/Т-02/8-1200/24;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по відмові в обчисленні та виплаті розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.09.2025 №44031-43975/Т-02/8-2600/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплатити пенсію за віком з 03.10.2024 ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 29.11.2019 перебувала на обліку в пенсійному органі та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 31.10.2024 її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак при призначенні позивачу пенсії за віком відповідачем неправильно розраховано розмір її пенсії, застосувавши розрахунок середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що при призначенні пенсії за іншим законом (за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») має місце призначення пенсії вперше, при якому має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують призначенню пенсії, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало до суду відзив на позов, в якому пенсійний орган заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в позові.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 29.11.2019 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник освіти.

Листом від 18.10.2024 №7870-7890/Т-02/8-1200/24 ГУ ПФУ в Луганській області роз`яснило позивачу порядок дій для переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

31.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід на інший вид пенсії.

Заяву позивача від 31.10.2024 відпрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 31.10.2024 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком за нормами статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У серпні 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просила перерахувати та виплачувати пенсію за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2021-2023 роки.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 24.09.2025 №44031-43975/Т-02/8-2600/25 позивачу відмовлено у перерахунку її пенсії.

Не погоджуючись з правомірністю вчинених пенсійним органом дій, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно із статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 9 яка має одночасно право на різні види пенсії передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом, позивач мала право на отримання двох видів пенсій за різними законами - у зв`язку із вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), та за віком відповідно до Закону №1058-IV, оскільки досягла пенсійного віку та мав достатній страховий стаж.

Слід зазначити, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до вимог Закону №1058-IV проводиться в межах одного закону, яким передбачені лише три види пенсії - за віком, по інвалідності, по втраті годувальника.

Відповідно до ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

У даному випадку позивач, отримуючи пенсію за одним законом, звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за іншим законом. Так, позивач просила призначити їй пенсію за віком на підставі статей 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не перевести її на пенсію за віком у межах одного Закону.

Статтею 27 Закону №1058-ІV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Відповідно до ч. 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Отже вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч.1 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, з наведеного вбачається, що ч. 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Тобто, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої Палати від 31 жовтня 2018 року по справі №876/5312/17.

Як встановлено вище, позивач до 31.10.2024 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII. З 31.10.2024 позивачу призначена пенсія відповідно до Закону №1058-ІV. При цьому, призначення позивачу пенсії відповідно до Закону №1058-ІV у жовтні 2024 року відбулося вперше, тобто відбувся не перехід, а саме призначення відповідної пенсії.

Таким чином, при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Оскільки пенсію відповідно до Закону №1058-ІV позивачу призначено у 2024 році, то показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, має братися за 2021-2023 роки.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по відмові в обчисленні та виплаті розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.09.2025 №44031-43975/Т-02/8-2600/25, є протиправними.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 363/1493/17 та у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 367/1276/17.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 31.10.2024, з урахуванням виплачених сум.

Водночас, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по відмові в обчисленні та виплаті розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.10.2024 №7870-7890/Т-02/8-1200/24, задоволенню не підлягають, оскільки пенсійний орган у листі від 18.10.2024 №7870-7890/Т-02/8-1200/24 роз`яснив позивачу встановлений порядок для звернення із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не відмовляв в обчисленні та виплаті такої пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1212,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.

Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.

Отже, сума судового збору за звернення із даною позовною заявою становить 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4).

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Отже, позивачем здійснено переплату судового збору на суму 0,80 грн (1212,00 грн - 1211,20 грн).

Питання щодо повернення позивачу судового збору, сплаченого при подачі позову надмірно, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути вирішено за заявою позивача, оскільки такої заяви на день ухвалення судового рішення на адресу суду не надійшло, суд не вирішує питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 0,80 грн.

Суд роз`яснює, що позивач може звернутися з такою заявою після ухвалення судового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по відмові в обчисленні та виплаті розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, яка викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.09.2025 №44031-43975/Т-02/8-2600/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 31.10.2024, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.