Рішення № 140080305, 25.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №360/516/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (далі відповідач 1, ВМКЦ ЦР), в якому позивач просила, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй складових грошового забезпечення за період проходження військової служби з 07.04.2017 по 12.06.2025 та зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування і виплати.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 360/336/26 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, роз`єднано позовні вимоги та виділено в окремі провадження вимоги, які розглядаються у цій справі № 360/516/26, а саме позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування надбавки за вислугу років у розмірі 5% від 1 до 2 років у період з 30.07.2017 по 28.11.2017, та у розмірі 10% від 2 до 5 років у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 згідно пункту 13.1 розділу XIII Інструкції №260;

- зобов`язати відповідача нарахувати позивачці надбавку за вислугу років у розмірі 5% від 1 до 2 років у період з 30.07.2017 по 28.11.2017, та у розмірі 10% від 2 до 5 років у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 згідно пункту 13.1 розділу XIII Інструкції №260, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44);

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування надбавки за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції №260;

- зобов`язати відповідача нарахувати позивачці надбавку за вищу кваліфікаційну категорію медичному складу у розмірі 15% від посадового окладу згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції №260, та провести її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення у період з 07.04.2017 по 12.06.2025, з якого були обчислені розміри таких виплат, розмірів надбавок за вислугу років згідно з додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачки за період з 07.04.2017 по 12.06.2025 з урахуванням у складі грошового забезпечення розмірів надбавок за вислугу років згідно з додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, надбавки за вислугу років від 5 до 10 років у розмірі 30% в період з 08.01.2019 по 05.10.2020 згідно з додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок грошового забезпечення з урахуванням у складі грошового забезпечення надбавки за вислугу років від 5 до 10 років у розмірі 30% в період з 08.01.2019 по 05.10.2020 згідно з додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно з додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно з розділом IX Порядку №260;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок грошового забезпечення з урахуванням у складі грошового забезпечення надбавки за вислугу років від 20 до 25 років у розмірі 45% в період з 12.07.2024 по 12.06.2025 згідно з додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% від посадового окладу згідно з розділом IX Порядку №260, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в період з 07.04.2017 по 12.06.2025 проходила військову службу за контрактом на посаді медичної сестри госпітального відділення військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 військовий мобільний госпіталь), яка перебуває на фінансовому забезпеченні ВМКЦ ЦР. Наказом начальника ВМКЦ ЦР (по особовому складу) від 09.06.2025 №39-РС її звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2025 №165 виключено зі списків особового складу частини. Військову службу за контрактом позивач розпочала 15.03.2017 у військовій частині НОМЕР_3 .

Позивач вказує, що у період служби брала безпосередню участь в антитерористичній операції (з 07.04.2017 по 29.04.2018), у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (з 30.04.2018 по 23.02.2022) та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (з 24.02.2022 по 12.06.2025), що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 №590/1810, №590/1811 та №122, а також виплатою їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. На думку позивача, час такої участі підлягав зарахуванню до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), а тому за її розрахунком вислуга років 1 рік настала 29.07.2017, 2 роки 28.11.2017, 5 років 07.01.2019, 10 років 05.10.2020, 15 років 31.07.2022, 20 років 11.07.2024, а станом на день звільнення її загальна вислуга мала становити 21 рік 1 місяць 16 днів, а не 18 років 8 місяців 7 днів, як визначено наказом від 12.06.2025 №165. Внаслідок цього надбавка за вислугу років нараховувалась їй у менших розмірах, ніж належало.

Крім того, позивач зазначає, що наказом Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації від 13.03.2017 №99-СК їй присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа» (посвідчення №2/4), однак у період з 07.04.2017 по 28.02.2018 надбавка за кваліфікаційну категорію їй не нараховувалась взагалі, а з липня 2023 року її виплату було безпідставно припинено, хоча строк дії посвідчень про кваліфікаційну категорію, який сплив у період дії воєнного стану, продовжено нормативними актами Міністерства охорони здоров`я України.

29.09.2025 позивач звернулась до ВМКЦ ЦР із заявою щодо перерахунку грошового забезпечення, на яку отримала відповідь військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 №590/5738 з інформацією про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення без будь-яких розрахунків та пояснень. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 прийнято справу № 360/516/26 до провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у ВМКЦ ЦР докази проходження позивачем військової служби та перебування на фінансовому забезпеченні, а також відомості щодо нарахування (не нарахування) спірних надбавок.

06.04.2026 від ВМКЦ ЦР надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову повністю, у тому числі з підстави пропуску позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач у ВМКЦ ЦР службу не проходила; військова частина НОМЕР_1 є окремим суб`єктом владних повноважень, яка лише перебуває на фінансовому забезпеченні у ВМКЦ ЦР як у розпорядника коштів третього рівня; нарахування виплат особовому складу військової частини здійснюється на підставі наказів її командира, а ВМКЦ ЦР проводить виплати виключно на підставі розрахунково-платіжних відомостей військової частини, тому ВМКЦ ЦР не є належним відповідачем.

По суті вимог щодо надбавки за вислугу років відповідач 1 зазначив, що до 01.03.2018 застосовувалась Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, пунктами 13.4-13.6 розділу XIII якої періоди участі в антитерористичній операції до вислуги років на пільгових умовах не віднесено, а тому з урахуванням дня початку служби за контрактом (15.03.2017) право на надбавку у позивача виникло лише з 15.03.2018. З 01.03.2018 застосовується Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, а норма постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 щодо пільгового зарахування часу участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони діє з 30.04.2018. На виконання телеграмних розпоряджень Міністра оборони України від 30.07.2018 №248/4914 та від 04.06.2019 №248/4315 вислугу років позивача перераховано та здійснено доплати у жовтні 2018 року в сумі 3529,63 грн та в липні 2019 року в сумі 3755,97 грн. Вислуга років позивача оголошувалась наказами командира військової частини НОМЕР_1 , які не скасовані та позивачем не оскаржуються; для пільгового обчислення враховується не весь період, зазначений у довідках, а лише конкретний час участі у відповідних заходах, підтверджений документами військової частини.

Щодо надбавки за кваліфікаційну категорію відповідач 1 зазначив, що в період дії Інструкції №260 (2008 року) надбавки, визначені додатками 25-28 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, виплачувались у межах фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру; наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2018 №142 позивачу встановлено надбавку за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% строком до 13.03.2022; наказом начальника ВМКЦ ЦР від 07.07.2022 №495 строк дії кваліфікаційної категорії продовжено на один рік відповідно до наказу МОЗ України від 04.08.2022 №1415, після чого виплату надбавки припинено з липня 2023 року. Вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідач 1 вважає передчасними.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 залучено до участі у справі як другого відповідача Військову частину НОМЕР_1 (далі відповідач 2), розгляд справи розпочато спочатку.

23.04.2026 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову повністю, у тому числі з підстави пропуску строку звернення до суду. Доводи відзиву відповідача 2 за змістом аналогічні доводам відзиву відповідача 1.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 змінено з 01.06.2026 територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 справу № 360/516/26 прийнято до провадження суддею Свергун І.О.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проходила військову службу за контрактом, з 15.03.2017 у військовій частині НОМЕР_3 , з 07.04.2017 по 12.06.2025 у військовій частині НОМЕР_1 на посаді медичної сестри госпітального відділення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 07.04.2017 №99 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2026 №590/1723.

Відповідно до довідки ВМКЦ ЦР від 27.03.2026 військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) перебуває на фінансовому забезпеченні ВМКЦ ЦР (код ЄДРПОУ 07816153) з 01.08.2007.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2025 №165 сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, з 12.06.2025 виключено зі списків особового складу частини; вислуга років у Збройних Силах станом на 12.06.2025 становить: загальна 18 років 8 місяців 7 днів, календарна 8 років 2 місяці 27 днів, пільгова 10 років 5 місяців 10 днів. Відповідно до грошового атестату ВМКЦ ЦР від 18.06.2025 №549/10611 станом на 12.06.2025 надбавка за вислугу років виплачувалась позивачу в розмірі 40 відсотків.

Витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) позивачу оголошувалась вислуга років для виплати відсоткової надбавки:

- від 01.01.2018 №3 станом на 01.01.2018: 9 місяців 17 днів;

- від 25.09.2018 №272 (на виконання телеграмного розпорядження Міністра оборони України від 30.07.2018 №248/4914) станом на 01.03.2018: календарна 11 місяців 16 днів, пільгова 1 рік 8 місяців 4 дні, загальна 2 роки 7 місяців 20 днів;

- від 01.01.2019 №4 станом на 01.01.2019: календарна 1 рік 9 місяців 16 днів, пільгова 1 рік 11 місяців 24 дні, загальна 3 роки 9 місяців 10 днів;

- від 01.07.2019 №183 (на виконання телеграмного розпорядження Міністра оборони України від 04.06.2019 №248/4315) станом на 01.07.2019: календарна 2 роки 3 місяці 16 днів, пільгова 4 роки 1 місяць 6 днів, загальна 6 років 4 місяці 22 дні;

- від 01.01.2020 №3 календарна 2 роки 9 місяців 16 днів, пільгова 5 років 8 днів, загальна 7 років 9 місяців 24 дні;

- від 01.01.2021 №3 календарна 3 роки 9 місяців 16 днів, пільгова 6 років 10 місяців 4 дні, загальна 10 років 7 місяців 20 днів;

- від 01.01.2022 №4 календарна 4 роки 9 місяців 16 днів, пільгова 8 років 5 місяців 26 днів, загальна 13 років 3 місяці 12 днів;

- від 01.01.2023 №3 календарна 5 років 9 місяців 16 днів, пільгова 10 років 5 місяців 10 днів, загальна 16 років 2 місяці 26 днів;

- від 01.01.2024 №5 календарна 6 років 9 місяців 16 днів, пільгова 10 років 5 місяців 10 днів, загальна 17 років 2 місяці 26 днів;

- від 01.01.2025 №3 календарна 7 років 9 місяців 16 днів, пільгова 10 років 5 місяців 10 днів, загальна 18 років 2 місяці 26 днів.

Відповідно до інформації ВМКЦ ЦР про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих позивачу з квітня 2017 року по червень 2025 року згідно з розрахунково-платіжними відомостями військової частини НОМЕР_1 (додаток до листа військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 №590/5738), надбавка за вислугу років позивачу:

- з квітня 2017 року по лютий 2018 року не нараховувалась;

- за березень 2018 року нарахована в сумі 470,71 грн, з квітня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 25% (912,50 грн на місяць);

- з липня 2019 року по грудень 2020 року в розмірі 30% (1095,00 грн на місяць);

- з січня 2021 року по грудень 2022 року в розмірі 35% (1277,50 грн на місяць);

- з січня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 40% (1460,00 грн на місяць), за червень 2025 року 584,00 грн.

Крім того, позивачу виплачено доплату грошового забезпечення у зв`язку з перерахунком вислуги років (доплата надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби): у 2018 році 3529,63 грн, у 2019 році 3755,97 грн.

Згідно з цією ж інформацією надбавка за кваліфікаційну категорію з квітня 2017 року по липень 2018 року позивачу не нараховувалась; з серпня 2018 року по лютий 2022 року нараховувалась у сумі 203,70 грн на місяць (7% посадового окладу 2910,00 грн); за березень 2022 року 85,42 грн; з квітня по червень 2022 року не нараховувалась; за липень 2022 року 164,27 грн; з серпня 2022 року по червень 2023 року 203,70 грн на місяць; за липень 2023 року 46,00 грн; з серпня 2023 року по червень 2025 року не нараховувалась.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2018 №142 «Про виплату надбавки за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного складу» позивачу, медичній сестрі госпітального відділення, яка має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа», встановлено надбавку за кваліфікаційну категорію в розмірі 7% зі строком дії кваліфікаційної категорії до 13.03.2022.

Наказом начальника ВМКЦ ЦР (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.07.2022 №495 позивачу подовжено термін дії вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Сестринська справа» на один рік.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з частинами першою третьою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260), грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.

Згідно з пунктом 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня; командир такої військової частини організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Як встановлено судом, позивач у спірний період проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка є окремим суб`єктом владних повноважень та лише перебуває на фінансовому забезпеченні у ВМКЦ ЦР. Вислуга років для виплати надбавки за вислугу років оголошувалась позивачу наказами командира військової частини НОМЕР_1 , надбавка за кваліфікаційну категорію встановлювалась наказом командира цієї ж військової частини, а розрахунково-платіжні відомості, на підставі яких ВМКЦ ЦР проводив виплати, формувались військовою частиною НОМЕР_1 .

Таким чином, рішення щодо розміру складових грошового забезпечення позивача, які є предметом спору в цій справі, приймалися командиром військової частини НОМЕР_1 , а ВМКЦ ЦР як розпорядник коштів лише здійснював виплату нарахованих військовою частиною сум. Доказів того, що ВМКЦ ЦР мав повноваження самостійно визначати позивачу вислугу років чи встановлювати надбавки, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним відповідачем за позовними вимогами у цій справі є військова частина НОМЕР_1 , а у задоволенні позову до ВМКЦ ЦР слід відмовити.

Щодо надбавки за вислугу років у розмірі 5% та 10% за період з 30.07.2017 по 28.02.2018.

У період до 01.03.2018 умови та порядок виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям Збройних Сил України визначались постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова №1294) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (далі Інструкція №260).

Відповідно до пункту 13.1 розділу XIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 2 років 5 відсотків; від 2 до 5 років 10 відсотків; від 5 до 10 років 20 відсотків і т.д.

Згідно з пунктом 13.3 розділу XIII Інструкції №260 під час обчислення вислуги років для виплати військовослужбовцям надбавки за вислугу років днем початку служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини. Пунктом 13.4 розділу XIII Інструкції №260 визначено періоди служби на посадах, зазначених у цьому пункті, які для обчислення вислуги років на виплату відсоткової надбавки зараховуються на пільгових умовах, а саме: за два місяці місяць служби на посадах льотного складу за умови виконання норм нальоту та парашутистів-випробувачів (підпункт 13.4.1); за півтора місяця місяць служби в органах військового управління, з`єднаннях і військових частинах повітряно-десантних, аеромобільних, високомобільних десантних військ, військ спеціального призначення, десантно-штурмових з`єднаннях і частинах, розвідувальних десантних підрозділах, пошуково-рятувальній і парашутно-десантній службах авіації (підпункт 13.4.2); за півтора місяця місяць служби на кораблях, морських суднах і в управліннях з`єднань кораблів (суден) (підпункт 13.4.3); за півтора місяця місяць служби осіб офіцерського складу, направлених у представництва при органах безпеки Республіки Афганістан (підпункт 13.4.4). Пунктами 13.5, 13.6 розділу XIII Інструкції №260 врегульовано особливості пільгового обчислення вислуги років військовослужбовцям льотного складу та військовослужбовцям, які отримали тяжкі травми під час польотів чи стрибків з парашутом.

Таким чином, Інструкцією №260 не передбачалось зарахування на пільгових умовах до вислуги років для виплати відсоткової надбавки часу участі військовослужбовців в антитерористичній операції. Посада медичної сестри госпітального відділення військової частини НОМЕР_1 , яку обіймала позивач, до посад, визначених пунктом 13.4 розділу XIII Інструкції №260, також не належить.

Відповідно до пункту 13.9 розділу XIII Інструкції №260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється кадровим (стройовим) органом спільно з фінансовим органом військової частини на підставі особової справи військовослужбовця та інших документів і щороку до початку нового року оголошується наказом командира військової частини.

Позивач обґрунтовує право на надбавку за вислугу років з 30.07.2017 положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі постанова №393) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530.

Проте вказані нормативно-правові акти регулюють порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії. Норми, які б у період до 01.03.2018 поширювали правила пільгового обчислення вислуги років, встановлені постановою №393, на обчислення вислуги років для виплати надбавки за вислугу років, позивачем не наведено, а судом не встановлено. Така відсилка вперше з`явилась у пункті 3 розділу IV Порядку №260, який застосовується з 01.03.2018. Саме тому на виконання телеграмного розпорядження Міністра оборони України від 30.07.2018 №248/4914 вислугу років військовослужбовців перераховано станом на 01.03.2018, що і було здійснено відповідачем 2 наказом від 25.09.2018 №272.

Оскільки військову службу за контрактом позивач розпочала 15.03.2017, календарна вислуга 1 рік, яка давала право на надбавку за вислугу років відповідно до Інструкції №260, у період з 30.07.2017 по 28.02.2018 у позивача не настала, що узгоджується з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2018 №3 (вислуга станом на 01.01.2018 9 місяців 17 днів).

За таких обставин бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахування позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 5% у період з 30.07.2017 по 28.11.2017 та у розмірі 10% у період з 29.11.2017 по 28.02.2018 є відсутньою, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо надбавки за вищу кваліфікаційну категорію за період з 07.04.2017 по 28.02.2018.

Відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції №260 особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що займають посади молодших спеціалістів з медичною або фармацевтичною освітою, яким за результатами атестації присвоєні друга, перша чи вища кваліфікаційні категорії, виплачується надбавка у відсотках посадового окладу в розмірі відповідно 5, 10, 15 відсотків на місяць.

Згідно з пунктом 20.3 розділу XX Інструкції №260 надбавка за кваліфікаційну категорію виплачується військовослужбовцям з того дня, з якого вони стали до виконання обов`язків за посадами, за якими встановлена виплата надбавки, але не раніше дня підписання наказу про призначення на ці посади, і до дня звільнення з цих посад чи підписання наказу про зняття кваліфікаційної категорії, вступу до виконання обов`язків за посадами, за якими виплата надбавки не встановлена, закінчення встановленого строку переатестації.

Разом з тим, пунктом 7 постанови №1294 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

Судом встановлено, що позивач з 07.04.2017 займала посаду медичної сестри госпітального відділення (посада молодшого спеціаліста з медичною освітою) та станом на цю дату мала вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа» зі строком дії до 13.03.2022. Наявність у позивача вищої кваліфікаційної категорії, присвоєної до вступу на посаду, та відомість про неї військовій частині підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2018 №142, в якому строк дії кваліфікаційної категорії позивача визначено до 13.03.2022, тобто на п`ять років з дня її присвоєння 13.03.2017.

Отже, з 07.04.2017 позивач відповідала всім умовам, з якими Інструкція №260 пов`язувала право на надбавку за кваліфікаційну категорію, однак у період з 07.04.2017 по 28.02.2018 ця надбавка їй не нараховувалась і не виплачувалась, що не заперечується відповідачами.

Доводи відповідачів про те, що обставини подання позивачем рапорту та документів про кваліфікаційну категорію встановити неможливо у зв`язку із закінченням строків зберігання документів, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі не надали доказів того, що позивач не повідомляла військову частину про наявність у неї кваліфікаційної категорії, натомість подальше встановлення їй надбавки без проведення нової атестації свідчить про наявність у військовій частині відповідних відомостей. Посилання відповідачів на те, що наявність кваліфікаційної категорії не є обов`язковою умовою призначення на посаду медичної сестри, не спростовує права позивача на надбавку, оскільки таке право пов`язане не з умовами призначення на посаду, а з фактом наявності кваліфікаційної категорії та зайняттям відповідної посади.

Водночас суд погоджується з доводами відповідачів про те, що в період дії постанови №1294 надбавки, визначені її додатками 25-28, виплачувались у межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру, а тому вимога позивача про нарахування надбавки саме у розмірі 15% посадового окладу є необґрунтованою. Визначення конкретного розміру надбавки в межах, встановлених пунктом 7 постанови №1294, належить до повноважень відповідача 2.

Таким чином, бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахування та не виплати позивачу надбавки за вищу кваліфікаційну категорію за період з 07.04.2017 по 28.02.2018 є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вищу кваліфікаційну категорію за вказаний період відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції №260 з урахуванням пункту 7 постанови №1294.

Щодо надбавки за вислугу років згідно з додатком 16 до постанови №704 за період з 07.04.2017 по 12.06.2025 та у розмірі 30% за період з 08.01.2019 по 05.10.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова №704), яка застосовується з 01.03.2018, затверджено, зокрема, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (додаток 16): від 1 до 5 років 25 відсотків; від 5 до 10 років 30 відсотків; від 10 до 15 років 35 відсотків; від 15 до 20 років 40 відсотків; від 20 до 25 років 45 відсотків; від 25 і більше років 50 відсотків.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років 25 відсотків; від 5 до 10 років 30 відсотків; від 10 до 15 років 35 відсотків; від 15 до 20 років 40 відсотків; від 20 до 25 років 45 відсотків; від 25 і більше років 50 відсотків.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку №260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №260 для виплати надбавки за вислугу років зараховуються, зокрема, періоди, зазначені в постанові №393. Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України. Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають. Згідно з пунктом 3 постанови №393 до вислуги років зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а з 30.04.2018 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також під час дії воєнного стану час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 6 розділу IV Порядку №260 передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.

Згідно з пунктом 7 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті; після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.

Щодо вимоги про нарахування надбавки за вислугу років згідно з додатком 16 до постанови №704 за період з 07.04.2017 по 28.02.2018 суд зазначає, що постанова №704 застосовується з 01.03.2018, а тому в частині періоду з 07.04.2017 по 28.02.2018 підстави для застосування додатку 16 до постанови №704 відсутні.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 12.06.2025 суд зазначає таке.

Аналіз наведених норм свідчить, що розмір надбавки за вислугу років згідно з додатком 16 до постанови №704 та пунктом 1 розділу IV Порядку №260 визначається тривалістю фактично набутої військовослужбовцем вислуги років, яка відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №260 обчислюється безперервно з дня початку до дня закінчення військової служби. Ні постанова №704, ні Порядок №260 не містять норми, яка б пов`язувала виникнення права на надбавку у підвищеному розмірі з датою видання наказу про оголошення вислуги років або з 01 січня року, наступного за роком досягнення відповідної вислуги.

Щорічне оголошення вислуги років наказом командира станом на 01 січня, передбачене пунктом 6 розділу IV Порядку №260, є організаційним механізмом обліку вислуги років і реалізації права військовослужбовця на надбавку, а не умовою виникнення такого права, та не може обмежувати право на отримання надбавки у розмірі, що відповідає фактично набутій вислузі, з дня її досягнення. На це вказує й практика самого відповідача 2, який у 2018-2019 роках оголошував вислугу років позивача не лише станом на 01 січня, а й станом на 01.03.2018 та 01.07.2019 і здійснював відповідні доплати.

Разом з тим, з наказів відповідача 2 про оголошення вислуги років вбачається, що підвищення розміру надбавки позивачу здійснювалось виключно з 01 січня року, наступного за роком досягнення відповідної вислуги. Так, станом на 01.01.2021 загальна вислуга позивача становила 10 років 7 місяців 20 днів, а станом на 01.01.2023 16 років 2 місяці 26 днів, тобто вислугу 10 та 15 років відповідно позивач набула протягом 2020 та 2022 років, однак надбавку у розмірі 35% їй нараховано лише з січня 2021 року, а у розмірі 40% лише з січня 2023 року.

Обчислення вислуги років та визначення дати, з якої у військовослужбовця виникає право на надбавку в підвищеному розмірі, належить до повноважень кадрового органу спільно з фінансовим органом військової частини. Відповідач 2 не надав суду розрахунків вислуги років позивача з визначенням конкретних періодів, які зараховані на пільгових умовах, а також дат досягнення нею вислуги, що дає право на підвищення розміру надбавки, хоча такі докази витребовувалися судом та були об`єктивно наявні у відповідача. Отже, відповідач 2 не довів правомірності нарахування позивачу надбавки за вислугу років у період з 01.03.2018 по 12.06.2025 у розмірах, які відповідали фактично набутій нею вислузі років.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача 2 щодо ненарахування позивачу надбавки за вислугу років у розмірах, визначених додатком 16 до постанови №704, з дня досягнення відповідної вислуги років у період з 01.03.2018 по 12.06.2025 є протиправною, а належним способом захисту є зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років за вказаний період у розмірах, визначених додатком 16 до постанови №704, з дня досягнення відповідної вислуги років, обчисленої відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №260, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас щодо вимоги про нарахування позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 30% саме з 08.01.2019 суд зазначає таке.

Як установлено судом, надбавка за вислугу років у розмірі 30% виплачувалась позивачу з липня 2019 року по грудень 2020 року включно. Крім того, у липні 2019 року на виконання телеграмного розпорядження Міністра оборони України від 04.06.2019 №248/4315 позивачу здійснено доплату надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби у зв`язку з перерахунком вислуги років у сумі 3755,97 грн.

За власним розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, недоплата надбавки за вислугу років у розмірі 30% та надбавки за особливості проходження служби за період з 08.01.2019 по 30.06.2019 становить 1738,73 грн (1053,79 грн + 684,94 грн), що є меншим за суму вказаної доплати. Доказів того, що доплата в сумі 3755,97 грн не охоплює спірний період, позивач не надала. Дата досягнення позивачем вислуги 5 років (08.01.2019) визначена нею на підставі власного розрахунку, який не підтверджений первинними документами щодо конкретних періодів участі у відповідних заходах.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не нарахування надбавки за вислугу років у розмірі 30% саме у період з 08.01.2019 по 05.10.2020, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Водночас перевірка правильності визначення дати виникнення у позивача права на надбавку у розмірі 30% охоплюється обов`язком відповідача 2 здійснити перерахунок надбавки за вислугу років з дня досягнення відповідної вислуги, покладеним на нього цим рішенням.

Щодо надбавки за вислугу років у розмірі 45% за період з 12.07.2024 по 12.06.2025.

Право на надбавку за вислугу років у розмірі 45% позивач пов`язує з досягненням 11.07.2024 вислуги 20 років за рахунок зарахування на пільгових умовах періодів її участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, з 01.01.2023 по 14.04.2025.

Разом з тим, для зарахування часу служби на пільгових умовах відповідно до пункту 3 постанови №393 необхідним є підтвердження безпосередньої участі особи у відповідних заходах, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення.

Як зазначає сама позивач, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 №122 підтверджено її безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, лише у період з 24.02.2022 по 31.12.2022. Доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у таких заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у період з 01.01.2023 по 12.06.2025, матеріали справи не містять. Факт виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, такою обставиною не є, оскільки така винагорода у розмірі 30000 грн виплачується всім військовослужбовцям незалежно від участі у бойових діях, а з наданої інформації про нараховане грошове забезпечення вбачається, що у 2023-2025 роках позивачу переважно нараховувалась саме додаткова винагорода у зазначеному розмірі. Наказом від 12.06.2025 №165 пільгова вислуга позивача визначена у розмірі 10 років 5 місяців 10 днів, тобто без зарахування будь-яких періодів після 31.12.2022; позивач зазначений наказ та довідку №122 в цій частині не оскаржувала.

Без зарахування на пільгових умовах періодів служби після 31.12.2022 загальна вислуга позивача станом на день звільнення становила 18 років 8 місяців 7 днів, що відповідає розміру надбавки 40%, яка їй і виплачувалась.

Отже, позивачем не доведено наявності у неї у період з 12.07.2024 по 12.06.2025 вислуги 20 років, яка б давала право на надбавку за вислугу років у розмірі 45%, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% за період з 12.07.2024 по 12.06.2025.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Порядку №260 військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку кваліфікаційну категорію, займають посади і виконують службові обов`язки за спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію, щомісячно виплачується надбавка за кваліфікаційну категорію у відсотках посадового окладу. Розмір надбавки особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що займають посади молодших спеціалістів з медичною освітою, яким присвоєно вищу кваліфікаційну категорію, становить 7 відсотків.

Надбавка за кваліфікаційну категорію виплачується із дня вступу до виконання обов`язків за посадами, за якими передбачено виплату надбавки, до дня, зокрема, закінчення встановленого строку переатестації.

Як встановлено судом, строк дії вищої кваліфікаційної категорії позивача спливав 13.03.2022, тобто в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та був продовжений на один рік наказом начальника ВМКЦ ЦР від 07.07.2022 №495 відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.08.2022 №1415. Виплату надбавки позивачу припинено з липня 2023 року у зв`язку із закінченням продовженого строку дії кваліфікаційної категорії.

Проте наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.08.2023 №1555 «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров`я України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2023 за №1635/40691 (далі наказ №1555), який набрав чинності з дня його офіційного опублікування, наказ МОЗ України від 04.08.2022 №1415 визнано таким, що втратив чинність (пункт 2), та установлено, що на період дії воєнного стану в Україні атестації, зокрема, на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій молодшим спеціалістам з медичною освітою не проводяться (пункт 3).

Крім того, Змінами до деяких наказів Міністерства охорони здоров`я України, затвердженими наказом №1555, наказ МОЗ України від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» доповнено положенням, відповідно до якого строк дії посвідчень про кваліфікаційну категорію, який сплив у період дії воєнного стану, подовжується на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування.

Отже, з набранням чинності наказом №1555 військовослужбовець, строк дії кваліфікаційної категорії якого сплив у період воєнного стану, об`єктивно позбавлений можливості пройти атестацію на її підтвердження, а тому закінчення встановленого строку переатестації як підстава для припинення виплати надбавки за кваліфікаційну категорію в розумінні розділу IX Порядку №260 до такого військовослужбовця не може бути застосоване.

Оскільки строк дії посвідчення позивача про вищу кваліфікаційну категорію сплив у період дії воєнного стану, з набранням чинності наказом №1555 такий строк в силу прямої вказівки нормативно-правового акта подовжено на період дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування. Відповідач, застосувавши до позивача положення наказу МОЗ України №1415 щодо продовження строку дії кваліфікаційної категорії, безпідставно не застосував положення наказу МОЗ України №742 у редакції наказу №1555, який замінив попереднє регулювання.

Позивач у період з 12.07.2024 по 12.06.2025 займала посаду медичної сестри госпітального відділення та виконувала обов`язки за спеціальністю «Сестринська справа», за якою їй присвоєно вищу кваліфікаційну категорію. Доказів зняття з позивача кваліфікаційної категорії або її переведення на посаду, за якою надбавка не передбачена, відповідачі не надали.

За таких обставин бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахування та не виплати позивачу надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% посадового окладу за період з 12.07.2024 по 12.06.2025 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям та особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення; виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, обов`язок відповідача виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою грошового забезпечення прямо передбачений Порядком №44 та виникає в момент такої виплати. Доказів того, що відповідач 2 відмовляється або відмовиться виплатити позивачу таку компенсацію при виплаті сум, нарахованих на виконання цього рішення, матеріали справи не містять. Отже, на момент розгляду справи права позивача в цій частині не порушені, а позовні вимоги про зобов`язання провести виплату «із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб» є передчасними і задоволенню не підлягають.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідачі вважають, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, з приводу оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 про оголошення вислуги років та встановлення надбавки за кваліфікаційну категорію.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є не правомірність окремих наказів як таких, а бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати складових грошового забезпечення військовослужбовця в розмірі, визначеному законодавством.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок, відповідно до якого положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Цей висновок підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.04.2026 у справі № 240/15039/25.

До 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша), а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (частина друга).

Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснувала, що у разі, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України у попередній редакції, а у період з 19.07.2022 згідно з нормами статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.

Отже, щодо позовних вимог, які стосуються періоду до 19.07.2022, строк звернення до суду не обмежений.

Щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 12.06.2025 суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині строку звернення працівника до суду з вимогами про виплату заробітної плати та інших належних йому сум; зазначене положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.04.2026 у справі № 240/15039/25 зазначив, що початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами військовослужбовця щодо грошового забезпечення з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум; таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Посилання на те, що військовослужбовець міг дізнатися про складові розрахунку під час ознайомлення з наказом про звільнення, є гіпотетичними та не підтверджують його обізнаності щодо механізму нарахування коштів. Для визначення початку перебігу строку слід з`ясувати наявність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, як-то доказів направлення (видачі) розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Відповідачі не надали суду доказів ознайомлення позивача з наказами командира військової частини НОМЕР_1 про оголошення вислуги років, вручення їй розрахункових листів, грошового атестата чи інших документів про розмір та складові нарахованого й виплаченого грошового забезпечення, у тому числі сум, виплачених при звільненні (09.07.2025 позивачу перераховано 268224,25 грн без зазначення їх складових). Вперше документально підтверджену інформацію про розміри складових свого грошового забезпечення за весь період служби позивач отримала 14.11.2025 разом з листом військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 №590/5738.

Позов подано 16.02.2026, тобто в межах тримісячного строку з дня отримання позивачем зазначеної інформації (з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України, оскільки останній день строку 14.02.2026 припадав на вихідний день).

З огляду на викладене, підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та для залишення позову без розгляду відсутні.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Обчислення вислуги років військовослужбовця, визначення конкретних періодів, що зараховуються до неї на пільгових умовах, а також визначення розміру надбавки за кваліфікаційну категорію в межах, встановлених пунктом 7 постанови №1294, належить до повноважень відповідача 2.

Зважаючи на обставини справи, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вказаного відповідача:

- нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вищу кваліфікаційну категорію за період з 07.04.2017 по 28.02.2018 відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції №260 з урахуванням пункту 7 постанови №1294;

- здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років за період з 01.03.2018 по 12.06.2025 у розмірах, визначених додатком 16 до постанови №704, з дня досягнення відповідної вислуги років, обчисленої відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №260, з урахуванням раніше виплачених сум;

- нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% посадового окладу за період з 12.07.2024 по 12.06.2025.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, а у задоволенні позову до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Докази понесення позивачем інших судових витрат у матеріалах справи відсутні, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 48, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (код ЄДРПОУ 07816153, місцезнаходження: 21018, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, буд. 185), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вищу кваліфікаційну категорію за період з 07.04.2017 по 28.02.2018.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вищу кваліфікаційну категорію за період з 07.04.2017 по 28.02.2018 відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 розділу XX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, з урахуванням пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірах, визначених додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з дня досягнення відповідної вислуги років у період з 01.03.2018 по 12.06.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.03.2018 по 12.06.2025 у розмірах, визначених додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з дня досягнення відповідної вислуги років, обчисленої відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% посадового окладу за період з 12.07.2024 по 12.06.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вищу кваліфікаційну категорію у розмірі 7% посадового окладу за період з 12.07.2024 по 12.06.2025.

У задоволенні решти позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 відмовити.

У задоволенні позову до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун