Рішення № 140079499, 15.09.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9417/26

Провадження № 2/727/3125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

29.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗПОЗИКА», позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором № 527275-КС-003 про надання кредиту від 13.11.2025 у розмірі 70 721,64 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 13.11.2025 між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями укладено Договір № 527275-КС-003 про надання кредиту, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач перерахував відповідачці на її платіжну картку кредит у розмірі 36 000,00 грн., однак відповідачка виконала свої зобов`язання лише частково, сплативши 44 280,00 грн., внаслідок чого станом на 08.06.2026 утворилася заборгованість у розмірі 70 721,64 грн., з яких: 28 653,12 грн. - за тілом кредиту; 24 068,52 грн. - за процентами; 18 000,00 грн. - за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України. Позивач зазначав, що проценти за користування кредитом нараховувалися лише в межах строку кредитування, а проценти за користування кредитом не слід ототожнювати з процентами, що нараховуються за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. У позовній заяві позивач також заявив клопотання про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» доказів щодо належності відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 та руху коштів за рахунком, відкритим для її обслуговування.

03.09.2026 відповідачка подала заяву про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, у якому позов визнала частково. Зазначила, що сплатила за Договором 44 280,00 грн., що перевищує отриману суму кредиту (36 000,00 грн.), а тому, з урахуванням ст. 534 ЦК України, сплачені кошти мали бути зараховані насамперед у погашення тіла кредиту, яке відтак є повністю погашеним. Також вказала, що після спливу строку кредитування (30.04.2026) позивач втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, а від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, вона звільнена на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Просила відмовити у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 653,12 грн. та процентів на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 18 000,00 грн., виключити з розрахунку проценти, нараховані після 30.04.2026, та розподілити судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

04.09.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачка не заперечує факту укладення Договору, отримання кредитних коштів, здійснення платежів та наявності заборгованості. Вказав, що після 30.04.2026 проценти не нараховувалися, а продовження дат у розрахунку до дати його складення пов`язане з автоматичним формуванням розрахунку. Платежі відповідачки враховані в повному обсязі та розподілені відповідно до графіку платежів і ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідачка власного розрахунку заборгованості не надала. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вирішуючи заявлене в позовній заяві клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк», суд виходив з того, що зазначені докази позивач просив витребувати для підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів. Однак ця обставина підтверджується наявним у справі підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів та не заперечується відповідачкою, яка у відзиві визнала отримання кредиту в розмірі 36 000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Сумнівів у достовірності зазначених обставин у суду немає. За таких умов витребування доказів, що містять банківську таємницю, не є необхідним для правильного вирішення справи, а тому суд у судовому засіданні відмовив у задоволенні клопотання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, свою позицію виклала у відзиві на позовну заяву. Враховуючи наявність у справі заяв по суті справи обох сторін та достатність матеріалів для вирішення спору, суд розглянув справу за відсутності сторін (ст. 223 ЦПК України).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.11.2025 ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір № 527275-КС-003 про надання кредиту, яку відповідачка того ж дня прийняла (акцептувала), підписавши акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на її номер телефону НОМЕР_2 . Паспорт споживчого кредиту, оферта, акцепт, Договір № 527275-КС-003 про надання кредиту (далі - Договір), візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта містяться в матеріалах справи. Факт укладення Договору відповідачка не заперечує.

За умовами Договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 36 000,00 грн. на строк 24 тижні; строк дії Договору та дата повернення кредиту - 30.04.2026 (п.п. 2.1, 2.3, 2.8, 2.14 Договору). Стандартна процентна ставка становить 1 % на день, фіксована (п. 2.4 Договору); комісія за видачу кредиту - 7 200,00 грн., нараховується одноразово в дату видачі кредиту (п. 2.5 Договору); денна процентна ставка - 0,87 %; загальні витрати за кредитом - 53 035,80 грн. (п.п. 2.10, 2.12 Договору).

Пунктом 4.2.2 Договору встановлено графік платежів, відповідно до якого відповідачка мала здійснювати 12 платежів кожні 14 днів з 27.11.2025 по 30.04.2026, з них 11 платежів - по 7 380,00 грн. і останній - 7 280,80 грн. Графіком визначено склад кожного платежу (проценти, основна сума кредиту, комісія). Зокрема, згідно з графіком перші три платежі (27.11.2025, 11.12.2025, 25.12.2025) спрямовувалися на сплату процентів і комісії, а погашення основної суми кредиту починалося з четвертого платежу (08.01.2026). Відповідно до п. 4.5 Договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця в порядку черговості, визначеної ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення в сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту, а їх сукупна сума не може перевищувати половини суми кредиту.

13.11.2025 о 17:30 позивач перерахував на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_3 (емітент - АТ КБ «ПриватБанк»), зазначену нею в анкеті, кредитні кошти в розмірі 36 000,00 грн., що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів з призначенням платежу «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. кред.дог. №527275-КС-003 від 13.11.2025». Отримання кредиту відповідачка визнала.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачка здійснила шість платежів - 27.11.2025, 11.12.2025, 25.12.2025, 08.01.2026, 22.01.2026 та 05.02.2026 - по 7 380,00 грн. кожен, всього 44 280,00 грн. Дати та розміри цих платежів повністю відповідають першим шести платежам за графіком, а сплачені кошти зараховані позивачем саме так, як це передбачено графіком: у погашення процентів - 29 733,12 грн. (5 400,00 + 5 040,00 + 5 040,00 + 5 040,00 + 4 788,00 + 4 425,12), комісії - 7 200,00 грн. (1 980,00 + 2 340,00 + 2 340,00 + 540,00), основної суми кредиту - 7 346,88 грн. (1 800,00 + 2 592,00 + 2 954,88). Сьомий та наступні платежі за графіком (починаючи з 19.02.2026) відповідачка не здійснила.

Залишок заборгованості за кредитом становить 28 653,12 грн. (36 000,00 - 7 346,88). На цей залишок за період з 06.02.2026 по 30.04.2026 (84 дні) позивач нарахував проценти за ставкою 1 % на день у розмірі 24 068,52 грн. (286,53 грн. ? 84). Після 30.04.2026 розмір заборгованості в розрахунку не змінювався, тобто проценти не нараховувалися. Крім того, з 20.02.2026 по 23.03.2026 позивач нарахував «відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України» у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит може укладатися у формі електронного документа. Згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Факт укладення Договору та отримання за ним кредиту в розмірі 36 000,00 грн. підтверджується наявними у справі доказами та визнається відповідачкою.

Суд відхиляє доводи відповідачки про те, що тіло кредиту погашене, оскільки загальна сума сплачених нею коштів (44 280,00 грн.) перевищує суму отриманого кредиту (36 000,00 грн.), з огляду на наступне.

По-перше, за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України та п. 2.1 Договору грошове зобов`язання позичальника не обмежується поверненням отриманої суми кредиту, а включає також сплату процентів за користування кредитом і комісії за видачу кредиту. Тому саме по собі перевищення сумою сплачених коштів суми отриманого кредиту не свідчить про повернення кредиту, якщо сплачені кошти правомірно зараховані в погашення інших складових заборгованості.

По-друге, відповідачка здійснила шість платежів у дати та в розмірах, визначених графіком платежів, і кожен із них позивач зарахував відповідно до погодженого сторонами в графіку складу платежу (проценти, комісія, основна сума кредиту). Сторони на власний розсуд визначили, що перші платежі спрямовуються переважно на сплату процентів і комісії, а погашення основної суми кредиту розподіляється на наступні платежі; така умова відповідає свободі договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України) і не суперечить закону. Отже, ці платежі погасили саме ті зобов`язання, на виконання яких вони здійснювалися згідно з Договором.

По-третє, посилання відповідачки на ст. 534 ЦК України є безпідставним. Зазначена норма застосовується лише у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, тоді як платежі відповідачки відповідали розміру належних за графіком платежів. Крім того, ст. 534 ЦК України встановлює, що в такому разі сплачена сума погашає насамперед проценти і лише після них - основну суму боргу, тобто навіть застосування цієї норми не призвело б до висновку, на якому наполягає відповідачка. Спеціальна норма ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», на яку послався п. 4.5 Договору, також передбачає першочергове погашення простроченої суми кредиту та прострочених процентів, а в другу чергу - суми кредиту та процентів за користування кредитом, і не містить правила про першочергове погашення тіла кредиту перед процентами.

По-четверте, проценти в сумі 29 733,12 грн. та комісія в сумі 7 200,00 грн., у погашення яких зараховано сплачені кошти, нараховані правомірно. Проценти нараховані в межах строку кредитування за ставкою, погодженою в Договорі. Комісія за видачу кредиту прямо передбачена п. 2.5 Договору, відображена в Паспорті споживчого кредиту та врахована в загальних витратах за кредитом; відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, умова договору про споживчий кредит щодо сплати такої комісії, укладеного після набрання чинності цим Законом, не є нікчемною. Відповідачка не заявляла про недійсність чи несправедливість будь-яких умов Договору.

Посилання відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 на підтвердження необхідності першочергового зарахування платежів у погашення тіла кредиту суд відхиляє, оскільки висновки в цій постанові стосуються припинення права кредитодавця нараховувати проценти після спливу строку кредитування, а не черговості зарахування платежів. Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 303/2809/19, то суд не вбачає подібності правовідносин, оскільки у цій справі всі сплачені відповідачкою кошти зараховані згідно з погодженим сторонами графіком у погашення процентів і комісії, нарахованих у межах строку кредитування на законних підставах, а тому підстав для їх перерахування в погашення тіла кредиту немає.

Відповідачка власного розрахунку заборгованості не надала, доказів сплати інших коштів, ніж ті, що враховані позивачем, не подала. Строк кредитування сплив 30.04.2026, тож строк повернення всієї суми кредиту настав. Отже, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28 653,12 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Як встановлено судом, проценти в розмірі 24 068,52 грн. нараховані на залишок кредиту за період з 06.02.2026 по 30.04.2026 включно, тобто в межах строку кредитування, за фіксованою ставкою 1 % на день, погодженою сторонами в Договорі та Паспорті споживчого кредиту. Розрахунок перевірено: 28 653,12 грн. ? 1 % = 286,53 грн. на день; 286,53 грн. ? 84 дні = 24 068,52 грн. Після 30.04.2026 розмір заборгованості в розрахунку не змінювався, а тому доводи відповідачки про нарахування процентів після спливу строку кредитування не підтверджуються матеріалами справи; зазначення в розрахунку дат після 30.04.2026 не свідчить про нарахування процентів за цей період. Позовних вимог про стягнення процентів за період після 30.04.2026 позивач не заявляв.

Нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості за кредитом відповідає п. 2.4 Договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Збільшення загальної суми процентів порівняно з графіком платежів зумовлене не зміною процентної ставки, а тим, що через несплату відповідачкою платежів з 19.02.2026 залишок кредиту, на який нараховувалися проценти, не зменшувався. Денна процентна ставка за Договором (0,87 %) не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Самі проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування грошовими коштами, а не мірою відповідальності, тож на них не поширюються ні п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ні обмеження ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідачка розмір процентів, нарахованих у межах строку кредитування, не оспорювала.

Отже, вимога про стягнення процентів у розмірі 24 068,52 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем на підставі п. 7.5 Договору 700 000 % річних «в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України» за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не платою за користування кредитом: вони нараховуються виключно у разі прострочення і лише за кожен день прострочення. Такий висновок узгоджується з позицією самого позивача, який у позовній заяві розмежовує проценти за користування кредитом і проценти, що нараховуються за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Ця норма є імперативною, не ставить звільнення позичальника від відповідальності в залежність від дати укладення кредитного договору, суб`єктного складу чи розміру процентів річних, встановленого договором, і поширюється на всю відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України. Викладення Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в новій редакції пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не змінило. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є ЦК України, а за наявності у ЦК України та іншому законі однопредметних приписів різного змісту пріоритетними є приписи ЦК України, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення рішення. Прострочення відповідачкою виконання грошового зобов`язання та нарахування процентів річних (20.02.2026-23.03.2026) відбулися в період дії воєнного стану. Отже, відповідачка звільнена від відповідальності за ст. 625 ЦК України, і в задоволенні позову в частині стягнення 18 000,00 грн. слід відмовити. Доводів, які б спростовували застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивач у відповіді на відзив не навів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оцінивши надані докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором у розмірі 52 721,64 грн., з яких 28 653,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 068,52 грн. - заборгованість за процентами; у стягненні 18 000,00 грн. відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують. Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, за якою п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позов задоволено на суму 52 721,64 грн. із заявлених 70 721,64 грн., тобто на 74,55 %, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 984,77 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 127, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 527275-КС-003 про надання кредиту від 13.11.2025 року, що становить 52 721,64 грн., що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 28 653,12 грн.;

- суми прострочених платежів по процентах - 24 068,52 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений судовий збір у розмірі 1 984,77 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.Є.Терещенко