Рішення № 140077527, 24.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1058/26

Провадження №2/338/1033/26

24 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») адвокат Столітній М. М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 5580042 від 01 червня 2025 року в розмірі 43 061,14 грн, а також 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивований тим, що 01 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 5580042 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору відповідачці надано 10 500,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 0,95 % за кожен день користування кредитом. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідачки, проте остання належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

27 лютого 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 27/02/2026, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідачки. На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості, зазначений у реєстрі боржників, становив 39 566,00 грн, з яких 10 343,00 грн - основний борг, 23 973,00 грн - проценти та 5 250,00 грн - штрафні санкції.

Позивач зазначив, що штрафні санкції не підлягають стягненню у зв`язку з установленими законом обмеженнями на період воєнного стану, і не включив їх до ціни позову. Водночас після набуття права вимоги позивач додатково нарахував 8 745,14 грн процентів за період з 28 лютого до 27 травня 2026 року включно. Таким чином, до стягнення заявлено 43 061,14 грн, що складаються з 10 343,00 грн тіла кредиту, 23 973,00 грн процентів первісного кредитора та 8 745,14 грн процентів, нарахованих позивачем.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо належності відповідачці платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування заявлених позовних вимог та розрахунку заборгованості суду не надала.

Враховуючи належне повідомлення відповідачки про розгляд справи, неподання нею відзиву та відсутність заперечень представника позивача проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками справи або витребуваних судом доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести підстави та розмір заявленої заборгованості.

За статтею 89 ЦПК України жодний доказ не має для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини та оцінка доказів

Суд установив, що 01 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5580042 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору сума кредиту становить 10 500,00 грн, строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено разову комісію за надання кредиту в розмірі 1 050,00 грн. Відповідно до пункту 1.4.1 стандартна фіксована процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування. Денна процентна ставка з урахуванням загальних витрат за кредитом визначена у договорі як 0,9778 %.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування коштами протягом строку кредитування. До розрахунку включаються день надання кредиту та день його фактичного повернення, при цьому зазначена умова застосовується з урахуванням погодженого сторонами строку кредитування.

Графік платежів, який є додатком № 1 до договору, встановлює остаточну дату повернення кредиту - 26 травня 2026 року. Зазначення платежів кожні 30 днів визначає періодичність виконання зобов`язань і не змінює прямо погодженого 360-денного строку надання кредиту.

Договір та додаток № 1 до нього містять відомості про підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «82217» 01 червня 2025 року о 10 годині 59 хвилин 53 секунди. Договір містить персональні дані відповідачки, погоджені суму, строк і вартість кредиту та реквізити платіжної картки для зарахування коштів.

Відповідно до статей 205, 207 та 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі. За статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом прийняття пропозиції та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронна форма договору сама по собі не свідчить про відсутність письмової форми чи недійсність правочину.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02 березня 2026 року № 20260302-1659. Відповідно до нього 01 червня 2025 року о 11 годині 00 хвилин 19 секунд успішно виконано переказ 10 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу, яке містить посилання на договір № 5580042 від 01 червня 2025 року.

Незалежне підтвердження цієї обставини містить відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 21 липня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260720/79348-БТ, надана на виконання ухвали суду. Банк повідомив, що зазначену картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та 01 червня 2025 року на відповідний рахунок зараховано 10 500,00 грн із призначенням платежу «P2P_LI_CR, KYIV».

Таким чином, відомості договору, платіжного провайдера та банку узгоджуються щодо суми, дати і платіжного засобу отримувачки. У сукупності вони підтверджують укладення договору та фактичне надання відповідачці кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора 28 червня 2025 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 4 000,00 грн. Кредитор зарахував із цієї суми 157,00 грн на погашення тіла кредиту, 2 793,00 грн - процентів та 1 050,00 грн - комісії, унаслідок чого відобразив у розрахунку залишок основного боргу 10 343,00 грн. За період з 29 червня 2025 року до 27 лютого 2026 року включно кредитор здійснив 244 щоденні нарахування по 98,25 грн, зазначивши 23 973,00 грн несплачених процентів. Правильність такого розподілу платежу та визначеної на його підставі суми боргу підлягає самостійній перевірці судом.

Зазначений розрахунок враховує часткове виконання зобов`язання відповідачкою. Тому висновок про повну відсутність будь-яких платежів за кредитним договором не відповідав би поданим доказам. Відомостей про подальше погашення заявленої заборгованості надані розрахунки не містять.

Перехід права вимоги до позивача

27 лютого 2026 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 27/02/2026. Згідно з пунктом 1.1 клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, у тому числі щодо основного боргу та плати за користування кредитом, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому.

Пунктом 1.2 договору передбачено перехід права вимоги після підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників та надходження повної ціни продажу на рахунок клієнта. Отже, для встановлення правонаступництва необхідно враховувати не лише факт укладення договору факторингу, а й виконання погоджених сторонами умов переходу права.

Акт прийому-передачі реєстру боржників від 27 лютого 2026 року, наданий у складі договору факторингу, підписаний обома сторонами. За платіжною інструкцією № 1429 від 27 лютого 2026 року позивач сплатив первісному кредитору 3 600 590,27 грн - повну ціну продажу, визначену пунктом 3.3 договору факторингу. Платіж виконаний банком 27 лютого 2026 року.

У витягу з реєстру боржників під порядковим номером 816 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір № 5580042, залишок основного боргу 10 343,00 грн, проценти 23 973,00 грн, комісію 0,00 грн та штрафні санкції 5 250,00 грн. Наведені дані дозволяють індивідуалізувати відступлену вимогу та відтворюють розрахунок первісного кредитора. Водночас зазначення суми в реєстрі саме по собі не підтверджує правильності її обчислення: відступлення права вимоги не усуває допущених при розподілі платежу помилок і не збільшує обсягу обов`язків боржника.

Згідно зі статтями 512, 514 та 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений унаслідок відступлення права вимоги; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За загальним правилом згода боржника на таку заміну не вимагається. Правове регулювання факторингу встановлено також статтями 1077, 1078 та 1082 ЦК України.

Наданим повідомленням ТОВ «Лінеура Україна» від 02 березня 2026 року та реєстром електронних повідомлень підтверджено направлення відповідачці інформації про відступлення права вимоги за її кредитним договором. Наявна в одному фрагменті повідомлення неузгодженість коду юридичної особи не змінює змісту підписаних сторонами договору факторингу, акта та реєстру боржників, за якими набувачем права вимоги є саме позивач із кодом ЄДРПОУ 44559822. Доказів виконання відповідачкою зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги не надано.

За сукупністю зазначених доказів суд установив набуття позивачем права грошової вимоги до відповідачки за договором № 5580042, включно з правом на договірні проценти, нараховані в межах погодженого строку кредитування.

Розмір заборгованості та межі нарахування процентів

Відповідно до статей 526, 530 та 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк, а договір є обов`язковим для його сторін. За статтями 1048, 1049 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти та сплатити погоджені проценти за користування ними.

Черговість зарахування платежу від 28 червня 2025 року

Частина перша статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» визначає черговість погашення вимог кредитодавця у разі недостатності платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі: насамперед погашаються прострочені сума кредиту та проценти, наступними - сума кредиту і проценти, строк сплати яких не прострочено, а після них - неустойка та інші договірні платежі. Комісія за надання кредиту є іншим платежем і не має пріоритету перед погашенням суми кредиту та процентів.

Цю черговість сторони відтворили у пунктах 4.6.1-4.6.3 договору для кредитів, розмір яких перевищує одну мінімальну заробітну плату на дату укладення договору. Наданий відповідачці кредит становив 10 500,00 грн, тоді як установлена статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 8 000,00 грн. Отже, передбачений іншим абзацом пункту 4.6 договору порядок, за яким комісія погашається раніше за тіло кредиту для кредитів меншого розміру, до спірних правовідносин не застосовується.

За графіком перший платіж належало здійснити 30 червня 2025 року. Відповідачка внесла кошти 28 червня 2025 року, до настання цієї дати, тому простроченої заборгованості на час платежу не було. Часткове дострокове повернення кредиту допускається статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 4.2 договору. Первісний кредитор також визнав внесений платіж частковим достроковим погашенням, спрямувавши його частину на тіло кредиту.

Пунктом 3.3 договору передбачено сплату при частковому достроковому поверненні процентів за фактичний час користування кредитом до дня такого повернення включно. За період з 01 до 28 червня 2025 року включно проценти становлять 2 793,00 грн (10 500,00 грн * 0,95 % * 28 днів). Цю суму нараховано правильно, і вона погашена внесеним платежем.

Суд ураховує, що пункт 4.3.1 договору передбачає одночасну сплату фактично нарахованих процентів та комісії при достроковому погашенні в першому розрахунковому періоді. Проте ця умова визначає час виконання відповідних зобов`язань і не встановлює переваги комісії над тілом кредиту при недостатності внесених коштів. Крім того, пункт 4.7 договору прямо передбачає застосування черговості пункту 4.6 при здійсненні платежів до спливу строку кредитування. Отже, пункт 4.3.1 слід застосовувати разом із пунктами 4.6-4.7 договору та статтею 19 Закону, а не як виняток із установленої ними черговості.

Подані матеріали не містять окремого платіжного документа чи розпорядження відповідачки про спрямування 1 050,00 грн саме на оплату комісії. Розрахунок кредитора відображає здійснений ним розподіл загального платежу, однак сам собою не доводить окремого волевиявлення споживачки щодо сплати комісії.

Після погашення нарахованих процентів решта платежу - 1 207,00 грн (4 000,00 грн - 2 793,00 грн) - підлягала зарахуванню на погашення тіла кредиту. Спрямування із цієї суми 1 050,00 грн на комісію за наявності непогашеної суми кредиту не відповідає статті 19 Закону та пунктам 4.6.1-4.6.3 договору. Тому дійсний залишок основного боргу після платежу становить 9 293,00 грн (10 500,00 грн - 1 207,00 грн), а не 10 343,00 грн.

Зазначений висновок стосується належного зарахування платежу, а не визнання умови про комісію недійсною. Суд не вирішує питання про недійсність цієї умови чи повернення комісії, а встановлює розмір заявлених до стягнення тіла кредиту та процентів з урахуванням установленої законом і договором черговості. Окремої вимоги про стягнення комісії позивач не заявив, тому включення її до суми стягнення виходило б за межі позову.

Перерахунок процентів

За пунктами 3.1 та 3.1.1 договору базою для обчислення процентів є фактичний залишок тіла кредиту на початок кожного календарного дня. Відтак із 29 червня 2025 року їх належить обчислювати із суми 9 293,00 грн. За ставкою 0,95 % це становить 88,2835 грн на день; при щоденному визначенні грошового нарахування до копійок - 88,28 грн. Суд застосовує щоденний розрахунок із точністю до копійок, відповідно до способу відображення нарахувань у поданих кредиторами розрахунках.

За період з 29 червня 2025 року до 27 лютого 2026 року включно, що становить 244 календарні дні, несплачені проценти первісного кредитора складають 21 540,32 грн (88,28 грн * 244), а не 23 973,00 грн. Різниця 2 432,68 грн нарахована внаслідок застосування завищеної бази, тому в її стягненні слід відмовити. Сплачені 28 червня 2025 року 2 793,00 грн процентів до цієї суми повторно не включаються і вдруге з неї не віднімаються.

Щодо розрахунку нового кредитора суд установив, що за період з 28 лютого до 27 травня 2026 року включно позивач нарахував проценти за 89 календарних днів по 98,26 грн на день, що становить 8 745,14 грн. Разом із тим графіком платежів остаточну дату повернення кредиту прямо визначено як 26 травня 2026 року. Кошти надано 01 червня 2025 року, тому передбачені пунктом 2.2 договору підстави зміщення графіка через пізніше перерахування кредиту відсутні. Доказів погодженого сторонами продовження строку кредитування не надано.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього захист прав кредитора здійснюється у межах охоронних правовідносин, а не шляхом подальшого нарахування плати за правомірне користування кредитом.

Отже, проценти нового кредитора належить обчислювати за 88 днів - з 28 лютого до 26 травня 2026 року включно із фактичного залишку основного боргу 9 293,00 грн. Їх сума становить 7 768,64 грн (88,28 грн * 88). Заявлені 8 745,14 грн перевищують цю суму на 976,50 грн, з яких 878,24 грн є наслідком завищення щоденного нарахування протягом 88 днів ((98,26 грн ? 88,28 грн) * 88), а 98,26 грн нараховано за 27 травня 2026 року, тобто поза межами строку кредитування. У стягненні зазначених 976,50 грн слід відмовити.

Позивач не заявляє вимог про стягнення 5 250,00 грн штрафу, комісії, інфляційних втрат чи трьох процентів річних. Тому ці суми не входять до предмета вирішення спору, а окрема відмова у їх стягненні в резолютивній частині рішення виходила б за межі заявлених вимог.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 38 601,96 грн заборгованості: 9 293,00 грн основного боргу, 21 540,32 грн процентів за період нарахування первісним кредитором та 7 768,64 грн процентів за період нарахування новим кредитором у межах строку кредитування. У стягненні решти 4 459,18 грн слід відмовити: 1 050,00 грн завищення тіла кредиту, 2 432,68 грн завищення процентів первісного кредитора та 976,50 грн завищення процентів нового кредитора.

Судові витрати

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7585 від 21 червня 2026 року, виконаною банком 23 червня 2026 року. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 89,64 %, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 386,70 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір з адвокатом Столітнім М. М. № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявку на виконання доручення, акт № 21492 від 22 червня 2026 року та рахунок № 21492-22/06-2026 від тієї ж дати на 10 000,00 грн, а також ордер адвоката.

За умовами договору та акта гонорар підлягає сплаті протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Відсутність попередньої оплати сама по собі не виключає відшкодування, оскільки статті 137 та 141 ЦПК України допускають розподіл витрат, які сторона сплатила або має сплатити.

Разом із тим визначена у відносинах між адвокатом і клієнтом сума не підлягає автоматичному покладенню на іншу сторону. Під час розподілу витрат суд відповідно до частин третьої та восьмої статті 141 ЦПК України перевіряє їх зв`язок із розглядом конкретної справи, доказове підтвердження, обґрунтованість та пропорційність предмету спору.

Суд розмежовує зменшення витрат за клопотанням іншої сторони з підстав неспівмірності, передбачене частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України, і визначення при розподілі витрат того обсягу допомоги, необхідність та зв`язок якого з цією справою підтверджені доказами. У цьому випадку оцінюється саме наявність підстав для покладення конкретних заявлених витрат на відповідачку.

Акт складено 22 червня 2026 року, до звернення до суду. При цьому пункт 10 акта на суму 1 640,00 грн включає представництво у судочинстві, у тому числі участь у судових засіданнях, тоді як представник просив розглядати справу без його участі. Окремої участі в засіданнях, яка відповідала б зазначеному обсягу, подані матеріали не підтверджують. Пункт 9 на суму 1 640,00 грн містить загальний перелік можливих процесуальних документів, включно з відповіддю на відзив; із цього переліку підтверджено підготовку клопотання про витребування доказів, проте сам перелік не доводить виконання всіх названих робіт.

Пункти 1-5 акта окремо передбачають консультації, дослідження документів, аналіз законодавства й практики, підготовку позицій та письмовий консультаційний висновок. Позивач не обґрунтував самостійної необхідності кожного із цих етапів як додаткової до підготовки позову послуги в такому обсязі; окремого письмового консультаційного висновку не надано. Пункт 8 включає складання рахунку й акта надання послуг, тобто оформлення розрахункових відносин адвоката з клієнтом, необхідність покладення вартості якого на відповідачку окремо не доведена.

Суд ураховує підтверджену роботу з дослідження кредитних документів і переходу права вимоги, підготовки позову, адвокатського запиту до банку та клопотання про витребування доказів. Водночас спір стосується одного кредитного договору, вирішується на підставі письмових доказів, не потребував участі представника у засіданнях чи дослідження складних експертних питань. З огляду на ці конкретні обставини суд визначає 3 000,00 грн як обґрунтований обсяг витрат, що може бути покладений на іншу сторону за результатом розгляду цієї справи. Решта гонорару залишається у сфері договірних відносин адвоката й клієнта.

З урахуванням часткового задоволення позову та частини другої статті 141 ЦПК України з відповідачки належить стягнути 2 689,34 грн витрат на професійну правничу допомогу (3 000,00 * 38 601,96 / 43 061,14).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 287-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5580042 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 червня 2025 року в розмірі 38 601 (тридцять вісім тисяч шістсот одна) гривня 96 копійок, з яких: 9 293,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 29 308,96 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень 70 копійок судового збору та 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 34 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування та місцезнаходження сторін

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822; 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний тест судового рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя