Рішення № 140077506, 24.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1351/26

Провадження №2/338/1203/26

24 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Решетова В.В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3540,00 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1349-3629 від 15 лютого 2024 року, з яких 800,00 грн неповернута сума кредиту та 2740,00 грн несплачені проценти за користування кредитом. Позивач також просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

На обґрунтування вимог зазначено, що 15 лютого 2024 року сторони уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1349-3629, за яким відповідач отримав 800,00 грн строком на 300 календарних днів. Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом із застосуванням стандартної процентної ставки 2,50 % за день. На виконання договору позивач перерахував кредитні кошти за реквізитами платіжної картки, зазначеними під час укладення договору. Відповідач здійснив платіж у сумі 460,00 грн, проте кредит повністю не повернув.

За поданим позивачем розрахунком станом на 6 травня 2026 року залишок заборгованості становив 6340,00 грн, а саме: 800,00 грн тіло кредиту та 5540,00 грн проценти. Водночас у позовній заяві кредитодавець обмежив заявлену до стягнення суму процентів 2740,00 грн, повідомивши про можливість списання решти процентної заборгованості у сумі 2800,00 грн за умови погашення заявлених вимог і компенсації судового збору. Отже, предметом судового розгляду є саме 3540,00 грн, а не повна сума, відображена у внутрішньому обліку кредитодавця.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав через канцелярію суду заву про розгляд справи у його відсутність. Позов визнав, зокрема в частині тіла кредиту визнав повністю, в частині нарахування відсотків, просив суд зменшити суму боргу. Також, просив врахувати що він являється інвалідом та перебуває у скрутному матеріальному становищі.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

З наданого суду копії договору про відкриття кредитної лінії № 1349-3629 убачається, що його укладено 15 лютого 2024 року о 17 год. 18 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. У договорі зазначено дані позичальника, погоджені істотні умови кредитування та електронний підпис одноразовим ідентифікатором C8656. Договір містить умови про суму 800,00 грн, дату видачі 15 лютого 2024 року, строк кредитування 300 календарних днів, базовий період сплати процентів 19 календарних днів, щоденну договірну процентну ставку 2,50 % та остаточний строк повернення кредиту 10 грудня 2024 року.

Відповідно до статей 207, 626, 628, 638, 639, 1054 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом акцепту оферти й підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Наведені в договорі відомості у поєднанні з виконанням кредитодавцем обов`язку щодо видачі коштів, наступною частковою оплатою та письмовою позицією відповідача, який не заперечує виникнення основного кредитного боргу, підтверджують виникнення між сторонами договірного кредитного зобов`язання.

Квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» щодо платіжної операції № 2426409419 підтверджено перерахування 15 лютого 2024 року о 17 год. 18 хв. коштів у сумі 800,00 грн з призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1349-3629» на платіжний інструмент з маскованими реквізитами, які узгоджуються з даними договору. Ці відомості відповідають довідці позивача про перерахування суми кредиту. Суд враховує, що довідка самого кредитодавця не є незалежним підтвердженням належності платіжного інструменту відповідачу, однак квитанція надавача платіжних послуг, договір, часткова оплата й письмове визнання відповідачем основного боргу в сукупності підтверджують факт виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання 800,00 грн.

Наданим розрахунком заборгованості підтверджено облік платежу відповідача ОСОБА_1 в сумі 460,00 грн від 8 березня 2024 року, зарахованого кредитодавцем у рахунок процентів. На відповідну дату за умовами договору нарахування процентів за 23 календарні дні становило саме 460,00 грн (800,00 грн ? 2,50 % ? 23). Зафіксований кредитодавцем платіж не зменшив неповернуту суму основного боргу. Докази здійснення інших платежів, повернення 800,00 грн або додаткового надання кредиту в матеріалах справи відсутні.

За статтями 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1050, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається. За змістом статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути надану суму кредиту і сплатити проценти на умовах договору, які не суперечать імперативним приписам закону. Встановлений договором строк повернення кредиту минув 10 грудня 2024 року. Оскільки неповернення 800,00 грн підтверджено доказами у їх сукупності та не заперечується відповідачем, вимога про стягнення основної суми кредиту підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом суд виходить із такого. Договором передбачено договірну ставку 2,50 % на день. Водночас Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнив статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» правилами обчислення та граничного розміру денної процентної ставки. У значенні частини четвертої статті 8 денна процентна ставка є співвідношенням загальних витрат за кредитом, загального розміру кредиту і строку кредитування, і її не можна механічно ототожнювати з назвою договірної ставки за будь-яким кредитним продуктом. Водночас у цій справі за наданими договором та розрахунком кредитодавця даними інші платежі, що входили б до загальних витрат за кредитом, не нараховувалися, а проценти визначено виключно від непогашених 800,00 грн. Тому обмеження законодавчої денної процентної ставки враховується під час перевірки фактично нарахованих процентів.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» протягом перших 120 днів із набрання чинності Законом № 3498-IX було встановлено граничний розмір денної процентної ставки 2,50 %, протягом наступних 120 днів 1,50 %, а після завершення перехідного періоду згідно з частиною п`ятою статті 8 1,00 %. Оскільки спірний договір укладено 15 лютого 2024 року, тобто вже після набрання чинності зазначеним Законом, правомірність заявлених процентів належить оцінювати з урахуванням імперативних меж, що діяли у відповідні періоди користування кредитом.

Розрахунок позивача передбачає нарахування 20,00 грн процентів за кожен із 300 календарних днів строку кредитування, тобто всього 6000,00 грн, а після зарахування платежу 460,00 грн заявлений кредитодавцем обліковий залишок процентів становить 5540,00 грн. При цьому з 11 грудня 2024 року до дати розрахунку 6 травня 2026 року нові проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.

Право кредитодавця нараховувати договірні проценти як плату за правомірне користування кредитом припиняється після спливу встановленого строку кредитування. Відповідний підхід викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та уточнено у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Проценти за період після спливу строку кредитування на підставі статті 625 ЦК України у цьому позові не заявлені.

Навіть за застосування до нарахувань у межах усього строку кредитування граничних ставок відповідних календарних періодів сума допустимих процентів не є меншою за заявлену до стягнення.

За період із 15 лютого до 22 квітня 2024 року включно, що становить 68 календарних днів, проценти за ставкою 2,50 % від 800,00 грн становлять 1360,00 грн (68 ? 20,00 грн). За період із 23 квітня до 20 серпня 2024 року включно, що становить 120 календарних днів, проценти за ставкою 1,50 % від 800,00 грн становлять 1440,00 грн (120 ? 12,00 грн). За період із 21 серпня до 10 грудня 2024 року включно, що становить 112 календарних днів, проценти за ставкою 1,00 % від 800,00 грн становлять 896,00 грн (112 ? 8,00 грн). Загальна сума таких процентів становить 3696,00 грн. Після відрахування сплачених 460,00 грн залишок становив би 3236,00 грн, що на 496,00 грн перевищує заявлену позивачем до стягнення суму процентів 2740,00 грн.

Отже, хоча наведений позивачем первісний розрахунок 5540,00 грн процентів підлягає перевірці на відповідність законодавчим обмеженням, ця обставина не призводить до перевищення розміру саме заявленої до стягнення суми 2740,00 грн над допустимим розміром процентів. Суд не виходить за межі позовних вимог та не вирішує питання про стягнення понад заявлену суму.

Доводи відповідача щодо надмірного розміру процентів судом оцінено, шляхом незалежного розрахунку за умовами договору та законодавчими межами, і у межах пред`явленої вимоги він не дає підстав для додаткового зменшення 2740,00 грн.

Відповідач у письмовій заяві послався на інвалідність та матеріальні труднощі. Водночас саме по собі посилання на ці обставини, без установленої законом спеціальної підстави для звільнення від кредитного зобов`язання та доказів застосовності такої підстави до спірного договору, не припиняє обов`язку повернути фактично одержані кошти і сплатити правомірно нараховані проценти. При цьому в наданих матеріалах немає документів, які підтверджують відповідний статус відповідача або спеціальну кредитну пільгу, тому суд не відкидає зміст його заяви, однак не може замінювати відсутні докази припущенням про наявність законної підстави для списання боргу.

Таким чином, встановлено підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 800,00 грн неповернутого кредиту та 2740,00 грн несплачених процентів за користування кредитом, разом 3540,00 грн. Підстав для стягнення штрафів, пені, інфляційних втрат, процентів за статтею 625 ЦК України або інших платежів у цій справі немає, оскільки такі вимоги позивачем не заявлені.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач подав платіжну інструкцію № 61032 від 20 липня 2026 року, за якою банк виконав платіж судового збору в сумі 2662,40 грн за подання позову до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області. Зазначена сума відповідає мінімальній ставці судового збору за подання юридичною особою майнового позову у 2026 році 3328,00 грн, з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі (частини друга, третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

За наслідками повного задоволення заявлених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1349-3629 від 15 лютого 2024 року у розмірі 3540 (три тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок, із яких: 800 (вісімсот) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 2740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення, а у випадках, передбачених статтею 354 ЦПК України, із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, передбачених ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_1 UAH, Банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов