Рішення № 140077155, 25.09.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1350/26

Провадження № 2/185/1652/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перекопського М.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач уклав кредитний договір № 06.04.2025-100000097 від 06 квітня 2025 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач свій обов`язок повернути кредит та сплатити відсотки не виконує належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Копію ухвали суду було направлено відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання та з урахуванням приписів ст. 272 ЦПК України вважається врученою належним чином. Відповідач відзиву чи будь-яких заяв суду не надав.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини, які підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Між сторонами в письмовій формі було укладено кредитний договір № 06.04.2025-100000097 від 06 квітня 2025 року. Згідно умов договору: сума кредиту 4 000 грн; строк кредитування 168 днів; дата повернення 20 вересня 2025 року. Процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за день і застосовується протягом перших семи чергових періодів, а ставка «Економ» 0,5 % за день протягом наступних чергових періодів. Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 5 % суми кредиту, тобто 200 грн; комісія за обслуговування по 200 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим.

На підставі кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 4000 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору заборгованість становить 12 120 грн, з яких: 4 000 грн основний борг, 5 320 грн проценти, 200 грн комісія за надання кредиту, 600 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 2 000 грн неустойка.

Суд не може погодитись з наданим позивачем розрахунком та вважає, що сума заборгованості становить 9 320 грн, з яких: 4 000 грн основний борг; 5 320 грн проценти. В іншій частині позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом чи одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Верховний Суд неодноразово наголошував, що кредитний договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового пароля-ідентифікатора, має юридичну силу письмового правочину за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов (зокрема, постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19).

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням або супроводженням кредиту, оскільки така комісія фактично є платою за дії кредитодавця, які вчиняються ним у межах власної діяльності з укладення та виконання кредитного договору і не становлять самостійної послуги, замовленої позичальником. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що банк не може стягувати плату за управління кредитом, оскільки такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник. Ураховуючи споживчий характер кредитних правовідносин, а також те, що кредитодавець отримує плату за користування кредитом у вигляді процентів, покладення на позичальника додаткової плати за дії кредитодавця, які не мають ознак окремої споживчої послуги, є необґрунтованим. За таких обставин вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача слід стягнути: 2422,40 х 9320 : 12120 = 1862,77 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 19, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 06.04.2025-100000097 від 06 квітня 2025 року в розмірі 9 320 (дев`ять тисяч триста двадцять) грн, з яких: 4 000 грн основний борг; 5 320 грн проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1862,77 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ/РНОКПП 37356833, вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, Київська обл. обл., 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський