Вирок № 140077018, 25.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1002/22

Провадження № 1-кп/177/64/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12020040000000629 від 24.08.2020за ч. 3 ст. 286КК України, щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коцюбинці Гусятинського району Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, військовозобов`язаного, одружененого, маючого на утриманні малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

представників потерпілих ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_12 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 24.08.2020 приблизно о 14 год. 11 хв., у світлий час доби, керуючи вантажним автомобілем «DAF ХР 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з`єднаного з напівпричепом «Mega MNS 260», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 04.05.2018 та серії НОМЕР_4 від 02.06.2020, належать на правах власності ПП «Автоленд-Тернопіль», рухався по проїзній частині автодороги «Н-23», сполученням «Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя», зі сторони с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, у напрямку м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зі швидкістю близько 66,7 км/год.

У цей же час, у зустрічному напрямку, зі сторони м. Кривого Рогу, у напрямку с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, рухався водій ОСОБА_13 , керуючи автомобілем «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_5 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 08.06.2016, належить на праві власності СТОВ «Зоря», із двома пасажирами: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сиділа на передньому пасажирському місці та малолітнім ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який сидів на задньому сидінні, із перевищенням дозволеної швидкості руху за межами населеного пункту 99,7... 103,9 км/год, тим самим грубо порушуючи вимоги 12.6 (ґ), 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.

У процесі руху, водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, у невстановленому слідством місці, порушуючи п. 11.4 Правил дорожнього руху України, виїхав нa смугу зустрічного руху та продовжуючи рух по зустрічній смузі, маючи об`єктивну можливість виявити автомобіль «TOYOTA Hilux», реєстраційний помер НОМЕР_5 , не вжив заходів, щодо повернення керованого ним вантажного автомобіля «DAF ХР 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з`єднаного з напівпричепом «Mega MNS 260», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у смугу руху, призначеної для руху у бік м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, унаслідок чого, на відстані 300 м перед поворотом до с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, у напрямку м. Кривого Рогу, допустив зіткнення передньою лівою частиною вантажного автомобіля «DAF ХР 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з`єднаного з напівпричепом «Mega MNS 260», реєстраційний номер НОМЕР_2 , об передню ліву частину автомобіля «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Унаслідок зіткнення водій автомобіля «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_13 , втратив контроль над керуванням даного автомобіля, виїхав за межі проїзної частини праворуч, де допустив зіткнення правою бічною поверхнею кузова автомобіля «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_5 , об нерухому перешкоду у вигляді електроопори, із подальшим перекиданням автомобіля.

У результаті ДТП водій автомобіля «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_7 ОСОБА_13 та пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_14 , загинули на місці події.

Своїми діями водій автомобіля «DAF ХР 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_8 , з`єднаного з напівпричепом «Mega MNS 260», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 11.4 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або лоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 11.4 На дорогах із двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Порушення вимог п. 11.4 Правил Дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходиться в причинному зв`язку з характером настання дорожньо-транспортної події, унаслідок якої водій та пасажир автомобіля «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , отримали тілесні ушкодження, від яких натала їх смерть.

Так, ОСОБА_13 отримав такі тілесні ушкодження, як: переривчасте садно від лобної області ліворуч з переходом на праву біля вушну, щічну, виличну, верхню та нижню губу праворуч; переривчасті садна в виличній ділянці ліворуч, на спинці носа, підборідді ліворуч; забита рана на підборідді ліворуч; множинні садна на груді від ключиць із переходом на живіт праворуч, на животі праворуч та ліворуч у нижній третині; множинні садна на зовнішній поверхні лівого плеча від верхньої до нижньої третини та на зовнішній поверхні правого передпліччя від верхньої до нижньої третини, на животі; чотири забиті рани в проекції правої здухвинної кістки, на передній поверхні правого стегна у верхній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, на внутрішньо-задній поверхні від лівого стегна середньої третини до верхньої третини лівої гомілки; забито-рвана рана на внутрішньо-підошвеній поверхні лівої стопи; крововиливи у покривні тканини голови в потиличну ділянку; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка, на базальній та конвекситальній поверхнях; множинні дрібно крапкові та петехіальні крововиливи у сіру та білу мозкову речовину обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи в шлуночки головного мозку, крововиливи під плеврою обох легень; множинні деревоподібні розриви обох часток печінки на базальній та діафрагмальній поверхнях; множині деревоподібні розриви селезінки на діафрагмальній та тазальній поверхнях; переломи лонних, крижових, сідничних кісток тазу праворуч та ліворуч; повний косо-поперечний закритий перелом правого стегна у нижній третині.

Виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується крововиливами в ушкоджених тканинах, виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу від секунд до десятка секунд. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини салону транспортного засобу з подальшим випадінням із салону транспортного засобу та падінням на тверде нерівне дорожнє покриття, що могло бути в умовах та обставинах дорожньо-транспортної пригоди.

Виявлені тілесні ушкодження відносяться до комплексу сполученої травми та оцінюються в сукупності, за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю ОСОБА_13 є причинний зв`язок.

Беручи до уваги характер та анатомічну локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, а саме множинні садна на груді від ключиць із переходом на живіт праворуч, на животі праворуч та ліворуч у нижній третині; забито рвана рана на внутрішньо підошвеній поверхні лівої стопи, характерні для водія, виникли від ременя безпеки та від педалі гальм.

Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 о 14 год. 19 хв. на місці події від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток скелету та ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, а саме множинні садна та забиті рани голови; множинні садна тулубу та кінцівок; забиті рани кінцівок; крововиливи у м`які покривні тканини голови; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку; крововиливи у речовину та шлуночки головного мозку; крововиливи під плеврою обох легень; деревоподібні розриви печінки та селезінки; переломи кісток тазу; перелом правої стегнової кістки.

Пасажир автомобіля «TOYOTA Hilux», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала такі тілесні ушкодження як: перелом кісток та хрящів носу. Павутиноподібний перелом лівої скроневої кістки з переходом на лобну кістку ліворуч, на кістки обличчя ліворуч з розтрощенням лівої очниці та лівих передніх, середніх черепних ямок. Розтрощення речовини головного мозку, фрагментація мозкових оболонок. Подвійний перелом лівої виличної кістки, перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки. Забій легень, розрив лівої легені. Гемоторакс ліворуч об`ємом 350,00 мл. Локальні переломи лівих ребер по лопатковий лінії 1-8, по задньо-пахвовій 2-9 ребер.

Всі виявлені тілесні ушкодження прижиттєві (на що вказує їх характер, наявність крововиливів в осередках ушкоджень). Характер та особливості виявлених тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок імпульсного позамежного зміщення органів від дії травмуючої сили. Особливості встановлених ушкоджень в області голови, тулуба та кінцівок, дають змогу вважати, що всі встановлені ушкодження виникли в салоні автомашини в умовах Дорожньо-транспортної пригоди. Ураховуючи характер ушкоджень, можна припустити, що вони виникли в короткий проміжок часу перед настанням смерті, обчислюваний ліченими хвилинами.

Виявленні при експертизі тілесні ушкодження, які входять до комплексу «сполучена тупа травма тіла», в сукупності, стосовно живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Особливості встановлених ушкоджень в області голови, тулуба та кінцівок, дають змогу вважати, що всі встановлені тілесні ушкодження виникли в салоні автомашини в умовах дорожньо-транспортної пригоди, не виключно могли виникнути у пасажира переднього сидіння.

Смерть ОСОБА_14 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 о 14 год. 19 хв. на місці події від тілесних ушкоджень, які ходять до комплексу «сполучена тупа травма тіла», яка супроводжувалася множинними переломами кісток скелету з несумісним із життям ушкодженням головного мозку.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох (двох) осіб.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчинені інкримінованого кримінального правопорушеня не визнав. Суду надав показання про те, що у 2020 році працював водієм у ПП «Авто-ленд Тернопіль» та за ним було закріплено автомобіль «DAF» із напівпричепом «Mega». Водійський стаж із керування автомобілем даної категорії складє близько 8 років. Напередодні ДТП у м. Тернопіль завантажив автомобіль тепловентеляторами для птахофабрики, про що отримав відповідну товарно-транспортну накладну. Вантаж мав доставити в Нікопольський район Дніпропетровської області, його вага склада приблизно 5 т, при допустимій вазі для транспортування 24 т. 23.08.2024 близько 18 год. 00 хв., він виїхав із м. Тернополя, згідно з визначеного маршруту. Приблизно о 23 год. 00 хв. приїхав у м. Гайсин Вінницької області, де переночував на АЗС «ОККО» та зранку, близько 08 год. 00 хв. продовжив свій рух. Наступну зупинку здійснив на об`їзній дорозі м. Крипивницького, де пообідав та переглянув навігатор, оскільки вказаною дорогою їхав вперше, зрозумів, що подальший рух у напрямку м. Кривого Рогу здійснюється фактично по «прямій дорозі». Пояснив, що на той момент здійснювався ремонт дороги сполученням «Кропивницький-Кривий Ріг», тому по ходу слідування були встановлені знаки обмеження швидкості 50 та 70 км/год, періодично рух автомобілів зупиняли в обох напрямках. Під час чергової зупинки звернувся до водія вантажного автомобіля, який рухався позаду нього, із проханням вказати об`їзну дорогу м. Кривого Рогу, на що останній погодився та пропустивши його вперед, рухався за ним у бік м. Кривого Рогу. Не доїжджаючи до міста, водій вантажівки зупинився в одному з населених пунктів та сказав йому їхати далі, а водій пізніше мав його наздогнати та вказати дорогу. Доїждаючи до м. Кривого Рогу, приблизно о 13 год. 14 хв., у обох напрямках, при двосторонньому русі, рухався потік машин, однак їх кількість, марку вказати не може. Рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год, автомобілі позаду та попереду нього їхали на певній дистанції (приблизно 50 метрів). Погода була ясна, сонячна, дорожнє покриття сухе чисте. Оглядовості нічого не заважало, сонце не засліплювало. Асфальтне покриття було свіжим, щойно після ремонут, дорожня розмітка відсутня. У подальшому також уточнив, що після вкладення нового асфальтного покриття узбіччя на той час залишалося необлаштованим, воно було всипане гравієм, а перепад між асфальтовим покриттям та узбіччям складав близько 30 см, тобто, узбіччя знаходилося нижче верхньої частини асфальту на 30 см. Пам`ятає, що в зустрічній смузі рухався вантажний автомобіль (5 чи 7 т), довжиною приблизно 5 м та у той момент, коли кабіна вантажівки фактчино порівнялася з його кабіною водія, із-за вантажівки «вискочив» на нього автомобіль «Тойота». У цей момент відбулося зіткнення, під час якого «Тойота» вдарилася в ліву частину (передній лівий бік) його автомобіля. Пізніже також виявив, що удар відбувся у передню ліву частину, були пошкодження бампера, підніжки, на колесі було зірвано декілька шпильок та декілька були пошкоджені. Його автомобіль відразу після контакту повело вліво, у зв`язку з чим, він почав викручувати кермо вправо та натиснув на гальма, які утримував до повної зупинки керованого ним автомобіля. Після застосування гальмування автомобіль продовжив рух приблизно 50 м, після чого зупинився, при цьому, автомобіль «DAF» зупинився під кутом відносно автодороги, фактично ближче до правого краю дороги, а напівпричіп напрямок руху не змінив. До приїзду поліції транспортний засіб не переміщався. Зупинившись, зрозумівши, що відбулася ДТП, відразу вискочив із авто та побіг до автомобіля «Тойота». Як пізніше зрозумів, указаний автомобіль після контакту почало крутити по дорозі, він врізався в електроопору, яка від удару впала, а автомобіль «Тойота» перевернуло на бік. На місці він, разом з іншими людьми, які зупинилися, перевернув автомобіль «Тойота», поставивши його на колеса та з авто дістати чоловіка і жінку, які були без свідомості. Також із цього ж автомобіля дістали хлопчика. Присутні на місці люди викликали швидку допомогу та поліцію. Він також звертався до присутніх із питанням, чи бачив хто-небуть як сталася ДТП, запитував про наявність реєстратора. Однак, безпосередніх очевидців ДТП не було, присутні особи бачили лише наслідки, також ні в кого не виявилося і відеореєстратора. Його автомобіль обладнаний відеореєстратором не був. На уточнюючі питання учасників провадження пояснював, що до моменту ДТП рухався в своїй смузі руху, будь-яких маневрів (обгону, об`їзду, тощо) не здійснював. Яка приблизна ширина дороги, вказати не може, при цьому уточнив, що ширина керованого ним автомобіля складає приблизно 2,4 м. Зазначив, що був уважним, ні на що не відволікався. Водночас, на уточнюючі питання щодо механізму ДТП, відстані, на якій він виявив автомобіль «Тойота», відповіді надати не зміг, пояснюючи це тим, що ДТП сталася за лічені секунда, а він перебував у шоковому стані. Наполягав на тому, що автомобіль «Тойота» не бачив через габарити вантажівки, яка рухалася назустріч, тобто попереду автомобіля «Тойота» та останній «вискочив», «вилетів» на нього. ДТП відбулася саме на його, ОСОБА_2 , смузі руху, а не на смузі руху автомобіля «Тойота». Співчуває потерпілим, однак запевняє, що не винний та вважає, що ДТП відбулася саме через порушення водім «Тойота» ПДР України, який їхав із перевищенням швидкості та виїхав на зустрічну смугу руху.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення за вищевказаних обставин, його вина підтверджується сукупністю наступних доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні надав показання про те, що 24.08.2020 він із дружиною перебували в м. Каневі, а його син, ОСОБА_13 , із дружиною ОСОБА_14 та їх малолітнім сином, ОСОБА_15 у той день перебували у м. Кривому Розі. Близького 14 год. 00 хв. цього ж дня його дружині, ОСОБА_16 , зателефонувала невістка ОСОБА_14 та повідомила, що вони виїхали з м. Кривий Ріг та їдуть додому в с. Братолюбівка. Приблизно о 14 год. 10 хв., йому зателефонував молодший син, ОСОБА_17 та повідомив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 загинули в ДТП, а їх син ОСОБА_15 живий та доставлений у лікарню. У день ДТП ОСОБА_13 керував транспортним засобом «TOYOTA Hilux», який належав СТОВ «ЗОРЯ» та був закріплений за ОСОБА_13 , вказаним автомобілем останній керував більше 5 років, загальний водійський стаж складав 18 років. Раніше до відповідальності за порушення ПДР ОСОБА_13 не притягався, не ставав учасником ДТП. На місці він безпосередньо присутнім не був, про обставини нічого повідомити не може. Також, про обставини ДТП у онука, ОСОБА_13 не розпитував, оскільки на момент події хлопчику було 8 років, а після цих подій, дитина замкнулася в собі, не розмовляла, у зв`язку з чим, тривалий час відвідували психолога. Нині онук перебуває в сім`ї молодшого сина та брата загиблого ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , який є опікуном дитини. Після ДТП обвинувачений жодного разу не звертався до нього чи інших членів сім`ї, вибачення не просив, шкоду не відшкодовував. У січні 2021 року, після того, як ОСОБА_2 обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дружині, ОСОБА_16 , телефонували родичі обвинуваченого, а саме брат, який висловлював погрози. Проте, із цього приводу до правоохоронних органів не зверталися. Оскільки матеріальна та моральна шкода не відшкодовані, у підготовчому судовому засіданні подано до обвинуваченого ОСОБА_2 цивільний позов, який підтримує в повному обсязі та просив задовольнити.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 надала показання про те, що її донька, ОСОБА_18 , яка перебувала в шлюбі з ОСОБА_13 , 24.08.2020 загинула разом із чоловіком у ДТП, під час повернення додому в с. Братолюбівка з м. Кривого Рогу. Їх малолітній син, ОСОБА_13 , який у той момент перебував у автомобілі, залишився живий. Про вказані події 24.08.2020 близько 14 год. 20 хв. їй повідомила дружина молодшого брата ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , після чого, приблизно через годину, вона прибула на місце ДТП, де на правому узбіччі (по напрямку руху з м. Кривого Рогу в бік м. Кропивницького) побачила понівечений автомобіль «TOYOTA Hilux», а поряд, на землі, тіла ОСОБА_13 та ОСОБА_14 без ознак життя. Приблизно за 150 м, на зустрічній смузі, у напрямку м. Кривий Ріг, стояла «фура», на асфальтному покритті малися сліди гальмування. Також на місці події вже були працівники поліції, а онука госпіталізували до медичного закладу. Після ДТП обвинувачений із вибаченнями не звертався, шкоду не відшкодовував. Зі слів ОСОБА_20 відомо, що їй декілька разів із словесними погрозами телефонував брат обвинуваченого ОСОБА_2 . Окрім того, безпосередньо до неї, вже під час перебування справи в суді, також підходив брат ОСОБА_2 вказуючи, що її дітей вже не повернути та звертався з проханням допомогти врятувати брата.

У судовому засіданні безпосередньо допитано свідків сторони овинувачення.

Так, свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні надала показання про те, що приблизно в серпні 2020 року, удень, точної дати та часу не пам`ятає, керуючи власним транспортним засобом «Volkswagen Golf», рухалася з м. Кривого Рогу у напрямку с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, у потоці машин. Проїхавши поворот на с. Вільне, помітила, що на зустрічній смузі стояла фура, у напрямку м. Кривого Рогу, а на смузі руху, якою рухалася вона, на відстані, приблизно 100 м від фури, на узбіччі, розвернутий у напрямку м. Кривий Ріг, стояв сильно пошкоджений автомобіль «Тойота». Вона зупинилася, вийшла з авто та підійшла до автомобіля «Тойота», із салону якого сторонні люди, які також зупинилися на місці ДТП, дістали жінку, яка загинула відразу, а чоловік ще подавав ознаки життя, але до приїзду швидкої допомоги помер. Як вона зрозуміла, чоловік був за кермом автомобіля «Тойота», а жінка знаходилася на передньому пасажирському сидінні. Вона безпосередньо викликала швидку, інша особа викликала поліцію. У «Тойоті» також знаходився хлопчик, приблизно років 9-10, який самостійно вибрався (чи його дістали) з автомобіля та стояв біля авто, прохав врятувати його батьків. Про обставини ДТП із дитиною не спілкувалася, лише запитала чи має він телефон, щоб зателефонувати родичам та повідомити про подію. Хлопчик зателефонував тітці. Коли на місце приїхала швидка, хлопчика забрали до лікарні. Також бачила водія фури, який запитував у присутніх осіб, чи не бачили вони обставини ДТП, чи мають присутні відеореєстратор. До цього водія вона не підходила та не спілкувалася з ним, оскільки відереєстратора не мала та бачила лише наслідки ДТП. На уточнюючі запитання пояснила, що в день ДТП була сонячна, ясна погода, асфальтне покриття сухе, без пошкоджень, фактично нещодавно покладене, розмітки на дорозі ще не було. Чи знаходилися на тій ділянці дороги дорожні знаки, сказати не може, оскільки вже не пам`ятає. Автомобілі рухалися як в попутному напрямку, так і в зустрічному, проте автомобіля «Тойота», який, як вона зрозуміла, рухався у її напрямку, у потоці мшин не бачила. Конкретно вказати марку автомобілів, які рухалися попереду, не може. На місця ДТП, на проїзній частині, бачила незначні деталі від машин, однак, від якого конкретно автомобіля вони були, не знає. Також, не може точно вказати, на якій смузі руху були ці деталі, оскільки дорожня розмітка була відсутня. Не пам`ятає, чи залишався на асфальтному покритті гальмівний шлях. Пояснювала, що з моменту ДТП пройшов значний проміжок часу, а також, що на місці ДТП їй також стало зле. Коли на місце ДТП приїхала поліція, вона залишила місце події. Також свідок вказувала, що на місці перебував невідомий чоловік, який повідомив, що напередодні бачив цей автомобіль «Тойота» у м. Кривому Розі, водій якого «лихачив».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 надав показання про те, що 24.08.2020, приблизно о 13-14 годині, рухався з м. Кривого Рогу, у напрямку м. Крипивницький, на власному автомобілі «MITSUBISHI LANCER», зі швидкістю приблизно 60-70 км/год, у потоці автомобілів. Погода була ясна, сонячна. На трасі велися ремонтні роботи, асфальтне покриття свіже, без дорожньої розмітки, однак рух був двостороннім, по одній полосі у кожному напрямку. Також не звернув увагу, чи були встановлено та які саме дорожні знаки. У якийсь момент, на ділянці дороги, неподалік від АЗС «ОККО» та повороту на с. Вільне, попереду, на відстани приблизно 100-150 м помітив, як здійнявся клуб пилу чи диму. Продовжуючи рух, під`їжджаючи до вказаного місця, побачив спершу вантажівку, яка стояла на зустрічній смузі руху, а далі, по своїй смузі руху, побачив автомобіль «Тойота», який лежав на лівому боці на узбіччі, повернутий передньою частиною в бік м. Кривого Рогу. Зупинивши та припаркувавши свій автомобіль на узбіччі, побіг до автомобіля «Тойота» та в цей момент помітив, що фура, а саме, її кабіна, зупинилася приблизно під кутом 45 градусів до узбічча, а на її лівій частині помітив пошкодження бампера, решітки радіатора, але незначні. Задня частина фури, а саме причіп, стояв рівно, уздовж дороги. Також бачив, як із фури вискочив чоловік та почав бігти до «Тойоти», при цьому кричав: «він вискочив на мене», було видно що водій фури в шоковому стані. Окрім того, помітив, як із заднього вікна автомобіля «Тойота» вибралась дитина, хлопчик, який кричав та просив врятувати його батьків. Сторонні люди, які зупинилися, діставали з автомобіля загиблих чоловіка та жінку, заспокоювали дитину. Він викликав поліцію та швидку допомогу та до їх приїзду залишався на місці події. На уточнюючі питання надав відповідь про те, що на дорозі бачив сліди від автомобіля «Тойота», оскільки, як зрозумів, після контакту з фурою її почало крутити та нести по проїзній частині дороги. Чи були сліди від фури, зокрема, гальмівний шлях, а також, чи залишалися на дорожньому покритті уламки від автомобіля та на якій частині, вказати не зможе, оскільки на той час не звернув на це увагу. Зауважив, що автомобіль «Тойота» було сильно пошкоджено з усіх боків, особливо ліва частина, із боку водія. Спочатку автомобіль лежав на лівому боці, а потім, щоб дістати з автомобіля постраждалих, присутні люди підняли автомобіль«Тойота», поставивши його на колеса. Також було видно, що автомобіль «Тойота» вдарився боковою частиною об електроопору, яка від удару впала. На додаткові питання учасників свідок повідовим, що трафік був завантажений, автомобілі рухалися з незначною швідкістю. Автомобіль «Тойота» рухався попереду нього, тобто в одній смузі, між ним та «Тойотою» було приблизно. Він припускає, приблизно 4-5 автомобілів. Щоб автомобіль «Тойота» робив обгін, не бачив. Відстань від місця, де після ДТП зупинилася фура до місця знаходження автомобіля «Тойота», складала приблизно 50 м. Водій фури місця події не залишав. Також свідок вказував, що на місці перебував невідомий чоловік, який повідомив, що напередодні бачив автомобіль «Тойота» у м. Кривому Розі, водій якого «ганяв» по місту з перевищенням швидкості.

За клопотанням представника потерпілих, у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_23 , який надав показання про те, що 24.08.2020 із м. Кропивницького до м. Кривого Рогу їхав на власному автомобілі BMW E 39 на зустріч із знайомою, із якою мав зустрітися о 14 год. 00 хв. Проїжджаючи в с. Мар`янівка Криворізького району, наздогнав фуру, що рухалася попереду в одному напрямку, яку неодноразово намагався обігнати, проте не зміг, оскільки назустріч рухався транспорт, тому продовжив рух за фурою, їхав зі швидкістю до 70 км/год. Не доїжджаючи до м. Кривого Рогу, намагаючись обігнати фуру, почав «висовуватися» із-за неї, однак на зустріч їхав «джип» білого кольору, попереду цього авто інших транспортних засобів не було. Таким чином, невзмозі здійснити обгін фури, далі прямував за нею, на відстані приблизно 40 м, та у якийсь момент помітив, як фура почала зїжджати вліво. Гадав, що фура здійснює обгін чи об`їзд перешкоди, однак покажчика повороту фура не вмикала. Раптом відбувся удар і «джип» почало крутити, далі він вдарився об електроопору та зупинився, перевернувшись на бік. У цей момент фура вирівнялася та зупинилася. Він об`їхав фуру справа без будь-яких перешкод, проїхав уперед та зупинився попереду неї, на відстані близько 40 м. Пояснив, що до автомобіля «Тойота» не підбігав, оскільки побачив, що на місці вже зупинилося чимало машин, як зрозумів, люди надавали допомогу пасажирам, що знаходилися в «Тойоті». Окрім того, при собі не мав телефону, тому про вказані події до поліції та швидку не повідомляв. Оскільки спізнювався на зустріч, враховуючи, що допомога вже надавалася, поїхав до м. Кривого Рогу. На питання учасників пояснив, що на проїзній частині бачив уламки пластику, скла, які зосереджувалися фактично по центру автодороги, але точно вказати де саме, не може. На той час вказана дорога ремонтувалася, дорожня розмітка була відсутня. Асфальтне покриття було сухе, чисте. Погода була ясна, сонячна. Зазначив, що на фурі помітив пошкодження лівого бамперу, був вирваний кусок пластику. Уточнив, що автомобіль «Тойота», який він помітив коли намагався обігнати фуру, рухався зі швидкістю приблизно 70-100 км/год, однак рухався по середині своєї полоси руху, ні вправо, ні вліво не зміщувався. Окрмі того, на уточнююче питання сторони захисту свідок пояснив, що під час досудового розслідування слідчим не допитувався. Зауважив, що у 2022 році, точної дати не пам`ятає, побачив об`яву на OLX, згідно з якої, шукали свідків зазначеної ДТП. Зателефонувавши за вказаним в об`яві номером телефону, домовився про зустріч із представником потерпілих, під час якої повідомив про відомі йому обставини, які він відтворив у цьому судовому засіданні.

Сторона захисту просила визнати показання свідка ОСОБА_23 неналежним та недопустимим доказом, вказуючи на те, що останній під час досудового розслідування допитаний не був, а його показання, що надані в судовому засіданні суперечать фактичним обставинам справи. Так, захисник обвинуваченого звертав увагу на те, що свідок ОСОБА_23 не міг об`їхати фуру з правого боку, оскільки вантажний автомобіль ОСОБА_2 зупинився фактично під кутом до узбіччя, перекриваючи рух справа, а враховуючи те, що узбіччя не було сформоване та наявність перепаду між асфальтним покриттям і узбіччям в розмірі приблизно 30 см, а також із огляду на технічні характеристики автомобіля BMW E 39, яким керував ОСОБА_23 , останній би не зміг здійснити об`їзд, про що також було зазначено у судовому засіданні свідком ОСОБА_22 , який, серед іншого, повідомив і про те, що на місці ДТП, як попереду, так і позаду фури, будь-яких автомобілів, зокрема, автомобіля BMW E 39, він не бачив. Також, захисник стверджував, що свідок залучений до участі в судовому засіданні з порушенням вимог ст. 290 КПК України.

Суд зауважує, що свідки в судовому засіданні допитувалися судом із дотриманням принципів змагальності та безпосередності, передбачених ст. ст. 22, 23 КПК України. Свідки попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України, сумніви у правдивості та достовірності їх показань у суду відсутні. Жоден із учасників не був пзбавлений можливість на допит кожного зі свідків, на заявлення відповідних клопотань про допит додаткових свідків.

У ч. 11 ст. 290 КПК встановлено обов`язок сторін кримінального провадження здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. При цьому, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК потерпілий, його представник та законний представник віднесені до сторони обвинувачення лише у випадках, установлених цим Кодексом (зокрема, у разі зміни прокурором обвинувачення в суді або при його відмові від обвинувачення; у разі здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення). І лише у таких випадках обов`язок відкриття матеріалів за ст. 290 КПК може покладатися на потерпілого. Тобто, враховуючи наведене, обов`язок відкриття матеріалів у цьому кримінальному провадженні на представника потерпілого та самого потерпілого не поширюється (постанова ВС від 29.01.2020 у справі № 409/1841/18 (провадження № 51-4878км19). Право потерпілого подавати суду докази передбачено п. 3 ч. 1 ст. 56 КК України, яке і було реалізоване представником потерпілих у цьому кримінальному провадженні.

Показання свідків, зокрема, і свідка ОСОБА_23 , були послідовними, логічними, переконливими, не мають ніяких істотних суперечностей, які б давали підстави для сумнівів. Показання свідка ОСОБА_22 не може беззепречно свідчити про відсутність свідка ОСОБА_23 на місці події та неможливість останнього здійснити об`їзд фури справого боку після ДТП. У своїх показаннях суду свідок ОСОБА_22 дійсно зазначав, що об`зд фури справа, із урахуванням ремонтних робіт, відсутності оформленого узбіччя, є малоймовірним, проте, останній вказував, що такий об`їзд, зокрема, і автомобілем BMW E 39, саме по узбіччю, не виключається. Окрмі того, не виключається можливість, що саме в той час, як свідок ОСОБА_22 залишивши свій автомобіль побіг у напрямку автомобіля «Тойота», свідок ОСОБА_23 здійснив об`їзд фури та зупинившись перед нею на короткий проміжок часу, поїхав далі, у звязку з чим, фактично залишився непомічений для свідка ОСОБА_22 . Підстав обмовляти обвинуваченого у свідка ОСОБА_23 не було, як і не встановлено об`єктивних причин свідчити виключно на користь потерпілих, оскільки з указаними учасниками свідок не знайомий, конфліктних ситуацій із обвинуваченим чи дружніх стосунків з потерпілими раніше не мав та нині не має, що перед судом не спростовано.

У судовому засіданні докази на підтвердження факту надання вищевказаним свідком неправдивих показань, надано не було.

Окрім цього, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, судом, за участі учасників судового провадження, досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення.

Відповідно до витягу з ЄРДР, 24.08.2020 до реєстру, на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, внесенно інформацію про кримінальне провадження за № 12020040000000629 із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 286 КК України. Зі змісту короткого викладу обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення слідує, що 24.08.2020 о 14 год 20 хв., на автодорозі «Кривий Ріг-Кропивницьки», у Криворізькому районі, біля повороту на с. Вільне, відбулося зіткнення між автомобілями «TOYOTA Hilux», під керуванням водія ОСОБА_13 та вантажним автомобілем «DAF», з`єднаного напівпричепом «Mega MNS 260», під керуванням водія ОСОБА_2 . Після зіткнення автомобіль «TOYOTA Hilux» у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини праворуч, де допустив контакт із нерухомою перешкодою у вигляді електроопори та перекидання автомобіля. Унаслідок ДТП водій автомобіля «TOYOTA Hilux» ОСОБА_13 та пасажир переднього сидіння цього автомобіля ОСОБА_14 , загинули на місці події. Ще один пасажир автомобілями «TOYOTA Hilux», малолітній син ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, доставлений до лікарні з діагнозом шок (попередньо легкі тілесні ушкодження) (т.1 а.п.1-2).

Згідно з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.08.2020, зі схемами та ілюстрованими фототаблицями до нього (т.1 а.п.7-33), який проведено ст. слідчим ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 , за участі понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , спеціаліста Дніпропетровського НДЕКЦ МВС ОСОБА_27 , у присутності в.о. прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_28 , слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_29 , із застосуванням фото фіксації на камеру «Canon» та масштабної рулетки, оглянуто ділянку місцевості, розташовану на автодорозі Н-23, сполученням «м. Кривий Ріг м. Кропивницький». Оглядом встановлено, що проїзна частина, де відбулося зіткнення ТЗ, являє собою горизонтальну ділянку, вид та стан покриття на момент ДТП: асфальтобетонне, сухе, чисте, нерівності та пошкодження дорожнього покриття відсутні. Дорожнє покриття загальною шириною 12,4 м, розділювальна смуга, дорожня розмітка відсутні. До проїзної частини праворуч та ліворуч примикає узбіччя. За узбіччям правору розташована лісосмуга, а ліворуч, - поле. На вказаній ділянці дороги рух не регулюється. Встановлено дорожні знаки: 3.29 обмеження максимальної швидкості «50 км/год» на жовтому фоні, на відстані 2.6 км до місця ДТП за напрямком руху автомобіля «DAF»; 1.23.2 прилягання другорядної дороги, 1.39 Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка), на відстані 1,6 км до місця ДТП, за напрямком руху автомобіля «DAF». Подія мала місце у світлу пору добу, при ясній погоді, без опадів, температура повітря +27°C. Загальна видимість та конкретна видимість із робочого місця водія не обмежена, об`єкти, що обмежують оглядовість у напрямку руху праворуч та ліворуч, відсутні. Наявність слідів, які б свідчили про переміщення об`єктів (транспортних засобів, уламків, трупів) на місці події після ДТП до початку огляду, не виявлено. Оглядом транспортного засобу «DAF», позначеного в протоколі та схемі ДТП під № 1, встановлено, що пошкодження сконцентровані на лівій передній частині: відламані пластикові прилади на лівій передній частині в районі розташування лівої передньої блок-фари, відсутня пластикова накладка на лівих передніх дверях, деформовані сходи з лівої сторони, зламані та деформовані болти (шпильки) на лівому передньому колесі (т.1 а.п.26, зображення № 7, № 8, а.п.28, зображення № 9, № 10). На передній лівій частині напівпричепа «Mega MNS 260» (№ 2 у протоколі та на схемі) наявні подряпини. Оглядом транспортного засобу «TOYOTA Hilux», позначеного у протоколі та схемі ДТП під № 3, встановлено, що кузов автомобіля пвністю деформовано, більшість пошкоджень сконцентрована на лівій частині автомобіля: розбита передня ліва блок-фара, деформовані кришки капоту, ліві задні та передні двері, багажне відділення, дах. Наявні пошкодження у вигляді подряпин та відсутності фрагментів металу на лівому задньому колесі. Автомобілі «TOYOTA Hilux» та «DAF» без завантаження, а напівпричеп «Mega MNS 260» із вантажем вагою 4,5 т, відповідно до ТТН. Під час ОМП гальмівна система та рульове керування ТЗ не перевірялася. Колеса та шини ТЗ «DAF», напівпричеп «Mega MNS 260» під тиском. Передні та задні праві колеса ТЗ «TOYOTA Hilux», під тиском, а передні та задні ліві колеса розгерметизовані. Під час огляду зафіксовано сліди гальмування лівого заднього колеса напівпричепа «Mega MNS 260», довжиною 6.7 м, позначі на схемі № 2 під п. 3 та правого заднього колеса довжиною 29,9 м, позначеного на схемі № 2 під п. 4, а також слід заносу лівого заднього колеса автомобіля «TOYOTA Hilux», довжиною 62,8 м, лівого переднього колеса довжиною 21,0 м, правого заднього колеса довжиною 17,1 м, правого переднього колеса довжиною 12,8 м, позначених на схемі № 3 під п. 1, п. 2, п. 4, п. 3, відповідно. Місце концентрації слідів ковзання частинами ТЗ на дорожньому покритті, розмірами 4,2 м Х 1,9 м, позначені на схемі № 2 під п. 5, починається на відстані 7.4 м за е/о № 3 та на відстані 7,4 м від правого краю проїзної частини, закінчується на відстані 11.5 м за е/о № 3 та на відстані 5.5. м від правого краю проїзної частини, по ходу руху вантажного автомобіля«DAF», з напівпричепом «Mega MNS 260». Загальний осип деталей автомобілів довжиною 46,5 м, шириною 5,6 м, позначений на схемі № 1 під п. 3, починається на відстані 26,0 м за е/о 1 та на відстані 1.7 м від правого краю проїзної частини, закінчується на відстані 18.3.м перед е/о № 4 та на відстані 2.4.м від правого краю проїзної частини. Щодо наявності на місця ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об`єктами, предметами, у протоколі зазначено, що автомобіль «TOYOTA Hilux» контактував лівою боковою частиною автомобіля з електроопором на правому узбіччі по ходу його руху. Також зазначено відомості при виявлені на місці події трупи ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Із місця події вилучені автомобіль «DAF» р/н НОМЕР_9 із напівпричепом «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , які опечатані та поставлені на штраф майданчик, а також частини пластику білого кольору автомобіля «DAF».Учасники зі змістом протоколу ознайомлені, кожен підписав протокол без зауважень та застережень.

Спеціалістом Дніпропетровського НДЕКЦ МВС ОСОБА_27 , який був залучений до проведення огляду місця події, складено та долучено до протоколу ОМП ілюстровану таблицю, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів учасників ДТП після зіткнення, механізм контактування транспортних засобів учасників ДТП, отримані ними механічні пошкодження, наявні сліди механічних пошкоджень транспортних засобів, місце розташування фрагментів уламків від транспортних засобів, слідів юзу автомобіля «DAF» та напівприча «Mega MNS 260», слідів заносу автомобіля «TOYOTA Hilux». Відображені на фотознімках обставини та події повністю відповідають тим, що зафіксовані в протоколі ОМП від 24.08.2020 та схемі до протоколу.

Як слідує зі змісту рапорта о/у СКП Криворізького РВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_30 , під час виконання окремого доручення ст. слідчого СВ ГУНП у Дніпропетроській області ОСОБА_24 , у кримінальному провадженні № 12020040000000629 за ч. 3 ст. 286 КК України, при нодноразовому виїзді на місце події, яка відбулася 24.08.2020 о 14 год. 20 хв., поблизу повороту на с. Вільне Криворізького району на автодорозі «Кривий Ріг-Кропивницький», встановити наявні камери відеоспостереження або відео реєстратори, що могли б зафіксувати момент ДТП, не вдалося (т.3 а.п.39).

Відповідно до протоколів огляду місця події з фототаблицею від 24.08.2020 (т.1 а.п.34-39), проведеного начальником відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ КВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_31 , у присутності понятих ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , за участі судово-медичного експерта ОСОБА_34 , встановлено, що на узбіччі проїзної частини дороги справа по напрямку дороги сполученням «Кривий Ріг Кропивницький», приблизно в 300 м від повороту на с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, поряд із автомобілем «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , виявлено трупи ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час огляду зафіксовано тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_13 : патологічну рухливість грудної клітки, правої та лівої нижніх кінцівок, численні садна обличчя, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, рвану рану правого стегна та рвану скальповану рану лівого колінного суглобу, скальповану рану лівої стопи. На трупі ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді паталогічної рухливості з крепітацією кістьових уламків кісток черепа, в області обличчя та кінцівок нашарування речовини бурого кольору, схожої на кров. Для встановлення причин смерті трупи направлено до КМВ ДОД СМЕ ДОР. Під час огляду у ОСОБА_13 , у лівій кишені одягнутих на ньому спортивних штанів, виявлено та вилучено грошові купюри, в загальній сумі 2500,00 грн, які поміщено до спецпакету № 7205893, а у ОСОБА_14 виявлено та вилучено ланцюжок з підвіскою «хрестик», обручку, каблучка з рожевими каменями з жовтого металу, електронний годинник, які поміщено до спецпакета № 7205884 (згідно з розпискою повернуті ОСОБА_8 , т. 1 а.п.57). Протоколи підписано всіма учасниками без зауважень.

Слідчим ОСОБА_24 , на території автоколони Криворізького ВП ГУНП 18.09.2020 оглянуто та опечатано автомобіль «TOYOTA Hilux», р/н НОМЕР_5 (т.1 а.п.80-81). Оглядом встановлено, що вказаний автомобіль має сильні пошкодження та деформацію кузова, скло у вікнах відсутнє, задні ліві двері не відчиняються через деформацію. Вікривши передні праві двері автомобіля, оглянуто його салон та встановлено, що на сидінні наявні осип скла, каміння, чеки з магазинів, книга обслуговування автомобіля, зошити та інші. Також, на коврику, біля переднього правого сидіння пасажира, виявлено сережку з металу жовтого кольору, із написом «Cartier», із камінням у кількості 39 шт, яку вилучено та поміщен до спец пакета № 7205889.

Згідно з протоколом пред`явлення трупу для впізнання за фотознімками від 25.08.2020 (т.1 а.п.60), ОСОБА_8 , ст. слідчим ОСОБА_24 , у присутності понятих ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , пред`явлено фотознімки трупів, серед яких, під порядковим номером 3, останній впізнав свого сина, ОСОБА_13 , за будовою обличчя, розташуванням очей.

За заявами від 25.08.2020 та від 04.03.2021, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залучено до участі в цьому кримінальному провадженні в якості потерпілих, на підставі ч. 3 ст. 55 КПК України (т.1 а.п.46,104).

Згідно з висновків судово-медичного експерта від 28.08.2020 № 1861 та № 1861/1 (т.2 а.п.67-70,84-88), при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 , виявлено наступні тілесні ушкодження: переривчасте садно від лобної області ліворуч із переходом на праву біля вушну, щічну, виличну, верхню та нижню губу праворуч; переривчасті садна в виличній ділянці ліворуч, на спинці носа, підборідді ліворуч; забита рана на підборідді ліворуч; множинні садна на груді від ключиць з переходом на живіт праворуч, на животі праворуч та ліворуч у нижній третині; множинні садна на зовнішній поверхні лівого плеча від верхньої до нижньої третини та на зовнішній поверхні правого передпліччя від верхньої до нижньої третини, на животі; чотири забиті рани в проекції правої здухвинної кістки, на передній поверхні правого стегна у верхній третині, на передній поверхні правого колінного суглобу, на внутрішньо-задній поверхні від лівого стегна середньої третини до верхньої третині лівої гомілки; забито-рвана рана на внутрішньо-підошвеній поверхні лівої стопи; крововиливи у покривні тканини голови у потиличну ділянку; крововиливи під м?якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка, на базальній та конвекситальній поверхнях; множинні дрібно крапкові та петехіальні крововиливи у сіру та білу мозкову речовину обох півкуль головного мозку та мозочка, крововиливи у шлуночки головного мозку, крововиливи під плеврою обох легень, множинні деревоподібні розриви обох часток печінки на базальній та діафрагмальній поверхнях; множині деревоподібні розриви селезінки на діафрагмальній та базальній поверхнях; переломи лонних, крижових, сідничних кісток тазу праворуч та ліворуч; повний косо-поперечний закритий перелом правого стегна унижній третині. Виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується крововиливами в ушкоджених тканинах, виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу від секунд до десятка секунд.

Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини салону транспортного засобу з подальшим випадінням із салону транспортного засобу та падінням на тверде нерівне дорожне покриття, що могло бути в умовах та обставинах дорожньо-транспортної пригоди зазначеної у постанові.

Зазначені тілесні ушкодження відносяться до комплексу сполученої травми та оцінюються в сукупності, за своїм характером відносяться до тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Смерть ОСОБА_13 настала від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток скелету та ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, а саме множинні садна та забиті рани голови; множинні садна тулубу та кінцівок; забиті рани кінцівок; крововиливи у м?які покривні тканини голови; крововиливи під м?якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку; крововиливи у речовину та шлуночки головного мозку; крововиливи під плеврою обох легень; деревоподібні розриви печінки та селезінки; переломи кісток тазу; перелом правої стегнової кістки. Між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю ОСОБА_13 є причинний зв?язок. При судово-токсикологічному дослідженні крові із трупа етиловий спирт не виявлений. Беручи до уваги ступінь розвитку трупних змін на момент дослідження трупа в морзі, смерть ОСОБА_13 могла настати за 24-48 годин до моменту дослідження трупа в морзі. Зважаючи на характер та анатомічну локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, а саме множинні садна на груді від ключиць із переходом на живіт праворуч, на животі праворуч та ліворуч у нижній третині; забито-рвана рана на внутрішньо-підошвеній поверхні лівої стопи, характерні для водія, виникли від ременя безпеки та від педалі тормоза.

Відповідно до висновків судово-медичного експерта від 28.08.2020 № 1862 та № 1862/1 (т.2 а.п.72-75,78-81), при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_14 , виявлено наступні тілесні ушкодження: переломи кісток та хрящів носу. Павутиноподібний перелом лівої скроневої кістки з переходом на лобну кістку ліворуч, на кістки обличчя ліворуч з розтрощенням лівої очниці та лівих передніх, середніх черепних ямок. Розтрощення речовини головного мозку, фрагментація мозкових оболонок. Подвійний перелом лівої виличної дуги, перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки. Забій легень, розрив лівоі легені. Гемоторакс ліворуч об?ємом 350 мл. Локальні переломи лівих ребер по лопатковий лінії 1-8, по задньо-паховій 2-9 ребер.

Всі виявлені тілесні ушкодження прижиттєві (на що вказує їх характер, наявність крововиливів в осередках ушкоджень). Характер та особливості виявлених тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок імпульсного позамежного зміщення органів від дії травмуючої сили. Особливості встановлених ушкоджень в області голови, тулуба та кінцівок, дають змогу вважати, що всі встановлені ушкодження виникли в салоні автомашини в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер ушкоджень, можна припустити, що вони виникли в короткий проміжок часу перед настанням смерті, обчислюваний ліченими хвилинами.

Виявлені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла, в сукупності, стосовно живих осіб, мають ознаки тяжки тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Смерть настала від тілесних ушкоджень, які входять до комплексу «сполучена тупа травма тіла», яка супроводжувалася множинними переломами кісток скелету з несумісним з життям ушкодженням головного мозку, що підтверджується результатами судово-медичної експертизи трупа та даними додаткових методів дослідження.Виявлені при експертизі трупа ушкодження, які входять до комплексу «сполучена тупа травма тіла», перебувають у прямому причинному зв?язку з настанням смерті. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа спирти не виявлені.Зважаючи на динаміку розвитку трупних явищ на місці події та в морзі, характер та важкість ушкоджень головного мозку, можна вважати, що смерть ОСОБА_14 настала через лічені хвилини після отримання нею травми, тобто через 1-2 години до огляду група на місці події.Особливості встановлених ушкоджень в області голови, тулуба та кінцівок, дають змогу вважати, що всі встановлені ушкодження виникли в салоні автомашини в умовах дорожньо-транспортної пригоди, не виключно могли виникнути у пасажира переднього сидіння.

Як слідує з протоколу слідчого експерименту від 24.08.2020 додатком до якого є DVD-R диск, що переглянутий за участі учасників судового провадження в судовому засіданні 23.05.2025 (т.1 а.п.42-45, т. 6 а.с.205), ОСОБА_2 відмовився від його проведення через відсутність на місці його адвоката.

При цьому, під час проведення слідчого експерименту 25.08.2020 за участі ОСОБА_2 , який перебував на той час у статусі свідка (т.1 а.п.75-79), у присутності адвоката ОСОБА_37 , за участі прокурора ОСОБА_38 , спеціаліста ОСОБА_27 , останній, на пропозицію слідчого розповісти про обставини ДТП та відтворити її механізм, добровільно погодився. Пояснив, що 24.08.2020 рухався на автомобілі «DAF» із напівпричепом, і боку м. Кропивницький у напрямку м. Кривий Ріг по трасі Н-23, зі швидкістю до 60 км/год, у потоці машин, які рухалися як попереду, так і позаду в попутному з ним напрямку, а також назустріч. Які саме це були автомобілі, не пам`ятає. Рухався у своїй полосі руху, на зустрічну смугу не виїздив.

Пояснив, що дорожня обстановка під час проведення експерименту цілком і повністю відповідає тій, що була на момент ДТП (сухе асфальтне дорожнє покриття, без розмітки та оздобленого узбіччя, ясна погода).

За допомогою автомобіля «DAF», що знаходився на місці, ОСОБА_2 запропоновано відтворити механізм ДТП, на що останній погодився та на уточнююче питання слічого зазначив, що відсутність на момент проведення слічого експерименту напівричіпа, не заважає йому відтворити механізм ДТП.

У якості автомобіля «TOYOTA Hilux» застосовано статистичний автомобіль «Mitsubishi Outlander», р/н НОМЕР_11 , білого кольору, за виключенням синіх наліпок «поліція» та прикріплених на даху автомобіля мигалок синьо-червоного кольору, що, згідно з поясненнями ОСОБА_2 , йому не заважало.

Щодо автомобіля «TOYOTA Hilux» ОСОБА_2 зазначив, що не бачив його на дорозі, а як він потім зрозумів, водій цього автомобіля хотів здійснити обгін рухаючогося попереду нього («TOYOTA Hilux») автомобіля, тому «вискочив» на нього, ОСОБА_2 . Це відбулося дуже швидко, за лічені секунди. Що саме за автомобіль рухався попереду «TOYOTA Hilux», сказати не може, не пам`ятає, однак чітко зазначив, що попереду цього автомобіля «TOYOTA Hilux» також їхали автомобілі. На уточнююче питання спеціаліста ОСОБА_2 уточнив, що попереду « ОСОБА_39 » рухалася вантажівка, тобто автомобіль, більший за розмірами аніж «TOYOTA Hilux», оскільки із-за вказаного автомобіля він «TOYOTA Hilux» не бачив до того моменту, як вона вискочила на нього. На уточнююче питання прокурора ОСОБА_2 пояснив, після того, як автомобіль «TOYOTA Hilux» «вискочив на нього», відчув удар, однак що відбулося не зрозумів, якими частинами контактували автомобілі пояснити не може. На питання адвоката ОСОБА_2 відповів, що на момент події сонце світило в обличчя, частково засліплюючи, але це не заважало його оглядовості.

Далі, ОСОБА_2 , сівши до кабіни автомобіля «DAF», разом із захисником ОСОБА_40 , завівши двигун, на пропозицію слідчого намагався відтворити рух цього автомобіля на момент ДТП по трасі Н-23. Однак, із урахуванням нанесеної слідової інформації на трасу Н-23, що зафіксована під час ОМП, зокрема гальмівного шляху автомобіля ОСОБА_2 , осипу деталей, фарби, останій вказав, що відтворити обставини та механізм ДТП, не зможе, оскільки їх не пам`ятає. Також ОСОБА_2 зазначив, що не зможе відворити швидкість, із якою рухався, у запропонований слідчим спосіб, а саме, закривши спідометр на автомобілі, оскільки не пам`ятає, із якою швидкістю рухався, а по відчуттям, так би мовити на угад, цього зробити не зможе. На пропозицію слідчого відтворити за допомогою статистичного автомобіля рух автомобіля «TOYOTA Hilux», зокрема, зафіксувати, на якій відстані останній знаходився від автомобіля ОСОБА_2 у той час, як той «вискочив», ОСОБА_2 відмовився, обґрунтовуючи свою позицію тим, що не пам`ятає цих обставин, оскільки події відбувалися дуже стрімко.

За приписами ст. 240 , іметою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Частина 3 цієї статті встановлює, що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постановах від 30.05.2019 у справі № 164/1457/16-к та від 21.10.2020 у справі № 345/522/16-к, визначальним для застосування п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України є встановлення того, чи існували на момент отримання показань від свідка дані, які давали підстави вважати, що саме ця особа буде визнана підозрюваною або обвинуваченою, та чи були дії органу досудового розслідування фактично спрямовані на отримання від неї викривальних відомостей усупереч праву на мовчання і свободі від самовикриття.

Аналогічний підхід підтверджено Касаційним кримінальним судом у постанові від 29.11.2023 у справі № 359/5361/17 із прямим посиланням на зазначені правові позиції Верховного Суду.

Суд враховує, що вказаний слідчий експеримент проведений із ОСОБА_2 , як свідком у вказаному кримінальному провадженні, оскільки на той час були відсутні дані про те, що саме він є винуватцем ДТП. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_2 була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди і в такий спосіб вплинути на вирішення справи, що не суперечить засаді верховенства права. При цьому, слід зазначити, що він не стверджував, що винний у ДТП, та взагалі не надавав ніякої оцінки своїм діям. Окрім того, слідчий експеримент проведено з метою відтворення обставин ДТП, а не одержання від свідка ОСОБА_2 викривальних показань. Експертиза, за якою було встановлено, що саме дії ОСОБА_2 призвели до ДТП, проведена вже після слідчого експерименту.

Таким чином, відсутні підстави вважати протокол слідчого експерименту від 25.08.2020 зі свідком ОСОБА_2 недопустимим доказом за п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК.

Щодо доводів захисника про невідповідність технічних умов слідчого експерименту, то суд виходить із того, що ст. 240 КПК України передбачає відтворення тих умов, які існували на час події, які мають вагоме значення в аспекті реалізації приписів ст. 91 КПК України і є важливими для досягнення мети експерименту.

Із протоколу слідчого експерименту слідує, що його проведено на ділянці дороги, де відбулася ДТП, в світлу пору доби, за сухої погоди, проїзна частина дороги та узбіччя були сухими, дорожня розмітка відсутня, з чого вбачається, що умови відповідали тим, які склалися на час ДТП.

Використання під час слідчого експерименту автомобіля «DAF» без напівричіпа, не впливає на допустимість протоколу слідчої дії, враховуючи її мету і спрямованість на встановлення обставин, що передували ДТП, напрямків руху транспортних засобів, їх швидкість, видимість, розташування транспортних засобів до та в момент ДТП, а не на встановлення обставин, пов`язаних із характерними особливостями конкретної марки транспортного засобу.

Окрім того, до початку проведення слідчого експерименту, слідчим уточнювалося у ОСОБА_2 можливість його проведення без напівпричіпа, на що ОСОБА_2 погоджувався та зауважень із цього приводу не висловлював. При цьому, подальша неможливість повного відтворення механізму ДТП була обумовлена не відсутністю напівпричепа, а тим, що сам ОСОБА_2 повідомив, що не пам`ятає положення транспортних засобів, відстаней та швидкості і тому не може їх відтворити.

За таких обставин доводи сторони захисту про те, що відсутність напівпричепа сама по собі перетворює результати слідчого експерименту на недопустимий доказ, суд вважає необґрунтованим.

Також суд зауважує, що у цій справі слідчий експеримент від 25.08.2020 не використовується як самостійний доказ точного положення автопоїзда, швидкості його руху чи місця первинного контакту транспортних засобів.

Протокол вказаної слідчої дії складено відповідно до приписів ст ст. 104, 105 КПК, слідчі дії проведено за правилами, передбаченими ст. 240 цього Кодексу.

Після повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286 КК України та допиту останнього в якості підозрюваного, 21.04.2021 із підозрюваним ОСОБА_41 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_12 проведено слідчий експеримент на ділянки місцевості траси Н-23, за 300 м до повороту на с. Вільне Криворізького району, тобто на місці, де відбулася 24.08.2020 ДТП за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_13 (т.4 а.п.64-66). Під час проведення слідчого експерименту, який проводився з добровільної згоди ОСОБА_2 , останній фактично підтвердив надані ним раніше показання та відтворені ним обставини під час слідчого експерименту від 25.08.2020, які зводилися до того, що останній не зможе відтворити всі обставини та механізм ДТП, оскільки не пам`ятає ці події. Окрім того, останній зазначив і це зафіксовано на відео, що на момент слідчого експерименту обстановка не відповідає тій, яка була на момент ДТП, оскільки на дорожнє покриття нансесена розмітка, наявна оформлена обочина та встановлені відбійники.

Судом, за участі учасників судового провадження досліджено висновки технічних експертиз сторони обвинувачення.

Як слідує з висновків судових експертиз технічного стану транспортного засобу від 29.09.2020 № 19/104-17/1/4/309 та № 19/104/1/4/306 (т.2 а.п.90-106), на момент огляду система рульового керування автомобіля «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , у рамках її функціональності, знаходилася в працездатному стані, а гальмівна система знаходилася в стані повної відмови з причини її розгерметизації. Оскільки виявлена несправність (зміщення бачка живлення з місця технологічної установки) розташована в зоні пошкоджень кузова автомобіля та в технологічному отворі місця кріплення бачка живлення на головному гальмівному циліндрі спостерігається наявність гальмівної рідини, то можна припустити, що ця несправність виникла в момент ДТП. Однак, слід зазначити, що виявлена несправність може бути однією з причин розгерметизації системи. Для виявлення інших причин, які могли спричинити відмову системи до ДТП, на даному етапі дослідження, не є можливим.

Відповідно до висновків судових експертиз технічного стану транспортного засобу від 16.09.2020 № 19/104-17/1/4/310, від 15.09.2020 № 19/104-17/1/4/307 та № 19/104-17/1/4/308 (т.2 а.п.107-135), на момент огляду система рульового керування автомобіля «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , а також робоча гальмова система цього ж автомобіля та напівпричіпа «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , перебувають у працездатному стані.

Згідно з висновку судової автотехнічної експертизи від 28.10.2020 № 19/104-17/1/4/347, призначеної на підставі постанови ст. слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 від 05.10.2020 (т.2 а.п.164-171), встановлено, що за умови технічно справного стану автомобіля «DAF XP 105.460» р/н НОМЕР_9 , із напівпричепом «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , його мінімально можлива швидкість руху перед початком гальмування, визначена виходячи із зафіксованого на місці ДТП сліду гальмування заднього правого колеса напівпричепа довжиною 29,9 м, становила близько 66,7 км/год. Експертом зазначено, що отримане значення є мінімально можливим, оскільки частина сліду гальмування могла не відобразитися на дорожньому покритті.

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 11.11.2020 № 19/104-17/1/4/348, призначеної на підставі постанови ст. слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 від 05.10.2020 (т.2 а.п.137-162), виходячи із зафіксованої на місці ДТП слідової інформації та пошкоджень на транспортних засобах, встановити розташування місця зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини та повздовжнього орієнтиру, із достатньою точністю, не є можливим, однак, слід зазначити, що при умові, що сліди ковзання залишені саме транспортними засобами учасниками ДТП, то міце розташовується в межах зафіксованої ділянки концентрації слідів ковзання транспортних засобів, початок якої розташований на відстані 7,4 м від правого краю проїзної частини та 7,3 м за е/о № 3, та кінець на відстані 5,5 м від правого краю проїзної частини, та 11,5 м за е/о № 3, або в безпосередній близькості перед цією ділянкою, враховуючи напрямок їх слідоутворення та розташування первинних місць контакту на автомобілях «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 та «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 .

У зв`зяку з тим, що в зоні розташування пошкоджень на автомобілі «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , які виникли внаслідок контакту з автомобілем «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , мають місце пошкодження отримані від контакту з іншими об`єктами (електрична опора) та сліди проковзування кузовних елементів транспортних засобів після їх первинного контакту, які могли змінити та знищити пошкодження від первинного контакту транспортних засобів, визначити пари контактуючих поверхонь, які виникли одномоментно в момент первинного контакту, не є можливим, а тому і встановити кут між повздовжніми осями автомобілів в момент їх первинного контакту з достатньою точністю також не є можливим. Однак, виходячи із наявних пошкоджень та напрямку їх утворення на даних транспортних засобах, можна припустити, що кут між повздовжніми осями цих автомобілів у момент первинного контакту був близьким до 180°.

Також, під час дослідження пошкоджень автомобіля «Toyota Hilux» експерт установив, що на його кузові наявні пошкодження, які мають різні напрямки та різний час слідоутворення, тобто весь комплекс пошкоджень цього транспортного засобу не є наслідком одного контактного впливу.

За характером та розташуванням пошкоджень експерт виділив три основні напрямки деформуючих зусиль. Пошкодження лівої бічної частини автомобіля утворені внаслідок дії зусиль, перше за часом виникнення з яких було спрямоване спереду назад та зліва направо, а друге зліва направо та зверху вниз. Деформуюче зусилля, яким утворено пошкодження правої бічної частини кузова «Toyota Hilux», було спрямоване справа наліво та зверху вниз.

Експертом окремо встановлено, що не всі виявлені пошкодження «Toyota Hilux» виникли внаслідок його контакту з «DAF ХР 105.460». Зокрема, гранична за шириною вм`ятина колоподібної форми по всій висоті лівої бічної частини «Toyota Hilux» виникла після утворення подряпин та нашарувань речовини чорного кольору, спрямованих спереду назад, та є наслідком подальшого контакту лівої частини «Toyota Hilux» з електричною опорою.

При порівняльному дослідженні правої бічної частини «Toyota Hilux» та лівої бічної частини «DAF ХР 105.460» експерт установив, що напрямки слідоутворення цих пошкоджень не співпадають. У зв`язку із цим, пошкодження правої бічної частини «Toyota Hilux» віднесені до контакту з іншим об`єктом, із урахуванням установлених обставин ДТП, під час подальшого перекидання автомобіля.

Водночас експерт установив, що подряпини лакофарбового покриття та нашарування речовини чорного кольору на лівій бічній частині «Toyota Hilux», спрямовані спереду назад, а також пошкодження колісного диска заднього лівого колеса виникли внаслідок контакту « ОСОБА_42 » із автомобілем «DAF XP 105.460». Після первинного контакту транспортних засобів відбувалося проковзування вздовж кузовних частин обох автомобілів.

При цьому експерт звернув увагу, що в зоні пошкоджень «Toyota Hilux», які виникли внаслідок контакту з «DAF ХР 105.460», одночасно наявні пошкодження від подальшого контакту з електричною опорою та сліди проковзування кузовних елементів після первинного контакту. Такі вторинні сліди могли змінити та знищити частину первинної слідової інформації.

У зв`язку із цим, визначити конкретні пари контактуючих поверхонь, які взаємодіяли одномоментно саме в момент первинного контакту « ОСОБА_42 » та «DAF ХР 105.460», експертним шляхом не виявилося можливим. Відповідно, встановити з достатньою точністю кут між поздовжніми осями автомобілів у момент первинного контакту також неможливо.

Разом із тим, виходячи з наявних пошкоджень транспортних засобів та напрямків їх утворення, експерт зазначив про можливість припустити, що кут між поздовжніми осями автомобілів у момент їх первинного контакту був близьким до 180°.

Щодо місця зіткнення експерт дослідив зафіксовані в протоколі огляду місця ДТП та схемах до нього сліди, зокрема осип уламків, гальмівні сліди напівпричепа «Mega MNS 260», ділянку концентрації слідів ковзання частин транспортних засобів, сліди заносу «Toyota Hilux», кінцеве положення транспортних засобів та характер їх пошкоджень.

За результатами цього дослідження експерт дійшов висновку, що встановити розташування місця зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини та поздовжнього орієнтира з достатньою точністю неможливо.

Разом із тим, експерт зазначив, що за умови, якщо зафіксовані на місці ДТП сліди ковзання були залишені саме транспортними засобами учасниками цієї ДТП, місце зіткнення розташовувалося в межах зафіксованої ділянки концентрації слідів ковзання.

Відповідно до висновку комплексної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи від 09.12.2020 № 4563/4564-20, призначеної на підставі постанови ст. слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 від 02.11.2020 (т.2 а.п.173-191), орієнтовна швидкість автомобіля «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_5 , перед початком його руху у стані заносу і розвороту, визначена з урахуванням найдовшого сліду заносу, становила приблизно 99,7103,9 км/год. При цьому експертом зазначено, що під час розрахунку не враховувалися витрати кінетичної енергії на подальше переміщення автомобіля після припинення сліду заносу та на його деформацію при контакті з електроопорою через відсутність необхідної слідової інформації.

За результатами транспортно-трасологічного дослідження встановлено, що контактування транспортних засобів мало дотичний характер, первинний контакт відбувся передньо-бічною лівою частиною переднього бампера автомобіля «DAF XP 105.460» із передньо-бічною частиною Toyota Hilux, а кут між їх поздовжніми осями у момент первинного контакту становив 180° ± 5°.

Дослідивши зафіксовані на місці ДТП сліди, зокрема слід гальмування правого заднього колеса напівпричепа «Mega MNS 260», загальний осип деталей та ділянку концентрації слідів ковзання, експерт дійшов висновку, що місце зіткнення знаходилося на смузі руху автомобіля «Toyota Hilux», на відстані не більше приблизно 5,5 м від правого, відносно напрямку його руху, краю проїзної частини. При цьому розташування сліду гальмування напівпричепа свідчило, що на момент початку гальмування автопоїзд «DAF XP 105.460» з напівпричепом частково перебував у межах зустрічної смуги руху.

Згідно з висновку судово-автотехнічної експертизи від 15.01.2021 № 43-21, призначеної на підставі постанови ст. слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 від 04.01.2021 (т.2 а.п.193-202), встановлено, що водій автомобіля «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_5 , ОСОБА_13 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год, а при виникненні небезпеки для руху застосувати гальмування відповідно до вимог пп. 12.3, 12.6 «ґ», 12.9 «б» ПДР України. Разом із тим, оскільки місце зіткнення знаходилося на смузі руху автомобіля «Toyota Hilux», навіть повна його зупинка не виключала зіткнення з автомобілем «DAF XP 105.460», у зв`язку з чим ОСОБА_13 не мав технічної можливості запобігти зіткненню та перебував в аварійній обстановці. Невідповідностей у його діях вимогам ПДР, які могли перебувати у причинному зв`язку з ДТП, експертом не встановлено.

Водій автомобіля «DAF XP 105.460», р/н НОМЕР_9 , із напівпричепом «Mega MNS 260», р/н НОМЕР_10 , ОСОБА_2 у заданій дорожньо-транспортній ситуації повинен був діяти відповідно до вимог п. 11.4 ПДР України, не виїжджаючи на призначений для зустрічного руху бік дороги. Експерт установив, що технічна можливість запобігти зіткненню визначалася однобічними діями ОСОБА_2 виконанням вимог п. 11.4 ПДР України; невідповідність його дій зазначеним вимогам з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку зі зіткненням. Аварійна обстановка, за висновком експерта, була створена діями водія «DAF XP 105.460» ОСОБА_2 .

При цьому, експерт виходив із установлених попередніми експертними дослідженнями даних, відповідно до яких швидкість «Toyota Hilux» становила 99,7103,9 км/год, швидкість «DAF XP 105.460» близько 66,7 км/год, кут між поздовжніми осями транспортних засобів у момент первинного контакту становив 180°±5°, а місце зіткнення знаходилося на смузі руху «Toyota Hilux», на відстані не більше приблизно 5,5 м праворуч відносно напрямку його руху від правого краю проїзної частини.

На питання, хто з водіїв першим порушив ПДР, експерт відповіді не надав, зазначивши, що встановлення початку (або завершення) порушення вимог ПДР учасниками ДТП виходить за межі компетенції судового експерта-автотехніка.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи від 11.02.2021 № 353-21, призначеної на підставі постанови ст. слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 від 25.01.2021 (т.2 а.п.204-211), встановлено, що показання ОСОБА_2 про рух керованого ним автомобіля «DAF XP 105.460», р/н НОМЕР_1 , із напівпричепом «Mega MNS 260», р/н НОМЕР_2 , на відстані 1,5 м від правого краю проїзної частини є технічно неспроможними, оскільки вони суперечать зафіксованій на місці ДТП слідовій інформації та встановленому розташуванню транспортних засобів у момент зіткнення.

Експерт урахував, що ширина автомобіля «DAF» становить 2,49 м, а тому за умови його руху на зазначеній ОСОБА_2 відстані 1,5 м зовнішній лівий габарит автомобіля мав би розташовуватися не далі 3,99 м від правого краю проїзної частини. Водночас за висновком експерта № 4563/4564-20 від 09.12.2020 місце зіткнення знаходилося на смузі руху автомобіля «Toyota Hilux», на відстані не більше приблизно 5,5 м від правого, за напрямком руху «Toyota Hilux», краю проїзної частини. За ширини проїзної частини 12,4 м це відповідає розташуванню зовнішнього лівого габариту «DAF XP 105.460» приблизно 8,41 м від правого краю за напрямком руху «Toyota Hilux». Окрім того, на схемі ДТП початок сліду правих коліс напівпричепа зафіксовано на відстані 4,4 м від правого краю проїзної частини за напрямком руху «DAF XP 105.460», що також суперечить наведеній ОСОБА_2 відстані 1,5 м.

Також експерт, посилаючись на висновок експерта від 28.10.2020 № 19/104-17/1/4/347, згідно з яким швидкість автомобіля «DAF XP 105.460» із напівпричепом становила 66,7 км/год, дійшов висновку, що показання ОСОБА_2 про рух зі швидкістю до 60 км/год, є технічно неспроможними.

Інші наведені ОСОБА_2 обставини механізму ДТП експерт не мав можливості перевірити на технічну спроможність, оскільки вони мали переважно суб`єктивний характер і не могли бути перевірені за об`єктивною слідовою інформацією.

На питання про те, хто з учасників ДТП першим порушив вимоги Правил дорожнього руху, експерт відповіді не надав, зазначивши, що встановлення послідовності та моменту виникнення порушень ПДР учасниками ДТП не належить до компетенції судового експерта-автотехніка.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи від 10.06.2021 № 2086-21, призначеної на підставі постанови ст. слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_24 від 23.04.2021 (т.2 а.п.213-225), показання водія ОСОБА_2 у частині виїзду автомобіля «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 на смугу руху автомобіля «DAF XP 105.460» р/н НОМЕР_9 та зіткнення транспортних засобів на смузі руху останнього «DAF» є з технічної точки зору неспроможними.

Експертами встановлено, що за зафіксованою слідовою інформацією та результатами транспортно-трасологічних досліджень зіткнення відбулося саме в межах смуги руху автомобіля «TOYOTA Hilux»: зона контактної взаємодії транспортних засобів знаходилася в межах зустрічної для «DAF» смуги руху, приблизно за 0,7 м від умовної осьової лінії проїзної частини. Цей висновок додатково узгоджується з розташуванням початку сліду заносу лівого переднього колеса «TOYOTA Hilux» приблизно за 0,9 м від умовної осьової лінії у напрямку смуги руху цього автомобіля.

За встановленого механізму ДТП водій автомобіля «DAF XP 105.460» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 11.4 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти зіткненню визначалася його діями відповідно до зазначених вимог ПДР, а невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам п. 11.4 ПДР з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку зі зіткненням з автомобілем «TOYOTA Hilux».

Надати категоричну оцінку технічній спроможності іншої частини показань ОСОБА_2 щодо самого маневру «TOYOTA Hilux» експерти визнали можливим лише після їх перевірки експертним шляхом. Питання про те, хто з учасників ДТП першим порушив Правила дорожнього руху, експертами не вирішувалося як таке, що за наведених у дослідницькій частині причин не належить до компетенції судових експертів-автотехніків.

Окрім того, у судовому засіданні досліджено висновки експертиз, що надані у цьому кримінальному провадженні стороною захисту.

Так, висновком експерта Чернівецького відділення КНДІСЕ ОСОБА_43 від 10.02.2021 № 14/21-29, складеним за результатами інженерно-транспортної експертизи на замовлення сторони захисту, адвоката ОСОБА_37 , встановлено, що водій автопоїзда у складі автомобіля «DAF XP 105.460» та напівпричепа «Mega MNS 260», ОСОБА_2 у заданій дорожній ситуації повинен був діяти відповідно до вимог пп. 13.1, 14.6 (г), а у разі виникнення небезпеки для руху п. 12.3 ПДР України. За прийнятих експертом вихідних даних ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути ДТП своїми односторонніми діями; у його діях експерт установив невідповідність вимогам п. 13.1 ПДР України, однак таку невідповідність не визнав такою, що з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з ДТП.

Водночас експерт дійшов висновку, що водій «Toyota Hilux» ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до пп. 12.3, 12.4 (г), 12.9 (б) ПДР України та за заданих параметрів зближення мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання цих вимог. Невідповідність дій ОСОБА_13 зазначеним вимогам ПДР експерт визнав такою, що в сукупності перебувала у причинному зв`язку з настанням ДТП.

У дослідницькій частині експерт виходив, зокрема, зі швидкості автомобіля «DAF XP 105.460» 80 км/год, швидкості «Toyota Hilux» 100116 км/год, бокового інтервалу між автопоїздом і зустрічними транспортними засобами 1,5 м, відстані між «DAF XP 105.460» і «Toyota Hilux» у момент виїзду останнього з-за мікроавтобуса 80 м, а також із того, що в момент зіткнення «DAF XP 105.460» перебував на своїй смузі руху. Мінімальну швидкість автопоїзда за зафіксованим слідом гальмування довжиною 30 м експерт розрахував у 66,86 км/год, зазначивши, що це не суперечить прийнятій швидкості 80 км/год.

Суд відразу зазначає, що не бере до уваги висновок експерта ОСОБА_44 від 10.02.2021 № 14/21-29 при встановленні механізму ДТП та причинного зв`язку між діями водіїв і її наслідками, оскільки сформульовані у ньому висновки є похідними від вихідних даних, достовірність яких матеріалами кримінального провадження не підтверджена.

Як убачається зі змісту висновку, вихідні дані експертом прийняті переважно із заяви сторони захисту та фактично відтворюють версію ОСОБА_2 щодо обставин ДТП, зокрема швидкості та взаємного розташування транспортних засобів, відстаней між ними, обгону велосипедиста, виїзду «Toyota Hilux» із-за мікроавтобуса та перебування автопоїзда на своїй смузі руху. Водночас під час досудового розслідування ОСОБА_2 таких обставин не повідомляв, посилаючись на те, що події ДТП не пам`ятає, що підтверджується раніше викладеними даними зі слідчих експериментів, проведених за його участі.

При цьому експерту не надавалися матеріали кримінального провадження, що містили об`єктивну слідову інформацію, а сам експерт прямо зазначив про неможливість підтвердити чи спростувати експертним шляхом дані ОСОБА_2 щодо розташування місця зіткнення відносно меж проїзної частини через відсутність відповідної слідової інформації.

Отже, висновок № 14/21-29 засвідчує лише технічну спроможність запропонованого стороною захисту варіанта розвитку ДТП за умови достовірності заданих експерту вихідних даних, але не підтверджує достовірності самих цих даних. Оскільки вони не узгоджуються з установленими судом обставинами та сукупністю інших досліджених доказів, суд відповідно до ст. 94, 101 КПК України, не покладає зазначений висновок в основу своїх висновків щодо фактичного механізму ДТП та причинного зв`язку.

Згідно з висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 12.04.2021 № 6863/7852, який долучено до матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування ст. слідчим ОСОБА_24 за клопотанням захисника підозрюваного ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_12 , встановлено, що первинний контакт транспортних засобів відбувся лівою бічною стороною переднього бампера «Toyota Hilux» із лівою стороною переднього бампера «DAF XP 105.460». У момент первинного контакту передня частина «Toyota Hilux» виступала за передню частину «DAF XP 105.460», поздовжні осі автомобілів розташовувалися під кутом близько 175°, мало місце зустрічне кутове лівоексцентричне зіткнення.

Експерт зазначив про неможливість установити експертним шляхом розташування автомобілів відносно меж проїзної частини в момент первинного контакту, конкретне місце зіткнення та смугу руху, на якій воно відбулося, через відсутність слідів руху транспортних засобів до моменту удару. Водночас визначено, що зіткнення відбулося в районі утворення концентрації слідів ковзання розміром 4,2 ? 1,9 м.

Мінімальна швидкість «DAF XP 105.460» із напівпричепом «Mega MNS260» до початку утворення слідів гальмування становила не менше 64 км/год, а мінімальна швидкість «Toyota Hilux» до початку утворення сліду заносу, не менше 95 км/год. Визначити швидкість обох транспортних засобів безпосередньо в момент зіткнення експертним шляхом визнано неможливим.

Показання водія «DAF XP 105.460» ОСОБА_2 щодо механізму виникнення ДТП експерт визнав такими, що не суперечать зафіксованій слідовій інформації, узгоджуються з результатами транспортно-трасологічних досліджень та з технічної точки зору є спроможними; водночас його показання щодо конкретного положення «DAF XP 105.460» на проїзній частині в момент зіткнення та, відповідно, місця зіткнення перевірити експертним шляхом визнано неможливим.

Виходячи з прийнятого механізму ДТП, експерт дійшов висновку, що водій «Toyota Hilux» ОСОБА_13 мав діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 14.2 «в» ПДР України, а технічна можливість уникнути зіткнення для нього визначалася виконанням цих вимог. Його дії вимогам зазначених пунктів ПДР не відповідали та, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Щодо водія «DAF XP 105.460» ОСОБА_2 експерт зазначив, що з моменту виникнення небезпеки для руху він мав діяти відповідно до п. 12.3 ПДР України. Водночас, виходячи з показань самого ОСОБА_2 щодо механізму ДТП, технічна можливість попередити зіткнення односторонніми діями водія «DAF XP 105.460» не визначалася, оскільки як зниження швидкості, так і повна зупинка «DAF XP 105.460» не виключали зіткнення із зустрічним «Toyota Hilux», який рухався без гальмування зі швидкістю не менше 95 км/год. Невідповідностей вимогам ПДР у діях ОСОБА_2 , які з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з ДТП, експерт не встановив.

Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.10.2021 № 29219/21-52/30360/21-52, складеним за результатами комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, встановлено, що зіткнення автопоїзда «DAF XP105.460» із напівпричепом «Mega MNS260» та автомобіля «Toyota Hilux» мало зустрічно-кутовий характер із незначним поперечним відхиленням: первинний контакт відбувся між передньою лівою кутовою частиною автопоїзда «DAF XP105.460» та лівою боковою частиною «Toyota Hilux», при цьому поздовжні осі транспортних засобів у момент первинного контакту розташовувалися під тупим кутом близько 170175°.

Точне місце первинного контакту транспортних засобів відносно меж проїзної частини та смуг руху експертним шляхом встановити не виявилося можливим через відсутність достатньої слідової інформації, яка характеризувала б розташування та переміщення транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням. Встановлено лише, що місце первинного контакту знаходилося між кінцевими положеннями транспортних засобів, у районі зафіксованого на схемі ДТП місця концентрації слідів ковзання частинами транспортних засобів.

За зафіксованими слідами гальмування автопоїзда «DAF XP105.460» довжиною 29,9 м визначена швидкість, еквівалентна його переміщенню на ділянці слідоутворення, близько 64 км/год, а за слідами бокового юзу «Toyota Hilux» довжиною 62,8 м близько 95101 км/год. Водночас експерти окремо зазначили, що ці величини не є встановленими фактичними швидкостями транспортних засобів у момент зіткнення; визначити дійсні швидкості «DAF XP105.460» і «Toyota Hilux» на момент зіткнення за наданими матеріалами неможливо.

Пояснення водія «DAF XP105.460» ОСОБА_2 про механізм ДТП, відповідно до яких «Toyota Hilux» виїхала на зустрічну для неї смугу руху, якою рухався автопоїзд «DAF XP105.460», експертами визнано такими, що не містять суперечностей технічного характеру із зафіксованою слідовою інформацією, тобто з технічної точки зору є спроможними. При цьому експерти наголосили, що через неможливість точно визначити місце первинного контакту відносно смуг руху експертним шляхом неможливо підтвердити або спростувати пояснення ОСОБА_45 саме в частині того, що зіткнення відбулося на смузі руху «DAF XP105.460».

Виходячи з прийнятого експертами механізму ДТП, за яким «Toyota Hilux» безпосередньо перед пригодою виїхала на зустрічну смугу руху, якою рухався «DAF XP105.460», водій «DAF» ОСОБА_2 із моменту виникнення небезпеки повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР України, тобто негайно зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Водій «Toyota Hilux» ОСОБА_13 за таких вихідних умов повинен був діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 14.2 «в» та/або 11.4 ПДР України, тобто перед зміною напрямку руху та виїздом на смугу зустрічного руху переконатися у безпечності маневру та не виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги за відповідних умов.

Питання про технічну можливість запобігання ДТП з боку водія «Toyota Hilux» ОСОБА_13 шляхом гальмування експерти визнали методично недоцільним, оскільки така можливість забезпечувалася дотриманням ним вимог пп. 10.1, 14.2 «в» та/або 11.4 ПДР України, перешкод технічного характеру для виконання яких за матеріалами справи не встановлено.

Щодо водія «DAF XP105.460» ОСОБА_2 експерти зазначили, що через відсутність даних про взаємне розташування транспортних засобів у момент виникнення небезпеки розрахунковим шляхом визначити його технічну можливість уникнути зіткнення неможливо. Разом із тим, з урахуванням зустрічного характеру зближення, механізму зіткнення та кінцевого положення «Toyota Hilux» експерти дійшли висновку, що навіть своєчасне застосування Захарківим екстреного гальмування могло не забезпечити уникнення зіткнення, у зв`язку з чим відсутні технічні підстави категорично вбачати в його діях невідповідність п. 12.3 ПДР, яка перебувала б у причинному зв`язку з ДТП.

Натомість дії водія «Toyota Hilux» ОСОБА_13 , за прийнятих експертами вихідних умов механізму пригоди, не відповідали вимогам пп. 10.1, 14.2 «в» та/або 11.4 ПДР України, і ця невідповідність, за висновком експертів, перебувала у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Висновком експертів ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 26.10.2021 № 24282/27400-27403 за результатами судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, проведеної за заявою захисника на підставі копій матеріалів кримінального провадження, встановлено, що в момент первинного контакту автомобіль «Toyota Hilux», р/н НОМЕР_5 , лівою бічною частиною переднього бампера контактував із лівою частиною переднього бампера автомобіля «DAF-XF 105.460», р/н НОМЕР_9 . Зіткнення мало характер зустрічного кутового лівого ексцентричного, при цьому передня частина «Toyota Hilux» розташовувалася за передньою частиною «DAF-XF 105.460», а кут між поздовжніми осями транспортних засобів становив близько 175°.

Експерти встановили, що зіткнення відбулося в районі концентрації слідів ковзання розміром 4,2 ? 1,9 м. Водночас через відсутність достатніх транспортно-трасологічних ознак експертним шляхом неможливо встановити точне положення місця зіткнення відносно меж проїзної частини, смугу руху, на якій воно відбулося, а також розташування «Toyota Hilux» та автопоїзда «DAF-XF 105.460» із напівпричепом «Mega-MNS260» відносно меж проїзної частини в момент зіткнення.

За слідовою інформацією визначено, що мінімальна швидкість автопоїзда «DAF-XF 105.460» із напівпричепом «Mega-MNS260» до початку утворення сліду гальмування заднього правого колеса напівпричепа становила не менше 64 км/год, а мінімальна швидкість «Toyota Hilux» до початку утворення сліду заносу його заднього лівого колеса не менше 95 км/год. Визначити швидкість обох транспортних засобів безпосередньо в момент первинного контакту за характером їх пошкоджень експертним шляхом визнано неможливим.

Показання водія «DAF-XF 105.460» ОСОБА_2 щодо механізму виникнення ДТП, про те, що у зустрічному потоці рухався вантажний автомобіль, а з-за його задньої частини на смугу руху автопоїзда виїхав автомобіль Toyota Hilux, після чого відбулося зіткнення їх передніми лівими частинами, експерти визнали технічно спроможними та такими, що узгоджуються зі слідовою інформацією і результатами транспортно-трасологічного дослідження. Разом із тим показання ОСОБА_2 щодо конкретного положення керованого ним транспортного засобу на проїзній частині в момент зіткнення експертним шляхом перевірити неможливо через відсутність відповідної слідової інформації.

Експерти дійшли висновку, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій «Toyota Hilux» ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 14.2 «в», 12.6 «ґ» та 12.9 ПДР України. Технічна можливість уникнути зіткнення для нього визначалася виконанням вимог пп. 10.1 та 14.2 «в» ПДР відмовою від виїзду на зустрічну смугу за наявності зустрічного автопоїзда та недостатньої для обгону відстані. Невідповідність його дій вимогам пп. 10.1 та 14.2 «в» ПДР експерти визнали такою, що з технічної точки зору перебувала в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Порушення вимог пп. 12.6 «ґ» та 12.9 ПДР щодо швидкості, за висновком експертів, у причинному зв`язку з виникненням ДТП не перебувало.

Щодо водія автопоїзда ОСОБА_2 експерти зазначили, що з моменту виникнення небезпеки для руху виїзду «Toyota Hilux» на зустрічну смугу він повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР України, тобто вживати заходів до зменшення швидкості аж до зупинки. Водночас, виходячи з прийнятого експертами механізму ДТП, технічна можливість уникнення зіткнення не визначалася односторонніми діями ОСОБА_2 , оскільки ні зниження швидкості, ні повна зупинка автопоїзда не виключали зіткнення з «Toyota Hilux», який, за прийнятими експертами вихідними даними, рухався до зіткнення без гальмування зі швидкістю не менше 95 км/год. У зв`язку з цим експерти дійшли висновку, що в діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Оцінюючи висновки автотехнічних і транспортно-трасологічних експертиз саме у взаємозв`язку між собою та з протоколом огляду місця ДТП, схемою до нього, зафіксованими слідами на проїзній частині, характером і локалізацією пошкоджень транспортних засобів, суд доходить висновку, що істотною відмінністю між експертизами сторони обвинувачення та сторони захисту є саме вихідні дані, які покладені в основу цих досліджень.

При цьому суд не виходить із того, що висновки сторони обвинувачення мають більшу доказову силу лише через те, що експерти були залучені слідчим.

Так, висновком від 28.10.2020 № 19/104-17/1/4/347 при дослідженні швидкості автопоїзда використано об`єктивно зафіксований на місці події слід гальмування заднього правого колеса напівпричепа довжиною 29,9 м. За цим слідом визначено мінімально можливу швидкість «DAF» перед початком гальмування близько 66,7 км/год. Ідеться саме про мінімальну, а не про точну швидкість, оскільки розрахунок не враховує можливу частину руху, яка не залишила сліду на дорожньому покритті.

Висновок від 11.11.2020 № 19/104-17/1/4/348 установлює характер взаємного контакту транспортних засобів за їх пошкодженнями. Експерт не встановив точного місця первинного контакту на проїзній частині та точного кута між транспортними засобами, а взаємне положення їх поздовжніх осей близько 180° визначав як орієнтовне. Саме ця експертиза мала значення для наступних, оскільки визначила характер контактної взаємодії транспортних засобів та відмежувала первинний контакт « ОСОБА_42 » із «DAF» від подальших фаз ДТП, під час яких «Toyota» продовжила рух, контактувала з опорою та перекинулася.

Наступне дослідження від 09.12.2020 № 4563/4564-20 конкретизувало просторове положення місця контакту. При ширині проїзної частини 12,4 м експертом виконано розрахунок: 12,4 м 4,4 м 2,55 м = 5,45 м, тобто приблизно 5,5 м від правого краю проїзної частини у напрямку руху «Toyota Hilux».

Таким чином, даним висновком було встановлено, що місце первинного контакту було локалізовано на смузі руху «Toyota Hilux». Взаємне положення транспортних засобів визначалося як близьке до зустрічного, із кутом між їх поздовжніми осями близько 180° ± 5°.

При цьому, висновок про місце зіткнення вже ґрунтувався не на припущенні про те, який із водіїв виїхав на зустрічну смугу, а на геометричному зіставленні об`єктивно зафіксованих параметрів.

У висновку від 15.01.2021 № 43-21 використані результати попередніх експертиз, у тому числі встановлені параметри руху транспортних засобів та місце їх контактної взаємодії, після чого здійснено автотехнічну оцінку дій обох водіїв. Цей висновок фактично не заперечує перевищення ОСОБА_13 дозволеної швидкості, оскільки експерт прямо використовує швидкість «Toyota» 99,7103,9 км/год при дозволених 90 км/год. Однак він розмежовує сам факт невідповідності швидкісного режиму та причинний зв`язок із ДТП: за прийнятого експертом механізму пригоди перевищення швидкості «Toyota» не перебувало у причинному зв`язку зі зіткненням, оскільки навіть повна зупинка «Toyota» на власній смузі не усувала можливості зіткнення з «DAF», який опинився на цій смузі.

Окрім того, під час досудового розслідування шляхом експертного дослідження була перевірена версія розвитку ДТП за поясненнями ОСОБА_2 про рух керованого ним автопоїзда праворуч, приблизно за 1,5 м від правого краю проїзної частини, зі швидкість 60 км/год та виїзд «Toyota Hilux» на його смугу руху. У висновку від 11.02.2021 № 353-21 не встановлювалися заново місце зі, такі як слідова інформація, висновок № 4563/4564-20 щодо місця зіткнення та висновок № 19/104-17/1/4/347 щодо швидкості, і на їх підставі перевірялася технічна спроможність конкретної версії ОСОБА_2 . Водночас, експертним шляхом встановлено, що два істотні елементи версії ОСОБА_2 : «рухався за 1,5 м від краю» та «швидкість до 60 км/год», не узгоджуються з об`єктивною слідовою картиною ДТП. Тобто вказана експертиза послідовно спростовувала твердження ОСОБА_2 , про рух «DAF» у межах своєї смуги та виїзд «Toyota» на його смугу.

Комплексний висновок від 10.06.2021 № 2086-21 зіставляє попередньо встановлені технічні дані з усією сукупністю матеріальних слідів ДТП. Тобо, цей висновок не виникає на підставі самостійно обраної експертами версії події. Він є результатом послідовного уточнення механізму ДТП: від дослідження пошкоджень транспортних засобів, до визначення їх взаємного положення, далі до перевірки дій водіїв, окремої перевірки версії ОСОБА_2 і, зрештою, комплексного зіставлення отриманих результатів із усією слідовою картиною місця ДТП.

На місці події були зафіксовані, зокрема, сліди гальмування автопоїзда довжиною 6,7 м та 29,9 м, сліди переміщення «Toyota Hilux» довжиною 62,8 м, 21,0 м, 17,1 м та 12,8 м, а також ділянка концентрації слідів ковзання розміром 4,2 ? 1,9 м. Ці величини існували незалежно від подальших пояснень ОСОБА_2 і не були сформовані тією чи іншою версією сторони у судовому провадженні.

За результатами комплексного зіставлення слідової картини та пошкоджень транспортних засобів експерти зазначили про первинний контакт на смузі руху «Toyota Hilux», приблизно на 0,7 м у межах її смуги, а положення відповідного сліду «Toyota» приблизно 0,9 м від умовної осьової лінії.

Якщо первинний контакт відбувся приблизно на 0,7 м за умовною серединою дороги на стороні «Toyota», то такий результат безпосередньо суперечить версії ОСОБА_2 про те, що він залишався у межах своєї смуги, а на неї виїхала «Toyota».

При цьому, висновок № 2086-21 узгоджується з попередніми дослідженнями в частині сліду гальмування автопоїзда 29,9 м, мінімальною швидкістю «DAF» близько 66,7 км/год, установленим характером контакту зустрічно спрямованих транспортних засобів та локалізацією місця зіткнення, яка ще у висновку № 4563/4564-20 визначалася через розрахунок 12,4 4,4 2,55 = 5,45 м.

Експертами також установлено технічну неспроможність версії ОСОБА_2 про виїзд «Toyota Hilux» на смугу руху «DAF» та встановлено невідповідність дій водія «DAF» вимогам п. 11.4 ПДР України, яка перебувала у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Саме висновок № 2086-21 суд бере до уваги, оскільки його результат підтверджується матеріальними слідами ДТП та узгоджується з результатами попередніх експертних досліджень.

При цьому суд враховує, що висновки № 19/104-17/1/4/347, № 19/104-17/1/4/348, № 4563/4564-20, № 43-21 та № 353-21, є послідовними: кожний із них досліджує окремий елемент механізму ДТП, а їх результати є узгодженими та надалі перевіряються комплексним дослідженням № 2086-21.

При цьому, інший характер мають висновки від 12.04.2021 № 6863/7852, від 18.10.2021 № 29219/21-52/30360/21-52 та від 26.10.2021 № 24282/27400-27403, надані стороною захисту.

Суд не відкидає їх через те, що вони отримані за ініціативою захисту. Їх суттєва відмінність полягає саме у вихідній моделі ДТП, на якій побудовані їх технічні висновки.

У цих дослідженнях перевіряється варіант розвитку події, за якого автопоїзд ОСОБА_2 рухався у межах своєї смуги, тоді як «Toyota Hilux» змістилася на смугу руху автопоїзда. Проте такий результат залежить від прийняття вихідної моделі руху транспортних засобів, яка за своїм змістом відтворює версію Захарківа про обставини ДТП.

Саме в цій частині висновки захисту вступають у суперечність із комплексною експертизою № 2086-21. Комплексна експертиза визначає первинний контакт на стороні руху Toyota приблизно на 0,7 м від умовної межі смуг, тоді як висновки захисту виходять із протилежної передумови знаходження «DAF» на своїй смузі та виходу «Toyota» на його сторону.

Тобто суперечність між експертизами знаходиться не стільки у формулах та розрахунках, скільки у вихідних даних, що використані під час проведення таких розрахунків.

Судом не встановлено та перед судом не доведено вихідну вихідну передумову захисної версії, що безпосередньо перед первинним контактом «Toyota» перетнула умовну середину проїзної частини та опинилася на смузі «DAF». Натомість матеріальні сліди, використані при комплексному дослідженні № 2086-21, приводять до протилежної локалізації первинного контакту.

Не змінює цього і швидкість «Toyota» 99,7103,9 км/год. Ця величина може характеризувати порушення водієм «Toyota» швидкісного режиму, але сама по собі не переносить місце зіткнення з її смуги на смугу «DAF». Для такого висновку необхідний окремий об`єктивний доказ поперечного переміщення «Toyota» через умовну середину дороги до первинного контакту. Лише високої швидкості для цього недостатньо.

Так само довжина гальмівного сліду автопоїзда 29,9 м і розрахована за ним мінімальна швидкість близько 66,7 км/год не підтверджують твердження про рух «DAF» у межах своєї смуги. Ці дані характеризують швидкість і гальмування автопоїзда, але не можуть самостійно визначати його поперечне положення на дорозі.

Отже, комплексне дослідження № 2086-21 виходило не з необхідності підтвердити показання одного з водіїв, а із сукупності матеріальних слідів ДТП та результатів попередніх досліджень.

Натомість висновки № 6863/7852, № 29219/21-52/30360/21-52 та № 24282/27400-27403 не спростовують установленої № 2086-21 локалізації місця первинного контакту об`єктивним матеріальним слідом. Їх відмінний результат зумовлений насамперед іншою вихідною моделлю ДТП, яка передбачає рух «DAF» своєю смугою та виїзд «Toyota» на смугу автопоїзда. Оскільки сама ця вихідна передумова сукупністю досліджених судом доказів не підтверджена, похідні від неї розрахунки не можуть бути використані як доказ того, що саме так фактично розвивалася ДТП.

За таких обставин суд надає перевагу результатам висновків № 19/104-17/1/4/348, № 4563/4564-20, № 43-21, № 353-21 та № 2086-21 не через їх процесуальне походження від сторони обвинувачення, а з огляду на спосіб їх формування саме на підставі вихідних даних, зафіксованих в матеріалах кримінального провадження та перевірюваність отриманих результатів від попередніх досліджень.

Ці дослідження послідовно переходять від матеріальних слідів і пошкоджень до просторової та автотехнічної реконструкції події; результати попереднього дослідження перевіряються і конкретизуються наступним, а альтернативна версія ОСОБА_2 була предметом окремої експертної перевірки та не знайшла свого об`єктивного підтвердження.

Натомість висновки № 6863/7852, № 29219/21-52/30360/21-52 та № 24282/27400-27403 підтверджують технічну можливість іншого механізму ДТП за версії обвинуваченого, однак є незрозумілим, якими об`єктивними слідами місця події підтверджується сама вихідна передумова сторони захисту про перебування «DAF» у межах своєї смуги та виїзд «Toyota Hilux» на смугу його руху.

За відсутності належного підтвердження доказами такої версії подій, суд не вважає правильним враховувати результати цих експертиз.

Висновки сторони захисту не спростовують результатів комплексного дослідження № 2086-21 та попередніх узгоджених із ним досліджень у тій частині, в якій місце первинного контакту визначено за сукупністю матеріальних слідів ДТП, а не шляхом прийняття за вихідну умову версії одного з її учасників.

Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимими доказами висновків експерта від 09.12.2020 № 4563/4564-20, від 15.01.2021 № 43-21, від 11.02.2021 № 353-21, від 10.06.2021 № 2086-21.

Обґрунтовуючи клопотання, захисник посилається, зокрема, на порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, при направленні матеріалів для проведення експертиз; відсутність у висновках належної ідентифікації наданих експертам матеріалів та відомостей про їх засвідчення штампом експертної установи; не прошиття та не пронумерування матеріалів; не проведення експертом безпосереднього дослідження транспортних засобів; необхідність, на думку захисту, призначення повторної експертизи; використання висновку № 4563/4564-20 при проведенні подальших експертних досліджень.

Окремо захист стверджує про недопустимість протоколу слідчого експерименту від 25.08.2020, оскільки під час цієї слідчої дії використовувався автомобіль «DAF» без напівпричепа «Mega MNS 260», тоді як під час ДТП ОСОБА_2 керував автопоїздом у складі тягача та напівпричепа, у зв`язку з чим, на переконання захисту, фактичні умови дорожньо-транспортної пригоди відтворені не були.

Перевіривши зазначені доводи у взаємозв`язку з матеріалами кримінального провадження, суд не знаходить підстав для задоволення цього клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок такого порушення.

Отже, для вирішення питання про недопустимість доказу за правилами ст. 87 КПК України недостатньо самого встановлення порушення певної процедури. Необхідно встановити характер допущеного порушення, його істотність у розумінні ст. 87 КПК України, конкретне право чи свободу особи, які було порушено, а також причинний зв`язок між таким порушенням та отриманням відповідних фактичних даних.

Такий підхід узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.02.2020 у справі № 311/1110/18 та від 21.11.2023 у справі № 127/4327/14-к, де Верховний Суд наголошував, що при вирішенні питання про недопустимість кожний доказ має оцінюватися автономно та у сукупності з іншими доказами, а застосування правила про «плоди отруєного дерева» вимагає встановлення похідного характеру відповідного доказу саме від інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Отже, посилання захисту на те, що у висновку від 09.12.2020 № 4563/4564-20 зазначено про надходження експерту разом із постановою слідчого копій матеріалів кримінального провадження на 10 аркушах, без детального переліку кожного документа, а на самих матеріалах відсутні штампи експертної установи, не свідчить саме по собі про отримання висновку внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого.

Вимоги Інструкції № 53/5 щодо оформлення, направлення та маркування матеріалів мають забезпечити належну організацію експертного дослідження, і їх дотримання підлягає перевірці судом. Водночас порушення організаційно-технічних вимог Інструкції не є тотожним недопустимості доказу, у розумінні ст. ст. 86, 87 КПК України.

Для такого висновку необхідно встановити, що внаслідок відповідного порушення неможливо ідентифікувати об`єкти або матеріали, які фактично досліджував експерт, що відбулася їх підміна, зміна змісту чи інше втручання, яке поставило під сумнів походження отриманих експертом відомостей або істотно порушило процесуальні права обвинуваченого.

Водночас, таких обставин при дослідженні висновку від 09.12.2020 № 4563/4564-20 стороною захисту не доведено та судом не встановлено.

Сам по собі факт, що експерт не звертався до слідчого із клопотанням про надання транспортних засобів для безпосереднього огляду, також не свідчить про недопустимість висновку.

Вказане узгоджується з практикою ККС ВС, що викладена в постанові від 02.04.2026 у справі № 676/1013/23. Так, Верховний Суд, аналізуючи проведення експертного дослідження за наданими матеріалами, виходив із того, що визначення способу проведення експертизи та вибір методів належить до компетенції експерта, а за недостатності матеріалів експерт має право порушити питання про надання додаткових матеріалів.

Не є переконливим і твердження захисту, що експертиза від 09.12.2020 № 4563/4564-20 мала обов`язково визначатися як повторна лише через те, що до її призначення вже проводилося інше експертне дослідження.

Критерієм повторної експертизи є не сама наявність попереднього висновку, а дослідження тих самих об`єктів та вирішення тих самих питань, які вирішувалися первинною експертизою. Тому наявність попереднього експертного дослідження окремих обставин ДТП не перетворює будь-яке наступне дослідження механізму цієї самої ДТП на повторну експертизу.

Щодо висновків № 43-21, № 353-21 та № 2086-21, то суд не бере до уваги доводи сторони захисту про їх автоматичну недопустимість, як так званих «плодів отруєного дерева».

Застосування цієї доктрини передбачає насамперед встановлення первісного недопустимого доказу, одержаного внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а після цього встановлення причинного зв`язку між ним та отриманням похідного доказу.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі № 573/2028/19 зазначив, що для визнання доказу недопустимим за цим правилом необхідно чітко встановити похідний характер інформації від дій, якими істотно порушено права і свободи людини. Аналогічний підхід ККС ВС застосував у постанові від 03.06.2025 у справі № 348/713/21 саме щодо доводу про похідну недопустимість висновку автотехнічної експертизи: якщо первинні фактичні дані є допустимими, підстав для застосування доктрини немає.

Оскільки суд не встановив передбачених ст. ст. 86, 87 КПК України підстав для визнання висновку № 4563/4564-20 недопустимим доказом, тому відсутня передумова для автоматичного визнання недопустимими висновків № 43-21, № 353-21 та № 2086-21 лише через те, що експерти враховували результати попереднього дослідження. Крім того, як встановлено судом під час їх безпосереднього дослідження, експертами використовувалися також протокол огляду місця події, схеми до нього, зафіксована слідова інформація, відомості щодо пошкоджень транспортних засобів, результати інших експертних досліджень та відповідні вихідні дані.

Тому твердження про те, що вся доказова інформація у висновках № 43-21, № 353-21 та № 2086-21 походить виключно з висновку № 4563/4564-20, матеріалами кримінального провадження не підтверджується.

Також стороною захисту заявлялося клопотання про призначення в кримінальному провадженні комісійної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, необхідність проведення якої обґрунтовано наявністю у матеріалах кримінального провадження декількох висновків експертів, які, на думку захисту, містять взаємовиключні висновки щодо місця зіткнення транспортних засобів, механізму дорожньо-транспортної пригоди, відповідності дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху України та причинного зв`язку між їх діями і настанням ДТП.

Захист посилається, зокрема, на висновок експерта № 4563/4564-20 від 09.12.2020, висновок експерта № 43-21 від 15.01.2021, висновок інженерно-транспортної експертизи № 14/21-29, а також на висновки експертиз № 29219/21-52/30360/21-52 від 19.10.2021 та № 24282/27400-27403 від 26.10.2021, наголошуючи на відмінності зроблених експертами висновків щодо дій водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_13 .

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 332 КПК України передбачено право суду доручити проведення експертизи, якщо суду надано кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Разом із тим зі змісту цієї норми не випливає, що сама лише наявність у кримінальному провадженні декількох експертних висновків, які містять різні відповіді на окремі питання, покладає на суд безумовний обов`язок призначити нову експертизу.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 у справі № 731/274/19 звернув увагу, що положення ч. 2 ст. 332 КПК України встановлюють саме право, а не обов`язок суду призначити експертизу; наявність декількох висновків сама по собі не є достатньою підставою для її призначення, якщо суд може надати їм оцінку в сукупності з іншими доказами.

Аналогічний підхід застосований ККС ВС у постанові від 16.01.2025 у справі № 466/10640/16-к, де наголошено, що висновок експерта не має наперед установленої сили чи переваги над іншими джерелами доказів, а необхідність призначення додаткової чи повторної експертизи визначається з урахуванням конкретних обставин провадження.

Дослідивши наведені стороною захисту висновки експертів, суд установив, що наявні між ними відмінності обумовлені насамперед різними вихідними даними, а тому для їх оцінки нова експертиза не потрібна, оскільки встановлені відмінності між експертними висновками можуть бути оцінені судом шляхом аналізу повноти та достовірності вихідних даних, методів дослідження, відповідності висновків об`єктивній слідовій інформації та їх узгодженості з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Вирішення питання, які з альтернативних вихідних даних відповідають фактичним обставинам події, належить до оцінки доказів судом, відповідно до ст. 94 КПК України.

При цьому судом безпосередньо досліджено протокол огляду місця ДТП, схеми до нього, фототаблиці, відомості про розташування осипу та уламків, слідів гальмування, заносу і ковзання транспортних засобів, характер та локалізацію їх механічних пошкоджень, висновки транспортно-трасологічних та автотехнічних експертиз, а також показання обвинуваченого і свідків. Отже, суд має необхідну доказову базу для перевірки того, які саме вихідні дані узгоджуються з об`єктивною слідовою картиною ДТП.

Не може бути підставою для призначення нової експертизи і саме по собі посилання захисту на показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 .

Питання про достовірність показань цих свідків, наявність або відсутність суперечностей між ними, їх узгодженість із слідовою інформацією та іншими доказами належить до виключної компетенції суду. Експерт не вправі вирішувати питання про те, показання якого свідка відповідають дійсності.

Не встановлює суд і необхідності повторного дослідження питань про місце первинного контакту транспортних засобів, їх взаємне розташування, кут зіткнення, швидкість руху та технічну можливість уникнення ДТП лише з тієї причини, що сторона захисту не погоджується з результатами окремих проведених експертиз. Значна частина цих питань уже була предметом декількох експертних досліджень, а запропонована захистом експертиза фактично передбачає чергове дослідження тієї самої дорожньо-транспортної пригоди на підставі тієї самої слідової інформації.

Сама наявність різних експертних висновків не звільняє сторону, яка просить про нову експертизу, від необхідності обґрунтувати передбачені ст. 332 КПК України підстави її проведення.

Суд також враховує, що сторона захисту відповідно до принципу змагальності не була позбавлена можливості самостійно залучати експертів, подавати отримані висновки, ставити експертам питання, клопотати про їх допит та доводити перед судом переваги певного експертного висновку. Верховний Суд у справі № 466/10640/16-к окремо наголосив на праві сторони захисту самостійно залучати експертів та на тому, що відмова суду в призначенні повторної експертизи за відсутності передбачених законом підстав сама по собі не порушує права на захист.

Із огляду на викладене, суд не встановив передбачених ст. 332 КПК України підстав, які б зумовлювали необхідність призначення у цьому кримінальному провадженні нової комісійної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, а тому у задоволенні клопотання захисника про її призначення протокольною ухвалою на місці судом було відмовлено.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_2 послідовно стверджував, що керований ним автопоїзд рухався своєю смугою, тоді як автомобіль «Toyota Hilux» раптово виїхав йому назустріч, і саме цим пояснював неможливість уникнення зіткнення.

Разом із тим, суд вважає цю версію такою, що не узгоджується із сукупністю досліджених доказів.

Під час слідчого експерименту 25.08.2020 ОСОБА_2 , який на той час мав статус свідка та брав участь у слідчій дії у присутності адвоката, пояснював, що « ОСОБА_42 » він до моменту її появи безпосередньо перед «DAF» не бачив, оскільки попереду « ОСОБА_46 » нібито рухався інший, більший за розмірами автомобіль. Водночас він не зміг назвати цей автомобіль, відтворити відстань між транспортними засобами, конкретне взаємне розташування «DAF» і «Toyota» у момент виникнення небезпеки, швидкість свого руху та механізм зіткнення. Із урахуванням нанесеної на дорогу слідової інформації, зафіксованої під час огляду місця події, ОСОБА_2 зазначив, що відтворити механізм ДТП не може, оскільки його не пам`ятає.

У ході слідчого експерименту від 21.04.2021, проведеного вже після повідомлення про підозру, за участю захисника, ОСОБА_2 фактично залишився на тих самих позиціях та знову не зміг відтворити всі істотні параметри дорожньої ситуації.

Отже, наведена стороною захисту версія не ґрунтується на чітко відтворених ОСОБА_2 фактичних параметрах ДТП. Навпаки, щодо істотних для автотехнічного аналізу даних, як положення транспортних засобів, відстаней, моменту виникнення небезпеки та конкретної траєкторії руху «Toyota Hilux», сам ОСОБА_2 указував на відсутність у нього відповідних спогадів.

Тому, саме ця обставина також враховується судом при оцінці експертних висновків, виконаних за ініціативою сторони захисту, оскільки як вихідні дані для розрахунків у них взято варіанти руху «Toyota Hilux», які сам ОСОБА_2 безпосередньо після ДТП достовірно відтворити не зміг.

Слід також відмітити показання свідка ОСОБА_23 . Свідок пояснив, що рухався позаду «DAF» у напрямку м. Кривого Рогу, неодноразово намагався його обігнати, однак через зустрічний транспорт зробити цього не зміг. Під час однієї з таких спроб він бачив зустрічний білий автомобіль «Toyota Hilux», попереду якого інших транспортних засобів не було. Надалі, рухаючись за вантажівкою, він побачив, як «DAF» почав зміщуватися ліворуч без увімкнення покажчика повороту, після чого відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем. При цьому, за показаннями ОСОБА_47 , « ОСОБА_42 » до зіткнення рухалася посередині своєї смуги та не зміщувалася ні вправо, ні вліво.

Суд враховує аргументи сторони захисту щодо часу появи ОСОБА_23 як свідка, відсутності його допиту під час досудового розслідування та зауваження щодо можливості подальшого об`їзду ним «DAF» справа. Проте ці обставини самі по собі не спростовують повідомленого ним про механізм руху транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням.

Показання ОСОБА_23 суд оцінює не як єдиний та безумовний доказ винуватості ОСОБА_2 , а виключно у взаємозв`язку з об`єктивними слідами ДТП. Саме в цій частині вони узгоджуються з матеріалами огляду місця події, розташуванням слідів гальмування та заносу, осипу і слідів ковзання, характером пошкоджень транспортних засобів та результатами експертних досліджень, що базувалися на цих матеріальних слідах.

Істотним є також те, що свідок ОСОБА_22 , який рухався в тому самому напрямку, що й «Toyota Hilux», хоча безпосереднього моменту первинного контакту не бачив, повідомив, що «Toyota» рухалася попереду нього в потоці транспортних засобів і між його автомобілем та «Toyota» перебували приблизно чотири-п`ять автомобілів. Обгону автомобілем «Toyota» він не спостерігав.

Таким чином, твердження ОСОБА_2 про те, що «Toyota Hilux» нібито здійснювала обгін іншого транспортного засобу та саме у зв`язку із цим раптово опинилася на смузі руху «DAF», не знаходить підтвердження показаннями жодного свідка, який спостерігав рух «Toyota» до ДТП.

Окремо слід відмітити, що не залишається поза оцінкою судом встановлена експертним шляхом швидкість руху «Toyota Hilux». При цьому, дослідженими матеріалами, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту встановлено, що швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_13 перед ДТП перевищувала дозволену за відповідних дорожніх умов. Тому, ця обставина підлягає врахуванню при встановленні повного механізму ДТП.

Разом із тим, навіть якщо виходити з розрахункових значень швидкості «Toyota Hilux» близько 99,7103,9 км/год та мінімально можливої швидкості «DAF» близько 66,7 км/год, самі по собі ці показники не встановлюють особу водія, який допустив виїзд за межі своєї смуги руху, і не доводять причинного зв`язку між швидкістю «Toyota» та зіткненням. Для кримінально-правової оцінки визначальним є не факт певної швидкості як такий, а те, чи перебувало відповідне порушення у необхідному причинному зв`язку з настанням ДТП.

Суд зауважує, що саме по собі перевищення швидкості одним учасником дорожнього руху не дає підстав автоматично покласти на нього причинність усієї події або виключити причинний зв`язок між порушенням ПДР іншим водієм і наслідками ДТП.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі 682/956/17 (провадження 13-31 кс19) вказала про те, що диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед Правил дорожнього руху, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Тому, склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог Правил дорожнього руху, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Тобто, у разі виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діями (порушенням правил дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідженням характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію) тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

У цій конкретній справі досліджена судом сукупність доказів не підтверджує, що саме перевищення швидкості ОСОБА_13 , який керував автомобілем «Toyota Hilux, стало причиною виїзду «Toyota Hilux» на смугу зустрічного руху, оскільки сам факт такого виїзду судом не встановлений та ніким інічим не доведений.

Навпаки, встановлений судом механізм первинного контакту полягає у зміщенні «DAF» ліворуч із зайняттям частини смуги зустрічного руху та зіткненні його лівої передньої частини з лівою передньою частиною «Toyota Hilux», яка рухалася у зустрічному напрямку.

За такого механізму перевищення швидкості «Toyota Hilux» могло впливати на розвиток дорожньо-транспортної пригоди, інтенсивність зіткнення та тяжкість його наслідків, однак не спростовує встановленого судом первинного порушення ОСОБА_2 вимог п. 11.4 ПДР України виїзду на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Вирішуючи питання про причинний зв`язок, суд виходить із того, що для відповідальності за ст. 286 КК України значення має не формальна наявність будь-якого порушення Правил дорожнього руху, а лише таке порушення, яке було необхідною умовою виникнення ДТП та перебувало у причинному зв`язку з передбаченими кримінальним законом наслідками.

Велика Палата Верховного Суду у справі 682/956/17 наголошувала на необхідності розмежовувати порушення ПДР, які безпосередньо спричинили суспільно небезпечні наслідки, та порушення, які лише характеризують поведінку водія або створюють умови для їх настання.

Застосовуючи цей підхід до встановлених обставин, суд доходить висновку, що визначальним для виникнення ДТП було порушення ОСОБА_2 вимог п. 11.4 ПДР України, яке полягало у виїзді керованого ним автопоїзда на бік дороги, призначений для зустрічного руху.

Якби «DAF XP 105.460» із напівпричепом «Mega MNS 260» продовжував рух у межах своєї смуги, просторового перетинання траєкторій «DAF» і «Toyota Hilux», установленого за об`єктивною слідовою інформацією та механізмом контактної взаємодії транспортних засобів, не відбулося б.

Саме виїзд автопоїзда на зустрічний бік дороги створив небезпечну дорожню ситуацію, яка реалізувалася у зіткненні транспортних засобів, подальшій втраті ОСОБА_13 контролю над «Toyota Hilux», її виїзді за межі проїзної частини, контакті з електроопорою та перекиданні.

При цьому, встановлений ланцюг подій не переривається будь-якою самостійною обставиною, яка усувала б причинне значення дій ОСОБА_2 .

Наслідки ДТП у вигляді смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_14 безпосередньо підтверджуються висновками судово-медичного експерта від 28.08.2020 № 1861, № 1861/1 та № 1862, № 1862/1, які судом описано вище.

Згідно з висновками № 1861 та № 1861/1, у ОСОБА_13 встановлено комплекс прижиттєвих ушкоджень, які виникли в умовах дорожньо-транспортної пригоди та в сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть настала від сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток скелета та ускладнилася розвитком шоку; між отриманими ушкодженнями та смертю встановлено причинний зв`язок. Характер і локалізація окремих ушкоджень також визначені експертом як характерні для водія.

Відповідно до висновків № 1862 та № 1862/1 щодо ОСОБА_14 , встановлено сполучену тупу травму тіла з множинними переломами кісток скелета та несумісним із життям ушкодженням головного мозку. Ушкодження є прижиттєвими, виникли в салоні автомобіля в умовах ДТП, могли утворитися у пасажира переднього сидіння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 висловлені ним в останньому слові, про те, що смерть потерпілих могла настати не безпосередньо внаслідок зіткнення транспортних засобів, а внаслідок подальшого контакту автомобіля «Toyota Hilux» із опорою, у зв`язку з чим обвинувачений просив відновити з`ясування обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, суд до уваги не бере, оскільки такі доводи не дають підстав для відновлення судового розгляду та не спростовують установленого судом причинного зв`язку між допущеним ОСОБА_2 порушенням Правил дорожнього руху і наслідками у вигляді смерті потерпілих.

Як установлено судом на підставі сукупності досліджених доказів, саме порушення ОСОБА_2 вимог п. 11.4 Правил дорожнього руху, яке полягало у виїзді керованого ним транспортного засобу на смугу зустрічного руху, стало причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди та послугувалу розвитку подальшого єдиного причинно-наслідкового механізму, наслідком якого стала смерть потерпілих.

Тобто, подальше некероване переміщення автомобіля «Toyota Hilux» після первинного зіткнення з «DAF», його подальше перекидання та контакт з опорою не є самостійною подією, не пов`язаною з діями обвинуваченого, а становлять єдиний механізм дорожньо-транспортної пригоди, виникнення якої було зумовлено встановленим судом порушенням ОСОБА_2 п. 11.4 ПДР України.

За встановлених судом обставин, для оцінки дій обвинуваченого визначальним є не те, на якому саме етапі розвитку цієї ДТП (у момент первинного зіткнення транспортних засобів, подальшого перекидання та переміщення, чи контакту « ОСОБА_42 » з опорою), потерпілим були заподіяні ушкодження, від яких настала їх смерть, а наявність причинного зв`язку між порушенням ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, виникненням ДТП та її суспільно небезпечними наслідками.

Навіть якщо виходити із запропонованої обвинуваченим версії про те, що смертельні тілесні ушкодження потерпілі отримали саме внаслідок контакту автомобіля «Toyota Hilux» із опорою, така обставина сама по собі не перериває причинного зв`язку між установленим порушенням ОСОБА_2 п. 11.4 ПДР України та смертю потерпілих, оскільки зазначений контакт відбувся в процесі розвитку тієї самої дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої цим порушенням.

Отже, висловлене ОСОБА_2 не становить нової істотної обставини, яка відповідно до ч. 4 ст. 365 КПК України, зумовлювала б необхідність відновлення з`ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами.

Саме порушення ОСОБА_2 вимог п. 11.4 ПДР України суд визнає таким, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з ДТП та загибеллю двох осіб. Невиконання вимог п. п. 1.3, 1.5 та пп. «б» п. 2.3 ПДР, про що також зазначено у формулюванні обвинувачення, характеризує неналежне виконання останнім загальних обов`язків водія у дорожній ситуації.

Водночас, суд враховує також і ту обставину, що водієм «Toyota Hilux» ОСОБА_13 хоча і порушено вимоги п. п. 12.6 г), 12.9 б) ПДР України, разом із тим, вказані порушення не перебуваю в причинному зв`язку з наслідками ДТП.

Невизнання ОСОБА_2 вини суд розцінює як реалізацію гарантованого законом права на захист, яке не може бути використане проти нього При цьому суд враховує, що саме висновок про винуватість ґрунтується не на ставленні обвинуваченого до пред`явленого обвинувачення, а виключно на сукупності доказів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду.

Оцінюючи всі докази в цьому кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи, як кожен окремо, так і в сукупності, суд бере до уваги, що окремі докази підтверджують різні елементи події та взаємно доповнюють один одного: протокол огляду місця події, схеми і фототаблиця фіксують матеріальну слідову картину; транспортно-трасологічні дослідження встановлюють характер і напрямки контакту транспортних засобів; автотехнічні дослідження дозволяють перевірити технічну спроможність запропонованих сторонами варіантів механізму ДТП; показання свідків характеризують дорожню обстановку та рух транспортних засобів; судово-медичні експертизи встановлюють характер травм потерпілих, причини їх смерті та причинний зв`язок між травмами і смертю. Саме сукупність цих доказів дає суду підстави для висновку про фактичний механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, суд доходить висновку, що досліджені під час судового розгляду докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, достатніми та переконливими і поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF XP 105.460» із напівпричепом «Mega MNS 260», порушив правила безпеки дорожнього руху, допустив виїзд на сторону дороги, призначену для зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «TOYOTA Hilux», унаслідок чого настала загибель ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Таким чином, пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення в межах фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, знайшло своє підтвердження під час судового розгляду та є доведеним, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох (двох) осіб.

Посилання захисту на те, що формулювання обвинувачення є «нелогічним і дивним», оскільки за версією обвинувачення автомобілі фактично рухалися назустріч один одному по одній смузі, саме по собі не спростовує саме обвинувачення.

Предметом доказування є не те, наскільки звичайною або логічною видається стороні певна дорожня ситуація, а фактичне положення транспортних засобів, характер їх руху, місце зіткнення, дії кожного з водіїв та причинний зв`язок установлених порушень ПДР із наслідками ДТП.

Дійсно, саме виїзд транспортного засобу на смугу зустрічного руху об`єктивно створює ситуацію, за якої два зустрічні транспортні засоби певний час можуть рухатися в межах однієї смуги. Тому наведений захистом аргумент не свідчить про суперечності версії обвинувачення, а фактично лише заперечує встановлений обвинуваченням факт виїзду «DAF» на зустрічну смугу, оцінку чому суд надав на підставі сукупності встановлених та досліджених у судовому засіданні доказів, а не виходячи з припущень щодо «логічності» поведінки водіїв.

Щодо посилання у судовому засіданні стороною захисту на відсутність в ділянці ДТП нанесеної горизонтальної дорожньої розмітки, у зв`язку з укладанням нового асфальтового покриття, суд зазначає, що фізична відсутність нанесеної осьової лінії не означає відсутності смуг руху, як елементів проїзної частини та не надає водієві права використовувати частину дороги, призначену для зустрічного руху, всупереч установленим правилам розташування транспортних засобів.

Твердження сторони захисту про те, що відсутність дорожньої розмітки унеможливлювала визначення ОСОБА_2 меж своєї смуги руху, суд оцінює критично.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, смуга руху поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і має ширину, достатню для руху нерейкових транспортних засобів в один ряд. Отже, саме нормативне визначення смуги руху прямо передбачає можливість її існування за відсутності дорожньої розмітки.

Більше того, п. 11.1 ПДР передбачено, що кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками, а за їх відсутності самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Таким чином, відсутність осьової лінії не усуває обов`язку водія визначити межі частини проїзної частини, призначеної для його напрямку руху, та дотримуватися безпечного розташування транспортного засобу.

Тому наведений захистом факт укладення нового асфальтового покриття та відсутності на момент ДТП нанесеної дорожньої розмітки сам по собі не підтверджує версії про правомірність руху автомобіля «DAF» тією частиною проїзної частини, якою здійснювався зустрічний рух, і не спростовує встановленого судом механізму ДТП.

Отже, доводи сторони захисту переважно ґрунтуються на вихідній версії про те, що саме «Toyota Hilux» виїхала на смугу руху автопоїзда «DAF». Однак суд вкотре наголошує, що така обставина не підтверджена сукупністю досліджених судом об`єктивних доказів. Встановлене перевищення ОСОБА_13 дозволеної швидкості суд враховує як самостійне порушення ПДР, однак воно не усуває встановленого порушення ОСОБА_2 вимог п. 11.4 ПДР та не спростовує причинного зв`язку саме цього порушення з виникненням ДТП і її наслідками. Наявність порушення ПДР з боку іншого учасника дорожнього руху сама по собі не виключає кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо встановлено, що допущене ним порушення перебувало у причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками.

Щодо мотивів призначення покарання.

Вирішуючи питання призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує положення ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. Із моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Так, обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено, оскільки останній вину не визнав, вибачення у потерпілих не просив, не вживав заходів для відшкодування завданої шкоди.

Відсутні й обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого.

Суд, вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 , встановив наступне.

ОСОБА_2 одружений та має на утриманні малолітню доньку, що підтверджується свідоцтвами про шлюб серії НОМЕР_12 та про народження серії НОМЕР_13 (т.3 а.п.232-233).

Як слідує з медичної довідки від 02.07.2020 серії МДП № 295942 (т.3. а.п.216-217), яка дійсна до 02.07.2022, ОСОБА_2 придатний до керування транспортними засобами категорії А, А1, В, В1, С, С1, D, D1, ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ, має посвідчення водія серії НОМЕР_14 , видане ТСЦ 6141 04.10.2018, при цьому, згідно інформації, зазначеної у посвідченні, категорія В, С дісні з 18.10.2012. Отже, на момент ДТП останній мав право керування автомобілем «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 із напівпричіпом «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , власником яких, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_3 , є ПП «Автоленд-Тернопіль» (т.3 а.п.218-219).

Згідно з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 24.08.2020 № 2157, за результатами огляду лікарем КП «КБЛПД» ДОР», у ОСОБА_2 ознак сп`яніння не виявлено (т.3 а.п.220).

Відповідно до наданої за підписом директора ПП «Автоленд-Тернопіль» ОСОБА_48 характеристики, ОСОБА_2 працював на посаді водія автотранспортних засобів ПП «Автоленд-Тернопіль» із 16.07.2020 по 24.09.2020, із 25.09.2020 по сумісництву. За вказаний період роботи зарекомендував себе виключно позитивно (т.3 а.п.235-236).

Як засвідчує довідка про судимості (т.3 а.п.234), ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягався, судимостей не має.

Із 04.10.2022 по 10.05.2024 ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією тобто, брав активну участь у відсічі збройної агресії рф та захисті Батьківщини з 2022 року, є учасником бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», неодноразово проходив навчання з військової підготовки, що підтверджується відповідними сертифікатами (т.3 а.с.7-11).

Згідно з відповіді КП «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричнї допомоги» ДОР» від 12.04.2021 № 244 на запит ст. слідчого Гаркавого від 12.04.2021 (т.4 а.п.48), ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 04.03.2021. по 12.04.2021 із діагнозом: шизоафективний розлад, депресивний тип. Виписка планувалася 20-21.04.2021. За психічним станом ОСОБА_2 може перебувати в умовах слідчого ізолятора та ІТТ.

Також, встановлено, що під час досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні, відповідно до висновку судово-психіатрічного експерта від 27.08.2021 № 91, на період кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрювався ОСОБА_2 (на період ДТП 24.08.2020), він не виявляв ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом у той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Згідно з наданої на експертизу медичної документації психічні розлади тривожно-депресивного кола фіксуються у ОСОБА_2 із кінця лютого 2021 рку. На момент проведення експертизи ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Проте, на момент проведення експертизи, виявляв ознаки тяжкого депресивного епізоду без психотичних симптомів та за своїм психічним станом ОСОБА_2 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим, потербував застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

На підставі цього висновку, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.09.2021 (т.4 а.п.177-180), ОСОБА_2 поміщено до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи « Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» (застосовано запобіжний захід), де останній перебував до 12.05.2022 (т.4 а.п.200-201).

Відповідно, після завершення досудового розслідування, кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України скеровано до суду з клопотанням про застосування присових заходів медичного характеру

Оскільки за результатами проведеного лікування психічний стан ОСОБА_2 покращився, що також встановлено висновком експерта від 23.06.2022 № 292, відповідно до якого, останній за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.08.2022, на підставі ч. 5 ст. 513 КПК України, закрито кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів мдичного характеру до ОСОБА_2 , а матеріали провадження направлено прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку (т.4 а.п.200-201).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_2 надійшов до Криворізького районного суду Дніпропетровської області 19.09.2022 (т.1 а.с.1).

Отже, станом на момент розгляду вказаного обвинувального акта Криворізьким районним судом Дніпроптровської області, об`єктивних даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 будь-яких психічних захворювань та застосування до останнього примусових заходів медичного характеру, не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд також враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке хоча і визначається як необережний злочин, однак відповідно до ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів, його невідворотні наслідки, оскільки в результаті вчинення цього кримінального правопорушення трагічно та передчасно обірвалося життя двох молодих людей, батьків, внаслідок чого, їх малолітня дитина залишилася без батьківського піклування, а також зважає на поведінку потерпілого ОСОБА_13 , який також допустив порушенням правил дорожнього руху.

Суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який не бажав сприяти досудовому розслідуванню та під час цього розслідування, а також у суді, обрав «зручну» для себе позицію, відповідно до якої не пам`ятав важливих обставин дорожньо-транспортної пригоди за його участі, намагаючись спотворити дійсні обставини справи. Вказана позиція, беззаперечно, є правом обвинуваченого, а тому, зазначені ним обставини суд сприймає виключно як такі, що характеризують його особу та свідчать про відсутність у нього щонайменших ознак каяття. Під час всього судового розгляду ОСОБА_2 не визнав своєї вини, заперечував причетність до вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи свою версію подій та бажаючи цілком і повністю перекласти провину на іншого учасника ДТП, ОСОБА_13 , не просив вибачення у родичів загиблих.

Окрім того, суд також ураховує обставини, які вплинули на тривалість судового розгляду на завершальній його стадії.

Після закінчення судового слідства та судових дебатів, на стадії надання обвинуваченому останнього слова, ОСОБА_2 уклав контракт про проходження військової служби та став до лав Збройних Сил України.

У період із 26.02.2026 суд неодноразово вживав передбачених законом організаційних та процесуальних заходів для забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні та надання йому можливості реалізувати право на останнє слово. Об`єктивна неможливість його участі в окремих призначених судових засіданнях у зв`язку з проходженням військової служби зумовила відкладення завершення судового розгляду.

При цьому, оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між належною реалізацією обвинуваченим свого конституційного обов`язку із захисту України, його процесуальними правами у цьому кримінальному провадженні, правами потерпілих та обов`язком суду забезпечити розгляд кримінального провадження в розумний строк.

Суд жодним чином не надає негативної оцінки рішенню обвинуваченого ОСОБА_2 стати на захист України та враховує суспільну значущість виконання ним обов`язків військової служби. Водночас проходження обвинуваченим військової служби саме по собі не усуває обов`язку суду забезпечити завершення кримінального провадження з дотриманням прав усіх його учасників та вимог щодо розумності строків, установлених ст. 28 КПК України.

За таких обставин суд упродовж зазначеного періоду вживав заходів, спрямованих не на обмеження прав обвинуваченого у зв`язку з проходженням ним військової служби, а на забезпечення його особистої участі у завершальній стадії судового розгляду та одночасне недопущення невиправданого подальшого затягування кримінального провадження.

Отже, із урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, із урахуванням позиції потерпілих та прокурора щодо призначення покарання, які наполягали на його призначенні у максимальних розмірах, передбачених санкцією інкримінованої статті, особи обвинуваченого, відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України у виді восьми років позбавлення волі.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання за ч. 3 ст. 286 КК України, суд виходить з такого.

ОСОБА_2 , як встановлено судом, отримував посвідчення посвідчення водія серії НОМЕР_14 , видане ТСЦ 6141 04.10.2018.

Право на керування транспортним засобом є спеціальним правом, надання якого пов`язане з підвищеними вимогами до поведінки особи, яка його отримала, оскільки таке керування може становити загрозу для життя та здоров`я інших осіб.

Суд зауважує, що санкція ч. 3 ст. 286 КК України, передбачає безальтернативне позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, незаконні дії ОСОБА_2 , хоча і мають характер необережних, однак полягають саме в грубому порушенні ПДР України, яких останній, як водій, мав неухильно дотримуватись, оскільки право на керування транспортним засобом покладає на нього обов`язок користуватися цим правом без завдання шкоди іншим особам. У цьому випадку порушення обвинуваченим ПДР України, навіть із необережності, призвело до порушень невід`ємних прав потерпілої особи, зокрема, права на життя.

Аналізуючи обґрунтованість призначеного особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами Верховний Суд у постанові від 21.08.2025 (справа № 754/1696/24) зауважує, що людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Утрата життя людини, яке згідно зі ст. 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню, а життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер і непоправність наслідків, що настали, а також підвищену суспільну небезпечність для життя та здоров`я людини вказаного злочину, грубе порушення ПДР України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, а саме 3 роки, оскільки це буде необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. На переконання суду, такий строк додаткового покарння не є надмірним тягарем, а переслідує легітимну мету.

Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме тяжкості, обставинам та наслідкам вчиненого правопорушення, особі обвинуваченого, а також принципу індивідуалізації покарання, запобігатиме вчиненню інших правопорушень не лише ним, а й іншими особами, здійснюючи суспільно-виховний вплив.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.

Як вбачається з досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_2 (т.1 а.с.3), із урахуванням особистості обвинуваченого, його спосібу життя, історії правопорушення, а також середньої ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, що були виявленні при заповненні форми оцінки, орган пробації дійшов висновку, що виправлення особи ОСОБА_2 , без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

Водночас, досудова доповідь, із огляду на вимоги ст. 314-1 КПК України, не є вирішальною при призначенні покарання, та в даній конкретній справі, із урахуванням встановлених в ній обставин, не може братися до уваги, оскільки підстав для призначення ОСОБА_2 покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, судом не встановлено та таке покарання не сприятиме досягненню його мети, відповідно до ст. 50 КК України.

Потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожним окремо заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 , в якому вони просили стягнути з останнього по 1000000,00 грн на кожного, у рахунок відшкодування моральної шкоди, що завдана смертю їх дітей, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відповідно(т.1 а.с.223-236)

Кожен із позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та в їх обґрунтування суду зазначили, що внаслідок смерті їх дітей у результаті ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , вони перенесли та переносять дотепер значні моральні страждання, зумовлені невиправними, негативними змінами в їх житті. Щодня кожен із них переживає негативні спогади, емоційні та тілесні реакції при згадуванні трагічної загибелі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які перебували у молодому віці, розквіті сил, мали плани на майбутнє, які також були батьками, виховували сина ОСОБА_15 , якому на момент ДТП виповнилося 8 років та який назавжди залишився без батьківської любові, турботи, піклування. Для відновлення психоемоційного стану дитини витрачається багато часу та ресурсів, однак, відновитися в повному обсязі після пережитого буде дуже складно та й наврядче вдасться. Вказували, що кожен із них постійно переживає глибокі душевні хвилювання, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, емоційну напругу. Протиправні дії ОСОБА_2 , що призвели до ДТП, зруйнували плани їх дітей та їх особисті плани на майбутнє, мрії та надії на майбутнє життя в родині. Їх моральні страждання також поглиблювалися поведінкою обвинуваченого, адже після ДТП ОСОБА_2 не намагався підтримати їх, не вибачився та не розкаюється в своїх діях, тобто, самоусунувся навіть від спроби пом`якшити моральний стан родини загиблих, що лише поглиблює нестерпний душевний біль та хвилювання. Участь у численних судових засіданнях також ще більше поглибила їхні моральні страждання, адже кожного разу вони були змушені знову й знову переживати обставини загибелі дітей, що завдавало їм додаткового сильного душевного болю та стресу. У зв`язку з викладеним, потерпілі вважають, що факт заподіяння їм моральної шкоди є очевидним і доведеним, а її розмір має бути оцінений судом з урахуванням тяжкості немайнових втрат, безповоротності наслідків, глибини пережитих ними страждань, тривалості та непереборності душевного болю.

Обвинувачений ОСОБА_2 позов не визнав, оскільки не вважав себе винуватим у ДТП та стверджував, що така сталися виключно через порушення ПДР водієм автомобіля «TOYOTA Hilux» ОСОБА_13 , який, рухаючись зі значним перевищенням швидкості, виїхав на його смугу руху, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просив відмовити в повному обсязі (т.2 а.с.5-14).

Вирішуючи питання цивільного позову, суд враховує, що відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Статтею 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як встановлено судом, потерпілий ОСОБА_8 є батьком загиблого ОСОБА_13 , а ОСОБА_9 є матір`ю загиблої ОСОБА_14 , що учасниками процесу не заперечувалося.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз ст. ст. 1187 та 1172 ЦК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної події з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Вказана практика ВС є сталою, про зокрема свідчитьпозиція постанова ККС ВС від 27.07.2026 у справі № 583/2187/24, провадження № 51-310кмп25, де підтверджується загальний принцип, що за наявності умов ч. 1 ст. 1172 ЦК України, належним суб`єктом відповідальності є роботодавець працівника, який завдав шкоди під час виконання трудових/службових обов`язків.

Згідно зі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював водієм у ПП «Автоленд-Тернопіль». Згідно з наказу від 17.08.2020 № 39-ОП, за ОСОБА_2 були закріпленіавтомобіль DAF XF 105.460, р/н НОМЕР_15 та напівпричіп MEGA MNS 260, р/н НОМЕР_10 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 та НОМЕР_3 , належать ПП «Автоленд-Тернопіль», власник яких застрахував цивільно-правову відповідальність згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 185003190 у ПрАТ СК «Арсенал Страхування». Правомірність використання ОСОБА_2 транспортного засобу підтверджується подорожнім листом № 121 (т.3 а.п.144-171,221). Вказані обставини також підтверджено показаннями ОСОБА_2 , які він надавав безпосередньо в судовому засіданні.

Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що з огляду на характер трудових відносин між ОСОБА_2 та ПП «Автоленд-Тернопіль», що існували на момент ДТП, саме останнє має нести відповідальність в порядку ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.12.2023 у справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 у справі № 753/8710/21).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звертаючись до суду з цивільними позовами, вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, пред`являть до винуватця ДТП, ОСОБА_2 . При цьому, не врахували, що останній на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «Автоленд-Тернопіль», яке є власником транспортних засобів, якими керував ОСОБА_2 на відповідній правовій підставі на момент ДТП, а отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, тобто ПП «Автоленд-Тернопіль», а не безпосередньо винним водієм, тобто, ОСОБА_2 .

Оскільки ПП «Автоленд-Тернопіль», із яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із 16.07.2020 по 24.09.2020, а отже, яке було роботодавцем ОСОБА_2 на момент ДТП (24.08.2020), не залучено позивачами до участі в справі як відповідач (співвідповідач), тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слід відмовити, через неналежний склад відповідачів у справі.

При цьому, за загальним правилом, відмова в задоволенні позову з підстав неналежного суб`єктного складу, не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом до належних відповідачів у порядку цивільного судочинства.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.

Так, окремими постановами від 24.08.2020 автомобілі «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , напівпричіп «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , частини пластику в кількості 8 мрагментів від автомобіля «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , а також сережку з металу жовтого кольору, із написом «Cartier», із камінням у кількості 39 шт., яка поміщена в спецпакет № 7205889, визнано речовими доказами (т.2 а.п.13-17).

Ухвалами слідчого судді від 31.08.2020 (т.3 а.п.7-8,13-14,19-20,22-23), накладено арешт на автомобіль «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 та напівпричіп «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , які належать ПП «Автоленд-Тенопіль», а також на автомобіль «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , який належить СТОВ «ЗОРЯ», заборонивши особам, у користуванні яких знаходиться зазначені автомобілі та напівпричіп, їх відчуження, розпорядження та використання, які виконано, згідно з повідомлення ТСЦ МВС № 1243 від 13.10.2020 № 31/4-1243-744.

Згідно з ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2021 (т.3 а.п.25-29), скасовано арешти, накладені ухвалою цього ж суду від 31.08.2020 на автомобіль «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 та напівпричіп «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , які зобов`язано повернути власнику, ПП «Автоленд-Тенопіль».

Згідно з розписки від 07.09.2021, сережку з металу жовтого кольору, із написом «Cartier», із камінням у кількості 39 шт., передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 (т.2 а.п.18).

Відповідно до постанов від 23.02.2021, змінено місце зберігання речових доказів: автомобіля «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , напівпричіпа «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , частин пластику в кількості 8 мрагментів від автомобіля «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 та згідно з розписками від 23.02.2021 зазначені речові докази передані на зберігання представнику ПП «Автоленд-Тернопіль», ОСОБА_49 , який діяв на підставі довіреності від 01.02.2021 № 01/02/21, із визначенням постійного місця зберігання за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Лукновича, буд. 8, яке є місцем реєстрації та фактичним місцем знаходження ПП «Автоленд-Тернопіль (т.2 а.п.19-23, т.3 а.п.121).

Отже, суд вважає, у порідку вирішення питання про речові докази, згідно зі ст. 10 КПК України, сережку з металу жовтого кольору, із написом «Cartier», із камінням у кількості 39 шт., залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_9 ; автомобілі «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , напівпричіп «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , частини пластику в кількості 8 мрагментів від автомобіля «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , підлягають поверненню власникам.

Арешт, накладений на автомобіль «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , після набрання вирокм законної сили підлягає скасуванню.

Питання щодо процесуальних витрат на проведення експертиз, суд вирішує згідно зі ст. 124 КПК України, відповідно до якої, із обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на проведення експертиз на загальну суму 31087,05 грн (т.2 а.п.93,102,111,120,130,141,169,177,197,208,218).

Відповідно до протоколу затримання особи на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу (ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2021), ОСОБА_2 затримано в рамках цього кримінального провадження 12.04.2021 о 16 год. 33 хв., який неодноразово продовжувався та згідно з ухвалою слідчого судді від 19.08.2021 (т.4 а.п.148-154), застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на цілодобовий домашній арешт зі строком до 01.09.2021.

Згідно з ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.09.2021 (т.4 а.п.177-181), ОСОБА_2 змінено застосований запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.05.2022 запобіжний захід змінено на передання на піклування матері до 25.06.2022, який припинив свою дію (т.4 а.с.200-201).

У наступному, жоден запобіжний захід до ОСОБА_50 застосований не був.

Суд враховує, що ОСОБА_2 судом призначається покарання, яке слід відбувати реально, утім враховуючи його постійне прибуття у судові засідання, за виключенням випадків перебування на військовій службі, належне виконання обов`язків, покладених на нього судом, відсутність клопотань від прокурора про застосування будь-яких запобіжних заходів, тому до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_51 не застосовує, із огляду на що, строк відбуття покарання останньому слід рахувати з дня його затримання в порядку до виконання вироку.

При цьому, ОСОБА_2 у строк покарання необхідно зарахувати: на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з 12.04.2021 по 19.08.2021, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі; на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, строк перебування ОСОБА_2 під цілодобовим домашнім арештом із 20.08.2021 по 01.09.2021, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, а також на підставі ч. 4 ст. 84 КК України, ч. 3 ст. 515 КПК України, зарахувати в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК України, строк перебування ОСОБА_2 у медичній установі з 02.09.2021 по 12.05.2022, із розрахунку, один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру

Керуючись ст. ст. 373-374, 376, 395, 615 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з дня затримання в порядку виконання вироку.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обраховувати з моменту відбуття основного покарання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання зарахувати період перебування ОСОБА_2 під вартою, а саме, із моменту затримання, 12.04.2021, по день його звільнення з-під варти, у зв`язку зі зміною запобіжного заходу 18.08.2021.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, у строк покарання зарахувати період перебування ОСОБА_2 під цілодобовим домашнім арештоміз 19.08.2021 по 31.08.2021, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 84 КК України, ч. 3 ст. 515 КПК України, зарахувати в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК України, строк перебування ОСОБА_2 у медичній установі з 01.09.2021 по 12.05.2022, із розрахунку, один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 31.08.2020 (т.3 а.п.19-20) на автомобіль «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , який належить СТОВ «ЗОРЯ», - після набарання вироком законної сили, - скасувати.

Речові докази:

- автомобіль «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , напівпричіп «Mega MNS 260» р/н НОМЕР_10 , частини пластику в кількості 8 мрагментів від автомобіля «DAF ХР 105.460» р/н НОМЕР_9 , що згідно з розписками від 23.02.2021 передані на зберігання представнику ПП «Автоленд-Тернопіль», ОСОБА_49 (т.2 а.п.14-17, т.3 а.п.7-8,13-14,22-23,25-29) - залишити у розпорядженні ПП «Автоленд-Тернопіль»;

- автомобіль «TOYOTA Hilux» р/н НОМЕР_5 , який належить СТОВ «ЗОРЯ» (т.2 а.п.13, т.3 а.п.126) повернути власнику СТОВ «ЗОРЯ».

- сережку з металу жовтого кольору, із написом «Cartier», із камінням у кількості 39 шт., яку згідно з розписки від 07.09.2021 передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 (т.2 а.п.18), - залишити в розпорядженні потерпілої ОСОБА_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_16 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальному розмірі 31087 (тридцять одна тисяча вісімдесят сім) гривень 05 копійок (т.2 а.п.93,102,111,120,130,141,169,177,197,208,218).

Матеріали кримінального провадження № 12020040000000629 від 24.08.2020за ч. 3 ст. 286КК України щодо ОСОБА_2 у 4 томах, залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 177/1002/22 (провадження № 1-кп/177/64/26).

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: