Рішення № 140071831, 18.09.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2898/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом у якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Вимоги мотивує тим, що житловий будинок за вказаною адресою, згідно погосподарської книги належить спадкодавцю ОСОБА_3 , який є батьком позивача. Згідно земельно-кадастрової книги-присадибні ділянки громадян, для приватизації ОСОБА_3 була надана земельна ділянка на якій розташований зазначений житловий будинок в розмірі 0,76 га, а саме рилля-0,72 га, під будівлями -0,04 га., проте не була передана у приватну власність. Заповіту за життя ОСОБА_3 не складав. Спадкоємцями за законом є позивач та його брат ОСОБА_2 . На момент смерті спадкодавця з ним був зареєстрований син ОСОБА_2 , який формально прийняв спадщину свого батька. Позивач не був зареєстрований з батьком, але фактично проживав з ним на момент його смерті на відміну від брата, що підтверджується рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 21.02.2017 року, яким був визнаний факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22.02.2018 року брата позивача ОСОБА_2 було усунуто від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 . Тобто, єдиним спадкоємцем по закону після померлого ОСОБА_3 є позивач. Спадкова справа була відкрита Сумською районною державною нотаріальною конторою, але державним нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та на земельні ділянки, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Враховуючи вищевикладене позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку вирішити спірне питання, тому вимушений звернутися до суду з питанням визнання права власності на зазначений житловий будинок.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, просили розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Від представника відповідача Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі на підставі наявних матеріалів справи, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, заяві клопотань до суду не надсилав, процесуальним правом надати відзив на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.12.2008 року (а.с.15)

Позивач є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.04.1963 року (а.с.9)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно, серед якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно погосподарської книги житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 13.03.2026 року № 02-40/228. (а.с.10)

Відповідно зазначеної Довідки, згідно земельно-кадастрової книги-присадибні ділянки громадян, для приватизації була надана ОСОБА_3 земельна ділянка на якій розташований житловий будинок в розмірі 0,76 га, а саме рилля-0,72 га, під будівлями -0,04 га. (Рішення від 06.08.1993 року за № 28).

Але, земельна ділянка не була передана у приватну власність, що підтверджується Архівною довідкою архівного відділу Сумської районної державної адміністрації від 25.05.2026 року № 650/04-01 відповідно до якої вбачається, що в рішенні Біловодської сільської ради від 06.08.1993 року за № 28 даних про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_3 не виявлено. (а.с.12).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні. (а.с.14)

Згідно Довідки Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області №357 від 26.05.2026 року ОСОБА_3 був зареєстрований з 01.11.1977 по 14.12.2008 року та проживав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті з ним був зареєстрований його син ОСОБА_2 . Заповіт від імені ОСОБА_3 в виконкомі Хотінської селищної ради не посвідчувався.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Сумською районною державною нотаріальною конторою 07.03.2026 було заведено спадкову справу за номером в спадковому реєстрі 75315722, номер у нотаріуса 10/2026. (а.с.17)

24.06.2026 року представник позивача звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори з з проханням видати на ім`я його довірителя свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 24.06.2026 року державним нотаріусом Блошенко В.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з не поданням необхідних для вчинення нотаріальних дій документів. А саме: документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на відповідне нерухоме майно (житловий будинок та земельні ділянки). Оскільки спадкодавець свої права на землю належним чином за життя не оформив, державний акт про право власності на землю не отримав, а тому встановити склад спадкового майна за наявними у спадковій справі документами неможливо (стаття 68 Закону України «Про нотаріат»).

У зв`язку із цим, позивач позбавлений у позасудовому порядку оформити свої спадкові права, а тому вимушений звернутись до суду для захисту своїх прав та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 21.2017 року у справі №294/1420/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини, разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, разом з померлим ОСОБА_3 в спадковому будинку був зареєстрований син померлого ОСОБА_2 , якого рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22.02.2018 року у справі №587/3089/17 усунуто від права на спадкування після батька ОСОБА_3 .

Таким чином встановлено, що спадкоємцем за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 .

За правилами ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.

Відповідно до ч.1 ст. 1220, ч.1 ст.1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно довідки ДП «БТІ Регіональна агенція технічної інвентаризації» КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради №359-1-04/26 від 23.04.2026 року, інвентаризаційна справа за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. (а.с.11)

Також встановлено, що спірні земельні ділянки, були передані у власність ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Хотінської селищної Ради народних депутатів Сумського району Сумської області №28 від 06.08.1993 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок». Зазначеним рішенням ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , були передані у власність земельні ділянки загальною площею 0,76 га, у тому числі під забудову - 0,04 га рілля - 0,72 га. Однак, державний акт на право власності на землю померлим ОСОБА_3 за життя не було оформлено.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема відповідно до Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Вказана Інструкція передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 №69.

В інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» сказано, що записи у погосподарських книгах, при вирішенні питання про визнання права власності на житлові будинки i споруди у порядку спадкування, оцінюються у сукупності з іншими доказами, таким як: рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року.

Згідно з п.п. 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» зазначено, що право власності на житловий будинок, збудований громадянами на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Частинами 3,4 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13.06.2012 року у справі № 6-54цс12.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, при вирішення спорів щодо нерухомого майна судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності.

Як вже було встановлено вище, згідно погосподарської книги житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 .

Сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що спірний житловий будинок перебував у володінні та користуванні спадкодавця, а тому суд вважає доведеним факт належності йому нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ,.

Відповідно до ч.1 ст. 1220, ч.1 ст.1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року виданого Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи, що зазначена державним нотаріусом, причина відмови позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , продовжує існувати, усунути її у позасудовому порядку неможливо, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання за ним, в порядку спадкування за законом після спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на зазначений житловий будинок.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з метою реалізації позивачами своїх законних спадкових прав.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 23.09.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко