Рішення № 140068718, 22.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6764/26

Провадження № 2/201/4663/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

23 вересня 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали позовної ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

У поданому позові позивач просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51, 1 кв.м., житловою площею 25,7 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь Донецької області помер його батько ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право він заповів ОСОБА_1 . 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті батька, та нотаріусом була заведена спадкова справа 134/2025. Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку із відсутністю всіх документів, що посвідчують право власності на квартиру АДРЕСА_2 , та відсутністю інформації суб`єкта права власності та інформації про зареєстроване право власності. Для підтвердження права власності на спадкове майно ( як зазначила нотаріус) ОСОБА_1 було надано свідоцтво про право власності, відповідно до якого власниками квартири є ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після померлої дружини ОСОБА_3 прийняв, але не оформив своїх спадкових прав на частку у праві власності у спірній квартирі. Батько позивача після смерті дружини оформив спадщину лише на грошові кошти, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, від 28 лютого 2003року. Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частки квартири, яка належала померлому відповідно до свідоцтва про право власності та відкрилась спадщина на 1/2 частки цієї ж квартири, яка належала ОСОБА_4 (дружині ОСОБА_3 (матері позивача) відповідно свідоцтва про право власності, та яку ОСОБА_3 при житті успадкував після смерті дружини ОСОБА_4 , але не оформив на себе. У зв`язку із відмовою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через відсутність відомостей про реєстрацію вказаної квартири за померлим, позивач змушений звертатися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті батька.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року було відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та витребувано у приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. спадкову справу № 134/2025 заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

16 червня 2026 року від приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. до суду надійшла копія спадкової справи ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь Донецької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2962.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №1969, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_3 , 26 липня 2021 року склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Пахнець Н.В., згідно якого все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право він заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за №1576.

26 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті батька- ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та нотаріусом була заведена спадкова справа 134/2025.

Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку із відсутністю всіх документів, що посвідчують право власності на квартиру АДРЕСА_2 , та відсутністю інформації суб`єкта права власності та інформації про зареєстроване право власності.

Як зазначено в Постанові «Про відмову у вчиненні нотаріальних дій», спадкове майно це - квартира АДРЕСА_2 . Для підтвердження права власності на спадкове майно ( як зазначила нотаріус) ОСОБА_1 надане свідоцтво про право власності, видане Управлінням міського майна міської ради міста Маріуполь Донецької області, 04 грудня 1977 року.

Згідно наданого Свідоцтва власниками квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Спадщину після померлої дружини ОСОБА_4 . ОСОБА_3 прийняв, але не оформив своїх спадкових прав на 1/2 частку у праві власності квартири АДРЕСА_1 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкрита Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою 11 лютого 2003 року за № 175. Батько позивача - ОСОБА_3 після померлої дружини ОСОБА_4 оформив спадщину лише на грошові кошти, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 лютого 2003 року.

Отже, після смерті ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на 1/2 частки квартири, яка належала померлому відповідно свідоцтва про право власності, видане Управлінням міського майна міської ради міста Маріуполь Донецької області, 04 грудня 1977 року та відкрилась спадщина на 1/2 частку цієї ж квартири, яка належала ОСОБА_4 (дружині ОСОБА_3 (матері позивача) відповідно до свідоцтва про право власності, та яку ОСОБА_3 при житті успадкував після смерті дружини ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив на себе.

У зв`язку із відмовою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через відсутність відомостей про реєстрацію вказаної квартири за померлим, позивач змушений звертатися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на нерухоме майно це - квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приналежність померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності квартири АДРЕСА_2 підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 04 грудня 1997 року, з відміткою про реєстрацію в Управлінні міського майна в реєстраційній книзі за № 4064.

Позивач, ОСОБА_1 мешкав та був зареєстрований у вказаній квартирі разом з батьком, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому фактично прийняв спадщину за заповітом. Дані обставини підтверджуються інформацією від 10 листопада 2021року «Про останнє місце реєстрації померлого» де зазначено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті був зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_2 . Згідно записів у паспорті позивача - місце його реєстрації на день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 квартира АДРЕСА_2 .

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц (провадження № 61-5777св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження № 61-2387св22), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22), від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17 (провадження № 61-18363св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23 (провадження № 61-10383св24).

Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно свідоцтва про право власності, виданого Управлінням міського майна міської ради міста Маріуполь Донецької області від 04 грудня 1977 року, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину після померлої дружини ОСОБА_3 прийняв, але не оформив своїх спадкових прав на 1/2 частку у праві власності спірної квартири.

Батько позивача - ОСОБА_3 після померлої дружини ОСОБА_4 оформив спадщину лише на грошові кошти, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 лютого 2003 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті його дружини, яка складалася з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Проте, за життя він не встиг отримати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право власності на спадщину за законом.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Зазначена позиція узгоджується з висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, з урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи, що позивач, як спадкоємець за заповітом, який ніким не оспорювався, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті його батька, проте, з незалежних від нього причин, він не має можливості оформити право власності на вказане спадкове майно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому за позивачем слід визнати право власності на спірну кварту в цілому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51, 1 кв.м., житловою площею 25,7 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Маріупольська міська рада, код ЄДРПОУ 33852448, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70.

Суддя С.С. Федоріщев