Ухвала суду № 140066431, 19.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4080/25

Провадження №: 1-кс/752/6581/26

У Х В А Л А

19 серпня 2026 року Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 42024100000000001 від 03.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

встановив:

У провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 42024100000000001 від 03.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що 16.04.2025 року слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_5 було розглянуто справу № 752/4080/25 за клопотанням слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 про проведення обшуку у приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Клопотання було задоволене та ухвалою слідчого судді надано дозвіл щодо проведення обшуку приміщення з метою отримання документації переліченої в ухвалі суду, при цьому у вилученні комп`ютерної техніки та серверного обладнання було відмовлено.

22 квітня 2025 року під час обшуку невідомим слідчим за адресою: м. Харків, вул. Задорна, буд. 1. вилучено комп`ютерну техніку та електронні накопичувачі інформації, а саме: MacBook Pro, чорного кольору, Serial: KHXMFH6K7Q; зовнішній накопичувач TOSHIBA, 2TB, S/N: 69A2T0NUTRRG; зовнішній накопичувач SAMSUNG, T7 Shield, 1 TB, S/N: S6YGNJOW700760P. На зазначене майно ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 від 25.04.2025 року було накладено арешт.

З моменту вилучення майна пройшло вже більше року, цього строку було цілком достатньо для зняття інформації з вилученої комп`ютерної техніки, тому відповідно до норм кримінального процесуального законодавства, вилучене майно має бути повернуте його власнику.

Власником майна було надано доступ до майна та інформації, яка зберігається на ньому, вилучена техніка не є об`єктом, отриманим в результаті вчинення кримінального правопорушення і не є засобом або знаряддям його вчинення.

Техніка та носії інформації не були залучені як докази (експертизи, огляди тощо не проводилися), вони не мають процесуального значення й підлягають негайному поверненню. Зважаючи на зазначене, майно, вилучене в ході обшуку, не має відношення до кримінального провадження, оскільки слідчий вже мав достатньо часу для здійснення необхідних слідчих дій, а його подальше зберігання порушує право на приватну власність, гарантоване Конституцією України. Це майно є необхідним для забезпечення повсякденного функціонування, зокрема для професійної та особистої діяльності.

Вилучення техніки всупереч змісту ухвали слідчого судді, є прикладом непропорційного втручання у приватні майнові права, яке не було необхідним у демократичному суспільстві та не супроводжувалося належними процесуальними гарантіями. Така практика прямо суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Вилучення комп`ютерної техніки без дотримання чітких процесуальних вимог, попри пряму відмову в ухвалі суду, без спроб копіювання інформації або альтернативних дій - є грубим порушенням принципу пропорційності і права на повагу до приватного життя. Зважаючи на те, що отримання відповідної інформації є технічно здійсненним шляхом її копіювання без вилучення носія, подальше утримання пристрою позбавлене правової мети та є непропорційним обмеженням права власності заявника. Таке обмеження суперечить принципу пропорційності, закріпленому у статті 132 КПК України, а також гарантіям захисту права мирного володіння майном, передбаченим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 42024100000000001 від 03.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Процесуальне керівництво за додержанням законності під час проведення досудового розслідування здійснюється Київською міською прокуратурою.

Згідно зі ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Підставою для скасування арешту майна представником, заявлено те, що арешт було накладено необґрунтовано, крім того відсутня необхідність у подальшому застосуванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Отже, комплексно аналізуючи наведені норми закону, можна прийти до висновку, що продовження арешту на майно, яке мало б бути оглянуто та з якого за необхідності скопійовано інформацію, що може бути речовим доказом (доводити або спростовувати факти, які підлягають доказуванню) у кримінальному провадженні № 42024100000000001 від 03.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в подальшому є недоцільним та суперечитиме вимогам Закону.

Виходячи із того, що підставою накладення арешту було збереження речових доказів і у даному кримінальному провадженні, зважаючи на його специфіку речовими доказами являється саме інформація, яка зберігається на електронних носіях, яку зважаючи на тривалий час, що минув з моменту накладення арешту уже мало бути скопійовано з цих електронних носіїв, відпала потреба у продовженні арешту носіїв цієї інформації.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Подальше обмеження власника у праві вільного користування та володіння майном становить непропорційне втручання у його право власності, суперечить положенням ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, а також суперечить цілям та завданням визначеним ст. 26, ст. 132, ст. 172 КПК України щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння майном на підставі зазначених обставин, оскільки в судовому засіданні встановлено, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба.

Вилучене майно, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України, підлягає поверненню власнику після отримання ухвали слідчого судді про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 167-169, 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.04.2025 у справі № 752/4080/25, провадження № 1-кс/752/3658/25 на майно, яке вилучене 22.04.2025 під час проведення обшуку приміщення за місцем проживання засновника ТОВ «Аметрін ФК» (код ЄДРПОУ 38218086) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: MacBookPro, чорного кольору, Serial: KHXMFH6K7Q; зовнішній накопичувач TOSHIBA, 2TB, S/N: 69A2T0NUTRRG; зовнішній накопичував SAMSUNG, T7 Shield, 1 TB, S/N: S6YGNJOW700760P.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1