Рішення № 140065259, 24.09.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/523/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.09.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Єгорової Н.І.,

при секретареві- Маковецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с.Доманівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 50057.50 грн.та судових витрат,посилаючись на те, що 18.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір № 5471072 від 18.04.2025 , за умовами якого позичальнику надано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, строком на 360 днів, а позичальник зобов`язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Позикодавець виконав свої зобов"язання щодо надання кредиту, перерахувавши позичальнику кошти двома транзакціями в загальному розмірі 10000грн.

Позичальник неналежним чином виконув умови договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладений договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі за договором № 5471072 від 18.04.2025. Таким чином, позивача наділено правом вимоги до відповідача.

Розмір заборгованості відповідача перед кредитором становить 50057.50 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21232.50 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 12825 грн заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) , заборгованість за пенею та/або штрафами - 5000 грн; заборгованість за комісією- 1000грн..

ТОВ «Факторинг партнерс» представника в судове засідання не надіслали, у позові просили розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечують .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, про час та місце розгляду справи двіччі повідомлявся належним чином..

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5471072 від 18.04.2025 , а також 20.04.2025 укладено Додатковий договір до Договору № 5471072 від 18.04.2025 , відповідно до якого відповідачу надано грошові кошти у загальному розмірі 10 000,00 грн, шляхом перерахування їх на банківський рахунок, на споживчі (особисті) потреби, строком на 360 днів, періодичністю платежів кожні 15 днів, разовою комісією за надання кредиту у розмірі 3 900,00 грн, стандартною процентною ставкою 0,9738 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пп. 3.1,3.4 договору передбачено, що проценти, які нараховуються є однією із складових оплати за надання та користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Розмір процентної ставки, встановлений п.1.4 договору залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку .

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата комісії, процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіку платежів вновій редакції (п.1.13 Додаткового договору).

Згідно п.9.7.1 договору зазначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки, що відтворені засобами електронного копіювання в особистий кабінет/мобільний застосунок для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

18.04.2025 о 14 год. 01 хв. та 20.04.2025 о 08:46год.відповідач підписав електронними підписами з використанням одноразових ідентифікаторів 72568 та 55723 договір та додатковий договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5471072 від 18.04.2025 .

Позичальник ознайомлений з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в якій зазначені: дати платежів, кількість днів у розрахунковому періоді, види платежів за кредитом, загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка за договором .

В паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит)викладена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація: загальні витрати за кредитом 35057.50 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 45057.50 грн та реальна річна процентна ставка 2622.2500 % річних. Вказаний паспорт підписаний електронним підписом 20.04.2025 о 08 год. 46 год. одноразовим ідентифікатором споживача ОСОБА_1 80851.

За повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» №20251201-1171 від 01.12.2025 року на адресу ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що відповідно до укладеного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 20.04.2025 року о 08:47 на суму 5 000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку.

Відповідно до довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-0112 від 01.12.2025 , успішно переразовані кошити 18.04.2025 о 14:02 на рахунок НОМЕР_1 в розмірі 5000грн.

28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №28-11/25/Л, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило ТОВ «Факторинг партнерс» своє право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, за зобов`язаннями згідно кредитних договорів право одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна» .

Актом прийому-передачі Реєстру боржників для друку та в електронному вигляді від 28.11.2025 року позивачу переданий Реєстр боржників відповідно до умов договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025, що підтверджує факт переходу до позивача прав вимоги заборгованості.

Відповідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №582480001 від 28.11.2025 ТОВ «Факторинг партнерс» перераховано ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти згідно договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025 .

Як вбачається з Реєстру боржників, що є додатком №1-1 до договору факторингу та Витягу з цього додатку, до позивача перейшло право вимоги зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5471072 від 18.04.2025 з загальною сумою заборгованості у розмірі 37232.50грн, який у цьому реєстрі рахується за №2123.

З розрахунку заборгованості, наданої первісним кредитором ТОВ «Лінеруа Україна», за договором № 5471072 від 18.04.2025, станом на 28.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 37232.50 грн.

З розрахунку заборгованості, наданої позивачем, за договором № 5471072 від 18.04.2025 , сформованого за період з 29.11.2025 12.04.2026 року, станом на день формування заяви заборгованість ОСОБА_1 становить 50057.50 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21232.50 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 12825 грн заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) , заборгованість за пенею та/або штрафами - 5000 грн., заборгованість за комісією -1000грн., про що зазначено у відповідній розрахунковій таблиці .

Відповідач не спростував навявність та розмір заборгованості за кредитним договором, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5471072 від 18.04.2025 належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000- грн.; заборгованість за процентами в розмірі 21232.50 грн., які нараховані до відступлення права вимоги та проценти в розмірі 12825 грн., нараховані післґя відступлення права вимоги , але в межах строку дії договору, на загальну суму 44057.50 грн.

Щодо стягнення заборгованості за пенею, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказувало АТ «Акцент-Банк», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення пені в розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа №496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів не випливає обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 1000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у разі задоволеня позову.

Позивач просить стягнути з відповідачки витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс», за яким вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору; заявку на надання юридичної допомоги №1888 від 02.03.2026 року підписану ТОВ «Факторинг партнерс» та АО «Лігал ассістанс», у якій вони погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 5471072 від 18.04.2025 ,витяг з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року.

При цьому згідно витягу з акту №36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року, за яким погоджено надання правових послуг АО «Лігал ассістанс» ТОВ «Факторинг партнерс» у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 5471072 від 18.04.2025, а саме: надання усної консультації з вивченням документів 4 000,00 грн, складення позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду 12 000,00 грн, на що було затрачено 6 годин .

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, що зазначені вище, складність та категорію справи, відсутність заперечень з боку сторони відповідача щодо розміру витрат, враховуючи практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 5 000,00 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у розмірі 2343.27 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрвоаний в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором № 5471072 від 18.04.2025 у розмірі 44057.50 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21232.50 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 12825 грн заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрвоаний в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та судовий збір у розмірі 2343.27 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. І. Єгорова