Рішення № 140064906, 14.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29809/26

Провадження № 2-а/127/320/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р.м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Михайленка А.В.,

при секретарі Чабанюк Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7721388 від 14.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7721388 від 14.08.2026.

На думку позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є незаконним, а вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки вказаного правопорушення він не вчиняв.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

07.09.2026 на адресу суду надійшов відзив з додатками та відеозаписом, поданий представником відповідача Грінченком Д.М.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив позов задовольнити та скасувати оспорювану постанову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку позивача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, відзив на позовну заяву, суд прийшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що 14.08.2026 року в м. Вінниця, екіпажем патрульної поліції було помічено автомобіль Skoda Kodiaq д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який керуючи ТЗ здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами Дорожнього Руху ( ПДР ) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивач стверджує, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, оскільки під час руху сталось задимлення, у зв`язку з чим він зупинив автомобіль.

Судом оглянуто відеозапис, який міститься на CD-диску та наданий відповідачем разом з матеріалами відзиву. З вказаного відеозапису встановлено, що інспектором ОСОБА_2 було зупинено водія ОСОБА_1 , оскільки останній здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8. Будь-яких ознак задимлення транспортного засобу або інших несправностей відеозапис не містить.

Під час складання постанови поліцейським було роз`яснено права позивача та зазначено суму штрафу, який передбачено за вказане правопорушення.

Суд звертає увагу, що згідно з сталою практикою ЄСПЛ ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

В судовому засіданні встановлено, що 14.08.2026 на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Кодексу адміністративного України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7721388, якою на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.126, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.9, 12, 73-77, 90, 229, 242, 244-246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7721388 від 14.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя