Рішення № 140063967, 15.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2338/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акам" (49083, м. Дніпро, вул. Павла Вірського (Собінова), б. 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 1192727,78 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акам" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за реалізований та не сплачений товар з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1192727,78 грн, що складається з 690760,95 грн. основної заборгованості, 188970,15 грн пені, 69076,09 грн штрафу, 50928,15 грн 3% річних та 192992,44 грн індексу інфляції. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору комісії №1216 від 25.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати частини реалізованого товару.

Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17890,92 грн.та 30000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі № 922/2338/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.07.2026 о 10:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у справі № 922/2338/26 відкладено підготовче засідання на 18.08.2026 об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2026 у справі № 922/2338/26 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2026 на 11:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2026 у справі № 922/2338/26 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2026 на 12:00.

Позивач у судове засідання 15.09.2026 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач у судове засідання 15.09.2026 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Разом з цим, суд зазначає, що копії ухвал суду по даній справі, які надсилались судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у відповіді №2965077 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та відповіді №2965044 з Єдиного державного демографічного реєстру повернулись до господарського суду Харківської області без вручення адресату з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв`язку, повідомлені позивачем у позовній заяві. Разом з тим, телефонограма відповідачем прийнята не була.

Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У даному разі, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКАМ» (Комітент) та Фізичною особою-підприємцем Бирдіним Валерієм Олександровичем (Комісіонер) було укладено Договір комісії № 1216 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого Комітент зобов`язується на умовах, передбачених цим Договором, надати Комісіонеру для реалізації, власну продукцію. Комісіонер зобов`язується прийняти та від свого імені за дорученням Комітента реалізувати продукцію згідно доданих до цього Договору специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

Зазначений Договір неодноразово був пролонгований сторонами на кожний наступний календарний рік, у відповідності до долучених до позову додаткових угод № 1,2,3,4.

Із обставин справи убачається, що остання підписана сторонами додаткова угода № 4 до Договору комісії № 1216 від 25.03.2019 року, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. У відповідності до п. 2.1.10. Комітент зобов`язується за погодженням з Комісіонером продовжити строк Договору на реалізацію продукції, передбачені п. 3.8 Договору, шляхом підписання додаткової угоди.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що в випадку не отримання Комітентом повної вартості переданої на реалізацію продукції після 6 (шести) місяців, Комітент за вибором: продовжує строк реалізації продукції, шляхом підписання додаткової угоди; Комісіонер повертає Комітенту продукцію за Актом приймання-передачі продукції.

Сторонами продовжувався строк дії Договору, шляхом підписання додаткових угод.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, Комісіонер зобов`язується від свого імені за дорученням Комітента здійснювати з третіми особами операції, спрямовані на реалізацію продукції, номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики, вимоги до упаковки і маркування, терміни й умови поставки, ціна та інші умови реалізації якої указуються в Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору, Комісіонер зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Комітента грошові кошти, одержані від реалізації продукції на підставі рахунку-фактури, виставленого Комітентом, в 3-денний термін.

Згідно з п. 2.2.7 Договору, нести передбачену Договором та чинним законодавством відповідальність за привласнення, розтрату або пошкодження продукції переданої Комітентом. У разі псування товару Комісіонер сплачує його вартість в повному обсязі Комітенту на протязі 5 днів.

У відповідності до умов Договору, сторони проводили звірки залишків продукції. Останній Акт звірки залишків продукції на складі № 834 переданої на підставі Договору комісії № 1216 віл 25.03.2019 року, було проведено за адресою м. Харків, вул. Морозова, 18 ще 07.06.2023 року. Вказаний Акт підписано уповноваженими представниками сторін остаточно 09.06.2023 року з боку Відповідача. Сторонами перевірено залишки тридцяти трьох позицій, встановлено певну недостачу переданого Товару. Акт проведений протягом строку дії Договору.

Відповідно до Акту звірки, встановлена недостача Товару на загальну суму 690760,95 грн. та складено рахунок на оплату № 99201 від 08.06.2023 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що оскільки Відповідач підписав Акт звірки тільки 09.06.2023 року, рахунок на оплату було повторно направлено Відповідачу 10.10.2023 року.

Враховуючи, що рахунок сплачено відповідачем не було, після річної звірки на підприємстві, Позивачем було виставлено новий рахунок на оплату № 99498 від 04.01.2024 року, який було надіслано Відповідачу шляхом листувань із представником Позивача.

Проте наявна заборгованість залишилася відповідачем несплаченою.

З метою досудового врегулювання спору, 29.04.2026 року Позивачем було направлено досудову вимогу на дві адреси Відповідача, а саме: на адресу, що вказана у договорі та на адресу, що зазначена в реєстрі юридичних осіб, листи було направлено цінними з описом вкладення.

Проте зазначені листи були повернуті на адресу Позивача без вручення адресату з відміткою "повернуто за закінченням строку зберігання".

Отже, позивачем у позові зазначено про те, що оскільки досудовий порядок врегулювання спору не призвів до погашення наявної заборгованості з боку відповідача, Позивач змушений звернутися до господарського суду про стягнення в судовому порядку суми заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, передбачених договором та законом.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1022 ЦК України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Комітент зобов`язаний, зокрема, прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії (ч.1 ст.1023 ЦК України).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч.1 ст.1013 ЦК України).

Договір комісії - один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Натомість особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7149/21 та від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 690760,95 грн. основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 188970,15 грн пені, 69076,09 грн штрафу, 50928,15 грн 3% річних та 192992,44 грн індексу інфляції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Комісіонером термінів перерахування коштів від реалізації продукції, згідно цього Договору він оплачує Комітенту неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені. У випадку порушення Комісіонером термінів оплати більш ніж на 30 календарних днів, останній додатково сплачує Комітенту штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару.

Також, у відповідності до п. 5.2 Договору, внаслідок прострочення оплати товару більш ніж на 30 днів, у Позивач додатково виникло право на нарахування штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум штрафу та пені, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 188970,15 грн пені та 69076,09 грн штрафу є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 50928,15 грн та 192992,44 грн індексу інфляції є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 17890,92 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Бирдіна Валерія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акам" (49083, м. Дніпро, вул. Павла Вірського (Собінова), б. 1; код ЄДРПОУ 34681481) - 690760,95 грн. основної заборгованості; 188970,15 грн пені; 69076,09 грн штрафу; 50928,15 грн 3% річних; 192992,44 грн індексу інфляції; 17890,92 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" вересня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв