Рішення № 140063709, 25.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3435/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Державної установи "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ"

про стягнення 3548,51 грн

20.08.2026 року через підсистему Електронний суд до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Державної установи "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ" про стягнення 3548,51 грн заборгованості за договором постачання природного газу №14-4463/23-БО-Т від 12.12.2023, з яких 2051,66грн основного боргу, 777,73грн пені, 144,95грн 3% річних та 574,17грн інфляційних.

Ухвалою від 24.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань, встановлено відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з дня отримання ухвали.

Відповідач отримав ухвалу 25.08.2026 в електронному кабінеті.

03.09.2026 у встановлений строк відповідач через Електронний суд подав відзив, в якому визнає позовні вимоги в частині 2051,66грн основного боргу, просить відмовити в стягненні пені, річних та інфляційних. Якщо суд дійде висновку стягнути пеню, то відповідач просить зменшити на 99%, або зменшити до мінімального розміру, який суд визнає можливим.

09.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Позивач, Постачальник) та Державною установою «ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ» (далі Відповідач, Споживач) 12.12.2023 укладено договір № 14-4463/23-БО-Т постачання природного газу (далі Договір).

На виконання умов зазначеного Договору, Позивач у грудні 2023 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 2 201,66 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, а саме: Актом приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 за грудень 2023 року на суму 2 201,66 грн.

Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 3.6 Договору.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до підпункту 3.5.1. пункту 3.5. Договору Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Підпунктами 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. Договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу , а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору, Позивачем було направлено Відповідачу примірник акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року, підписаний уповноваженим представником Позивача та скріплений печаткою підприємства.

Однак станом на дату складання позовної заяви Відповідач не повернув Позивачу підписаний акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року. Водночас вмотивована письмова відмова від його підписання, передбачена підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 Договору, на адресу Позивача не надходила.

Об`єм (обсяг) спожитий Споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів Споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений Споживачу, у грудні 2023 року з ресурсу Позивача.

На запит позивача Оператором ГТС України Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом від 03.06.2026 № ТОВВИХ-26-11227 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56ХS00012D9KH00Z, який зазначений у договорі між сторонами, вбачається, що у грудні 2023 року Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 133,00 куб. м, що відповідає обсягам, зазначеним Позивачем в актах приймання передачі природного газу за грудень 2023 року.

Враховуючи, що Споживач не виконав свого зобов`язання щодо підписання та повернення Постачальнику примірника акту приймання передачі природного газу за грудень 2023 року, а також не надав у встановлений строк письмової мотивованої відмови від їх підписання, відповідно до умов Договору, обсяги спожитого природного газу вважаються узгодженими згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Таким чином, природний газ у відповідних обсягах вважається переданим у власність Споживача, а вартість поставленого газу підлягає оплаті на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ 16 390,00 грн.,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20% 27,315 грн., всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця , наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Як зазначалося вище, у грудні 2023 року Відповідач спожив природний газ на загальну суму 2 201,66 грн.

При цьому оплату за поставлений природний газ Відповідач здійснив лише частково у розмірі 150 грн.

Відповідач не виконав свого зобов`язання в установлений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.

Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ становить 2 051,66 грн.

Відповідач у відзиві, який підписано керівником Бондаренко Д.А., визнав позовні вимоги щодо стягнення 2051,66грн основного боргу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічна за змістом норма щодо наявності у відповідача права визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, закріплена у ч. 1 ст. 191 ГПК України.

Частина 4 вказаної статті також зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову щодо основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню щодо стягнення 2 051,66 грн основного боргу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 144,95грн 3% річних, 777,73грн пені та 574,17грн інфляційних, нарахованих станом на 31.05.2026.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в стягненні річних, інфляційних та річних, посилаючись на те, що відсутня його вина у простроченні оплати, оскільки відповідач є бюджетною організацією. За поясненнями відповідача, укладеним між сторонами договором передбачено обсяги природного газу, який позивач має поставити позивачу.

Так, згідно з п. 2.1 Договору позивач мав передати відповідачу природній газ обсягом 0, 100 тис. куб. метрів в період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, загальна вартість цього Договору складає 1655,39грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору, перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Разом з цим між позивачем та відповідачем додаткові угоди до Договору, що свідчили б про збільшення вищевказаних обсягів та загальної вартості Договору не укладались.

Відповідно до п.2 розділу I та п.7 розділу IV Статуту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 3 січня 2025 року № 16, ДУ Одеський ОЦКПХ МОЗ є державною бюджетною неприбутковою установою, має самостійний баланс, реєстраційні (розрахунковий, валютний та інші) рахунки в органах Державної казначейської служби України.

На виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України при взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок №309).

Згідно з вимогами Бюджетного кодексу України та вищезазначеного Порядку № 309, сплата коштів за придбання товару та або послуги, за будь-яким укладеним договором відбувається лише після реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань щодо відповідних платежів в Державній казначейській службі України.

При цьому, безпосередньо бюджетне зобов`язання це загальна сума договору, яка має визначатись з його змісту.

Так, відповідач зазначає, що 15.12.2023 року здійснено реєстрацію відповідних бюджетних зобов`язань в органах Державної казначейської служби України на виконання укладеного та підписаного сторонами Договору, а саме 1655, 39 грн. Разом з тим, за результатами споживання природного газу у грудні 2023 року між Сторонами виникла заборгованість у розмірі 2 051,66 грн, яку ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ» не заперечує та визнає в повному обсязі.

Водночас, відповідач посилається на те, що несплата зазначеної суми у визначений Договором строк була зумовлена обставинами, які не залежали від волі та дій Відповідача.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3.5.2 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

У свою чергу, відповідно до пункту 3.5.3 Договору, Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта має повернути один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати мотивовану відмову від його підписання.

При цьому пунктом 5.1 Договору встановлено порядок та строки оплати за фактично переданий природний газ, а пунктом 5.3 Договору передбачено обов`язок Споживача своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ.

ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ» зазначає, що він «є державною бюджетною установою, яка здійснює свою діяльність та проводить розрахунки за договорами в порядку, визначеному бюджетним законодавством, через органи Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства. При цьому Казначейство здійснює платежі, зокрема, за наявності відповідного бюджетного зобов`язання у бухгалтерському обліку виконання бюджету та відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, відповідно до пункту 2.4 Порядку № 309, розпорядники бюджетних коштів подають до органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань разом з документами, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

Таким чином, для здійснення оплати за поставлений природний газ Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів повинен мати належним чином оформлені документи, що підтверджують відповідне бюджетне фінансове зобов`язання, та подати їх до органу Казначейства у встановленому порядку.

У встановлений строк належним чином оформлений документ, необхідний для здійснення розрахунку та реєстрації бюджетного фінансового зобов`язання за поставлений у грудні 2023 року природний газ, Відповідачем від Постачальника отриманий не був. У зв`язку з ненаданням Постачальником відповідних документів до завершення бюджетного періоду Відповідач був позбавлений об`єктивної можливості належним чином оформити та подати до органу Казначейства відповідне бюджетне фінансове зобов`язання для здійснення оплати. За поясненнями відповідача, він не ухилявся від виконання своїх договірних зобов`язань та не заперечував факту отримання природного газу. Навпаки, ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ» визнає вартість фактично спожитого природного газу та суму основної заборгованості у розмірі 2 051,66 грн.

Отже, на думку відповідача, виникнення заборгованості у зазначеній сумі було обумовлено не відмовою Відповідача від виконання грошового зобов`язання, а об`єктивною необхідністю дотримання встановленого законодавством порядку здійснення платежів бюджетною установою та ненаданням Постачальником необхідних для цього розрахункових документів у межах відповідного бюджетного періоду. Відповідач вважає, що за таких обставин відсутні підстави покладати на нього негативні наслідки у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період, протягом якого здійснення оплати було об`єктивно ускладнене саме неналежним документальним оформленням з боку Постачальника».

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних та 3% річних, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

За таких обставин, факт ненадходження бюджетних коштів не може бути достатньою підставою для звільнення від стягнення річних та інфляційних.

Відсутність відповідних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України", та не є тими обставинами, з якими приписи чинного законодавства пов`язують можливість звільнення від сплати річних та інфляційних.

До того ж, згідно з п. 2.4 договору Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Аналогічні положення також визначені в пункті 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, відповідно до яких Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.

Більш того, підпунктами 2-4 пункту 6.2 Договору визначено, що споживач зобов`язаний ; 2) самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди

3) самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:

- порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;

- перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1 цього Договору, без їх коригування додатковою угодою;

- невключення/виключення Споживача до/з Реєстру споживачів Постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС;- інших випадках, передбачених цим Договором та законодавством;

4) прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Таким чином, перевищення Відповідачем погоджених Договором обсягів споживання природного газу не може вважатися обставиною, що об`єктивно унеможливлювала своєчасне здійснення оплати. Навпаки, обов`язок самостійно контролювати обсяги споживання та своєчасно коригувати їх покладено саме на Споживача.

Отже, у разі перевищення визначених Договором обсягів Відповідач повинен був або завчасно ініціювати укладення додаткової угоди щодо коригування замовлених обсягів газу у відповідності до п. 2.4. Договору, або обмежити споживання природного газу, а також забезпечити належне фінансування фактично спожитих обсягів відповідно до актів приймання передачі природного газу. Тому посилання на перевищення обсягів споживання як на підставу неможливості своєчасної оплати є безпідставним та не звільняє Відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд зауважує на безпідставність доводів Відповідача щодо неналежного оформлення та/або ненадання акта приймання-передачі природного газу.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до підпункту 3.5.1. пункту 3.5. Договору Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Підпунктами 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5. Договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу , а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору, Позивачем було направлено Відповідачу примірник акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року, підписаний уповноваженим представником Позивача та скріплений печаткою підприємства.

Факт направлення зазначеного акта підтверджується наданими Позивачем доказами електронного листування, до якого було долучено відповідний акт.

Таким чином, Позивач виконав покладений на нього договором обов`язок щодо оформлення та направлення Відповідачу документа, який підтверджує обсяг та вартість поставленого природного газу.

Посилання Відповідача на закінчення бюджетного року та відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2024 рік для виконання зобов`язань за 2023 рік перед Позивачем, не виключає вину Відповідача, оскільки ним не додано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували подання на затвердження проєкту кошторису на 2024 рік з сумою відповідних зобов`язань, відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228. Та про те, що такі суми не були затверджені.

Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку, проєкти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік , якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету.

Пунктом 20 Порядку визначено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Таким чином, можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2024 році за 2023 рік поставки залежала від Відповідача, від включення ним відповідних сум зобов`язань до проєкту кошторису на 2024 рік.

Отже, вимоги про стягнення 144,95грн 3% річних та 574,17грн інфляційних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 777,73грн пені.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно.

При цьому суд враховує, що згідно з ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки і критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначив, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, суд вважає, що пеня в сумі 777,73грн, враховуючи розмір основного боргу 2051,66грн, є обтяжливою для відповідача.

А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення пені на 50%, тобто з відповідача підлягає стягненню 388,87грн пені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру вимог, які визнані судом обгрунтованими.

В даній справі суд врахував, що у разі зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17 (п. 4.30).

Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 910/12603/23 викладено такі висновки:

"3.3 Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін (пункт 1); у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2).

3.4 Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 цього Кодексу серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

3.5 Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3.6 За результатами розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 06.11.2024) вбачається, що спір між сторонами у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

…3.8 Отже, справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, є застосування частини 9 статті 129 ГПК України та необхідність покладення на відповідача сплаченого позивачем судового збору до суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій, оскільки спір у даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача".

В постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23 зазначено (п. 5.40, 5.42), що розподіл судового збору залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Водночас Верховний Суд зазначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України та частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Відповідач визнав вимоги в розмірі 2051,66грн. Тобто на ці вимоги пропорційно припадає 2662,4/3548,51*2051,66=1539,33грн судового збору.

Отже, судові витрати у справі підлягають розподілу наступним чином: 50 відсотків сплаченого судового збору від суми 1539,33грн, що становить 769,66 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а решта 50 відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ" (код 38477737, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 5А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (код 42399676, м. Київ вул. Шолуденка 1) 2051,66грн основного боргу, 388,87грн пені, 144,95грн 3% річних, 574,17грн інфляційних та 1892,74 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 вересня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова