Рішення № 140063384, 07.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 Справа № 914/1055/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс», Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомитидо відповідача:Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомитипро:визнання права власності

Представники сторін:

від позивача: Маціпура Н.І. - адвокат;

від відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс», Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомити звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомити про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс» залишено без руху у зв`язку із недотримання останнім вимог ст. 164 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2026.

Підготовче засідання неодноразово відкладалась, що відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2026.

Судове засідання з розгляду справи по суті неодноразово відкладалось, про що зазначено відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Під час розгляду справи до господарського суду (через підсистему «Електронний суд») надійшли такі документи:

07.05.2026 від відповідача відзив на позовну заяву (вх. № 12957/26);

12.05.2026 від позивача відповідь на відзив (вх. № 13405/26);

19.05.2026 від відповідача заява, в якій викладено заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14118/26, 14302/26).

Процесуальні документи в даній справі направлялись учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд». Відповідні докази повідомлення учасників справи містяться в матеріалах справи.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

У судовому засіданні 07.09.2026 суд заслухав представника позивача, який надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.

Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з неможливістю реалізації останнім свого права на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою вул. Промислова, 2, м. Пустомити, Львівського району Львівської області, в адміністративному порядку з причин відсутності первинних правовстановлюючих документів, а також з урахуванням прийнятих державним реєстратором рішень про відмову у проведенні реєстраційних дій, позивач позбавлений можливості належним чином оформити своє право власності поза межами судового захисту.

Так 21.03.1985 утворено районний міжгосподарський комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп», а 18.07.1985, розглянувши клопотання Райсількомунгоспу, за рахунок земельної ділянки, на якій розташована пилорама Райсількомунгоспу, виконком Пустомитівської районної ради народних депутатів вирішив відвести Райкомунгоспу земельну ділянку площею 2,5 га за рахунок земель державного запасу Семенівської сільської ради народних депутатів.

У 1989 році Пустомитівським районним міжгосподарським комбінатом по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» господарським способом було споруджено нежитлові будівлі (об`єкти нерухомості) за рахунок власних коштів, а саме: КПП прохідна 1, будівля пилорами (пилорама), столярний цех, адмінбудинок, КПП прохідна 2, які були споруджені та прийняті на баланс Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату з надання комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» ще до проголошення незалежності України.

В подальшому зазначені вище об`єкти були передані на баланс колективного підприємства «Сількомунгосп», створеного учасниками Львівським обласним міжгосподарським виробничим обєднанням «Облсількомунгосп» та Пустомитівським районним міжгосподарським комбінатом по наданню комунальних послуг населенню на підставі установчого договору про створення колективного підприємства «Сількомунгосп».

Після здійснення реорганізації (перетворення) міжгосподарського комбінату «Райсількомунгосп» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс», до останнього, як правонаступника, перешли права та обов`язки, а також майно, що перебувало у віданні комбінату, зокрема майно, що зазначено вище.

За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав та невизнаних прав і законних інтересів позивача, відновлення правової визначеності щодо належності спірного майна, а також забезпечення можливості подальшої державної реєстрації речових прав, позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою вул. Промислова, 2, м. Пустомити, Львівський район, Львівська обл., а саме на:

- будівлю пилорами (пилорама) літ.Е-1, загальною площею: 171,1 м2, рік спорудження - 1989;

- столярний цех літ. Д-1, загальною площею 250,4 м2, рік спорудження 1989;

- адмінбудинок літ. А-2, загальною площею 388,6 м2, рік спорудження 1989;

- КПП прохідну 2 літ. Є-2, загальною площею 46,1 м2, рік спорудження 1989;

- КПП прохідну 1 літ. Г-1, загальною площею 20 м2, рік спорудження 1989.

Відповідач в свою чергу не погоджується із заявленими позовними вимогами та заперечує проти їх задоволення, оскільки:

- документи, які б підтверджували право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, визнання права власності на які є предметом даного позову, у матеріалах справи відсутні, а отже власником земельної ділянки під спірними будівлями є Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області в силу вимог закону;

- єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельних кодексом України, проте рішення органу місцевого самоврядування Пустомитівської міської ради щодо надання права користування земельною ділянкою під вказаними у даному позові об`єктами нерухомості не приймалося. Також у матеріалах справи відсутня інформація щодо правомірності користування позивачем земельною ділянкою під вказаними у позові об`єктами нерухомості;

- позивачем не підтверджено факту того, що спірні об`єкти нерухомості належали на законних підставах Пустомитівському районному міжгосподарському комбінату з надання комунальних послуг населенню «Райсількомунгосп» та Колективному підприємству «Сількомунгосп»;

- позивачем не надано доказів того чи були спірні об`єкти нерухомості побудовані з дотриманням норм чинного на момент будівництва законодавства та чи введено їх в експлуатацію;

- поняття «переходу права власності» та «передачі майна на баланс» мають різну юридичну природу за своєю суттю. Факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначенням складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства.

Позивач заперечив проти позиції відповідача, зазначивши, що:

- відповідач застосовує норми законодавства, які діють на теперішній час, однак враховуючи, що спірні правовідносини виникли ще з 1985 року, юридично правильно застосовувати норми, які діяли на тодішній час;

- позивач проводив сплату земельного податку за земельну ділянку по вул.. Промислова, 2 у м. Пустомити, на якій розміщені спірні об`єкти нерухомого майна;

- земельна ділянка була відведена рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів від 18.04.1985 № 232, тобто в період дії земельного законодавства УРСР, яке не передбачало присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів у сучасному розумінні. Аналогічно, на момент реорганізації підприємства та переходу прав на будівлі і споруди, розташовані на вказаній земельній ділянці, законодавство також не містило вимоги щодо обов`язкового формування земельної ділянки, шляхом присвоєння кадастрового номера, як умови виникнення чи переходу права на об`єкти нерухомого майна. Отже відсутність кадастрового номера земельної ділянки не може свідчити про відсутність правомірного користування земельною ділянкою та ставити під сумнів факт існування та належності позивачу об`єктів нерухомого майна, які були створені його попередником та використовувались задовго до впровадження сучасної системи державного земельного кадастру;

- 18.07.1985 рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області за № 236 надано дозвіл відкрити наступні допоміжні цехи: цех по виготовленню табличок, для домових номерів, назв вулиць, та табличок для тваринницьких ферм і т.п., цех по профілактичному ремонту автомобілів та запчастин до них, цех по виготовленню пам`ятників, ритуальних послуг та інших залізобетонних виробів. Вказане рішення підтверджує, що орган місцевої влади станом на 1985 рік визнавав за Райсількомунгоспом фактичне володіння, користування та експлуатацію виробничої бази і розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, що узгоджується із рішенням № 232 про відведення земельної ділянки під виробничу базу та пилораму Райсількомунгоспу;

- спірна земельна ділянка протягом тривалого часу не визнавалася вільною, незайнятою чи такою, що перебуває у користуванні інших осіб (третіх осіб), а фактично використовувалась правопопередниками позивача, а в подальшому самим позивачем для обслуговування та експлуатації розташованих на ній об`єктів нерухомого майна;

- статутом Колективного підприємства «Сількомунгосп», затвердженого на загальних зборах колективного підприємства 31.01.1995, встановлено, що майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належить на праві колективної власності і вилученню не підлягає;

- 17.05.2010 Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-188/10 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Райпобутсервіс» про визнання права власності на спадкове майно. Зазначене рішення підтверджує факт існування у товариства комплексу нерухомого майна за адресою вул.. Промислова, 2 у м. Пустомити, частина якого в подальшому була оформлена у власність фізичної особи на підставі судового рішення.

Відповідач заперечив проти викладеного у відповіді на відзив позивачем, зазначаючи наступні аргументи:

- у даному позові відсутні докази, які б давали підстави вважати, що зазначені об`єкти нерухомості були побудовані з додержанням вимого чинного на той час законодавства;

- технічний паспорт, виготовлений через значний проміжок часу після спорудження об`єктів, не може вважатись правовстановлюючим документом;

- рішення від 18.07.1985 № 236 лише дозволяло здійснення певної господарської діяльності та не містило положень про передачу майна у власність чи закріплення конкретних об`єктів нерухомості;

- рішення Пустомитівського районного суду 2010 року не встановлювало юридичних фактів щодо виникнення, набуття чи належності права власності саме на спірні у даній справі об`єкти нерухомого майна.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

04.02.1985 на зборах уповноважених працівників господарств учасників міжгосподарських будівельної, шляхо-будівельної організацій та комбінату по наданню послуг населенню по Пустомитівському району постановою № 2 «Про створення районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню» з метою поліпшення комунального обслуговування населення в селах району, на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 09.10.1984 та рішення Ради Пустомитівського районного аграрно-промислового об`єднання Львівської області з цього питання від 04.01.1985 №І постановлено перетворити Пустомитівський міжгосподарський комбінат комунального господарства на районний міжгосподарський комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» з місцем розташування в смт. Пустомити з розрахунковим рахунком № 38207 в Пустомитівському відділенні Держбанку.

21.03.1985 рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області № 92 перетворено міжгосподарський комбінат комунального господарства в районний міжгосподарський комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп».

18.07.1985 рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області № 232, розглянувши клопотання Райсількомунгоспу та в зв`язку з розширенням підприємства за рахунок земельної ділянки, на якій розташована пилорама Райсількомунгоспу, відведено Райсількомунгоспу земельну ділянку площею 2,5 га за рахунок земель державного запасу Семенівської сільської ради народних депутатів під будівництво виробничої бази.

Строк надання частини земельної ділянки не встановлювався.

На земельній ділянці, яка належала Райсількомунгоспу, за адресою Львівська обл., м. Пустомити, вул. Промислова, б. 2, у 1989 році було споруджено виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме:

- будівлю пилорами (пилорама) літ.Е-1, загальною площею: 171,1 м2;

- столярний цех літ. Д-1, загальною площею 250,4 м2;

- адмінбудинок літ. А-2, загальною площею 388,6 м2;

- КПП прохідну 2 літ. Є-2, загальною площею 46,1 м2;

- КПП прохідну 1 літ. Г-1, загальною площею 20 м2.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи технічними паспортами на виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовленими 22.11.2023 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в межах інвентаризаційної справи № 29516 на замовлення позивача.

Спірні об`єкти були прийняті на баланс Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату з надання комунальних послуг населенню «Райсількомунгосп».

Згідно довідок Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 4373 від 22.11.2023 зазначені вище спірні об`єкти будівництва не зареєстровані на праві особистої власності і свідоцтво про право власності не видавалося.

У подальшому вищезазначені об`єкти будівництва передано на баланс Колективного підприємства «Сількомунгосп», створеного учасниками Львівського обласного міжгосподарського виробничого об`єднання «Облсількомунгосп» та Пустомитівським районним міжгосподарським комбінатом по наданню комунальних послуг населенню на підставі установчого договору про створення Колективного підприємства «Сількомунгосп» від 25.01.1995.

31.01.1995 на загальних зборах було затверджено статут Колективного підприємства «Сількомунгосп».

Колективне підприємство «Сількомунгосп» є правонаступником колишнього міжгосподарського Пустомитівського районного комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню і за видом діяльності та формою власності є колективним підприємством (п. 1.1 статуту).

Місцезнаходження підприємства: м. Пустомити, вул. Промислова, 2 (п.1.8 статуту).

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, та інших цінностей вартість яких відображається у балансі підприємства і належить на праві колективної власності і вилученню не підлягає (п. 3.2 статуту).

В подальшому на зборах уповноважених представників господарств-учасників Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату «Райсількомунгосп» від 03.11.2000 крім усього було прийнято рішення затвердити статут Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп», оскільки необхідно шляхом реорганізації знову перейти до «Райсількомунгоспу», який стане правонаступником Колективного підприємства «Сількомунгосп» через скасування реєстрації останнього.

Пустомитівський районний міжгосподарський комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» (комбінат) створений сільськогосподарськими підприємствами району, іншими юридичними особами (господарства-учасники) шляхом добровільного об`єднання власних фінансових, матеріально-технічних ресурсів для подальшого поліпшення комунального обслуговування сільського населення, благоустрою будинків і територій, поліпшення умов праці і відпочинку працівників (п. 1.1 статуту).

Засновниками комбінату є господарства-учасники-правонаступники господарств-учасників Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп», зареєстрованого рішенням виконкому Пустомитівської районної Ради народних депутатів № 92 від 21.03.1985: ПАФ «Княжий замок», ПАФ «Нива», ПАФ «Світанок», Агроторгове ТзОВ ім. В.Стефаника, Агроторгове селянське ТзОВ ім.Л.Українки, ПАФ «Городиславицька», ПАФ «Гаївська», ВСГП «Миколаївське», ПАФ «Щирець», ПАФ «Україна», ПАФ «Колос», Сільськогосподарське ТзОВ «Промінь», Агроторгове селянське ТзОВ «Солонківське», Сільськогосподарське ТзОВ «Нагоряни», Державне підприємство НДГ «Давидівський» Львівської академії ветеринарної медицини, Львівське обласне міжгосподарське виробниче об`єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» (п. 1.3 статуту).

Комбінат є правонаступником майнових прав і зобов`язань колективного підприємства «Сількомунгосп», створеного шляхом реорганізації на базі комбінату 10.02.1995 (статут перереєстрований розпорядженням голови Пустомитівської районної Ради народних депутатів № 39 від 10.02.1995, державна реєстрація якого скасована постановою арбітражного суду Львівської області від 13.07.2000, справа № 3/122-6/34) (п. 1.4 статуту).

Комбінат на добровільних засадах входить до складу Львівського обласного міжгосподарського виробничого об`єднання «Облсількомунгосп», яке здійснює методичне і оперативне керівництво діяльністю комбінату (п. 1.7 статуту).

Місцезнаходження: Україна, Львівська область, м. Пустомити, вул. Промислова, 2 (п. 1.8 статуту).

Майно комбінату складається з основних засобів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі (п. 5.1 статуту).

Закріплені за комбінатом основні та оборотні засоби створюють його статутний фонд (п. 5.3 статуту).

07.04.2001 на зборах представників господарств Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату «Райсількомунгосп» було прийнято ряд рішень, зокрема:

1. Наявне майно комбінату станом на 11.10.2000 загальною вартістю 512,6 тис.грн. розпаювати: між засновниками комбінату в сумі 358,8 тис.грн., що складає 70 %, Львівському обласному міжгосподарському виробничому комбінату по наданню комунальних послуг Львівського комунального господарства «Облсількомунгосп» в сумі 76,9 тис.грн., що складає 15 %, трудовим колективом комбінату в сумі 76,9 тис.грн., що складає 15 % в залежності від трудової участі кожного працівника.

2. Передати належні частки в майна комбінату «Райсількомунгосп» 15-ти господарств-учасників в сумі 358,8 тис.грн., що складає 70 % Фонду комунального майна Пустомитівської районної ради; Рекомендувати районній раді на базі переданого майна виступити засновником новоствореного ТОВ «Райпобутсервіс» спільно з Львівським обласним міжгосподарським виробничим обєднанням сільського об`єднаного господарства та трудовим колективом реорганізованого комбінату.

07.08.2001 Рішенням № 264 Пустомитівської районної ради Львівської області прийнято у спільну власність територіальних громад Пустомитівського району частку майна на суму 358,8 тис.грн., передану Пустомитівським районним міжгосподарським комбінатом «Райсількомунгосп» внаслідок його реорганізації.

07.08.2001 Рішенням № 265 Пустомитівської районної ради Львівської області вирішено вступити в число учасників новостворюваного Товариства з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс» та внести в статутний фонд частку майна на суму 358,8 тис.грн., передану Пустомитівським районним міжгосподарським комбінатом «Райсількомунгосп».

22.11.2001 здійснено реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс».

22.11.2001 затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс» створене юридичними та фізичними особами України шляхом об`єднання їх майнових в т.ч. фінансових засобів для більш повного задоволення потреб фізичних і юридичних осіб в продукції, товарах, послугах з метою отримання прибутку (п. 1.1 статуту).

Учасниками товариства є: Пустомитівська районна рада, в особі голови Василя Івановича Надворного, Львівське обласне міжгосподарське виробниче об`єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» в особі начальника Кіша Івана Павловича, громадянин Віблий Володимир Володимирович (п. 1.2.1 статуту).

Товариство є правонаступником усіх прав і зобов`язань реорганізованого Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» (п. 1.3 статуту).

Юридична адреса: Україна, Львівська область, м. Пустомити, вул. Промислова, 2 (п. 1.11 статуту).

Майно та кошти товариства складаються із: основних фондів, оборотних фондів, фінансових ресурсів в тому числі валютних (п. 3.1 статуту).

Першоджерелом утворення майна товариства є матеріальні та інші засоби і кошти учасників, які вони утримали пропорційно від реорганізованого Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп». Статутний фонд товариства становить 512,6 тисяч гривень (п. 3.2 статуту).

Внески учасників до статутного фонду товариства: Пустомитівська районна рада вносить майна на суму 358,8 тис. грн., що становить 70 %, Львівське обласне міжгосподарське виробниче об`єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» вносить майна на суму 76,9 тис.грн., що становить 15 %, громадянин ОСОБА_2 за дорученням співвласників колишніх членів трудового колективу реорганізованого Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» вносить майна в сумі 76,9 тис.грн., яке належить їм на підставі договору про спільне володіння користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності співвласників, і їх частка становить 15 % (п. 3.3 статуту).

Як згадувалось вище, існування спірних об`єктів нерухомого майна підтверджується технічним паспортами на виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовленими 22.11.2023 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в межах інвентаризаційної справи № 29516 на замовлення позивача.

Первинні технічні паспорти за твердженням позивача на спірні об`єкти відсутні. Крім того рішення про надання дозволу на будівництво, акти державних комісій про прийняття об`єктів в експлуатацію та рішення про затвердження таких актів не збереглись, що за твердженням позивача зумовлено обставинами реорганізації та тривалого періоду експлуатації майна, а також втратою (загубленням) відповідних правовстановлюючих документів у процесі господарської діяльності та зберігання архівної документації протягом значного проміжку часу.

В свою чергу, згідно листа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 26.01.2026 № 122/15-26 книги реєстрації державних актів на право власності на землю громадян, книги реєстрації державних актів на право власності, користування на землю юридичних осіб, книги реєстрації договорів оренди, на території колишнього Пустомитівського району знищені під час пожежі 30.07.2011.

Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видало позивачу довідки від 22.11.2023 № 4373, відповідно до яких спірні в даній справі об`єкти, які знаходяться за адресою м. Пустомити, вул. Промислова, 2, згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 на праві особистої власності не зареєстровані і свідоцтво про право власності не видавалося.

03.06.2008 на підставі протоколу зборів засновників від 26.05.2008 було проведено зняття фактичних залишків, які рахуються на балансі ТОВ «Райпобутсервіс» станом на 01.06.2008, про що комісією у складі Коханського В.Я. (голова комісії, заступник голови асоціації), Бублик І.С. (член комісії, представник Пустомитівської районної ради), Мірка М.М. (член комісії), Лазурко С.Б. (член комісії, головний бухгалтер), Ковтун М.О. (член комісії, провідний бухгалтер), Дробот Я.М. (член комісії, голова Пустомитівської районної ради) складено інвентарний опис № 1 основних засобів, які знаходяться в м. Пустомити, вул. Промислова, 2.

З вказаного опису вбачається, що на балансі позивача обліковується 91 об`єкт, з яких 2 прохідні 1989 р.в., адмінбудинок 1989 р.в., будівля пилорами 1989 р.в. та столярний цех 1989 р.в.

04.07.2013 було проведено інвентаризацію підприємства позивача, за результатами якої складено інвентаризаційний опис основних засобів та ТМЦ, в який увійшло 27 основних засобів, зокрема і спірні об`єкти нерухомого майна.

Також позивачем проводилась оплата земельного податку на земельну ділянку за адресою м. Пустомити, вул. Промислова, 2, на якій розміщено спірні об`єкти нерухомого майна. Вказані обставини підтверджуються податковими деклараціями зі сплати земельного податку за 2012, 2013, 2014 роки, відповідними платіжними дорученнями за період 2012-2013 років, а також відповіддю Головного управління ДПС у Львівській області від 26.01.2026 № 3111/6/13-01-04-070-13.

Крім того користування земельною ділянкою та наявними на ній об`єктами нерухомості підтверджується тим фактом, що позивач надавав в оренду певні об`єкти будівництва на земельній ділянці, натомість які саме це були об`єкти, чи є вони спірними, суд не вбачає можливості встановити.

01.12.2023 було проведено інвентаризацію основних засобів ТОВ «Райпобутсервіс», в ході якої виявлено основні засоби, що зруйновані, підтвердженням чого є фото звіти та технічні паспорти. Звіт складений в ході надання консультаційних послуг позивачу фізичною особою-підприємцем Зубашевською О.С. Інвентаризація проведена у розрізі матеріально-відповідальних осіб та по місцях зберігання основних засобів.

При інвентаризації встановлено 33 одиниці матеріальних цінностей, з яких також наявні спірні об`єкти нерухомого майна.

12.07.2024 позивач в особі директора звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення державної реєстрації права власності на будівлю пилорами (пилорама) літ.Е-1, загальною площею: 171,1 м2, столярний цех літ. Д-1, загальною площею 250,4 м2, адмінбудинок літ. А-2, загальною площею 388,6 м2, КПП прохідну 2 літ. Є-2, загальною площею 46,1 м2, КПП прохідну 1 літ. Г-1, загальною площею 20 м2.

За результатом розгляду поданих заяв державним реєстратором Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Гриб Олесею Богданівною 17.07.2024 було ухвалено рішення № 74151334, 74153220, 74152272, 74152669, 74152996 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме відсутній документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам, що реорганізується.

Під час відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Райпобутсервіс», яка належала Пустомитівській районній раді Львівської області, було проведено незалежну оцінку вартості відповідного майна та майнового комплексу. Оцінка вартості частки районної ради у статутному капіталі ТОВ «Райпобутсервіс» проведена з метою відчуження станом на дату оцінки 30.09.2025, на день прийняття рішення № 336 від 30.09.2025 24-ї чергової сесії VIII дем. скликання Львівської районної ради «Про продаж частки Львівської районної ради у статутному капіталі ТзОВ «Райпобутсервіс».

З результатами проведеної оцінки майна складено звіт № 001-ЛВІ/25.

В результаті оцінки було зокрема встановлено, що вартість майнового комплексу складає 468 250,00 грн.

Об`єктом оцінки став склад майнового комплексу ТОВ «Райпобутсервіс», загальною площею будівель комплексу 876,2 кв.м., з яких: двоповерхова адмінбудівля (літ. А-2), загальною площею 388,6 кв.м. (П2 погріб); одноповерхова КПП прохідна 1 (літ. Г-1), загальною площею 20,0 кв.м. (П2 погріб); двоповерхова КПП прохідна 2 (літ. Є-2), загальною площею 46,1 кв.м.; одноповерхова будівля пилорами (пилорама) (літ. Е-1), загальною площею 171,1 кв.м.; одноповерховий столярний цех (літ. Д-1), загальною площею 250,4 кв.м., навіс(літ.н.); ворота, огорода металева, підстанція КПП-160, розташованих за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Промислова, б. 2.

Згідно рецензії Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки від 03.12.2025 звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Вказаний вище звіт про оцінку майна був використаний Львівською районною радою при прийнятті рішення щодо відчуження належної їй частки у статутному капіталі позивача. Зокрема рішенням Львівської районної ради від 18.12.2025 результати проведеної оцінки були взяти до відома та покладені в основу прийняття рішення про продаж відповідної частки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач з метою ефективного захисту порушених та невизнаних прав і законних інтересів, відновлення правової визначеності щодо належності спірного майна, а також забезпечення можливості подальшої державної реєстрації речових прав звернувся до суду із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 зазначено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

22.11.2001 було проведено реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс».

Як було встановлено судом, позивач є правонаступником усіх прав і зобов`язань реорганізованого Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп». Першоджерелом утворення майна товариства є матеріальні та інші засоби і кошти учасників, які вони отримали пропорційно від реорганізованого Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп».

Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з положеннями Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 36 Закону у разі реорганізації підприємства його права і обов`язки переходять до правонаступників.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, та приймаючи до уваги подані докази до позовної заяви, реорганізація (перетворення) Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс» здійснена правомірно та у повній відповідності до вимог Закону України «Про підприємства в Україні», Цивільного кодексу Української РСР, чинних на момент виникнення відповідних правовідносин, а відтак спірне нерухоме майно перейшло до позивача в силу прямої дії закону, яке перебувало на балансі реорганізованого підприємства та використовувалося ним у господарській діяльності.

Перехід права власності на зазначене майно відбувся у момент реорганізації відповідно до законодавства, чинного на той час, і не ставився у залежність від здійснення державної реєстрації права власності в сучасному розумінні.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При цьому суд зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (постанова ОП КГС Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст. 95 Земельного кодексу України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

У частині 4 статті 373 Цивільного кодексу України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на новозбудовані об`єкти нерухомого майна видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Тобто правовстановлюючим документом на такий об`єкт на сьогоднішній день є свідоцтво про право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою , тобто право власності на нерухоме майно набувається в порядку який існував на час його спорудження.

Як було встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, спірні об`єкти будівництва були створені у 1989 році.

В силу вимог ст. 13 Земельного кодексу УРСР земля в Українській РСР надається в користування: колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; громадянам СРСР. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.

Згідно з вимогами ст. 16 Земельного кодексу УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У відповідності до вимог даних норм закону, 18.07.1985, розглянувши клопотання Райсількомунгоспу, за рахунок земельної ділянки, на якій розташована пилорама Райсількомунгоспу, виконком Пустомитівської районної ради народних депутатів вирішив відвести Райсількомунгоспу земельну ділянку площею 2,5 га за рахунок земель державного запасу Семенівської сільської ради народних депутатів, що стверджується рішенням виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області за № 232.

При цьому, з вказаного рішення можна встановити, що пилорама належить Райсількомунгоспу, тобто станом на 1985 рік виконавчий комітет Пустомитівської районної ради народних депутатів не заперечував факт належності пилорами Райсількомунгоспу та відводив частину земельної ділянки саме через розширення підприємства останнього під будівництво виробничої бази, що дає змогу стверджувати, що рада не заперечувала проти будівництва будь-яких об`єктів, в тому числі і спірних, комбінатом для ведення своєї діяльності.

Суд зазначає, що нормами статті 105 Цивільного кодексу УРСР визначалися наслідки самовільного будівництва лише щодо жилих будинків (їх частин).

Чинне на той час радянське законодавство не передбачало можливості визнання нежитлових (господарських, комерційних) об`єктів, зведених юридичними особами, самочинним будівництвом.

Поняття «самочинне будівництво» щодо нежитлової нерухомості та правові наслідки такого будівництва вперше були запроваджені лише з 01.01.2004 з набранням чинності чинним Цивільним кодексом України (стаття 376 Цивільного кодексу України).

Оскільки закон не має зворотної дії в часі, норми статті 376 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися до об`єктів, збудованих у 1989 році, а тому спірні споруди не є самочинно зведеними Райсількомунгоспом.

Також суд звертає увагу, що земельна ділянка була відведена рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів, яке датоване 1985 роком, тобто в період дії земельного законодавства УРСР, яке не передбачало присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів у сучасному розумінні.

Аналогічно, на момент реорганізації підприємства та переходу прав на будівлі і споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою м. Пустомити, вул. Промислова, 2, законодавство також не містило вимоги щодо обов`язкового формування земельної ділянки, шляхом присвоєння кадастрового номера, як умови виникнення чи переходу права на об`єкти нерухомого майна.

Відтак, відсутність кадастрового номера земельної ділянки не може свідчити про відсутність правомірного користування земельною ділянкою або ставити під сумнів факт існування та належності позивачу об`єктів нерухомого майна, які були створені його попередником та використовувались задовго до впровадження сучасного порядку ведення державного земельного кадастру.

Більше того, присвоєння кадастрового номера є наслідком проведення кадастрової та землевпорядної процедури, запровадженої значно пізніше, і не може застосовуватись як критерій оцінки правомірності набуття чи існування майнових прав, що виникли у 1985 році та в подальшому перейшли до правонаступника в порядку реорганізації підприємства.

В свою чергу відповідач під час розгляду справи не заперечував, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, протягом тривалого часу не визнавалася вільною, незайнятою чи такою, що перебуває у користуванні інших осіб (третіх осіб), а фактично використовувалась правопопередниками позивача, а в подальшому самим позивачем для ведення господарської діяльності.

Також суд бере до уваги, що позивач до 2014 року сплачував земельний податок та укладав договори оренди майна на цій земельній ділянці, що свідчить про те, що держава в особі податкових органів та місцева влада тривалий час визнавали легітимність володіння цим майном з боку позивача.

Відповідно до чинної частини 2 статті 331 Цивільного Кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва або створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Суб`єктом вимоги про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи обов`язковістю отримання правовстановлюючих документів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 дійшла висновку, що передбачене статтею 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Як вже суд звертав увагу вище, Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видало позивачу довідки від 22.11.2023 № 4373, відповідно до яких спірні в даній справі об`єкти, які знаходяться за адресою м. Пустомити, вул. Промислова, 2, згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 на праві особистої власності не зареєстровані і свідоцтво про право власності не видавалося. Відповідач в свою чергу зворотного не доводив та не надав інформації, що спірні об`єкти нерухомості на даний час належать будь-кому іншому на праві власності.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України.

В свою чергу ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Згідно зі статтями 87-1, 94 Цивільного кодексу УРСР, державні підприємства, об`єднання та кооперативні організації володіли, користувалися та розпоряджалися закріпленим за ними майном на праві оперативного управління або праві власності відповідно до їхніх статутів та цілей діяльності.

Відповідно до вимог статей 14, 15, 20 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1970 року), чинного на момент виділення, землі надавалися у безстрокове або тимчасове користування підприємствам, установам та організаціям за рішенням відповідних Рад народних депутатів. Землекористування комбінату було оформлено у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 18.07.1985 № 232.

Отже, позивач є кінцевим правонаступником Пустомитівського районного міжгосподарського комбінату з надання комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» через ряд реорганізацій комбінату, що підтверджується послідовними редакціями статутів підприємства. Відповідно до положень чинного законодавства та загальних принципів права, реорганізація юридичної особи передбачає перехід усього комплексу прав та обов`язків до новостворених суб`єктів. Відображення зазначеного майна в інвентаризаційних описах та балансах підтверджує, що спірні об`єкти не вибували з володіння підприємства-правонаступника та входять у статутний капітал з моменту їх зведення, тобто з 1989 року, а тому є такими, що належать позивачу.

Крім того відповідач не заперечував того факту, що земельна ділянка у 1985 була відведена правопопереднику позивача безстроково, а також не навів переконливих фактів та не підтвердив належними доказами, що спірні об`єкти нерухомості або були зведені незаконно, або взагалі не належать ані позивачу, ані його правопопередникам.

Також суд враховує той факт, що в силу пройденого часу не всі правовстановлюючі документи, які б додатково могли підтвердити право власності позивача на земельну ділянку та об`єкти, які на ній розташовані, могли зберегтись, натомість під час розгляду даної справи судом застосовано принцип вірогідності, оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням, а також враховано та проаналізовано норми радянського та сучасного законодавства, що стосуються предмету спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись статтями 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс» (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Промислова, б. 2; ідентифікаційний код 05444306) право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Промислова, б. 2 в м. Пустомити, Львівського району, Львівської області, а саме на:

- будівлю пилорами (пилорама) літ.Е-1, загальною площею: 171,1 м2, за адресою: вул. Промислова, б. 2 в м. Пустомити Львівської області, рік спорудження - 1989;

- столярний цех літ. Д-1, загальною площею: 250,4 м2, за адресою: вул. Промислова, б. 2 в м. Пустомити Львівської області, рік спорудження - 1989;

- адмінбудинок літ. А-2, загальною площею: 388,6 м2, за адресою: вул. Промислова, б. 2 в м. Пустомити Львівської області, рік спорудження - 1989;

- КПП прохідну 2 літ. Є-2, загальною площею: 46.1 м2, за адресою: вул. Промислова, б. 2 в м. Пустомити Львівської області, рік спорудження 1989;

- КПП прохідну 1 літ. Г-1, загальною площею: 20 м2, за адресою: вул. Промислова, б. 2 в м. Пустомити Львівської області, рік спорудження 1989.

3. Стягнути з Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Грушевського, б. 46; ідентифікаційний код 04372187) на користь Акціонерного Товариством з обмеженою відповідальністю «Райпобутсервіс» (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Промислова, б. 2; ідентифікаційний код 05444306) судовий збір у розмірі 5 619,00 грн.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Враховуючи перебування судді Мазовіти А.Б. в період 17.09.2026-18.09.2026 на лікарняному повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.