Ухвала суду № 140063291, 25.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2729/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ 2016» вих. № 23/09-2 від 23.09.2026 (вх. № суду 8801 від 23.09.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти

до особи, що може набути статус відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ ПЛЮС»

Без виклику осіб, що можуть набути статусу учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ 2016» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ ПЛЮС» про стягнення 219 351, 19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1805-1 від 18.05.2026, в частині повної оплати поставленого товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 219 351, 19 грн заборгованості.

23.09.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ 2016» через систему «Електронний суд» подано до суду заяву вих. № 23/09-2 від 23.09.2026 (вх. № суду 8801 від 23.09.2026) про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «СТАЛЬ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 46018527, та знаходяться на його поточних та інших рахунках, відкритих у банківських установах України, у тому числі на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «КБ «ГЛОБУС» та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», у межах суми 219 351, 19 грн.

В обґрунтування підстав для забезпечення позову заявник посилався на те, що предметом позову у заявленому позові є вимога майнового характеру, а саме стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 219 351, 19 грн. Як зазначив заявник, оскільки позовні вимоги мають виключно грошовий характер, то рішення суду у разі задоволення позову може бути виконане лише за рахунок грошових коштів відповідача або іншого його майна. Отже, на думку заявника, наявність у відповідача коштів на момент виконання рішення є визначальною умовою реального виконання такого рішення. При цьому зауважив, що зі змісту позову вбачається, що спір виник через тривале та систематичне невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором. Заявник звернув увагу, що перерахування грошових коштів на рахунки третіх осіб, їх зняття або інше витрачання є звичайною господарською операцією, яку відповідач здійснює самостійно на власний розсуд, у той час як можливість поновлення порушеного права позивача безпосередньо залежить від наявності у відповідача коштів або майна, за рахунок яких можливе стягнення боргу. Враховуючи наведене, на думку заявника, наявне достатньо обґрунтоване припущення, що на момент виконання рішення суду у даній справі відповідач може розпорядитися наявними у нього грошовими коштами, що призведе до неможливості ефективного відновлення прав позивача. Як зазначив заявник, відсутні підстави вважати, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки арешт заявляється виключно в межах ціни позову 219 351, 19 грн, тобто є співмірним із заявленими позовними вимогами. Наголосив на тому, що грошові кошти залишаються у власності відповідача, не вилучаються та не передаються позивачу чи третім особам; відповідач не обмежується у розпорядженні коштами понад суму арешту та у здійсненні господарської діяльності в іншій частин; фактично відповідач лише буде позбавлений можливості вивести з-під стягнення суму, що дорівнює його ж простроченому грошовому зобов`язанню перед позивачем. Таким чином, заявник посилався на те, що ризик настання негативних наслідків внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у цій справі є неспівмірно вищим, ніж потенційні негативні наслідки від тимчасового обмеження прав відповідача розпоряджатися грошовими коштами в межах ціни позову. Стосовно вимоги про зазначення у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення вказав, що застосування заходів забезпечення позову у даній справі не завдасть шкоди відповідачу у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «СТАЛЬ ПЛЮС», в межах ціни позову 219 351, 19 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2011 від 31.05.2011). Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2011 від 16.06.2011).

За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21 зазначив, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши подану ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття запропонованого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Зі змісту заяви ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» про забезпечення позову вбачається, що остання ґрунтується на припущеннях заявника стосовно ризику утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та про те, що на момент виконання рішення суду у даній справі, відповідач може розпорядитися наявними у нього грошовими коштами, що призведе до неможливості ефективного відновлення прав позивача.

Проте, суд критично оцінює та вважає вказану позицію ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» безпідставною та такою, що ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки жодних належних та допустимих доказів того, що ТОВ «СТАЛЬ ПЛЮС» вчиняє або має намір вчинити будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому або утруднення його виконання, у разі задоволення позову, заявник до суду не надав.

Саме лише посилання ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» у поданій ним заяві про вжиття заходів забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Отже, заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення в майбутньому, у разі задоволення позову, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що в обґрунтування поданого позову ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» посилається на те, що на виконання умов договору № 1805-1 від 18.05.2026 у період з 20.05.2026 до 11.06.2026 поставив ТОВ «СТАЛЬ ПЛЮС» товар на загальну суму 680 970, 39 грн, однак останнє лише частково у період з 19.05.2026 до 12.06.2026 оплатило поставлений товар на загальну суму 480 013, 38 грн, чим порушило зобов`язання, встановлене договором, що є підставою для стягнення боргу в розмірі 219 351, 19 грн в судовому порядку.

З огляду на наведене вище, суд критично оцінює твердження заявника про те, що спір виник через тривале та систематичне невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, оскільки з моменту останньої поставки заявником товару (11.06.2026) до дати звернення ним до суду із даним позовом (09.09.2026) пройшло менше 3 місяців, що не свідчить про тривале невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором.

Більше того, суд звертає увагу заявника, що можливе незабезпечення ТОВ «СТАЛЬ ПЛЮС» виконання взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару не є такою обставиною, з якою процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки вказана обставина та наявність заборгованості підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Суд наголошує на тому, що забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, а посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, мотивовані наведеними вище обставинами, безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

Враховуючи наведене вище, на переконання суду, ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» не було наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77, 79 ГПК України доказів вчинення ТОВ «СТАЛЬ ПЛЮС» дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення в майбутньому. Також, заявником не доведено суду, що у разі задоволення судом рішення, боржник буде зловживати своїми правами та не виконувати свої обов`язки.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ «БУДІНВЕСТ 2016» про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІНВЕСТ 2016» вих. № 23/09-2 від 23.09.2026 (вх. № суду 8801 від 23.09.2026) про забезпечення позову відмовити.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко