Рішення № 140063290, 25.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2280/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ)

до Миронівської міської ради (Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка)

про стягнення 73 668,14 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради про стягнення 73 668,14 грн, з яких: 69 374,20 грн заборгованості за Договором постачання природного газу від 26.12.2025 № 09-12205/25-БО-Т, 3 335,97 грн пені, 333,60 грн 3% річних та 624,37 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

20.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

20.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

Миронівською міською радою було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Заяву приєднання до Договору постачання природного газу № 02-33/8241 від 26.12.2025.

26.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надало Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу.

Відповідно до Згоди на приєднання до Договору постачання природного газу від 26.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник) та Миронівською міською радою (далі - споживач) укладено Договір постачання природного газу від 26.12.2025 № 09-12205/25-БО-Т (далі - Договір), шляхом приєднання споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, з урахуванням умов та інформації, зазначених споживачем в Заяві приєднання до Договору постачання природного газу від 26.12.2025 № 02-33/8241. Дата набрання чинності Договором 26.12.2025.

Договір діє в частині постачання природного газу до 31 березня 2026 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Період постачання з 01.01.2026 до 31.03.2026 (включно). Дана Згода на приєднання до Договору постачання природного газу та Заява приєднання до Договору постачання природного газу від 26.12.2025 № 02-33/8241 є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ) (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для власних потреб.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що цей Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України, і може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Цей Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п 2.1 Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період зазначений споживачем у Заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені споживачем у Заяві, за умови акцепту постачальником Заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цього Договору.

Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в Заяві, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу, за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Підпунктом 3.5.2 Договору встановлено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує, з використанням КЕП/УВП, електронної печатки (за наявності) та сервісу електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua, та направляє споживачу підписаний уповноваженим представником постачальника акт приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період для його підписання споживачем.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, - 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, за цим Договором становить 17 052,60 грн.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично спожитого за цим Договором природного газу та визначається як добуток фактично використаного (переданого, спожитого) за цим Договором обсягу газу та ціни газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного У разі відсутності акта/актів приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивачем у період з січня по березень 2026 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 824 131,53 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 10.02.2026 (за січень 2026) на суму 416 986,46 грн; від 10.03.2026 (за лютий 2026) на суму 247 560,05 грн; від 10.04.2026 (за березень 2026) на суму 159 585,02 грн.

Судом встановлено, що Акти приймання-передачі природного газу підписані у сервісі Вчасно постачальником та споживачем.

Разом з тим відповідач частково здійснив оплату вартості поставленого газ у розмірі 754 757,33 грн, несплаченою залишились сума в розмірі 69 374,20 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин, суд дійшов висновку про те, що представлені до матеріалів справи докази підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо сплати позивачу 69 374,20 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 69 374,20 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 335,97 грн пені, 333,60 грн 3% річних та 624,37 грн інфляційних втрат.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розмір заявлених сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат зменшити, зазначаючи, що він є органом місцевого самоврядування, фінансується виключно за рахунок коштів бюджету, які мають суворе цільове призначення і стягнення додаткових нарахувань створить тягар для місцевого бюджету і негативно вплине на фінансування інших соціально важливих потреб громадян в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд звертає увагу на те, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, врахувавши клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій та заперечення позивача, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 90% до 333,59 грн.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Миронівської міської ради (08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48; ідентифікаційний код 04054984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 42399676) 69 374 (шістдесят девять тисяч триста сімдесят чотири) грн 20 коп. заборгованості, 333 (триста тридцять три) грн 59 коп. пені, 333 (триста тридцять три) грн 60 коп. 3% річних, 624 (шістсот двадцять чотири) грн 37 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов