Рішення № 140062865, 25.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/216/25-21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 Справа № 908/3497/25 (904/6454/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 3 057, 24 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області за підсудністю з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 904/6454/25 за позовною заявою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС у Дніпропетровській області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (далі - ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ, відповідач) про стягнення 3 057, 24 грн. заборгованості за договором № 0246-СК-7 від 20.12.2022, у тому числі основної заборгованості в сумі 2 385, 00 грн. та пені в сумі 672, 24 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 матеріали позовної заяви ГУ ДМС у Дніпропетровській області до ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ про стягнення заборгованості за договором № 0246-СК-7 від 20.12.2022 у розмірі 3 057, 24 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Матеріали справи № 904/6454/25 надійшли до Господарського суду Запорізької області (вх. № 4056/08-07/25 від 08.12.2025).

Протоколом передачі судової справи розгляд справи (єдиний унікальний номер судової справи 904/6454/25) за вище зазначеним позовом визначено судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/6454/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 матеріали справи № 904/6454/25 передано за підсудністю для розгляду в межах справи № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду розгляд справи визначено судді Володимиру ЧЕРКАСЬКОМУ, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ.

Ухвалою від 10.08.2026 матеріали справи № 904/6454/25 за позовною заявою ГУ ДМС у Дніпропетровській області (вх. № 4056/08-07/25 від 08.12.2025) до ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ про стягнення 3 057, 24 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Присвоєно справі номер провадження 7/216/25-21/38/25.

Копія ухвали від 10.08.2026 направлена відповідачу до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі Електронний суд ЄСІКС; відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов у порядку статті 165 ГПК України у встановлений судом строк не скористалось; клопотань, заяв, доказів у справу не подало. Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом до електронного кабінету відповідача копії ухвали суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Згідно ст. ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

У провадженні судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ.

Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну. 18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ.

Наразі процедура розпорядження майном ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ триває, повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки відповідачем у справі є боржник, позовну заяву розглянуто в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

20 грудня 2022 року між ТОВ ІНТЕКС ІНВЕСТ (як Постачальником) та ГУ ДМС у Дніпропетровській області (як Покупцем) укладено договір № 0246-СК-7 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов`язання передати Покупцю у власність бензин А-95 у кількості 115 літрів, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору відпуск Товару з автозаправної станції (АЗС) здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання Товару.

Згідно п. 5.2.1 Договору передача Товару здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.

За змістом п. 5.2.2 Договору скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки Товару, після чого всі обов`язки Сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними. Умови постачання Товару - самовивезення; Покупець зобов`язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем сплачено на користь відповідача кошти за придбаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 007/0001255 від 20.12.2022 на суму 6 095, 00 грн. та платіжним дорученням № 15871 від 22.12.2022.

Проте станом на день звернення до суду позивач не має змоги отримати Товар за скретч-картками у зв`язку з відсутністю нафтопродуктів на АЗС мережі АВІАС, у результаті чого залишок невикористаних талонів АВІАС складає 4 скретч-картки на 45 літрів, що за ціною Договору відповідає сумі заборгованості 2 385, 00 грн. з ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу листи № 1201.6-12687/000393-25 від 01.10.2025 та № 1201.6-13413/000393-25 від 16.10.2025 з проханням надати можливість здійснити заправку автотранспорту за наявними скретч-картками або повернути грошові кошти за невикористаними талонами АВІАС у кількості 4 скретч-картки на 45 літрів на суму 2 385, 00 грн.

Зазначені листи отримані відповідачем 09.10.2025 та 30.10.2025 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4905123536018 та № 4908101089980. Проте відповіді та коштів позивач від відповідача не отримав, відпуск пального на АЗС не відновився.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення сплаченої за непоставлений товар оплати. Право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем щодо поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Умовою застосування ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю; у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати; можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, у тому числі шляхом пред`явлення через суд вимоги у формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Саме у зв`язку з неотриманням оплаченого товару позивач звернувся до господарського суду з вимогою повернення сплачених за непоставлений товар коштів у розмірі 2 385, 00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом положень ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі вартості неотриманого товару за Договором та/або поставлення відповідного обсягу пального.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 2 385, 00 грн. підтверджується сукупністю доказів (Договір № 0246-СК-7 від 20.12.2022, видаткова накладна № 007/0001255 від 20.12.2022, платіжне доручення № 15871 від 22.12.2022, таблиця обліку талонів із загальною кількістю невикористаних талонів, листи № 1201.6-12687/000393-25 від 01.10.2025 та № 1201.6-13413/000393-25 від 16.10.2025 з рекомендованими повідомленнями про їх вручення) і на день ухвалення рішення відповідачем не спростована.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 2 385, 00 грн. основного боргу (оплати за непоставлений товар).

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 672, 24 грн. пені, нарахованої за період з 01.12.2024 по 07.11.2025 на підставі п. 7.2, п. 7.3.2 Договору, якими передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення не лише підстав, а й розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на позивача.

Разом з тим на підтвердження заявленого до стягнення розміру пені (672, 24 грн.) позивач обмежився зазначенням підсумкової суми та періоду нарахування, не надавши до суду розрахунку пені.

Наявність у позові лише періоду та кінцевої суми грошового стягнення (без розкриття самої математичної формули та вихідної суми боргу) унеможливлює здійснення судом перевірки правильності такого нарахування.

За відсутності розрахунку, який містив би вихідні дані нарахування (розмір облікової ставки Національного банку України у відповідні періоди, базу нарахування, кількість днів прострочення), суд позбавлений можливості перевірити арифметичну правильність та обґрунтованість заявленої суми пені.

За умови наявності у справі кількох самостійних грошових зобов`язань / фактів часткових оплат боргу в межах вказаного періоду, суд позбавлений процесуального права самостійно обирати, припускати чи моделювати, на яку саме суму боргу позивач мав намір нарахувати пеню у кожен конкретний день прострочення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у справі № 910/6817/18), господарський суд зобов`язаний самостійно перевірити правильність розрахунку стягуваних грошових сум, здійсненого позивачем.

Суд не може перебирати на себе функції позивача та самостійно формувати чи домислювати вихідні дані позову, оскільки це свідчило б про вихід суду за межі позовних вимог та порушення принципу неупередженості (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Крім того, визначений позивачем початок періоду нарахування пені (01.12.2024) не узгоджується з обставинами, викладеними у самій позовній заяві, згідно з якими неможливість отримання Товару на АЗС виникла з 01.01.2025.

За таких обставин вимога про стягнення 672, 24 грн. пені є недоведеною за розміром та задоволенню не підлягає.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження вимог про стягнення основного боргу є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування; позивач у встановленому законом порядку надав належні та допустимі докази на підтвердження цих вимог, а відповідач їх не спростував, відзиву, заперечень та жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не подав.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин у їх сукупності, застосувавши стандарт вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 385, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог (стягнення 672, 24 грн. пені) слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень п. 2-1 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028, 00 гривень.

Виходячи з ціни позову 3 057, 24 грн., 1,5 % від ціни позову становить 45, 86 грн., що є меншим за мінімальний розмір ставки судового збору (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028, 00 грн.).

Оскільки позовна заява подана через систему Електронний суд, а при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України Про судовий збір, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, позивачу слід було сплатити 2 422, 40 грн. судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 35526 (внутрішній номер 461518561) від 12.11.2025.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 2 385, 00 грн. (від заявленої суми позову 3 057, 24 грн.), на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 889, 75 грн. В іншій частині судові витрати у розмірі 532, 65 грн. покладаються на позивача.

Надміру сплачена частина судового збору у розмірі 605, 60 грн. підлягає поверненню позивачу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір за його заявою.

Керуючись ст. 2, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 42, 43, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕКС ІНВЕСТ (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) грн. 00 коп. боргу, 1 889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 75 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 25.09.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ