Рішення № 140062566, 25.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/3793/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного некомерційного підприємства «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 148 674,78 грн

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Державне некомерційне підприємство «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення заборгованості за Договорами поставки №65 від 05.05.2022 та №12/10/2 від 12.10.2022 в сумі 239 762,90 грн, з яких: 141 037,00 грн - вартість непоставленого товару, 98 725,90 грн - неустойка.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/3793/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог Державне некомерційне підприємство «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» посилається на заборгованість ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" в загальній сумі 239 762,90 грн, з яких: 141 037,00 грн - вартість непоставленого товару за Договорами поставки №65 від 05.05.2022 та №12/10/2 від 12.10.2022, 88 853,31 грн - пеня, 9 872,59 грн - штраф.

Водночас, позивачем не вказано щодо розміру заборгованості за кожним договором поставки окремо.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що період заборгованості позивачем визначено з 01.10.2024 по 23.06.2026.

В той час, як претензія №1, яка міститься в матеріалах справи та була адресована ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" у зв`язку з неналежним виконання своїх зобов`язань за означеними вище договорами складена 14.04.2025. Інших доказів, які б підтверджували не виконання ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" зобов`язань саме з 01.10.2024 не надано.

Крім того, позивачем було нараховано пеню у розмірі 0,1 % вартості товару та штраф у розмірі 7% на загальну суму боргу.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що таку міру відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань передбачено лише Договором поставки №65 від 05.05.2022.

Відтак, враховуючи відсутність інформації щодо заборгованості за кожним договором окремо, суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок штрафу та пені у відповідності до умов Договорів та чинного законодавства України.

Також, суд звертає увагу позивача, що ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито провадження за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІДАН ЦЕНТР" у справі №904/6870/25 про банкрутство ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію, згідно зі ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Водночас, як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, позивачем здійснено розрахунок штрафу та пені по 23.06.2026.

Враховуючи встановлені судом обставини, ухвалою суду від 10.09.2026 зобов`язано Позивача в строк до 16.09.2026:

- надати пояснення з приводу викладених в мотивувальній частині ухвали обставин;

- уточнений розрахунок заборгованості з урахуванням положень ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

14.09.2026 від позивача надійшло пояснення б/н від 11.09.2026 на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026, заява про зміну позовних вимог та уточнений розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що позивачем уточнено розрахунок заборгованості, а також період нарахувань штрафних санкцій, з огляду на що розмір позовних вимог було зменшено.

Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд приймає до розгляду позовну заяву Державного некомерційного підприємства «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» з урахуванням уточнень наведених у поясненнях.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 02.07.2026 зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 02.07.2026 була отримана відповідачем 02.07.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".

Станом на 22.09.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 22.09.2026 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, правонаступником якої є Державне некомерційне підприємство «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» були укладені Договір поставки № 65 від 05.05.2022 та Договір поставки № 12/10/2 від 12.10.2022.

За Договором № 12/10/2 від 12.10.2022 Специфікацією передбачено поставку 2 500 л бензину А-95 за ціною 48,50 грн за 1 л, загальною вартістю 121 250,00 грн.

Видаткова накладна № 0079/0003786 від 17.10.2022 підтверджує передачу 2 500 л бензину А-95 за вказаною ціною.

За Договором № 65 від 05.05.2022 Специфікацією передбачено поставку бензину А-95 за ціною 42,10 грн за 1 л.

З урахуванням загального невикористаного залишку 2 970 л бензину А-95 та його загальної вартості 141 037,00 грн, невикористаний залишок за Договором № 65 становить 470 л, тобто 19 787,00 грн (470 л х 42,10 грн).

10.02.2025 Позивач звернувся до Відповідача з листом щодо забезпечення можливості використання або заміни невикористаних паливних талонів.

14.04.2025 Позивач направив Відповідачу претензію №1 з вимогою: забезпечити відпуск пального за талонами, або повернути вартість непоставленого товару 141 037,00 грн.

Проте, станом на дату звернення з даним позовом, лист та претензія залишені без відповіді та без задоволення.

Отже, Відповідач взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою замовника по факту пред`явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості та на умовах, встановлених Договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 141 037,00 грн вартості непоставленого товару.

Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення передоплати не надав.

Пунктом 7.2 Договору № 65 від 05.05.2022 передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, щодо якого допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % такої вартості.

У зв`язку з чим Позивачем було нараховано неустойку на вартість невикористаного товару за Договором № 65 від 05.05.2022 у сумі 7 637,78 грн, з яких: 6 252,69 грн пеня; 1 385,09 грн штраф.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).

Враховуючи наведене, скретч-карта (талон) не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить про попередню оплату певної кількості пального певного оператора АЗС, у зв`язку з чим підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі скретч-карток, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і на підставі наданих Замовником скретч-карток.

Стаття 662 Цивільного кодексу України встановлює, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, - 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено вище, Позивач свої зобов`язання щодо оплати Товару виконав належним чином.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 Цивільного кодексу України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (п. 21 названої постанови).

З матеріалів справи вбачається, що Державне некомерційне підприємство «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» зверталось до ТОВ «Лівайн Торг» із листом та претензією про неможливість відвантаження оплаченого товару, втім Відповідач поставку товару не здійснив, коштів, сплачених за нього, не повернув.

Таким чином, відсутність дій Відповідача щодо виконання зобов`язань по поставці Товару з його відвантаженням замовнику на АЗС надає Позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім. Не повернення Відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання Відповідачем договірних зобов`язань не передано Позивачу замовлений і оплачений товар за Договорам №65 від 05.05.2022 на суму та №12/10/2 від 12.10.2022 на загальну суму 141 037,00 грн.

Щодо правових підстав нарахування позивачем пені та штрафних санкцій, суд встановив наступне.

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАН ЦЕНТР" у справі №904/6870/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВАЙН ТОРГ (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію, згідно зі ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Так, суд перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавства встановив, що пеня за Договором №65 від 05.05.2022 за період з 10.02.2025 по 22.12.2025 (до дня відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВАЙН ТОРГ) становить 6 252,69 грн.

Суд перевіривши розрахунок штрафу за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавства встановив, що штраф за Договором №65 від 05.05.2022 за період з 10.02.2025 по 22.12.2025 (до дня відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВАЙН ТОРГ) становить 1 385,09 грн.

Відтак, розрахунок штрафних санкцій Позивачем зроблено арифметично вірно.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного некомерційного підприємства «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 28/1, код ЄДРПОУ 01994089) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 148 674,78 грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Державного некомерційного підприємства «Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України» (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 28/1, код ЄДРПОУ 01994089) 141 037,00 грн - вартість непоставленого товару, 6 252,69 грн - пеня, 1 385,09 грн - штраф, 3 596,44 грн - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 25.09.2026

Суддя А.Є. Соловйова