Ухвала суду № 140062563, 25.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

25 вересня 2026 року Справа № 903/910/26 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши заяву Фермерського господарства «Чорноземи Зініківщини» про забезпечення позову у справі №903/910/26

за позовом Фермерського господарства «Чорноземи Зініківщини»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Волиньтрейдинг»

про стягнення 3 604 559,96 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

23.09.2026 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Фермерського господарства «Чорноземи Зініківщини» до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група «Волиньтрейдинг» про стягнення 3 604 559, 96 грн, з яких: 1 080 431, 98 грн основна заборгованість по договору поставки №28082026-0038 від 27 серпня 2026 року, 194 477, 75 грн - нараховані штрафи згідно п. 8.3. договору №28082026-0038 від 27 серпня 2026 року та 14 830, 04 грн - подвійна облікова ставка НБУ; 2 126 303, 95 грн основна заборгованість до договору поставки №01092026-0026 від 01 вересня 2026 року, 189 516, 24 грн - нараховані штрафи згідно п. 8.3. договору №01092026-0026 від 01 вересня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених договорів поставки №28082026-0038 від 27 серпня 2026 року та №01092026-0026 від 01 вересня 2026 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару (ріпаку).

Разом із позовною заявою надійшла заява позивача про забезпечення позову від 22.09.2026, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства «Чорноземи Зіньківщини» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Волиньтрейдинг» про стягнення коштів за договорами поставки №28082026-0038 від 27 серпня 2026 року та №01092026- 0026 від 01 вересня 2026 року; накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Волиньтрейдинг» (код ЄДРПОУ 35494959) у розмірі 3604559, 96 гривень.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що на виконання договорів поставки, укладених із ТОВ «Промислова група «Волиньтрейдинг» позивачем, як постачальником, було поставлено відповідачу товар (ріпак) на загальну суму 3206735,93 грн, який не був оплачений покупцем. Видаткові накладні на поставку товару не були підписані відповідачем. Проте відповідачем визнана сума заборгованості у розмірі 3205736,99 грн (сума без нарахування штрафних санкцій), що підтверджується його листом від 14 вересня 2026 року, а також ним було сплачено лише 1 000 грн за отриманий товар.

Після отримання даного листа позивачу стало зрозуміло, що відповідач не здійснює погашення заборгованості за договорами поставки, що стало результатом подачі позову до суду.

Посилаючись на практику Верховного Суду позивач доводить, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відповідач має беззаперечну можливість розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Фактично у відповідача знаходяться грошові кошти, які він зобов`язаний був сплатити позивачу за фактично поставлений товар.

Вважає, що накладення арешту на майно та грошові кошти в межах суми позову є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). Застосування арешту грошових коштів є співмірним із заявленими позовними вимогами та спрямоване на забезпечення можливості виконання майбутнього рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За приписами ч.11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

У даному випадку, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник та майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач має обов`язок обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду та правовими висновками Верховного Суду у постановах від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18.

Саме з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 3604559,96 грн.

Суд враховує підхід, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, про те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2026 у справі №910/11346/25.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Так, предметом позову по даній справі є вимога майнового характеру, а саме стягнення коштів за договорами поставки №28082026-0038 від 27 серпня 2026 року та №01092026-0026 від 01 вересня 2026 року, укладеними між ФГ «Чорноземи Зініківщини» та ТОВ Промислова група «Волиньтрейдинг».

Підставами позову, як зазначає позивач є те, що відповідач істотно порушує умови укладених договорів в частині несплати отриманого ним товару.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги позивача.

Дослідивши доводи заявника (позивача) та надані ним докази, суд встановив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову ФГ «Чорноземи Зініківщини» обґрунтовує наявністю заборгованості за поставлений та неоплачений товар, сплатою відповідачем незначної суми у розмірі 1000 грн за товар. Також заявником долучено витяг з інтернет-ресурсу https://opendatabot.ua щодо фінансових показників ТОВ «Промислова група «Волиньтрейдинг». Крім того, заявник зазначає про можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися належним йому майном, що, на думку заявника, може ускладнити виконання можливого рішення суду.

Суд зазначає, що наведені заявником обставини самі по собі не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення щодо існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Зокрема, заявником не надано доказів вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на виведення коштів чи відчуження належного йому майна, його приховування, передачу третім особам, виведення активів, припинення господарської діяльності, ліквідацію юридичної особи чи інших дій, які б свідчили про намір відповідача уникнути виконання можливого судового рішення.

Саме по собі існування у відповідача передбаченої законом можливості вільно розпоряджатися коштами не свідчить про наявність реальної загрози їх зникнення з метою ухилення від виконання судового рішення. Інше тлумачення наведених обставин фактично зумовлювало б можливість застосування заходів забезпечення позову у будь-якому спорі майнового характеру лише з огляду на наявність у відповідача коштів чи майна.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Таким чином наведений вище висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення, шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Крім того, наведений зміст вказаної вище постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (саме з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Згідно витягу з інтернет-ресурсу https://opendatabot.ua та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Промислова група «Волиньтрейдинг» вбачається, що підприємство відповідача зареєстроване ще у 2007 році, основним видом економічної діяльності є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, розмір статутного капіталу становить 31426000 грн.

Такі обставини можуть характеризувати фінансовий стан відповідача, однак самі по собі не підтверджують вчинення ним конкретних дій, спрямованих на приховування або відчуження активів чи інше ухилення від виконання можливого судового рішення у цій справі.

Суд також враховує, що у матеріалах справи містяться загальні відомості про фінансовий стан відповідача за даними з відкритих джерел (витяг з інтернет-ресурсу https://opendatabot.ua), проте відсутні будь-які відомості щодо рахунків відповідача в установах банку, інші відомості, які б дали можливість для висновку про утруднення або неможливість виконання рішення суду безпосередньо за рахунок грошових коштів, чим було би обґрунтовано необхідність накладати арешт на кошти.

Доводи заявника фактично зводяться до припущення про можливість розпорядження відповідачем належними йому коштами у майбутньому, без підтвердження реальності такого ризику конкретними доказами. Саме лише припущення про можливість розпорядження коштами не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, відповідач у листі від 14.09.2026 щодо строків проведення остаточного розрахунку, адресованому позивачу, підтверджує наявність заборгованості перед ФГ «Чорноземи Зіньківщини» згідно договорів поставки №28082026-0038 від 27 серпня 2026 року та №01092026-0026 від 01 вересня 2026 року у розмірі 3205736,99 грн, та вказує про намір у повному обсязі здійснити розрахунок у строк до 15.10.2026.

Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що чинним законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Подана заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заявленого заходу та не підтверджує наявності підстав, передбачених статтею 136 ГПК України. При цьому Фермерським господарством «Чорноземи Зініківщини» не надано доказів та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про неправомірність дій відповідача та вчинення ним дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а відтак у задоволенні заяви про забезпечення позову від 22.09.2026 суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 137, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Чорноземи Зініківщини» від 22.09.2026 про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підписана 25.09.2026.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С. В. Бідюк