Рішення № 140060496, 21.09.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/760/26

2/532/745/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді Мороз Т.М.,

з участю:

представника відповідача адвоката Іванченка В. П.,

секретаря судового засідання Крейс О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кобеляки в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

30.03.2026 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що між сторонами 24.06.2025 укладено кредитний договір (оферти) №24.06.2025-100001262, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у розмірі 10000 гривень строком на 183 дні. В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди, загальна сума кредиту становила 13100 гривень. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. У свою чергу відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 29926,07 гривень. Таким чином представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 29926,07 гривень та судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.04.2026 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

29.04.2026 до суду від представника відповідача Іванченка В. П. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач не надав суду належним чином підписаного сторонами кредитного договору, який би містив усі істотні умови (розмір відсотків та неустойки). Надані «Заява» та «Кредитний паспорт» не є договором у розумінні ст. 638 ЦК України. Неустойка не стягується під час воєнного стану. Вимога про стягнення комісії суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки встановлення платежів за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, заборонено. Це також підтверджується позицією ВС у справі № 496/3134/19. Також зазначив, що відповідачем було сплачено 11 134,71 грн. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», платежі мали бути спрямовані першочергово на погашення основного боргу (тіла) та відсотків. Натомість позивач самовільно зарахував їх у рахунок штрафів та комісій, чим штучно збільшив суму боргу. Таким чином представник відповідача прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 68-69).

04.05.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Відсотки за кредитом нараховано в межах строку договору. Представник позивача також зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Щодо неустойки зазначила, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. На підставі викладеного представник позивача прохала позовні вимоги задовольнити (а. с. 91-102).

11.05.2026 до суду надійшло заперечення від представника відповідача ОСОБА_3 . Зазначив, що позивачем надано пропозицію позивача про укладення кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору, заявку кредитного договору. Однак самого кредитного договору не надано. У доводах Позивача міститься суперечливість змісту (Принцип правової визначеності), тобто якщо в одному документі одночасно стверджується, що він: а) «не є договором у розумінні ст. 634 ЦК» (договір приєднання); б) «є частиною кредитного договору», що укладається в електронній формі, то це створює правову невизначеність. Згідно з практикою Верховного Суду, будь-які сумніви в договорах приєднання мають тлумачитися на користь споживача (принцип *contra proferentem*). Якщо сам кредитор написав, що це «не договір», він не може пізніше вимагати виконання його умов як договору. Дії відповідача з отримання коштів та їх подальшого повернення слід розглядати як фактичні дії з отримання безпроцентної позики, а не як акцепт кредитного договору з усіма його додатковими нарахуваннями, оскільки письмової форми такого договору (паперової або електронної) дотримано не було». Відповідач наголошує, що всі отримані кошти були повернуті позивачеві в повному обсязі. В свою чергу позивач особисто підтверджує факт отримання від Відповідача суми боргу в розмірі 11134,71 грн. На підставі викладеного представник відповідача прохав суд врахувати, що сума фактично отриманих коштів (тіло позики) була повністю повернута відповідачем позивачу та відмовити у задоволенні позову, оскільки кредитний договір у письмовій формі не укладався (а. с. 113-114).

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися. Представник позивача прохала суд розглядати справу без участі сторони позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 24.06.2025 укладено кредитний договір (оферти) №24.06.2025-100001262 (а. с. 23-29).

Договір укладено шляхом пропозиції позивача укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) відповідачем та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е491.

Відповідно до п. 1.1. Оферти дана пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) є пропозицією товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що «кредитор написав, що це «не договір».

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином суд вважає, що між сторонами було укладено кредитний договір відповідно до положень ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі №524/5556/19..

Відповідно до п.п. 2, 3, 6, 7 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №24.06.2025-100001262 сума Кредиту становить 10000 грн. Строк, на який надається Кредит - 183 днів з дати його надання. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20% від суми Кредиту та дорівнює 2000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Також між сторонами було укладено додаткові договори до кредитного договору: 1) від 30.07.2025, відповідно до якого відповідачу надано додатковий транш у розмірі 1500 гривень, комісія за надання траншу дорівнює 300 грн. 00 коп. 2) 26.08.2025, відповідно до якого відповідачу надано додатковий транш у розмірі 1600 гривень, комісія за надання траншу дорівнює 320 грн. 00 коп. (а. с. 31-36).

Додаткові договори підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суду також надано паспорт споживчого кредиту до кредитного договору.

На підтвердження факту перерахування коштів відповідачу суду надано довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до яких відповідачу перераховано грошові кошти на загальну суму 13100 гривень (1600+10000+1500).

Відповідач не заперечує отримання грошових коштів від позивача, при цьому стверджує про повне їх повернення в розмірі 11134,71 гривень.

Суд зазначає, що стороною відповідача не надано до суду доказів про отримання грошових коштів саме в розмірі 11134,71 грн, зокрема виписок з банківського рахунку, банківських довідок тощо. При цьому надані стороною позивача довідки відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного суд бере до уваги докази сторони позивача про перерахування відповідачу коштів у розмірі 13100 гривень.

Суду на підтвердження заборгованості за кредитним договором надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої ОСОБА_1 має заборгованість за основним боргом у розмірі 10579,42 гривень, проценти 12821,65 гривень, комісія за надання кредиту 320 гривень, неустойка 6205 гривень, а всього 29926,07 гривень. Проценти нараховані за період з 24.06.2025 по 23.12.2025 (а. с. 18).

Суд погоджується з доводами сторони відповідача щодо відсутності підстав для стягнення неустойки у розмірі 6205 гривень.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нейстойка нарахована за період після 24 лютого 2022 року, заборгованість у розмірі 6205 гривень стягненню не підлягає.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

За змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Таким чином суд не бере до уваги заперечення сторони позивача щодо положень Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Суд бере до уваги пояснення сторони позивача про те, що нарахована комісія за надання кредиту є платою за перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

При цьому наведена представником відповідача постанова Верховного Суду у справі № 496/3134/19 стосується можливості встановлення в кредитному договорі комісії за обслуговування кредитного договору, а не за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту за спірним кредитним договором не нараховувалась та не стягується.

За таких обставин, суд вважає, що комісія за надання кредиту передбачена як Законом України «Про споживче кредитування», так і кредитним договором №24.06.2025-100001262, який підписаний відповідачем. При цьому комісія пов`язана з перерахуванням відповідачу коштів з використанням стороннього сервісу та без відкриття рахунків в установі позивача, на відміну від банківського кредиту.

Щодо порядку зарахування коштів на погашення заборгованості суд зазначає наступне.

Сторонами визнається факт сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 11 134,71 грн.

Суду надано детальний розрахунок заборгованості за договором №24.06.2025-100001262, відповідно до якого нарахування відсотків здійснювалося за період 183 дні у розмірі 1% денної процентної ставки, що відповідає умовам договору.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що позивачем незаконно зараховано частину коштів, сплачених відповідачем на погашення заборгованості, на сплату неустойки.

Згідно наданого детального розрахунку заборгованості за договором позивачем зараховано грошові кошти у розмірі 345 гривень на погашення неустойки.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23 376,07 гривень (29926,07 гривень 6205 гривень 345 гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2079,60 гривень (2662,40 гривень * 78.11%).

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача подано заяву про надання доказів понесених позивачем судових витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення по суті справи. Тому позивачу необхідно надати строк для подання суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу - до 26 вересня 2026 року. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява буде залишена без розгляду.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.06.2025-100001262 від 24.06.2025 у розмірі 23 376,07 (двадцять три тисячі триста сімдесят шість грн 07 коп.) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2079,60 (дві тисячі сімдесят дев`ять грн 60 коп.) гривень.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України надати позивачу строк для подання суду доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу до 26 вересня 2026 року.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя