Рішення № 140058365, 22.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8829/26

2/296/4628/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - Ярослави СЕРДІЙЧУК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

24.07.2026 представник позивача - ТОВ «Факторинг Пратнерс» - Ярослава СЕРДІЙЧУК звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7598000 від 06.02.2022 в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 06.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №7598000, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику 10000,00 грн строком на 75 днів (06.02.2022 - 22.04.2022), що включає 15 днів пільгового періоду (06.02.2022 - 21.02.2022) та 60 днів поточного періоду. Процентна ставка становить 1,25 % на день від фактичного залишку кредиту протягом пільгового періоду та 5 % на день за стандартною ставкою протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту - 1000 грн (10 % від суми кредиту), сплачується одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за управління та обслуговування кредиту у разі пролонгації становить: за 3 дні - 3 %, за 7 днів - 5 %, за 15 днів - 10 %, при цьому проценти під час пролонгації нараховуються за пільговою ставкою 1,25 % на день. У разі прострочення виконання зобов`язань позичальник на вимогу кредитодавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 15 % суми простроченого платежу, а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України) можуть нараховуватись за стандартною ставкою 5 % на день. Орієнтовні загальні витрати за весь строк кредитування становлять 32 875 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 42 875 грн.

Свої зобов`язання ТОВ «Мілоан» виконало та перерахувало відповідачу 10000,00 грн.

Відповідачем не виконано умов кредитного договору №7598000 від 06.02.2026, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 11455.50 грн., з яких: - 9215,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1240,50 грн. сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги; - 1 000,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Наразі право вимоги за цим договором має ТОВ «Факторинг Партнерс», оскільки між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Пратнерс» (укладено Договір факторингу № МТ-25-07/2024 від 25.07.2024, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №7598000 від 06.02.2026 .

Наявність заборгованості у відповідача за договором кредиту №7598000 від 06.02.2026 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 06.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) -22.09.2026 о 11-00 годині.

22.09.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 11-00 годину 22.09.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 Проте, 15.09.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 11.09.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 11.09.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 22.09.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

06.02.2026 ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , звернулася до ТОВ «МІЛОАН» з Анкетою-заявою про видачу кредиту в сумі 10000,00 грн. строком на 15 днів, тобто до 21.02.2026 з виплатою комісії за видачу кредиту -10%, що становить 1000,00 грн та відсотків за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом

06.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит №7598000.

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 10000,00 грн строком на 75 днів (06.02.2022 - 22.04.2022), що включає 15 днів пільгового періоду (06.02.2022 - 21.02.2022) та 60 днів поточного періоду (п. 1.2., 1.3-1.3.2. Договору);

- процентна ставка становить 1,25 % на день від фактичного залишку кредиту протягом пільгового періоду та 5 % на день за стандартною ставкою протягом поточного періоду. ( п.1.5.2., 1.5.3., Договору)

- комісія за надання кредиту - 1000 грн (10 % від суми кредиту), сплачується одноразово в момент видачі кредиту. (п. 1.5.1 Договору)

- комісія за управління та обслуговування кредиту у разі пролонгації становить: за 3 дні - 3 %, за 7 днів - 5 %, за 15 днів - 10 %, при цьому проценти під час пролонгації нараховуються за пільговою ставкою 1,25 % на день.. ( п.2.3.1 Договору).

- орієнтовні загальні витрати за весь строк кредитування становлять 32 875 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 42 875 грн. (п. 1.5. Договору)

У разі прострочення виконання зобов`язань позичальник на вимогу кредитодавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 15 % суми простроченого платежу, а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України) можуть нараховуватись за стандартною ставкою 5 % на день (п. 4.1., 4.2, Договору)

Згідно Графіку платежів (додаток №1 до договору про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2022) відповідач мав погасити 10000,00 грн за 1 платіж - 22.04.2022. Також 22.04.2022 відповідач мав сплатити відсотки за 75 днів користування кредитом в сумі 10000,00 грн в сумі 31875,00 грн.

Паспорт споживчого кредиту (додаток №2 до договору про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2022) містить аналогічні умови.

ОСОБА_1 підписала договір про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2026 одноразовим ідентифікатором - S41901 про що надано довідку ТОВ «МІЛОАН».

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №7598000 від 06.02.2026 року, виконав свої зобов`язання, зокрема перерахував Відповідачу на картку № НОМЕР_2 , - 1000,00 грн.

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ КБ "ПриватБанк" повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком імітовано картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) , фінансовий номер телефону НОМЕР_5 та в період з 11.02.2022 по 13.02.2026 на картку було зарахування 10000,00 грн.

Також надано виписку банку згідно якої 06.02.2022 на картку НОМЕР_3 зараховано 10000,00 грн

Оскільки відповідачем не виконано умов договору, кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами відповідачем не сплачені за ним наявна заборгованість в сумі 11455,50 грн., з яких:

- 9215,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 1240,50 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 1000,00 грн. сума заборгованості за комісією;

Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» (укладено Договір факторингу № 25-07/2024 від 25.07.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №7598000 від 06.02.2026

Так, згідно п.2.3. Сторони домовились, що до Фактора переходять права Клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зокрема Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів, за порушення грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами про споживчий кредит (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Клієнтом) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення неустойки (штраф, пеня) за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь яких платежів і комісій відповідно до умов договорів про споживчий кредит. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача - є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до переліку (Реєстру) Боржників додаток 3 до договору факторингу 25-07/2024 від 25.07.2026 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024 року в тому числі до Відповідача в сумі 1455,50 грн. з яких 9215,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1240,50 грн. сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги; - 1 000,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 06.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №7598000 . в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 10000,00 грн строком на 75 днів (06.02.2022 - 22.04.2022), що включає 15 днів пільгового періоду (06.02.2022 - 21.02.2022) та 60 днів поточного періоду (п. 1.2., 1.3-1.3.2. Договору);

- процентна ставка становить 1,25 % на день від фактичного залишку кредиту протягом пільгового періоду та 5 % на день за стандартною ставкою протягом поточного періоду. ( п.1.5.2., 1.5.3., Договору)

- комісія за надання кредиту - 1000 грн (10 % від суми кредиту), сплачується одноразово в момент видачі кредиту. (п. 1.5.1 Договору)

- комісія за управління та обслуговування кредиту у разі пролонгації становить: за 3 дні - 3 %, за 7 днів - 5 %, за 15 днів - 10 %, при цьому проценти під час пролонгації нараховуються за пільговою ставкою 1,25 % на день.. ( п.2.3.1 Договору).

- орієнтовні загальні витрати за весь строк кредитування становлять 32 875 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 42 875 грн. (п. 1.5. Договору)

У разі прострочення виконання зобов`язань позичальник на вимогу кредитодавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 15 % суми простроченого платежу, а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України) можуть нараховуватись за стандартною ставкою 5 % на день (п. 4.1., 4.2, Договору)

ОСОБА_1 підписала договір про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2026 одноразовим ідентифікатором - S41901 про що надано довідку ТОВ «МІЛОАН».

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 06.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №7598000.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №7598000 від 06.02.2026 року, виконав свої зобов`язання, зокрема перерахував Відповідачу на картку № НОМЕР_2 , - 1000,00 грн.

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ КБ "ПриватБанк" повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком імітовано картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_5 та в період з 11.02.2022 по 13.02.2026 на картку було зарахування 10000,00 грн.

Також надано виписку банку згідно якої 06.02.2022 на картку НОМЕР_3 зараховано 10000,00 грн

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в сумі 10 000,00 грн., 06.02.2026, суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів первісному кредитору в сумі 10000,00 грн протягом 75 днів з дня отримання кредиту, як те передбачено умовами договору матеріали цивільної справи не містять.

Відповідачем сплачено 21.02.2022- 300,00 грн тіла кредиту та 24.02.2022- 485,00 грн тіла кредиту, що сукупно 785,00 грн.

Отже непогашеними залишилися 9215,00 грн тіла кредиту.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно Графіку платежів (додаток №1 до договору про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2022) відповідач мав погасити 10000,00 грн за 1 платіж - 22.04.2022. Також 22.04.2022 відповідач мав сплатити відсотки за 75 днів користування кредитом в сумі 10000,00 грн в сумі 31875,00 грн.

Паспорт споживчого кредиту (додаток №2 до договору про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2022) містить аналогічні умови.

За умовами договору ОСОБА_1 мала сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі 10000 гривень, з розрахунку - процентна ставка становить 1,25 % на день від фактичного залишку кредиту протягом пільгового періоду та 5 % на день за стандартною ставкою протягом поточного періоду. ( п.1.5.2., 1.5.3., Договору).

За користування кредитом в сумі 10000,00 грн відповідачу нараховано 1240,50 грн., а саме:

- з 07.02.2022 по 31.02.2022 ( 15 днів) з розрахунку 1,25% на підставі п.1.5.2 договору - 1875,00 грн (10000,00 грн х1,25% х 15 днів = 1875,00 грн)

31.02.2022 відповідач сплатив 287,00 грн та залишок склав 1588,00 грн.

В подальшому з 22.02.2022 по 23.02.2022 нараховано 242,50 грн відсотків на підставі п.1.5.2, 2.3.1.1 договору .

24.02.2022 відповідач сплатив 590,00 грн відсотків та залишок склав 1240,50 грн.

Нарахування відсотків після 23.08.2022 було сторновано.

Отже несплаченими ТОВ "МІЛОАН" залишилися 1240,50 грн відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо комісії в сумі 1000,00 грн .

Судом встановлено, що 1000,00 грн це комісія за надання кредиту в розмірі 10% від суми кредиту (10000.00 грн х 10% = 1000,00 грн) що нараховані 06.02.2026 на підставі п.1.5.1 Кредитного договору .

У своїй Постанові Великі Палаті Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зробила висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так п.1.5.1 Кредитного договору передбачено одноразову комісію в розмірі 10% від за отримання кредиту.

Сума кредиту 10000,00 грн, отже комісія 1000,00 грн (10000,00 грн * 10%= 1000,00 грн)

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином суд встановив, що ТОВ "МІЛОАН" мав право вимоги за договором про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2022 в сумі 11 455,18 грн, а саме:

-9215,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу;

-1240,50 гривень - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору;

- 1000,00 гривня- заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» (укладено Договір факторингу № 25-07/2024 від 25.07.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №7598000 від 06.02.2026

Так, згідно п.2.3. Сторони домовились, що до Фактора переходять права Клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зокрема Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів, за порушення грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами про споживчий кредит (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Клієнтом) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення неустойки (штраф, пеня) за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь яких платежів і комісій відповідно до умов договорів про споживчий кредит. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача - є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до переліку (Реєстру) Боржників додаток 3 до договору факторингу 25-07/2024 від 25.07.2026 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25-07/2024 від 25.07.2024 року в тому числі до Відповідача в сумі 1455,50 грн. з яких 9215,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1240,50 грн. сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги; - 1 000,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача.

Оскільки первісний кредитор мав право вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11 455,18 грн. то саме в такому розмірі і до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит від 06.02.2022 №7598000.

Отже, суд приймає рішення про повне задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 11 455,18 грн. в якості заборгованості за договором про споживчий кредит від 06.02.2022 №7598000.

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому за приписами п.4 ч.3 ст133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.31)

Оскільки суд задовільнив позов повністю то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Правнича допомога.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано заявку на надання юридичної допомоги №620 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Пратнерс» та Адвокатське об`єднання «Лігал АССІСТАНС» уклали Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 01.06.2024 року відповідно до якого за надані послуги клієнт сплачує адвокату 9 000,00 грн.

Однак зі змісту заявки на надання юридичної допомоги №620 вбачається, що до складу витрат включено усну консультацію з вивчення документів - 3 000,00 грн, складання позовної заяви - 6 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Водночас заявлений розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовою та нескладною, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а позовна заява ґрунтується на стандартних правових нормах.

За таких обставин витрати на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, а тому підлягають зменшенню до 4 000,00 грн. Саме такий розмір судових витрат є співмірним, розумним та необхідним у даному конкретному випадку.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - Ярослави СЕРДІЙЧУК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №7598000 від 06.02.2022 року в сумі 11455 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 50 копійок, з яких:

- 9215 (дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги;

- 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок - заборгованість за одноразовою комісією за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаторинг Партнерс» витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 22.09.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи будинок 6, офіс 521, р/р НОМЕР_6 (Гривня), АТ "ОТП БАНК", код банку 300528

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Шкиря