Рішення № 140058362, 21.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9148/26

2/296/4761/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» Кононенка Єгора Олеговича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 представник ТОВ «Стар Файнес Груп» Кононенко Є.О. надіслав через підсистему «Електронний суд» до Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву до ОСОБА_1 (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №20299-03/2026 від 09.03.2026 в сумі 30 504,31 грн. та витрати на правничу допомогу.

Позивач зазначає, що 09.03.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №20299?03/2026, за яким Кредитодавець надав Позичальнику 15?500,00 грн у безготівковій формі строком на 120 днів з 09.03.2026 до 06.07.2026. Умовами договору передбачено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,90 % на день, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості. Комісія за видачу кредиту становить 10 % від суми кредиту, що складає 1?550,00 грн, та включається до загальної вартості кредиту. Згідно з розрахунком, денна процентна ставка становить 0,98 %, загальні витрати за кредитом 18?290,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 33?790,00 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка 2?572,74 %. Можлива пролонгація без погіршення умов. Договір був укладений шляхом накладення Позичальником електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання виконало, надало кредитні кошти в сумі 1550,00 грн, натомість відповідач порушив зобов`язання взяті за кредитним договором №20299-03/2026 від 09.03.2026 в зв`язку з чим виникла заборгованість яка становить - 30504,31 грн., з яких: - 14689,5 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; -11898,9 грн. сума заборгованості за відсотками; - 3915,91 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Відповідач добровільно не повертає заборгованість, зогляду на що представник позивача звертається до суду.

Ухвалою судді від 05.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) 21.09.2026 о 11-45 годині.

11.08.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

21.09.2026 відповідач в судове засідання не з`явивсь, надіслав заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності. Визнав тіло кредиту та відсотки що нараховані в межах дії кредитного договору, інші відсотки та штрафні санкції не визнав та в цій частині просив залишити позов без задоволення.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

09.03.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 . укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання кредиту №20299-03/2026.

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 15 500,00 грн строком на 120 днів (з 09.03.2026 по 06.07.2026) ( п.1.1, 1.2, Договору) ;

- денна процентна ставка (фіксована) - 0.90 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, одноразова комісія за видачу кредиту в сумі 1550.00 грн (що складає 10.00%). ( п.1.4 Договору);

- денна процентна ставка розраховується за формулою (ЗВСК (загальні витрати за кредитом) / ЗРК (загальний розмір кредиту)) / t (строк кредитування у днях) * 100% та складає (18290.00/1500.00)/120*100% = 0.98%.; загальні витрати за кредитом складають 18 290.00 грн; орієнтована загальна вартість кредиту станом на день укладення договору складає 33790.00 грн.; орієнтовна реальна річна ставка станом на день укладання договору складає 2572.74%. (п. 1.4.1 Договору);

- кредит надається у безготівковій формі на реквізити платіжної картки та без забезпечення у вигляді застави; (п. 1.6 Договору);

У разі порушення клієнтом графіку сплати платежів відповідно до терміну, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості- на наступний день після терміну сплати (п. 5.3 Договру);

ОСОБА_1 підписав договір про надання кредиту №20299-03/2026 від 09.03.2026 за допомогою одноразового ідентифікатора - Y399.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №20299-03/2026 від 09.03.2026 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № 1028496403 від 09.03.2026. Підписаний працівником ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та з проставленням печаті товариства.

Згідно листа № 3426_260723134830 від 23.07.2026, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державник реєстр фінансових установ (свідоцтво ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України №21/788-рк від 01.05.2023 року. Між ТОВ « Стар Файненс Груп» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено договір на переказ коштів ПУ-П-2026/01-1 від 2026-01-15. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 09-03-2026 15:00:06 на суму 15500, 00 грн. маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 1028496403, призначення платежу: Зарахування 15500,00 грн. на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №321452. ПІБ клієнта: ОСОБА_2 .

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №20299-03/2026 від 09.03.2026 становить 30504,31 грн., з яких: - 14689,5 грн. сума заборгованості за кредитом; -11898,9 грн. сума заборгованості за відсотками; - 3915,91 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статі 76, 77, 79 ЦПК України).

Разом з тим ч.1 ст.82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач визнає, що отримав від позивача 15500,00 грн, з яких 14 689,50 гривень він не повернув своєчасно , як і відсотки, що передбачені договором.

Отже, не потребує доказуванню як факт укладення договору так і факт отримання грошових коштів в редит та їх не повернення в сумі 14689,50 грн

Разом з цим потребує з`ясуванню правомірність нарахування відсотків за кредитним договором в сумі 11898,90 грн та штрафу в сумі 3915,91 грн.

Щодо відсотків.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так суд встановив, що 14689,50 грн кредитних коштів відповідач не повернув

За умовами договору про надання кредиту %20299-03/2026 від 09.03.2026 ОСОБА_1 мав сплатити відсотки за користування кредитними коштами з розрахунку - 0.90 % в день , що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту (п.1.4.).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №?20299?03/2026 від 09.03.2026, нарахування відсотків здійснювалися до 20.07.2026, що суперечить п.?1.2 зазначеного договору. Згідно з умовами договору строк його дії спливає 06.07.2026 (120-й день від дати укладення). Таким чином, проценти за користування кредитними коштами, нараховані після 06.07.2026, є поза межами строку дії договору та нараховані неправомірно.

Отже за користування кредитними коштами відповідач мав сплатити 7932,60 грн, нараховані станом на 06.07.2026 (включно), саме така сума відповідає умовам договору.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу відсотки за користування кредитними коштами з нього підлягає стягненню 7932,60 грн

В задоволенні інших вимог щодо стягнення відсотків - відмовити.

Щодо нарахування штрафу в сумі 3915,91 грн

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, нарахований штраф мав бути списаний.

Враховуючи викладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Стар Файненс Груп» підлягає 22 622 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 10 копійок, з яких :

-14 689 (чотирнадцять тисяч) гривень 50 копійок , як суми заборгованості за кредитом;

-7932 (сім тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 60 копійок сума заборгованості за відсотками;

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "Стар Файненс Груп" понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.36)

Ціна позову 30504,31 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 22622,10 грн, що дорівнює 74,16 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1974,43 грн (30504,31 грн : 22622,10 грн х 2662,40 грн= 1974,40 грн) пропорційно до задоволених вимог.

Разов з тим ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач позов визнав частині тіла кредиту - 14689,50 грн та відсотків, що нараховані в межах кредитного договору -7932,60 грн., що сукупно 22622,10 грн

Суд встановив, що саме така сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Отже, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає 50% від судового збору що підлягає відшкодуванню позивачу 1974,40 грн. х 50% = 987,20 грн, а решта 987,20 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження понесених судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, позивачем подано договір №?44022416 про надання правової допомоги, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» доручає, а ФОП ОСОБА_3 приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, визначених договором. Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_3 для забезпечення представництва інтересів ТОВ «Стар Файненс Груп» у спорі щодо стягнення кредитної заборгованості, надано: усну консультацію клієнта щодо спірних правовідносин 250,00 грн; письмову консультацію клієнта щодо спірних правовідносин 500,00 грн; правовий аналіз обставин спору та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів позивача 1?500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат 3?000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмових доказів) 750,00 грн. Що в сумі складає 6000,00 грн.

При цьому, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Оскільки позов задоволено на 74,16% від ціни позову, тобто частково то і правнича допомога має бути стягнута з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог, тобто в сумі 4449,6 грн (6000,00 грн х 74,16%= 4449,60 грн)

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» Кононенка Єгора Олеговича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп" заборгованість за договором про надання кредиту № 20299-03/2026 від 09.03.2026 року в сумі 22622 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 10 копійок, з яких :

-14 689 (чотирнадцять тисяч) гривень 50 копійок- заборгованість за кредитом;

-7932 (сім тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 60 копійок - заборгованість за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» судові витрати: зі сплати судового збору в сумі - 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 4449 (чотири тисячі чотириста сорок дев`ять) гривень 60 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп" з державного бюджету 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору, що сплачені при зверненні до суду за платіжною інструкцією №3237283 від 29 липня 2026 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30В, р/р НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк», код банку 322669.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Шкиря