Рішення № 140058270, 24.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14252/26

2-др/295/90/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Богунського районного суду міста Житомира Перекупки І.Г. знаходилась цивільна справа № 295/14252/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира позовні вимоги задоволено повністю, визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 вересня 2026 року до Богунського районного суду міста Житомира надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі. У вказаній заяві ОСОБА_1 просить суд винести додаткове рішення, яким встановити, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на самостійному утриманні та вихованні батька.

В судове засідання сторони не з`явились.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів цивільної справи та заяви позивача про ухвалення додаткового рішення вбачається, що позовна заява у справі, пояснення позивача у судових засіданнях, зібрані у справі докази містять відомості та докази на підтвердження самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановою Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Згідно з психологічною характеристикою ОСОБА_4 перебуває під впливом сімейного конфлікту та сприймає проживання з батьком як більш безпечне й стабільне. Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 31.07.2026 № 993 місце проживання ОСОБА_4 визначено з батьком. На цей час батько разом із сином проживає у АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди житла № 01/08-26 від 01.08.2026, що підтверджується довідкою ОСББ «Проспект Миру, 1б» від 12.08.2026.

Таким чином, матеріалами справи та поясненнями позивача у справі, поза розумним сумнівом доведено здійснення самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_1 та його проживання разом із батьком.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

З цього випливає одна із загальних засад регулювання сімейних відносин, яка полягає у рівності прав, інтересів батьків при визначенні місця проживання дитини. Аналогічний підхід спостерігається і в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки мусять мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні 5 презумпцій, які ґрунтуються на ознаці статі, не мають братись до уваги (рішення у справах «Зоммерфельд проти Німеччини» від 8 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 3 грудня 2009 року).

Проте, як зазначено у висновку Верховного Суду, зробленому у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім права батьків.

Зокрема, ч. 2, 3 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Ця норма покликана забезпечити, як право на спілкування тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, так і можливість безпосередньої участі в її вихованні. При цьому, звуження прав того з батьків, з ким дитина не проживає, має відбуватися лише у виключних випадках та в обсязі, необхідному для забезпечення інтересів дитини, без покладення додаткових обов`язків, а, подекуди, й зі звільненням від деяких.

Тим не менш, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19, не може піддаватися формалізму. Суди, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності.

Інститут визначення місця проживання дитини, насамперед, спрямований визначати з ким із батьків буде проживати дитина в разі припинення шлюбних відносин, а також має на меті:

1.забезпечити право дитини на належне батьківське виховання;

2.забезпечити розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

3.покласти обов`язок щодо сплати аліментів на того з батьків, хто проживає окремо від дитини;

4.надати право одному з батьків в інтересах дитини без отримання згоди іншого, вирішувати питання щодо: виїзду дитини за кордон, реєстрації зняття з місця реєстрації дитини, влаштування в дошкільний/навчальний заклад, отримання медичної допомоги тощо;

5.заборонити одному з батьків без згоди іншого змінювати місце проживання дитини.

Системний аналіз приписів ст. ст. 3, 141, 157, 160, 161 СК України, ст. 19 ЦК України, а також Законів України «Про охорону дитинства», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у контексті змістовного наповнення поняття визначення місця проживання дитини дає підстави виснувати, що визначення місця проживання дитини врегульовує питання стосовно місця проживання дитини з одним із батьків, порядку та участі іншого у здійсненні прав та виконанні обов`язків, як щодо належних умов проживання, так й інших елементів нормального розвитку дитини, як-то харчування, навчання, лікування, соціальне спілкування тощо.

Наділення такої особи (того з батьків, з ким проживає дитина) певним додатковим обсягом прав поєднано з покладенням додаткових обов`язків задля забезпечення таких інтересів дитини.

І в цьому контексті інститут визначення місця проживання дитини стосується не стільки адреси місця проживання дитини, скільки визначає того з батьків, проживання з яким у більшій мірі забезпечуватиме інтереси дитини в частині виховання та утримання.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та зібрані у справі докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_1 та його проживання разом з батьком підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В результаті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Керуючись ст. ст. 76 - 81, 270, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Встановити факт, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь в судовому засіданні, але не були присутніми при оголошенні у той же строк з дня отримання копії додаткового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 25777327.

Суддя І.Г. Перекупка