Ухвала суду № 140057652, 22.09.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/967/18

Провадження № 6/156/25/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Іваничі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бахаєва Ігоря Махмудовича про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини, стягувач ОСОБА_3 , заінтересована особа Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

учасники справи:

заявник Піпаш В.М. (у режимі відеоконференції),

представник заявника Бахаєв І.М. (у режимі відеоконференції),

стягувач ОСОБА_3 ,

заінтересована особа Володимирський ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (його представник) - не з`явився,

в с т а н о в и в :

10.08.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Бахаєв І.М. звернувся в суд з заявою про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини, стягувач ОСОБА_2 , третя особа Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У заяві зазначає, що 30.10.2018 року за заявою ОСОБА_2 Іваничівським районним судом Волинської області видано судовий наказ №156/967/18 у якому наказано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 26.10.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Станом на сьогодні утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, а саме 338 925, 40 грн.

Попри всі складнощі, ОСОБА_1 повністю визнає цей борг, не ухиляється від його сплати та на теперішній час регулярно і в повному обсязі сплачує поточні щомісячні аліменти. Однак, він не має фінансової можливості сплатити всю суму заборгованості одноразово через виняткові обставини, а саме наявності нової родини та іншої малолітньої дитини на утриманні, оскільки 20.01.2021 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дитина ОСОБА_6 , яка перебуває на повному його утриманні (копія свідоцтва про народження додається). Відповідно до законодавства України, всі діти мають рівні права на утримання батьками. Обмежені доходи родини, ОСОБА_1 та його теперішня дружина працевлаштовані, проте їх сукупний дохід є фіксованим і не дозволяє виплатити заборгованість 338 925, 40 грн., одноразово без ризику залишити другу малолітню дитину без засобів для існування.

На теперішній час існують два виконавчих провадження про примусове стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, які знаходяться на виконанні в Мукачівському ВДВС у Мукачівському районі Закарпатської області (аліменти сплачує регулярно, заборгованість відсутня) та Володимирському ВДВС у Володимирському районі Волинської області. Заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню, яке знаходиться на виконанні у Володимирському ВДВС у Володимирському районі Волинської області з`явилась, коли ОСОБА_1 був призваний по мобілізації до ЗС України, та приймав участь в захисті територіальної цілісності України, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.03.2023 року.

Одноразове стягнення такої суми або застосування суворих заходів примусового виконання поставить нову родину ОСОБА_1 та малолітню дитину у критичне матеріальне становище, що суперечить ст. 51 Конституції України та ст. 141 Сімейного кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 працює та має стабільний заробіток, він спроможний виплачувати заборгованість частинами без шкоди для поточних аліментів. Оптимальним строком для виплати боргу частинами є 24 місяці, по 14 121,90 грн щомісяця. Також, для збалансування сімейного бюджету, він просить надати первинну відстрочку початку виплат заборгованості строком на 6 (шість) місяців.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою заяву. Зазначив, що офіційно працює в ВУКГ Нововолинської міської ради, однак сплачуючи аліменти, грошових коштів не вистачає на сім`ю, яка на даний час складається з дружини та двох дітей.

Представника заявника ОСОБА_1 адвокат Бахаєв І.М. в судовому засіданні підтримав подану заяву. Додатково зазначив, що його заявник розуміє, що він зобов`язаний утримувати всіх своїх дітей, однак враховуючи реалії сьогодення він має можливість платити грошові кошти з розтермінуванням, а саме в розмірі 14 121,90 грн. щомісячно. Щодо заборгованості зазначив, що вона утворилася, коли боржник не працював у 2021 році, однак коли почав проходити військову службу він повідомляв бухгалтерію військової частини, що сплачує аліменти, однак враховуючи, що його постійно переводили в інші військові частини аліменти не сплачувалися.

Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні категорично заперечила щодо поданої заяви боржником. Зазначила, що у 2018 році ОСОБА_1 зник з її життя та життя її дитини, залишивши їх самих проживати на орендованій квартирі. Він протягом однієї ночі зняв з банківської картки грошові кошти та програв їх у гральних автоматах. Вона подала документи на розлучення і стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. Отримавши з суду судовий наказ про стягнення аліментів вона пред`являла його до ВДВС у м. Володимир та у м. Нововолинськ, однак їй було відмовлено у прийнятті судового наказу, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований у Закарпатській області, з остатньою відмовою ВДВС прийняти судовий наказ, вона його більше не пред`являла. Однак коли ОСОБА_1 почав проходити службу почалися виплати по аліментах до 2023 року (час його звільнення з військової служби), тобто з 2023 по 2025 роки аліменти не сплачувалися. З 2025 року Володимирський ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції почав стягувати з ОСОБА_1 аліменти. Наголосила, що ОСОБА_1 у 2025 році було позбавлено батьківських прав відносно їхньої доньки ОСОБА_7 .

Представник заінтересованої особи Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справив, суд дійшов наступного висновку.

30.10.2018 року Іваничівським районним судом Волинської області, за заявою ОСОБА_2 , видано судовий наказ №156/967/18 у якому наказано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 26.10.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 20.01.2021 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є вихованцем середньої групи №2 Нововолинського закладу дошкільної освіти №2.

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки про доходи №1 від 06.02.2026 року, ОСОБА_1 отримує заробітну плату в ВУКГ Нововолинської міської ради з якої відраховуються аліменти згідно постанов ВП №58357743 та ВП № 70555148.

Згідно з довідкою про доходи дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , отримала заробітну плату за період з вересня 2025 по лютий 2026 в розмірі 83447,57 грн.

ОСОБА_6 звернулася до Мукачівського ВДВС у Мукачівському районі Закарпатської області ЗМУМЮ із судовим наказом №303/7147/18 від 06.12.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_3 звернулася до Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУМЮ із судовим наказом №156/967/18 від 30.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до копій платіжних документів ВУКГ Нововолинської міської ради, з доходу ОСОБА_1 сплачуються аліменти на утримання дітей.

Згідно з копією довідки Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість ОСОБА_1 по аліментах станом на 15.04.2026 року складає 303569,66 грн.

Відповідно до ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

З аналізу наведених норм слідує, що відстрочення/розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відстрочення/розстрочення має довести боржник.

При цьому, надання відстрочення/розстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

У вирішенні питання про відстрочення/розстрочення сплати заборгованості слід враховувати вину боржника у виникненні заборгованості, а також мають бути враховані права стягувача (дитини), слід врахувати й майнові інтереси обох сторін.

Вирішуючи питання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення суд враховує, що заявник не довів наявність обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення або зробили його неможливим.

Доводи заявника щодо наявності іншої родини та обмежені доходи заявника суд вважає безпідставними, оскільки обов`язок зі сплати аліментів у нього виник з часу звернення стягувача до суду - ще у 2018 році. Як зазначила стягувачка сплата аліментів протягом 2023-2025 років не проводилася, боржник на цій підставі був позбавлений батьківських прав щодо доньки. Заявником також не наведено у заяві та не обгрунтована в судовому засіданні з достатьою переконливістю якими сумами він може погашати виниклий борг, а також платити поточні аліменти за двома виконавчими провадженнями.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б вказували на відсутність повністю або частково вини заявника у виникненні заборгованості, адже убачається, що заявник у певний період взагалі не виконував свого обов`язку по сплаті аліментів.

Суд враховує, що відстрочення/розстрочення виконання рішення про стягнення аліментів безпосередньо зачіпає інтереси дитини, для якої ці кошти є основним джерелом існування та впевні періоди ці кошти боржником взагалі не сплачувалися. Тому така відстрочка/розстрочення може мати місце лише у випадку наявності виняткових обставин, які в даній справі не доведені.

Також суд звертає увагу на ч.5 ст.435 ЦПК України, яка передбачає те, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Звертаючись до суду з заявою про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення, боржник просить відстрочити та розстрочити сплату саме заборгованості, а не рішення суду, яким присуджено стягнення аліментів, що виникла у зв"язку з винесенням судового наказу ще 30.10.2018 року.

Судове рішення, виконання якого просить відстрочити та розстрочити заявник, ухвалено ще 30.10.2018 року, а з відповідною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 10.08.2026 року, в той же час положення частини п`ятої статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення та розстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

До подібних висновків у пункті 56 постанови від 16 жовтня 2020 року дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2912/15 та Верховний Суд у постанові від 03.10.2024 №824/50/22.

Крім цього таке розстрочення відповідно до ст.435 ЦК України допускається в межах одного року, в той час як у заяві заявлено прохання про розстрочення сплати зборгованості на 24 місяці.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч.1-2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Статтею 197 СК України преедбачено порядок згідно якого, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід відмовити у наданні відстрочки початку виплати заборгованості та у розстрочці виконання рішення суду в частині сплати заборгованості за аліментами в розмірі ( як вказано у заяві) 338 925,40 грн.

Керуючись ст. 259, 268, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бахаєва Ігоря Махмудовича про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 24.09.2026 року.

Суддя М.О. Федечко