Рішення № 140055764, 25.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7221/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», в інтересах якого діє адвокат Волчек Наталія Миколаївна, до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «АРКС» адвокат Волчек Н.М. звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 20 580,65 грн та судові витрати. Позовну заяву мотивує тим, що між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 15.01.2022 року укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № bm5061Га2к5, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку із застрахованим автомобілем марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 22.06.2022 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 , та автомобіля «Citroen», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , унаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем. Згідно з постановою Франківського районного суду м. Львова від 24.08.2022 року у справі № 465/3338/22 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акта № ARX3300673 від 30.06.2022 року та умов договору страхування № bm5061Га2к5 від 15.01.2022 року розмір страхового відшкодування становить 45 885,76 грн. Позивачем, як страховиком, було проведено виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у сумі 37 935,76 грн, а решту коштів у сумі 7 950,00 грн зараховано в рахунок несплачених чергових страхових платежів. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу «Citroen», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована ПРАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу № ЕР/205694719, згідно з яким ліміт відповідальності становить 130 000,00 грн, франшиза 2 600,00 грн. Тому 08.09.2022 року позивач звернувся до ПРАТ СК «ПЗУ Україна», а 21.09.2022 року ПРАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило на користь позивача страхову виплату у розмірі 25 305,11 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу. Таким чином, на підставі ст.ст. 993, 1194 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу різницю між заподіяною шкодою та виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 20 580,65 грн (45 885,76 грн 25 305,11 грн = 20 580,65 грн). На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений судом строк не подав, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не скерував.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 22.06.2022 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 , та автомобіля «Citroen», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , унаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , застрахований позивачем.

Згідно з постановою Франківського районного суду м. Львова від 24.08.2022 року у справі № 465/3338/22 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП /а.с. 12/. Вказані обставини відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України не доказуються.

Також судом встановлено, що 15.01.2022 року між акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № bm5061Га2к5, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку із застрахованим автомобілем марки «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , сплатити особі, яка має право керувати транспортним засобом на законній підставі, страхове відшкодування. Розмір франшизи 0 грн /а.с. 2330/.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та ремонтної калькуляції вартість (розмір) збитків, завданих пошкодженням автомобіля «Toyota», номерний знак НОМЕР_1 , становить 45 885,76 грн /а.с. 1417/.

Відповідно до страхового акта № ARX3300673 від 30.06.2022 року /а.с. 13/ позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та визначив розмір страхового відшкодування у сумі 45 885,76 грн, з яких 37 935,76 грн виплатив безпосередньо ОСОБА_3 , а 7 950,00 грн зарахував у рахунок несплачених чергових страхових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

До сфери обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який був чинним на час настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом, з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20) зазначено, що підлягає стягненню з винного водія різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок щодо відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхової виплати (страхового відшкодування).

Зазначений правовий підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2025 року у справі № 161/3803/24, провадження № 61-5729св25, у якій суд дійшов висновку, що якщо страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, обов`язку відповідно до статті 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та отриманою страховою виплатою. При цьому Верховний Суд зазначив, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду особа, відповідальна за заподіяння шкоди, не звільняється від обов`язку відшкодувати ту частину фактичного розміру шкоди, яка не покривається страховим відшкодуванням.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, яка на законній підставі керувала транспортним засобом «Citroen», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована ПРАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/205694719 на суму майнової шкоди на одного потерпілого у розмірі 130 000 грн, франшиза 2 600,00 грн /а.с. 32/.

08.09.2022 року позивач звернувся до ПРАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування /а.с. 33/.

Згідно зі страховим актом № 21612/1 від 12.09.2022 року /а.с. 3637/ ПРАТ СК «ПЗУ Україна» розрахувало суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу (0,5) та франшизи (2 600,00 грн) і визначило до виплати суму у розмірі 25 305,11 грн.

На підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/205694719 та відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 21.09.2022 року ПРАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило на користь позивача страхову виплату у розмірі 25 305,11 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 82765 від 21.09.2022 року /а.с. 34/.

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, становить 20 580,65 грн (45 885,76 грн 25 305,11 грн = 20 580,65 грн).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ПАТ «Страхова компанія «АРКС» необхідно стягнути 20 580,65 грн, що є різницею між розміром фактичної шкоди та страховим відшкодуванням.

З приводу розподілу судових витрат суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн /а.с. 9/.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258259, 264265, 274, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 20 580 (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 65 коп. на відшкодування майнової шкоди та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», ЄДРПОУ: 20474912, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.