Рішення № 140055638, 25.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

25.09.2026

ЄУН 337/2328/26

Провадження №2/337/1992/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 позивач ТОВ «Він Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який мотивував тим, що 30.05.2018 між ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту №175427, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 3800,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 14574,00 грн, з яких сума основного боргу 3800,00 грн, сума боргу за процентами 2052,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами 8722,00 грн. Відповідно до договору факторингу №1 від 12.04.2018 з додатками, зокрема, додатковою угодою №5 від 13.09.2018, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «Він Фінанс», право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 14574,00 грн. Позивач як новий кредитор на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нарахував на вказану суму боргу інфляційні втрати за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 в сумі 3186,82 грн та 3% річних за цей же період в сумі 1312,86 грн. Таким чином, загальна заборгованість становить 19073,68 грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.04.2026 у справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.

12.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, про які зазначає позивач, зокрема до позову не надано доказів фактичного отримання ним грошових коштів, належного укладання договору, детального та обґрунтованого розрахунку заборгованості, правомірного нарахування процентів, переходу права вимоги до позивача. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволені позову. Також у відзиві було заявлено клопотання про витребування у позивача доказів.

08.06.2026 від представника позивача ТОВ «Він Фінанс» надійшла відповідь на відзив, в якому, серед іншого, зазначено, що сплив строку позовної давності настав під час дії обмежень карантинного характеру, тому був продовженим. Крім того строк позовної давності продовжувався під час дії воєнного стану. До відповіді на відзив долучено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.08.2026 клопотання сторін про витребування доказів було задоволено частково, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про надходження грошових коштів в розмірі 3800,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), номер картки - НОМЕР_2 , за транзакцією від 30.05.2018.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві позивач просить розглядати справи у відсутність його представника.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши доводи відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Приписами ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675).

Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на час укладання договору) пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 30.05.2018 між ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання фінансового кредиту №175427.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання, його невід`ємною частиною є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей Договір, Клієнт підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись (п.1.7 договору).

Зазначений кредитний договір укладений за допомогою електронного сервісу та підписаний позичальником/відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «А374791», який направлений на номер мобільного телефону, зазначений клієнтом/позичальником.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору (п.1.1-1.5) Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3800,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Клієнта, строком на 30 днів, тобто до 29.06.2018, зі сплатою процентів за користування кредитом - 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору.

Сукупна вартість кредиту складає 151,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 5749,40 грн (у грошовому виразі), з яких проценти (відсотки) за користування кредитом 51,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1949,40 грн (у грошовому виразі).

Відповідно до п.1.6 кредитного договору Клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).

Згідно з п.3.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта) до дня повного погашення заборгованості за Договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок Товариства) включно.

Відповідно до п.3.4 договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором та у разі, якщо встановлена пп.1.2.1 п.1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору.

Згідно з п.3.5 договору у разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена пп.1.2.1 п.1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту.

Згідно з п.4.4 кредитного договору у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству:

-пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев`яносто) днів;

-на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.;

-на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.;

-на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 30.05.2028 було зараховано 3800,00 грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою посадовою особою ТОВ «Авентус Україна», станом на 13.09.2018 заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 14574,00 грн, з яких сума основного боргу 3800,00 грн, сума боргу за процентами - 2052,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами 8722,00 грн.

Відповідно до договору факторингу №1 від 12.04.2018, Додаткової угоди №5 до нього від 13.09.2018, реєстру прав вимоги №6 від 13.09.2018 ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія», яке відповідно до рішення загальних зборів (протокол №1706 від 25.07.2024) було перейменовано на ТОВ «Він Фінанс», право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №175427 від 30.05.2018 на загальну суму боргу 14574,00 грн, з яких сума основного боргу 3800,00 грн, сума боргу за процентами - 2052,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами 8722,00 грн.

На вказану суму заборгованості за період прострочення з 23.02.2019 до 23.02.2022 позивачем ТОВ «Він Фінанс» на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в розмірі 3186,82 грн. та 3% річних в розмірі 1312,86 грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» такими, що підлягають частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

При цьому, встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним/нікчемним, за відсутності відповідних заперечень з боку заінтересованої сторони, виходить за межі судового розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ТОВ «Авентус Україна» як первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 30.05.2018 кредитний договір №175427.

Цей договір є договором приєднання, укладений в електронній формі через ІТС Товариства, оформлений письмовим документом і підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачем ОСОБА_1 електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, який було направлено на зазначений ним номер мобільного телефону, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» виконав свої зобов`язання та перерахував 30.05.2018 грошові кошти в сумі 3800,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк».

За умовами кредитного договору (Графік платежів) відповідач зобов`язаний був повернути кредит в сумі 3800,00 грн не пізніше 29.06.2018, сплативши за цей період проценти за користування ним в загальному розмірі 1949,40 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5749,40 грн.

При цьому, сторонами в кредитному договорі була погоджена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування з подальшим перерахуванням розміру процентів за користування кредитними коштами, а також встановлена відповідальність за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

В даному випадку відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними та інших передбачених платежів в погоджений сторонами строк належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Право вимагати з відповідача ОСОБА_1 стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором наразі належить позивачу ТВ «Він Фінанс» (до перейменування ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») на підставі договору факторингу №1 від 12.04.2018 з невід`ємними додатками, які суд вважає належними та допустимими доказами у цій справі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що позивач не довів факту укладання та підписання ним кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та розміру заборгованості.

Разом з тим, такі доводи відповідача об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами - копіями індивідуальної частини договору №175427 від 30.05.2018 з додатком Графіком платежів, довідкою про ідентифікацію позичальника, листом АТ КБ «ПриватБанк» про надходження коштів на рахунок відповідача, розрахунком заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у цій справі.

При цьому, суд зауважує, що у цій справі первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, які є обов`язковими для банківських установ, тому наданий суду позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

На спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідач не подав жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком.

Зокрема, доказів того, що вказані у кредитному договорі та довідці про ідентифікацію позичальника персональні дані, номер мобільного телефону не належать відповідачу ОСОБА_1 , суду не надано, тоді як алгоритм укладення електронного договору виключає підстави вважати, що без їх підтвердження відповідач міг би отримати кредитні кошти. Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, номером мобільного телефону, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами відповідач та його представник у відзиві на позов не вказували.

Крім того, відповідач не довів, що платіжна картка № НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк», на яку 30.05.2018 первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» були перераховані кошти в сумі 3800,00 грн, йому не належить або ці кошти на неї не надходили. Доказів повернення кредиту та сплату процентів за користування ним в погоджений в договорі строк відповідач також не надав.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 14574,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3800,00 грн, заборгованості за процентами 2052,00 грн, заборгованості за штрафами та пенею 8722,00 грн.

Судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором в сумі 14574,00 грн визначена первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» станом на 13.09.2018, тобто на момент відступлення прав вимоги новому кредитору/позивачу. Останній після набуття права вимоги будь-яких нарахувань процентів, штрафних санкцій за вказаним кредитним договором не здійснював. При зверненні до суду лише нарахував інфляційні втрати 3186,82 грн та 3% річних 1312,86 грн. за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому, з розрахунку заборгованості, складеного уповноваженим представником ТОВ «Авентус Україна» станом на 13.09.2018, встановлено, що в первісно погоджений в кредитному договорі №175427 строк 30 днів, до 29.06.2018 позичальник/відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув, у зв`язку з чим проценти за користування ним були перераховані за ставкою 1,8% за кожний день користування відповідно до п.3.4 кредитного договору і їх розмір станом на 29.06.2018 (кінцевий строк повернення кредиту) склав 2052,00 грн.

Загальна сума боргу станом на 29.06.2018 склала 5 852,00 грн, з яких тіло кредиту 3800,00 грн, проценти за користування ним 2052,00грн.

Отже, заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначений первісним кредитором на момент закінчення строку кредитування, погодженого сторонами в кредитному договорі. Жодних нарахувань процентів поза межами вказаного строку ні первісний кредитор, ні новий кредитор/позивач не здійснювали, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування позикою, лише протягом строку дії такого договору.

Таким чином, вказана заборгованість за кредитним договором в сумі 5 852,00 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Він Фінанс» в повному обсязі.

Також за розрахунком заборгованості судом встановлено, що у зв`язку з неповерненням позичальником/відповідачем ОСОБА_1 кредиту та несплатою процентів за користування ним в строк до 29.06.2018 включно первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» були нараховані штраф в загальному розмірі 400,00 грн (4-й день прострочення - 100,00 грн, 30-й день прострочення 300,00 грн) та пеня в загальному розмірі 8 322?,00 грн (за період з 02.07.2018 до 13.09.2018), що відповідає умовам, визначеним сторонами в п.4.4 кредитного договору.

Загальна сума штрафних санкцій становить 8722,00 грн і входить в загальний розмір заборгованості за кредитним договором, заявлений до стягнення.

В той же час, ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що відповідач у відзиві на позов вказав на пропуск позивачем строку позовної давності.

Так, ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст.262 ЦК України).

Відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався й був скасований з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Разом з тим, пункт 19 вказаного розділу було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Отже, з 04.09.2025 перебіг строків позовної давності було відновлено.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану та був відновлений з 04.09.2025.

До суду із цим позовом, предметом якого є щоденні та щомісячні нарахування, 3% річних та індексу інфляції, тобто періодичні платежі, позивач звернувся 13.04.2026.

В даному випадку кредитним договором №175427 від 30.05.2018 (п.4.4) встановлено право кредитора нарахувати та обов`язок позичальника сплатити штраф та пеню у випадку прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, починаючи з 4-го дня прострочення і не більше 90 днів.

Як вже зазначалось, первісний кредитор скористався цим правом та нарахував штрафні санкції в загальному розмірі 8722,00 грн за період з 02.07.2018 до 13.09.2018, що узгоджується з положеннями п.4.4 кредитного договору.

Таким чином, проаналізувавши умови кредитного договору та фактичні обставини справи, суд вважає, що строк спеціальної позовної давності в один рік за вимогами про стягнення штрафу та пені почав перебіг зі спливом строку виконання цього зобов`язання, тобто з 14.09.2018 і сплив 14.09.2019, відповідно на момент пред`явлення цього позову до суду (13.04.2026) скінчився. Поважних причин поновлення цього строку позивач на навів та не обґрунтував.

У зв`язку з цим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу і пені) в загальному розмірі 14574,00 грн.

Разом з тим, ТОВ «Він Фінанс» не пропущено трирічний строк позовної давності на звернення до суду з позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту 3800,00 грн, заборгованості за процентами 2052,00 грн, а також інфляційних втрат та 3 % річних.

Вирішуючи питання щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В цій справі судом достовірно встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №175427 від 30.05.2018. Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним на момент ухвалення рішення в цій справі відповідач та його представник суду не надали, отже позивач як кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення грошового зобов`язання.

В межах цієї справи позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму боргу 14574,00 грн. за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 (до введення в Україні воєнного стану, що узгоджується з правилами п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України).

В той же час, згідно з п.15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону №691-ІХ від 16.06.2020, який набрав чинності 04.07.2020) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №533-ІХ від 17.03.2020 розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6, відповідно до якого, в редакції, що діяла на час нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за неправомірне користування кредитом (з 23.02.2019 до 23.02.2022), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором споживчого кредиту, позичальник звільняється від обов`язку сплатити кредитодавцю (позикодавцю) неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язання.

Тлумачення п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України навів Верховний Суд, зокрема у постановах від 14.08.2023 у справі №709/1320/21, від 05.04.2023 у справі №756/7895/21, від 06.11.2024 у справі №201/9121/22), який зробив висновок про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався та діяв у спірний період.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №175427 від 30.05.2018 грошові кошти надані відповідачу як споживачу (позичальникові) на споживчі цілі, тобто цей кредит є споживчим, суд вважає, що відповідач в силу Закону України «Про споживче кредитування» звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст.625 ЦК України, у період з 01.03.2020 до 23.02.2022 (в межах заявлених вимог), у зв`язку з чим в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

В даному випадку, в межах заявлених вимог стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України підлягають 3% річних та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 до 29.02.2020 (371 дня), нараховані на загальну суму заборгованості за кредитним договором в суму 5 852?,00 грн, правомірність якої підтверджена цим судовим рішенням.

Отже, виходячи з цього, розмір 3% річних становить: 5 852?,00 грн /100% х 3% /365дн х 371 дн. = 178,45 грн, інфляційні втрати: 1,02407809 ((100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100)) х 5 852?,00 грн - 5 852?,00 грн = 140,90 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Він Фінанс» за цим рішенням підлягає заборгованість за кредитним договором в сумі 5852,00 грн, 3% річних в сумі 178,45 грн, інфляційні втрати в сумі 140,90 грн.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 6 171,35? грн. (5852,00 грн + 178,45 грн + 140,90 грн) або 32,36% від первісно заявлених вимог на суму 19073,68 грн (6 171,35? грн. х 100% / 19073,68 грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 861,55 грн (2662,40 грн х 32,36 % / 100%).

Крім того, в цій справі позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (вартість підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості), на підтвердження чого надав суду договір №33 від 22.03.2024 про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього від 22.03.2024, детальний опис робіт (наданих послуг) за вказаним договором, акт від 18.03.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Таким чином, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 6 171,35 грн або 32,36 % від первісно заявлених вимог, витрати на правничу допомогу в сумі 1 618,00 грн (5000,00грн х 32,36 % /100%).

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, заборгованість за кредитним договором №№175427 від 30.05.2018 в загальному розмірі 5852,00 грн, 3% річних в розмірі 178,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 140,90 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 861,55 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 1 618,00 грн, усього 8 650 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 90 копійок.

У задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова